Рішення

від 26.10.2023 по справі 688/2740/23

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/2740/23

№ 2/688/636/23

Рішення

Іменем України

(заочне)

26 жовтня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого суддіБерезюк Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

представника позивача Григорчук Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шепетівці цивільну справу за позовом Шепетівської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

29 червня 2023 року Шепетівська міська рада звернулась до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету Шепетівської територіальної громади кошти в розмірі 17162,21 грн., збережені без достатньої правової підстави за рахунок Шепетівської міської ради, як власника земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 680 кв.м. за кадастровим номером 6810700000:01:005:0952.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач є власником 1/8 частини нежитлового приміщення, загальною площею 191 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 . Вказане приміщення розташоване на сформованій земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6810700000:01:005:0952, загальною площею 680 кв.м., яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування будівлі без правовстановлюючих документів. Відповідач повідомлявся Шепетівської міською радою про необхідність укладення договору оренди та проведення державної реєстрації права оренди, однак договору оренди земельної ділянки з міською радою не уклав, кошти до бюджету не сплачує, при цьому зберігаючи без законних підстав кошти за оренду землі. За розрахунками фінансового управління Шепетівської міської ради орендна плата за землю, якою користувався відповідач за період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року становить 17162,21 грн. У зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не сплатив вказану суму, просить стягнути її з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та підтвердила обставини, викладені в позові.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача та третьої особи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в судовезасідання нез`явився, відзиву на позов не подав, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності суду не надав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

10 травня 2022 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області залишив позовну заяву без руху та надав позивачу термін для усунення недоліків, оскільки не надано квитанції про сплату судового збору.

13 липня 2023 року на виконання ухвали суду від 10 травня 2022 року представником позивача надано суду платіжну інструкцію №668 від 11 липня 2023 року про сплату судового збору в сумі 2684 грн.

13 липня 2023 року по вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду на 07 вересня 2023 року, яке відкладено на 21 вересня 2023 року у зв`язку з неявкою відповідача та на 26 жовтня 2023 року за клопотанням представника позивача для надання можливості вирішити спір в добровільному порядку.

Судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи у зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, відзив на позов не подав, представник позивача не заперечувала проти такого розгляду справи.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі заяви про розподіл майна від 31 липня 2013 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ «АСА Шепетівка» здійснили поділ належного їм на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29 листопада 2012 року виконкомом Шепетівської міської ради, в результаті чого відповідач ОСОБА_1 є власником 1/8 частини нежитлового приміщення, м`ясомолочного павільйону, загальною площею 191 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується даними інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №321179498 від 26 січня 2023 року.

За адресою АДРЕСА_1 , розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6810700000:01:005:0952, площею 0,0680 га, з цільовим призначеннямдля будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, перебуває у комунальній власності. Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6800563782023 від 17 серпня 2023 року.

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 671622,58 грн., що підтверджується даними витягу №НВ-6800229762023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 15 березня 2023 року.

Згідно розрахунку фінансового управління Шепетівської міської ради №02-17/27а від 23 червня 2023 року, розмір несплаченої ОСОБА_1 орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 , площею 85 кв.м. за період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року становить 17162,21 грн. грн.

03 травня 2023 року ОСОБА_1 отримав претензію за вих. № 03-08/1594 від 01 травня 2023 року з вимогою сплатити кошти в сумі 16927,72 грн., збережені як орендна плата за користування земельною ділянкою в період з 01 травня 2020 року по 30 квітня 2023 року. Однак, вказана претензія відповідачем залишена без реагування.

Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог, в т.ч. доказів, які б підтверджували факт укладення договору оренди земельної ділянки чи іншого правовстановлюючого документу, а також доказів здійснення проплат нарахованої орендної плати..

Позиція суду та застосовані норми права

Положеннямистатті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно достатті 125 ЗК Україниправо власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК Українивстановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22 ЦК Українизбитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1214-1214 ЦК України).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32 цс 19).

Судом встановлено,що відповідач ОСОБА_1 , будучи власником 1/8 частини нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , не зареєстрував речові права на земельну ділянку, на якій знаходиться вказана будівля, тому останній не набув належних прав власності або користування щодо цієї земельної ділянки, а використовував її у спірний період без достатніх правових підстав.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме: набуття відповідачем у власність частини будівлі, яка безпосередньо пов`язана із земельною ділянкою.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

За наведених обставин, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦКУкраїни дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від04.02.2019 у справі №922/3409/17, від12.03.2019 усправі №916/2948/17, від 09.04.2019 усправі № 922/652/18, від21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від30.11.2016 у справі №922/1008/15, від07.12.2016 усправі № 922/1009/15, від12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від17.03.2020 усправі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини1 статті1212 ЦКУкраїни.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від20 вересня 2018 року у справі №925/230/17.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від16 червня 2021 року усправі № 922/1646/20 та від04 березня 2021 року усправі №922/3463/19.

Судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810700000:01:005:0952, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний ОСОБА_1 та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована 19 березня 2018 року (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру у суду не має.

У разі користуваннясформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20)

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що розрахунок суми безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів - орендної плати фінансове управління Шепетівської міської ради здійснило на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування успірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Позивачем призверненні досуду сплаченосудовий збірв розмірі2684грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №668 від 11 липня 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2684 грн.

Керуючись ст.ст.82, 141, 263-265, 282, 284 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Шепетівської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету Шепетівської територіальної громади кошти в сумі 17162 (сімнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 21 коп., збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Шепетівської міської ради судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду.Строк наподання заявипро переглядзаочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Шепетівська міська рада, Хмельницької області, місцезнаходження: м. Шепетівка, вул. Соборності, буд. 4, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 34175421;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 22 травня 2003 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК