Ухвала

від 09.10.2023 по справі 197/1193/23

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 197/1193/23

провадження № 6/197/23/23

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд іншого суду

09 жовтня 2023 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шевченко О.В., розглянувши в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні № 63126336 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 19594 від 21 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.2 ст.446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Місце виконання рішення визначене статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ №3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Як убачається з матеріалів заяви, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. перебуває виконавче провадження № 63126336 щодо боржника.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва від 30.09.2020 року в межах виконавчого провадження № 63126336 звернуто стягнення на доходи боржника та направлено копію постанови на виконання до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДА КОМПАНІ», ЄДРПОУ 37023573, юрадреса: м. Харків, Київський район.

Згідно положень ч. 3 ст. 68 Закону України Про виконавче провадження, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

В даному випадку виконавчі дії з виконання спірного виконавчого напису вчиняються приватним виконавцем за місцем отримання доходів боржника, що відповідно до положень ст.ст.24, 68 Закону України Про виконавче провадження є місцем проведення виконавчих дій і відповідно місцем виконання виконавчого напису.

Відповідно до ч.2 ст.24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

В даному випадку заявник помилково ототожнює вчинення приватним виконавцем конкретних виконавчих дій на території певної адміністративно-територіальної одиниці із положенням закону щодо можливості вчиненням ним дій на всій території України, яке є декларативним. При визначенні підсудності за вимогами заявника про заміну сторони виконавчого провадження, має братися до уваги не декларативне положення закону, а конкретне місце вчинення виконавчих дій.

Звертаючись до Широківського районного суду Дніпропетровської області із цією заявою, заявник помилково виходив з того, що місцем виконання виконавчого напису є місце проживання боржника.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналізуючи вищевикладені доводи та враховуючи, що при поданні заяви заявником обрано альтернативну підсудність даної справи - за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, як суду на територіальній юрисдикції якого виконується спірний виконавчий напис нотаріуса.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючисьст. ст. 27, 31 ЦПК України,суддя

ПОСТАНОВИВ:

Справу № 197/1193/23передати нарозгляд Київськомурайонному судум.Харкова.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО