Рішення

від 17.10.2023 по справі 902/1092/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Cправа № 902/1092/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав", 22870, Вінницька обл., Вінницький (Немирівський) р-н, селище міського типу Брацлав, вулиця Соборна, будинок 124, ідентифікаційний код юридичної особи 05768237

до Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМілк", 225710, Республіка Білорусь, м. Пінськ, вул. Калиновського, 22, реєстраційний номер 290473748

про стягнення 22 999,22 євро

за участю представників:

від позивача - адвокат Шевчук О.В., згідно ордеру

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 27.10.2022 надійшла позовна заява № 114 від 26.10.2022 (вх. № 0195/22 від 27.10.2022) Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 22 999,22 євро, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами контракту № 1/1 від 25.01.2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

28.10.2022 до суду від представника позивача у доповнення до позовної заяви надійшли пояснення щодо неможливості відправлення позивачем позовної заяви на адресу відповідача, у зв`язку із припиненням АТ "Укрпошта" надання послуг поштового зв`язку зі здійснення поштових відправлень у республіку білорусь.

Ухвалою від 01.11.2022 суд постановив позовну заяву № 114 від 26.10.2022 року (вх.№1095/22 від 27.10.2022) Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

08.11.2022 на адресу суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2022 року.

Ухвалою суду від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/1092/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.05.2023 року о 10:00 год.

13.12.2022 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 08.12.2022 (вх.№ 01-34/10724/22 від 13.12.2022) у якій позивач просив змінити спосіб виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.11.2022 року та надати можливість позивачу здійснити переклад документів на російську мову, яка є однією з державних мов Республіки Білорусь.

14.12.2022 до суду від представника позивача надійшли пояснення № б/н від 13.12.2022 (вх. № 01-34/10764/22 від 14.12.2022).

19.12.2022 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 19.12.2022 (вх.№ 01-34/10946/22 від 19.12.2022) про продовження процесуального строку виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.11.2022 року.

Ухвалою від 21.12.2022 судом заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" № б/н від 08.12.2022 (вх.№ 01-34/10724/22 від 13.12.2022), № б/н від 19.12.2022 (вх.№ 01-34/10946/22 від 19.12.2022) та клопотання, що міститься у поясненні № б/н від 13.12.2022 (вх. № 01-34/10764/22 від 14.12.2022) задоволено частково, зобов`язано позивача надати до суду нотаріально завірені копії перекладу на російську мову ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.11.2022, позовної заяви та доданих до неї документів (у тому числі наданих на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2022), судового доручення від 14.11.2022 та ухвали Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022 у трьох примірниках для направлення відповідачу - у порядку встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 року), продовжено строк подання до суду нотаріально завірених копій перекладу на російську мову визначених цією ухвалою документів та зупинено провадження у справі № 902/1092/22.

09.01.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 09.01.2023 (вх. № 01-34/233/23 від 09.01.2023) щодо внесення виправлення до найменування відповідача та продовження строку виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022 року.

Ухвалою від 19.01.2023 судом поновлено провадження у справі № 902/1092/22, внесено виправлення до ухвал Господарського суду Вінницької області від 01.11.2022, 14.11.2022 та 21.12.2022 у справі № 902/1092/22, вказавши вірне найменування відповідача - Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоМілк", реєстраційний номер 290473748, визнано судове доручення про вручення документів № 902/1092/22/1628/22 від 14.11.2022 таким, що не підлягає виконанню, постановлено скласти судове дорученням про вручення документів для направлення відповідачу - Спільному товариству з обмеженою відповідальністю "ЕкоМілк", реєстраційний номер 290473748 у порядку встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 року), зобов`язано позивача надати нотаріально завірені копії перекладу на російську мову позовної заяви та доданих до неї документів, ухвал суду та судового доручення, продовжено строк подання до суду нотаріально завірених копій перекладу на російську мову визначених цією ухвалою документів та зупинено провадження у справі № 902/1092/22.

26.01.2023 позивачем надано нотаріально засвідчені документи по справі № 902/1092/22 на виконання вимог суду.

Ухвалою від 16.05.2023 судом провадження у справі поновлено з огляду на призначення підготовчого засідання ухвалою суду від 14.11.2022 у справі № 902/1092/22 на 16 травня 2023 року о 10:00 год.

Ухвалою від 16.05.2023 судом відкладено підготовче засідання у справі № 902/1092/22 на 19.09.2023 о 10:00 год., постановлено направити копію нотаріально засвідченого перекладу російською мовою ухвал Господарського суду Вінницької області від 16.05.2023 у справі №902/1092/22 та судового доручення від 16.05.2023 для вручення Спільному товариству з обмеженою відповідальністю "Еко Мілк" у порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, через Центральний орган Республіки Білорусь - Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus Legal and Treaties Department, який знаходиться за адресою: Ul. Lenina, 19, Minsk, 220030, Belarus та зупинено провадження у справі № 902/1092/22.

31.05.2023 надіслане судом судове доручення повернуто Міністерством юстиції України до суду, оскільки білоруська сторона повернула документи та повідомила про відмову приймати судові доручення дипломатичними каналами.

Ухвалою від 19.09.2023 судом провадження у справі поновлено з огляду на призначення підготовчого засідання ухвалою суду від 16.05.2023 у справі № 902/1092/22 на 19 вересня 2023 року о 10:00 год.

19.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 19.09.2023 про розгляд справи за відсутності представника позивача та про закриття підготовчого провадження.

Ухвалою від 19.09.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1092/22, призначено справу № 902/1092/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 17.10.2023 року о 12:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 19.09.2023, яку було розміщено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану. Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації та ресубліки білорусь на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Тому беручи до уваги вищевикладене, враховуючи неможливість відправлення відповідачу копій позовної заяви з додатками та ухвали суду про відкриття провадження у справі поштою, а будь-які інші офіційні засоби зв`язку відповідача, ані позивачу, ані суду невідомі, суд звернувся до Міністерства юстиції України про направлення судового доручення про вручення документів для подальшої їх передачі компетентному органу республіки білорусь за допомогою дипломатичних каналів Міністерства закордонних справ України.

Разом з тим, як зазначалось вище, Міністерство юстиції України повернуло до суду матеріали доручення про вручення документів на території республіки білорусь, оскільки білоруська сторона відмовилась приймати судові доручення дипломатичними каналами.

За таких обставин, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, суд з урахуванням частини 2 статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 17.10.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМілк" про стягнення 22 999,22 євро заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за контрактом № 1/1 від 25.01.2019 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами контракту позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 48 084,32 євро.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 25 085,10 євро.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 22 999,22 євро заборгованості.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25 січня 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Брацлав" (далі - позивач, продавець) та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоМілк" (далі - відповідач, покупець) укладено контракт № 1/1 (далі - контракт) (т. 1 а.с. 6, 7).

За умовами пункту 1.1. контракту сторони погодили, що продавець зобов`язується продати покупцю товар асортимент, умови поставки, кількість та ціна якого вказуються позивачем у специфікації, що є невід`ємною частиною цього контракту, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього контракту.

Відповідно до пункту 4.1. контракту валютою платежу є євро. Загальна сума контракту на момент його укладення склала 1 000 000, 00 євро, включно з вартістю товару та митними витратами. Вартість тари, упаковки і маркування включено до вартості товару.

Згідно пункту 5.1. контракту оплата вартості товару здійснюється згідно з умовами зазначеними у специфікаціях (додатках) долучених до кожної партії товару.

Відповідно до пункту 5.2. контракту датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Контракт набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до виконання спільних зобов`язань сторонами до 31.12.2019 року (п. 13.3 контракту).

Також між Товариством з додатковою відповідальністю "Брацлав" та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоМілк" укладено додаткові угоди до контракту № 2 від 02.01.2020, № 6 від 30.12.2020 та № 9 від 15.12.2021 відповідно до умов яких сторонами продовжувався строк дії контракту № 1/1 від 25.01.2019 до 31.12.2020, до 31.12.2021 та до 31.12.2022 року відповідно (т. 1 а.с. 50-52).

Договір, додаткові угоди до договору підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору сторонами договору було погоджено та підписано додатки до договору - специфікації (т. 1 а.с. 8, 9, 14, 15, 20, 21, 24, 28), якими погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється на загальну суму 48 084,32 євро, а саме: специфікація № 3 від 12.05.2020 на суму 12 375,40 євро, № 2 від 29.12.2020 на суму 6 504,82 євро, № 1 від 06.05.2021 на суму 13 735,10 євро, № 4 від 24.06.2021 на суму 1 350,00 євро, № 3 від 19.05.2021 на суму 14 120,00 євро.

Як зазначено позивачем згідно вказаних специфікацій до контракту № 1/1 від 25.01.2019 року та митних декларацій від 21.05.2020, 30.12.2020, 23.07.2021 та 10.06.2021 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар (за асортиментом та кількістю зазначених у них) на загальну суму 48 084,32 євро.

Специфікації, рахунки-фактури на оплату поставленого товару згідно контракту №1/1 від 25.01.2019, митні декларації наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 8-29, 37).

Як вбачається зі змісту банківських виписок, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково у сумі 25 085,10 євро, сплативши 21.05.2021 - 13 735,10 євро, 30.06.2021 - 1 350,00 євро, 02.07.2021 - 5 000,00, та 09.12.2021 - 5 000,00 євро із зазначенням у призначенні платежу - за контрактом № 1/1 від 25.01.2019 (т. 1 а.с. 30-33, 46-49).

За твердженням позивача, вартість поставленого товару у розмірі 22 999,22 євро відповідачем не сплачено.

Доказів сплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 22 999,22 євро заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача за контрактом № 1/1 від 25.01.2019 року 22 999,22 євро заборгованості.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 366 ГПК України визначає, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

Частиною 1 статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору, охоплює, в тому числі права та обов`язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору (ст. 47 вказаного Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Пунктом 11.5 контракту передбачено, що спори, які виникають із цього контракту або у зв`язку із ним підлягають розгляду за законодавством України.

Отже, сторонами контракту досягнута угода про застосування до спірних правовідносин законодавства України та розгляд спорів у порядку, визначеному законодавством України.

Враховуючи, що місцем виконання контракту № 1/1 від 25.01.2019 є Вінницька обл., Вінницький (Немирівський) р-н, селище міського типу Брацлав, вулиця Соборна, будинок 124, спір підсудний Господарському суду Вінницької області.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Судом встановлено, що відповідно до специфікацій № 3 від 12.05.2020, № 2 від 29.12.2020, № 1 від 06.05.2021, № 4 від 24.06.2021, № 3 від 19.05.2021, митних декларацій від 21.05.2020, 30.12.2020, 23.07.2021 та 10.06.2021 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар (за асортиментом та кількістю зазначених у специфікаціях) на загальну суму 48 084,32 євро (т.1 а.с. 8-29).

Умовами специфікацій до контракту № 1/1 від 25.01.2019 сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідачем на користь позивача згідно банківських виписок сплачено 25 085,10 євро із призначенням платежу - "за контрактом № 1/1 від 25.01.2019".

Специфікації, рахунки на оплату товару за контрактом № 1/1 від 25.01.2019, банківські виписки наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 8-33, 37, 46-49).

Приймаючи до уваги, що відповідачем повністю здійснено оплату перших двох партій товару, оплату наступних партій товару відповідач мав здійснити протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар у строк визначений контрактом належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від контракту, пропозицій щодо розірвання контракту до поставки позивачем товару, пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, відмови відповідача від прийняття поставленого товару, а також доказів повернення товару позивачу.

Докази сплати основного боргу у розмірі 22 999,22 євро у матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 22 999,22 євро (48 084,32 євро - 25 085,10 євро = 22 999,22 євро), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови контракту № 1/1 від 25.01.2019 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 22 999,22 євро.

Судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, згідно якої гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц (14-360цс19).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи викладене, викладена у позовній заяві вимога позивача про стягнення суми боргу у валюті контракту- євро є правомірною.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 22 999,22 євро є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 22 999,22 євро.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 4179 від 26.10.2022 сплачено судовий збір у розмірі 12 447,32 гривень.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12 447,32 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути зі Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМілк" (225710, Республіка Білорусь, м. Пінськ, вул. Калиновського, 22, реєстраційний номер 290473748) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" (22870, Вінницька обл., Вінницький (Немирівський) р-н, селище міського типу Брацлав, вулиця Соборна, будинок 124, ідентифікаційний код юридичної особи 05768237) 22 999,22 євро (двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять євро, 22 цента) заборгованості та 12 447,32 гривень (дванадцять тисяч чотириста сорок сім гривень, 32 копійки) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити сторонам згідно переліку.

Повний текст рішення складено та підписано 27 жовтня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 22870, Вінницька обл., Тульчинський (Немирівський) р-н, селище міського типу Брацлав, вулиця Соборна, будинок 124; bratslavplus@gmail.com;

3 - відповідачу, 225710, Республіка Білорусь, м. Пінськ, вул. Калиновського, 22.