Рішення

від 27.10.2023 по справі 904/4362/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4362/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Приватного підприємства "Іверон", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 824 626,00 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Іверон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 709 987,04 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 413-2 від 14.06.2022; 23 983,95 грн. - річних та 90 655,01 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язаннь за договором поставки № 413-2 від 14.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У відзиві на позов відповідач підтверджує факт поставки товару за спірним договором в повному обсязі, проте, зазначає, що доводи позивача в позовній заяві стосовного того, що відповідачем протиправно не здійснено оплату за поставлений товар є хибними, посилаючись на таке.

Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Так, відповідно до умов спірного договору при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору) терміни (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки.

Стосовно заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн. відповідач зазначає, що вони не можуть братися до уваги у зв`язку з відсутністю доказів надання послуги. Крім того, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності, є надмірною та неспівмірною зі складністю справи.

03.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказав про те, що відповідачем не надано відповідного сертифіката ТПП України, який би засвідчив факт невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з обставинами непереборної сили (форс-мажору), та не повідомляв підприємство позивача про настання форс-мажорних обставин. Крім того, ПП "Іверон" зазначає про те, що договір поставки було укладено вже після настання відповідних подій (війни).

09.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь ПП "Іверон", в яких АТ "ОГХК" звертає увагу суду, що незалежно від складних економічних умов, в яких опинилось останнє, ним приймались всі необхідні заходи щодо погашення заборгованості, а саме сплачено частину від суми заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 217725 від 13.07.2022.

Ухвалою від 16.08.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Іверон" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

23.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим ухвалою від 28.08.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4362/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

14.06.2022 Приватним підприємством "Іверон" (Постачальник, позивач у даній справі) та Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (Покупець, відповідач у даній справі) укладено Договір поставки № 413-2 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця стрічки конвеєрні (далі - Товар) (код 42410000-3 відповідно до ДК 021:2015), а Покупець зобов`язався його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах даного Договору.

Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару, що буде поставлятись Покупцю, зазначаються у Специфікаціях, Поставка кожної партії Товару здійснюється за заявками Покупця, в яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість Товару (пункт 1.2. Договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 3.1. Договору Постачальник зобов`язаний поставити Товар у повному обсязі протягом 5 календарних днів з дати здійснення Покупцем попередньої оплати відповідно до умов цього Договору з обов`язковим попередженням Покупця про точну дату поставки не пізніше чим за 5 днів.

Згідно з пунктом 3.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах: склад Продавця за адресою: 50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Шахтарської Слави, буд. 5, оф. 1.

Датою поставки товару є дата передачі Товару Постачальником Покупцю, відповідно до накладної на відпуск Товару (видаткової накладної) (пункт 3.3. Договору).

У пункті 7.1. Договору сторони узгодили, що загальна сума Договору складає 1 619 974,08 грн., у тому числі ПДВ - 269 995,68 грн., що відповідає загальній сумі всіх Специфікацій.

Ціна за одиницю Товару визначена у Специфікаціях. Ціна Товару визначається в національній валюті України - гривні (пункт 7.2. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, що зазначений у цьому Договорі.

Згідно з пунктом 8.2. Договору оплата Товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії Товару на підставі рахунку Постачальника, що виставляється останнім протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки від Покупця, та решта 50% протягом 5 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (пункт 8.3. Договору).

Відповідно до пункту 14.1. Договір набирає чинномті з моменту його підписання та діє до 31.07.2022.

Закінчення строку цього Договору або припинення дії цього Договору з будь-яких підстав не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору або у зв`язку з цим Договором та від відповідальності за порушення таких зобов`язань (пункт 14.2.).

14.06.2022 сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 до спірного договору на суму 1 619 974,08 грн., в якій визначено найменування Товару, од. виміру, кількість, ціну/грн. (без ПДВ), загальну вартість/грн. (без ПДВ).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар відповідно до заявки № 271/3160 від 14.06.2022 на загальну суму 1 619 974,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 17.06.2022 та відповідною товарно-транспортною накладною, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 22-23).

Вказані видаткову та товарно-транспортну накладні підписано уповноваженими представниками сторін.

Відповідачем було сплачено частково за поставлений товар суму 909 987,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 217725 від 13.07.2022 на суму 100 000,00 грн. та № 216855 від 16.06.2022 на суму 809 987,04 грн. (а.с. 24-25).

Звертаючись до суду з даним позовом ПП "Іверон" зазначає, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 709 987,04 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на положення пункту 8.2. спірного договору строк виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар на суму 709 987,04 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 23.06.2022 по 07.08.2023 в сумі 23 983,95 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з липня 2022 року по липень 2023 року в сумі 90 655,01 грн.

Розрахунок річних позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказана у ньому сума підлягає до примусового стягнення.

Розрахунок інфляції грошових коштів позивачем завищено з огляду на допущення у розрахунку арифметичної помилки.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з липня 2022 року по липень 2023 року в сумі 85 851,16 грн.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № 413-2 від 14.06.2022, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, з огляду на те, що такі зобов`язання виникли у відповідача через декілька місяців після виникнення вказаних обставин.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, сам факт укладення сіпрного договору поставки свідчить про фактичне ведення господарської діяльності відповідача.

Окремо суд звертає увагу, що укладення спірного договору, так і безпосередньо поставка товару, відбулось вже після введення воєнного стану в країні, таким чином відповідач був зобов`язаний та мав можливість оцінити всі обставини, за яких між сторонами виникли господарські правовідносини, отже, обставини, які вже існували на час виникнення спірних правовідносин, не можуть бути визнані форс-мажорними в подальшому.

Слід також відзначити що держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

У даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, Соломянський район, вулиця Сурікова, будинок 3; код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 1; код ЄДРПОУ 39389830) на користь Приватного підприємства "Іверон" (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Шахтарської Слави, буд. 5, оф. 1; код ЄДРПОУ 40301323) 709 987,04 грн. - основного боргу, 23 983,95 грн. - річних; 85 851,16 грн. - інфляції грошових коштів та 12 297,33 грн. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 832 119,48 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 27.10.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко