Рішення

від 27.10.2023 по справі 904/4611/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4611/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс", с. Новосілки Київської області

до Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Аули Дніпропетровської області

про стягнення 86 754,36грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід заборгованість у розмірі 86 754,36грн, з яких:

- основний борг у розмірі 61 506,06грн;

- пеня у розмірі 11 378,62грн;

- 3 % річних у розмірі 2 375,99грн;

- втрати від інфляції у розмірі 11 493,69грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів №3121, №3122, №4432 про постачання товару від 08 квітня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00грн.

Відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву. Комунальне підприємство позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 61 506,00грн визнає. При цьому, станом на 30.08.2023 заборгованість погашена. На підтвердження зазначеного відповідачем долучено до матеріалів справи копії платіжних інструкцій від 29.08.2023 №4116 на суму 35 665,30грн, №4115 на суму 1 677,78грн, № 4114 на суму 24 164,04грн, а також лист за вих. №1812/1-6 від 29.08.2023 про зарахування переплати по договору поставки №21/06/22/Т від 21.06.2022 у сумі 712,50грн, як оплату згідно договору поставки №4432 від 08.04.2021.

З вимогами щодо стягнення нарахованих позивачем сум штрафних санкцій - 2 375,99грн 3% річних, 11 378,62грн пені, 11 493,69грн інфляційних втрат відповідач не погоджується, зокрема з підстав невідповідності вимог постанові Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги заборонені. Виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами поставки в частині своєчасної та повної оплати за товар, виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили - військової агресії Російської федерації проти України.

Відповідач зазначає, що є підприємством, яке відноситься до об`єктів критичної інфраструктури; забезпечує водопостачання та водовідведення населених пунктів Дніпропетровської області. Після початку військової агресії Російської федерації проти України 24.02.2022 майновий стан відповідача значно погіршився, рівень оплати споживачів за водопостачання та водовідведення значно знизився, сума заборгованості споживачів перед відповідачем станом на даний час становить 275 349 293,86грн. Заборгованість відповідача перед державою зі сплати податків і зборів на даний час становить 84 624 581,82грн. Невиконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем обумовлено вказаними факторами, і нарахування значного обсягу штрафних санкцій призведе до ще більшого погіршення майнового стану, і можливого блокування роботи відповідача. У зв`язку з чим, підприємство просить зменшити розмір правомірно нарахованих позивачем пені на 50%.

Відповідач вважаємо, що заявлені на відшкодування витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00грн, які сплатив позивач, не відповідають співмірності із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання цієї роботи у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 справу №904/4611/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

08 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" (замовник, відповідач) укладено договір №3121 про постачання товару (а.с. 10-16).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товарно-матеріальні цінності, Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, Код за ДК 021:2015 31210000-1 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, що надалі іменується товар. Найменування товару (асортимент, кількість та ціна), зазначені у Специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна цього договору становить 236 681,82грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят одна грн 82коп.) в т.ч. ПДВ - 39 446,97грн і складається із усіх партій товару поставлених постачальником на замовлення замовника (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

08 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" (замовник, відповідач) укладено договір №3122 про постачання товару (а.с. 35-41).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товарно-матеріальні цінності, Елементи електричних схем, Код за ДК 021:2015 31220000-4 Елементи електричних систем, що надалі іменується товар. Найменування товару (асортимент, кількість та ціна), зазначені у Специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна цього договору становить 561 237,90грн (п`ятсот шістдесят одна тисяча двісті тридцять сім грн 90коп.) в т.ч. ПДВ 93 539,65грн і складається із усіх партій товару поставлених постачальником на замовлення замовника (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

08 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" (замовник, відповідач) укладено договір №4432 про постачання товару (а.с. 58-64).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товарно-матеріальні цінності, Кабелі та супутня продукція, Код за ДК 021:2015-44320000-9 Кабелі та супутня продукція, що надалі іменується товар. Найменування товару (асортимент, кількість та ціна), зазначені у Специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна цього договору становить 294 800,40грн (двісті дев`яносто чотири тисячі вісімсот грн 40коп.) в т.ч. ПДВ 49 133,40грн і складається із усіх партій товару поставлених постачальником на замовлення замовника (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від фактично здійснених замовлень замовником протягом дії цього договору (п. 1.2 договорів).

Ціна товару включає: вартість товару з урахуванням усіх податків і зборів та інші

обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені постачальником відповідно до чинного законодавства України, а також витрати з транспортування до замовника, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника пов`язані з виконанням цього договору (п. 3.2 договорів).

Сума договору не є динамічною і не може бути змінена в сторону збільшення протягом строку дії цього договору, крім випадків визначених у ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі (п. 3.4 договорів).

Відповідно до пунктів 4.1 договорів оплата за поставлений товар здійснюється замовником протягом 180-ти календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії товару, на підставі належно оформлених первинних документів (видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту приймання-передачі товару, тощо).

Датою оплати вважається день зарахування перерахованих коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договорів).

Звірка розрахунків, щодо проведених операцій за договором, здійснюється один раз на місяць, або на вимогу однієї із сторін (п. 4.3 договорів).

Поставка товару (відпуск товару) здійснюється постачальником за заявкою замовника (далі заявка) (п.5.1 договорів).

Строк поставки товару - постачальник зобов`язаний поставати товар протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки замовника направленої в порядку, визначеному у п. 5.5 договору (п. 5.2 договорів).

Місце поставки: поставка товару здійснюється на склад замовника, що знаходиться за адресою: Комплекс будівель та споруд № 2, Аульська селищна рада, смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область, 52300 (п. 5.4 договорів).

Видаткові накладні та акти приймання-передачі, які підписуються сторонами під час приймання товару мають містити посилання на номер та дату договору та відповідний номер та дату заявки згідно якої здійснюється поставка товару (п. 5.6 договорів).

Постачальник зобов`язаний своєчасно поставити і передати у власність замовника товар, згідно розділу даного договору (п. 6.1.1 договорів).

Замовник зобов`язаний прийняти і оплатити товар згідно умов цього договору (п. 6.2.1 договорів).

Сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1 договорів).

За прострочення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.3 договорів).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором (п. 7.5 договорів).

За умовами п. 8.1 договорів сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом десяти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 договорів).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом (п. 8.3 договорів).

Дія договору припиняється: за повним виконанням сторонами своїх зобов`язань за цим договором; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України (п.11.2 договорів).

Договори підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірні договори визнавалися недійсними в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договорів. Відтак, договори №3121, №3122, №4432 від 08.04.2021 про постачання товару були чинні протягом спірного періоду.

08 квітня 2021 року сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток №1 до договору №3121 від 08.04.2021) на поставку товару (згідно переліку) на суму 236 681,82грн (а.с. 17-19).

На виконання умов договору №3121 про постачання товару від 08.04.2021 та специфікації №1 від 08.04.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" поставило відповідачу продукцію, що підтверджується, зокрема видатковими накладними:

№221 від 05.10.2021 на суму 4 497,12грн;

№222 від 05.10.2021 на суму 2 220,24грн;

№229 від 20.10.2021 на суму 10 335,96грн;

№259 від 02.11.2021 на суму 7 110,72грн (а.с. 20-23)

Видаткові накладні містять посилання на договір №3121 від 08.04.2021. Видаткові накладні №221 від 05.10.2021, №222 від 05.10.2021 містять підписи сторін скріплені печатками підприємств. Видаткові накладні №229 від 20.10.2021, №259 від 02.11.2021 містять лише підпис постачальника.

У відповідності до п.12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі", Комунальне підприємство Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" розмістило на електронній платформі "Рrozorro" звіт про виконання умов договору про закупівлю UА-2021-03-10-002028-с, дата формування звіту: 22 січня 2022 року (а.с. 24-34).

08 квітня 2021 року сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток №1 до договору №3122 від 08.04.2021) на поставку товару (згідно переліку) на суму 561 237,90грн (а.с. 42-45).

На виконання умов договору №3122 про постачання товару від 08.04.2021 та специфікації №1 від 08.04.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" поставило відповідачу продукцію, що підтверджується, зокрема видатковими накладними:

№219 від 05.10.2021 на суму 1 051,62грн;

№220 від 05.10.2021 на суму 626,16грн (а.с. 46-47)

У відповідності до п.12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі", Комунальне підприємство Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" розмістило на електронній платформі "Рrozorro" звіт про виконання умов договору про закупівлю UА-2021-03-10-001722-с, дата формування звіту: 22 січня 2022 року (а.с. 48-57).

Видаткові накладні містять посилання на договір №3122 від 08.04.2021 та підписи сторін скріплені печатками підприємств.

08 квітня 2021 року сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток №1 до договору №4432 від 08.04.2021) на поставку товару (згідно переліку) на суму 294 800,40грн (а.с.65-66).

На виконання умов договору №4432 про постачання товару від 08.04.2021 та специфікації №1 від 08.04.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" поставило відповідачу продукцію, що підтверджується, зокрема видатковими накладними:

№224 від 05.10.2021 на суму 6 760,80грн;

№228 від 20.10.2021 на суму 29 616,00грн (а.с. 67-68)

У відповідності до п.12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі", Комунальне підприємство Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" розмістило на електронній платформі "Рrozorro" звіт про виконання умов договору про закупівлю UА-2021-03-10-000843-а, дата формування звіту: 22 січня 2022 року (а.с. 69-73).

Видаткові накладні містять посилання на договір №4432 від 08.04.2021. Видаткова накладна №224 від 05.10.2021 містить підписи сторін скріплені печатками підприємств. Видаткова накладна №228 від 20.10.2021 містить лише підпис постачальника.

10.05.2021 позивач направив на адресу лист за вих. №10/05/23 від 10.05.2023 з проханням протягом п`яти днів з моменту отримання, підписати та повернути видаткові накладні № 228 від 20.10.2021, №229 від 20.10.2021, № 259 від 02.11.2021 у зв`язку із тим, що через військову агресію РФ проти України, частину документів на підприємстві при впорядкуванні бухгалтерського обліку (документообігу) віднайти не вдалося.

Лист отримано відповідачем 19.05.2023, однак відповіді не надано.

В обумовлений договором строк відповідач оплату поставленого товару не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 24 164,04грн за договором №3121 від 08.04.2021, в сумі 1 677,78грн за договором №3122 від 08.04.2021, в сумі 36 376,80грн за договором №4432 від 08.04.2021, разом 62 218,62грн.

Позивач зазначає, що у відповідача існує переплата по іншим поставкам в сумі 712,50грн (відображена в акті звірки взаєморозрахунків).

Сторонами складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2022 року жовтень 2022 року за даними ТОВ "Електро поставка комплекс" станом на 31.10.2022 заборгованість складає 61 506,06грн (а.с. 74).

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 61 506,06грн, пені у розмірі 11 378,62грн, 3 % річних у розмірі 2 375,99грн та інфляційних втрат у розмірі 11 493,69грн, проти чого заперечує відповідач, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договорів про постачання товару, строк їх дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови договорів поставки та умови додаткової угоди до договору, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище документами, є таким, що настав.

У встановлений договором строк, умови договорів щодо оплати вартості поставленої продукції відповідачем не виконані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог по стягненню заборгованості у розмірі 61 506,06грн, строк оплати якої на дату звернення з позовом до суду настав.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем була сплачена сума 61 506,12грн, що підтверджується платіжними дорученнями (інструкціями):

№4114 від 29.08.2023 на суму 24 164,04грн. Призначення платежу: оплата за товар по договору №3121 від 08.04.2021, в т.ч. ПДВ 4 027,34грн (а.с. 106);

№4115 від 29.08.2023 на суму 1 677,78грн. Призначення платежу: оплата за товар по договору №3122 від 08.04.2021, в т.ч. ПДВ 279,63грн (а.с. 105);

№4116 від 29.08.2023 на суму 35 664,30грн. Призначення платежу: оплата за товар по договору №4432 від 08.04.2021, в т.ч. ПДВ 5 944,05грн (а.с. 104).

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Оскільки відповідачем сплачено основний борг після звернення позивача з позовом до суду (позивач звернувся до суду 18.08.2023 (відмітка пошти), а відповідач перерахував загальну суму 61 506,06грн 29.08.2023, тобто після відкриття провадження у справі), провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 61 506,06грн підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.3 договорів сторони погодили, що за прострочення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 11 378,62грн за загальний період із 03.05.2022 до 03.11.2022 (а.с. 8).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 7.3 договорів, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 25 248,30грн) складає 41,05% суми основного боргу.

Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім цього суд враховує повне погашення відповідачем заборгованості.

На підставі викладеного, враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 5 689,31грн (11 378,62грн * 50%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 375,99грн за період із 03.05.2022 до 15.08.2023 та інфляційні втрати за період травень 2022 року липень 2023 року у розмірі 11 493,69грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договорів, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 5 689,31грн (з урахуванням зменшення на 50%), 3% річних у розмірі 2 375,99грн та втрати від інфляції 11 493,69грн, а всього 19 558,99грн.

Стосовно форс-мажорних обставин, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

У п. 8.2 договорів передбачено обов`язок не пізніше ніж протягом десяти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Відповідач не надав доказів того, що звертався до позивача у десятиденний строк із повідомленням про настання форс-мажорних обставин, які саме впливали б на можливість виконання зобов`язань за договорами.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Крім того, договори укладено між сторонами 08.04.2021, до початку війни.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Заперечення відповідача щодо заборони нараховувати проценти річні та інфляційні втрати через дію постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану (п. 11 постанови).

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року (п. 2 постанови).

Суд дійшов висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" не можуть застосовуватися у даній справі, оскільки не розповсюджуються на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, а у даній справі заборгованість виникла у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів про постачання товару.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

03 січня 2023 року між Адвокатським бюро "Дзеніка Сергія" (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" (замовник) укладено договір №03/01/23 про надання правничої (правової) допомоги (а.с. 80-81).

Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п. 1.1 договору).

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору замовник сплачує Адвокатському бюро винагороду (гонорар) в розмірі та порядку визначеному в додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатським бюро зобов`язань за договором (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору при визначені розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення4 ступінь складності правових питань, що стосується доручення; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення.

За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу (п. 3.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1 договору).

15 серпня 2023 року між Адвокатським бюро "Дзеніка Сергія" (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" (замовник) укладено додаток №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.01.2023 №03/01/23 (а.с. 82).

За пунктом 1 додатку Адвокатським бюро надається замовнику правова допомога справі щодо стягнення із КП ДОР "Аульський водовід" (код ЄДРПОУ 34621490) заборгованості за поставлений товар в розмірі 61 506,06грн основний борг, неустойки, інфляційних втрат, 3% річних, а саме: вивчення документів, обрання та підготовка правової позиції клієнта у вказаній справі, надання консультацій; підготовка та подання у Господарський суд Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості; супровід справи у суді, підготовка процесуальних документів (клопотань, заяв, пояснень, відповіді на відзив тощо).

Відповідно до п. 3.1 договору, винагорода (гонорар) Адвокатського бюро за правову допомогу замовнику згідно п.1 даного додатку до договору встановлюється у розмірі 10 000,00грн(десять тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ. Остаточна вартість послуг визначається сторонами в акті виконаних робіт (п. 2 додатку).

Адвокатським бюро "Дзеніка Сергія" виставлено рахунок №15/08/23 від 15.08.2023 на суму 10 000,00грн (а.с. 83).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" перерахувало на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро "Дзеніка Сергія" 10 000,00грн, що підтверджується банківською випискою за 16.08.2023 (а.с. 84).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №03/01/23 про надання правової допомоги від 03.01.2023; довіреність від 03.01.2023, ордер серії АА №1341395 від 17.08.2023. Статус адвоката Дзенік Сергія Івановича підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000372 від 03.12.2018 (а.с. 80-81, 87, 85, 86).

Позивач просить стягнути з відповідача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Господарський суд, розподіляючи витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс", дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Процесуальні документи, наявні у справі, підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Дзенік С.І.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони; відсутність складних розрахунків; наявність усталеної судової практики; розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; враховуючи обставини справи, обсяг доказів та те, що ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, суд вважає обґрунтованою та розумною суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розподілу судового збору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною третьою статті 231 цього Кодексу встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5) (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1295 від 16.08.2023 (а.с. 9). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Оскільки наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 61 506,06грн у зв`язку із відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу із державного бюджету у розмірі 1 902,87грн (61 506,06грн * 2684,00грн / 86 754,36грн).

Оскільки клопотання про повернення судового збору на час розгляду справи від позивача не надходило, питання повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 1 902,87грн судом не розглядається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 781,13грн (25 248,30грн * 2684,00грн / 86 754,36грн).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" до Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення 86 754,36грн задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" заборгованості у розмірі 61 506,06грн у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпровської обласної ради "Аульський водовід" (ідентифікаційний код 34621490; Аульська селищна рада, Комплекс будівель та споруд №2, смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область, 52300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро поставка комплекс" (ідентифікаційний код 40170358; вул. Васильківська, буд. 2, корпус А, с. Новосілки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 03027) пеню у розмірі 5 689,31грн (п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривні 31коп.), 3% річних у розмірі 2 375,99грн (дві тисячі триста сімдесят п`ять гривень 99 коп.), втрати від інфляції у розмірі 11 493,69грн (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто три гривні 69коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 781,13грн (сімсот вісімдесят одну гривню 13коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 27.10.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва