Рішення

від 26.10.2023 по справі 906/1295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1295/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Діковицька О.М., адвокат, довіреність №б/н від 25.09.23р., дійсна до 25.09.24р.

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод"

до Приватного підприємства "Виробниче комерційне підприємство "Проспект"

про стягнення 58648,58 грн.

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 29.09.23р. справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" до відповідача Приватного підприємства "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" про стягнення 58648,58грн розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.10.23р. о 12:00 год.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.09.2023 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 05.10.23р.

Станом на дату проведення судового засідання відповідач правом участі представника у змагальному процесі не скористався, а також правом подання заяв по суті чи заяв з процесуальних питань.

На підставі ч. 4 ст. 11 Кодексу суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі "Осіпов проти України", де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

З врахуванням викладеного та оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 13 Кодексу), у судовому засіданні 26.10.23р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" звернувся з позовом до відповідача Приватного підприємства "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" з позовними вимогами про стягнення 58648,58грн, з яких: 19655,53грн сума боргу, 9399,08грн інфляційні збитки, 18254,04грн пеня, 9374,38грн 15% річних, 1965,55грн штраф.

В обґрунтування фактичних підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання по сплаті коштів за отриманий товар згідно умов п.2.6 Договору.

Згідно підписаного Сторонами Акта звірки взаємних розрахунків за період з січня 2020 року по листопад 2020 року станом на 30.11.2020 Відповідач підтверджує свою заборгованість перед Позивачем за Договором поставки №08072020-УВ від 08.07.2020 року.

В якості правових підстав позову позивач наводить ст. 173, 174, 175, 265 ГК України, ст. 509, 526, 530, 655, 691, 692, 712 ЦК України.

Судом було надано учасниками справи можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Однак, відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.07.2020р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" (далі - Покупець) було укладено Договір поставки №08072020-УВ відповідно до якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору (надалі за текстом - Договір поставки №08072020-УВ) .

За умовою п.1.1 Договір поставки №08072020-УВ сторони погодили, що предметом поставки буде щебінь, пісок, асфальт (далі за текстом - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах Договору поставки №08072020-УВ.

У п.1.4 Договору зазначається, що кількісні характеристики, а також асортимент Продукції визначаються заявками Покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Розрахунки між Сторонами, відповідно до п.2.5 Договору, здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника 100% попередньої оплати вартості Продукції (у тому числі її навантаження та доставка). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується Сторонами додаткова угода до Договору поставки №08072020-УВ. У випадку поставки Продукції на умовах п.3.5 Договору Покупець повинен оплатити повну вартість поставленої Продукції протягом 3 (трьх) банківських днів з дати поставки п.2.6 Договору поставки №08072020-УВ.

Керуючись п.2.13 Договору Сторони зобов`язуються проводити перевірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним Актом звірки взаєморозрахунків (далі - Акт звірки). Дані, підтверджені Сторонами в Акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Покупець, що отримав Акт звірки від Постачальника, зобов`язується у строк 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого Акта підписати його зі свого боку та надіслати (передати) підписаний примірник Акта звірки Постачальнику. У випадку незгоди Покупця з даними, що зазначені в Акті звірки Постачальника, Покупець зобов`язується у строк 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого Акта надіслати (передати) свій варіант Акта звірки. У разі не підписання (не надсилання) Покупцем чи ненадання свого варіанту Акта звірки у зазначений строк Сторони вважають дані, викладені в Акті звірки Постачальника, підтвердженими (погодженими).

За умовою п.3.1 Договору поставка Продукції здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується Покупцем у відповідній заявці.

У Договорі поставки №08072020-УВ Сторони погодили у п.4.2, 4.2.7, що Покупець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі провести оплату вартості Продукції.

У випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за п.5.6 Договору Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно до п.5.7 Договору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) % річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 ЦК України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі поставки №08072020-УВ.

Керуючись ст. 259 ЦК України, Сторони погодили збільшити до 5 (п`яти) років тривалість позовної давності до вимог, що випливають з умов Договору, у тому числі про стягнення вартості Продукції, неустойки (штрафу, пені).

Керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України, Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 5 (п`ять) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Судом встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами, що зазначено у п.6.1 Договору поставки №08072020-УВ від 08.07.2020 року

На виконання договірного зобов`язання з поставки товару Постачальник поставив Покупцю за видатковою накладною №5680 від 11.07.2020р. Продукцію на загальну суму разом з ПДВ 34 655.53грн.

Покупець частково сплатив кошти за поставлену Продукцію у розмірі 15000,00грн, що підтверджує платіжна інструкція №1209 від 10.07.2020р.

Сторони за період з січня 2020р. по листопад 2020р. звірили взаємні розрахунки поставленої Продукції, про що склали Акт звірки. За даними Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" станом на 30.11.2020р. заборгованість Приватного підприємства "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" становить 91088,15грн. Приватне підприємство "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" заборгованість визнає, про що свідчить скріплений підписом та печаткою підприємства Акт звірки.

Товариством з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" на поштову адресу Приватного підприємства "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" була направлена Вимога про погашення заборгованості (вих. № 125 від 16.08.2023р.). Відповідно до поштового повідомлення Відповідач зазначену вимогу отримав та не відреагував.

Позивач вимагає стягнути з відповідача у судовому порядку окрім основного боргу, також штрафні санкції за порушення строку виконання грошового зобов`язання.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2. Укладений між сторонами Договір поставки №08072020-УВ за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

3. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач не здійснив оплату коштів за отриманий товар.

Позовна вимога про стягнення основного боргу на суму 19655.53грн обґрунтована та підлягає задоволенню.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 18254,04грн пені, нарахованої за період 16.07.2020 по 19.09.2023 та штрафу у розмірі 1 965,55грн, що становить 10% від суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості . У п.5.9 договору сторони також погодили, що керуючись ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 5 (п`ять) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 №910/17753/18, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19; від 10.09.2020 у справі №916/1777/19).

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №902/959/19, від 09 березня 2021 року у справі №924/441/20).

При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 12 березня 2020 року у справі №907/65/18).

Сторони у п.5.9 договорі погодили, що правило ч.6 ст. 232 ГК України до періоду нарахування пені тривалістю 6 місяців не застосовується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Відповідно до умов п.5.6 договору, позивачем нарахована пеня в розмірі 18 254,04грн за період з 16.07.2020 по 19.09.2023 та штраф у розмірі 1 965,55грн, які просить стягнути з відповідача.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу (п. 88 постанови ВПВС від 04.12.19р. у справі №917/1739/17; постанова ОП КГСУ у складі ВС від 18.09.20р. у справі №916/4693/15), за наслідками якого вважає їх розмір обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

До викладеного, суд доповнює. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України (п.7.38 постанови ВПВС від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

3. Щодо вимог про стягнення 9 374,38грн 15% річних та 9 399,08грн інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України були нараховані відповідачу 9 399,08грн інфляційних втрат та 9 374,38грн 15% річних за період 16.07.2020 по 19.09.2023.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 лютого 2023 року у cправі № 910/15411/21).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сторони змінили розмір відсотка річних визначений ч.2 ст. 625 ЦК України з 3% на 15% (п. 5.7 Договору) річних.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

І з цього випливає, що у разі пред`явлення кредитором вимог про стягнення річних у розмірі трьох відсотків, який є законодавчо встановленим (ч.2 ст. 625 ЦК України), відсутні підстави для зменшення їх розміру.

Суд також звертає увагу, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 15% (п.5.7 Договору) річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним.

Оскільки позивач заявив до стягнення 9 374,38грн 15% річних та 9 399, 08грн інфляційних втрат, суд задовольняє позовну вимогу у заявленому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач довів обґрунтованість позовних вимог у заявленому складі та розмірі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 2684,00 грн. покладається на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт дванадцятий частина третя стаття 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Право позивача, у разі задоволення позову, заявити вимоги про компенсацію відповідачем понесених ним судових витрат, закріплено у частині 4 статті 129 ГПК України.

При цьому, Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За імперативною нормою ч. 1 ст. 124 ГПК України, позивач зобов`язаний разом з першою заявою по суті спору, а такою є позовна заява, подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Правові наслідки недотримання цієї норми визначені у ч.2 ст. 124 Кодексу: у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанова ВПВС від 12.11.19р. у справі №904/4494/18).

Вимоги ч.1 ст. 124 ГПК України щодо вказівки у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу позивачем виконано у спосіб вказівки загального їх розміру 10000,00грн та з доданням договору про надання адвокатських послуг від 19.09.23р. та додатку до цього договору від 19.09.23р.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи ( абз. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (надалі - Закон №5076-VI).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

19.09.23 р. між адвокатом Діковицькою О.М. та ТОВ "Коростенський щебзавод" укладено договір про надання адвокатських послуг від 19.09.23р., за умовами якого сторони погодили, що розмір винагороди адвоката визначається за домовленістю. Згідно додатку до цього договору від 19.09.23р. сторони домовились, що вартість послуг за аналіз, підготовку, супроводження та ведення господарської справи по стягненню заборгованості з Приватного підприємства "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" за договором поставки № 08072020-УВ від 08.07.2020 встановлюється у вигляді гонорару у розмірі 10000,00грн. Участь адвоката у судових засіданнях погоджується додатково.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови ВПВС від 19.02.20р. у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови ВПВС від 07.07.21 у справі №910/12876/19; п. 127 постанови ВПВС від 16.11.22р. у справі №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Судом встановлено, що адвокатський гонорар сторони визначили саме у фіксованому розмірі 10000,00грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробниче комерційне підприємство "Проспект" (10031, м. Житомир, пров. Луговий, буд.7, код ЄДРПОУ 35954627) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (11502, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Каштанова, буд. 3, код ЄДРПОУ 01374567):

- 19 655,53грн основного боргу;

- 18 254,04грн пені;

- 1 965, 55грн штрафу;

- 9 374,38грн 15 % річних;

- 9 399,08грн інфляційних втрат;

- 2 684,00грн судового збору;

- 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 27.10.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (рек. з повідолм) на адресу: вул. Каштанова, буд. 3, м. Коростень, Житом. обл., 11502, код ЄДРПОУ 01374567 + на ел. пошту: advokat10391@ukr.net

3- відповідачу (рек. з повідомл) на адресу: пров. Луговий, буд. 7, м. Житомир, 10031, на ел. пошту: pkw@ukr.net код ЄДРПОУ 35954627