Рішення

від 04.10.2023 по справі 907/981/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"04" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/981/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс-Виноградів", м. Виноградів Закарпатської області

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Виноградів Закарпатської області

про відшкодування шкоди у розмірі 220 438,16 грн,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Іваниш Д.П.

представники:

Позивача - не з`явився

Відповідача - не з`явився

Третьої особи - не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс-Виноградів", м. Виноградів Закарпатської області про відшкодування шкоди у розмірі 220 438,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2022 відкрито провадження у справі №907/981/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

У підготовчому засіданні 17.02.2022 судом за участю уповноважених представників сторін проголошено перерву до 17.03.2022.

Ухвалами суду від 17.03.2022, 06.06.2022, 11.08.2022, 22.09.2022, 27.10.2022, 05.12.2022, 10.02.2023 та 07.03.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 11.08.2022 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Виноградів Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/981/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 27.04.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання судом визнана на власний розсуд.

Ухвалами суду від 27.04.2023, 06.06.2023 та 29.08.2023 судові засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Позивач і третя особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Надісланим на електронну адресу суду клопотанням б/н від 03.10.2023 (вх. №02.3.1-02/6898/23 від 03.10.2023) представник відповідача, покликаючись на його зайнятість в іншому судовому процесі, просить відкласти розгляд справи на інший термін.

Проаналізувавши мотиви, наведені представником відповідача у вищезазначеному клопотанні, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписами ст. 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Разом з тим, згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Що ж стосується наведених представником відповідача обставин в обґрунтування причин його неявки в дане судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

Водночас суд звертає увагу представника відповідача на те, що розгляд справ в іншому суді не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду справи №907/981/21 в Господарському суді Закарпатської області.

Таким чином, представником відповідача не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без його участі, та могли би бути підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, представник відповідача не зазначив об`єктивної неможливості проведення судового засідання, яке призначене на 04.10.2023, без участі відповідача або його представника. При цьому, судом неодноразово відкладався розгляд справи за клопотаннями уповноважених представників відповідача.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 29.08.2023 явка учасників справи в судове засідання 04.10.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі уповноважених представників учасників процесу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що 07.08.2019 між ним, як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0770-19-00046, предметом якого виступало страхування транспортного засобу - автомобіля Mercedes-Benz GL 350, д.н.з. НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, 05.11.2019 у м. Виноградів по вул. Космонавтів відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz GL 350, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , а також транспортного засобу Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідно до постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.11.2019 у справі №299/3604/19.

Водночас позивач зазначає про те, що транспортний засіб Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 , належить відповідачу, із яким винний водій - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах та на момент настання ДТП виконував безпосередні службові обов`язки.

Позивач вказує, що 11.02.2020 він здійснив страхувальнику - ОСОБА_2 - виплату страхового відшкодування в розмірі 396 152, 72 грн, а в подальшому, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПрАТ "АСК ІНГО Україна", звернувся до останнього із заявою на виплату страхового відшкодування, яке 15.06.2020 було перераховане позивачу ПрАТ "АСК ІНГО Україна" у розмірі 149 000 грн.

Як стверджує позивач, 09.04.2021 та 20.04.2021 ТОВ "Західно-Український автомобільний дім" було повернуто йому невикористану суму грошових коштів, сплачених за ремонт автомобіля Mercedes-Benz GL 350, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 26 714,56 грн, а відтак, залишок боргу, який підлягає до сплати відповідачем, становить 220 438,16 грн.

В обґрунтування правових підстав для покладення на ТОВ "Сандерс-Виноградів" обов`язку зі сплати страхового відшкодування в означеній сумі позивач покликається на приписи ст. 993, 1172, 1187, 1191 та 1194 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Представник відповідача на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву б/н від 08.02.2022 (вх. №02.3.1-02/928/22 від 11.02.2022), в якому, зокрема, зазначає про те, що постанова Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.11.2019 у справі №299/3604/19 взагалі не містить інформації стосовно того, що водій ОСОБА_1 перебував з кимось у трудових відносинах, і ДТП відбулась під час виконання ним відповідних службових обов`язків. Вказана постанова суду, на переконання представника відповідача, стосується тільки фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Представник відповідача наголошує, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником в порядку ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, натомість, матеріали даної справи відповідних доказів не містять.

Крім того, представник відповідача стверджує, що позовна заява підписана представником позивача Гедз Юлією Володимирівною, відомості про яку в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, а під №6153 видано свідоцтво іншому адвокату - Ворожбянову Андрію Миколайовичу, у зв`язку з чим документи, подані представником позивача у підтвердження власних повноважень, є недостовірними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, письмових пояснень по суті позову не подала, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явилася.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача на адресу суду надіслала відповідь на відзив б/н від 21.02.2022 (вх. №02.3.1-02/1426/22 від 28.02.2022), в якій зазначає про те, що наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №059424, складеним посадовою особою Національної поліції України 05.11.2019 о 14 год. 03 хв., були встановлені учасники дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби, їх належність відповідним власникам, а також місце роботи винуватця ДТП ОСОБА_1 - ТОВ "Сандерс-Виноградів".

За твердженням представника позивача, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 безпосередньо не був присутнім на розгляді Виноградівським районним судом Закарпатської області справи №299/3604/19, можна зробити припущення, що на момент прийняття судом постанови від 19.11.2019 він вже не перебував у трудових відносинах із відповідачем або ж і надалі перебуває в таких на умовах цивільно-правового договору.

Крім того, як вказує представник позивача, у листі-відповіді на претензію №188 від 18.08.2020 відповідач жодним чином не спростовує факт перебування винуватця ДТП у трудових відносинах із ним, а просить лише надати час для ретельного ознайомлення із претензією позивача.

В поданому через канцелярію суду запереченні на відповідь на відзив б/н від 10.03.2022 (вх. №02.3.1-02/1596/22 від 10.03.2022) представник відповідача наголошує на тому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обґрунтування наявності тих чи інших обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

Представник відповідача також зауважує, що у листі №188 від 18.08.2020 на претензію позивача ТОВ "Сандерс - Виноградів" зазначено лише про те, що вивчення та опрацювання документів, які були надані разом із нею, потребують достатнього часу для розгляду вимог та надання відповіді, повідомлено про процесуальні вимоги досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності, натомість, стосовно фактичних обставин ДТП у відповіді на претензію нічого не зазначено.

В надісланих на адресу суду додаткових поясненнях б/н від 14.04.2023 (вх. №02.3.1-02/2942/23 від 21.04.2023) представник позивача вказує на те, що доказом дійсності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №6153, виданого на ім`я ОСОБА_3 , є витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, з якого вбачається, що останній вказане свідоцтво було видане 09.08.2018 Радою адвокатів міста Києва. За твердженням представника позивача, у зв`язку з тим, що на території міста Києва існує дві Ради адвокатів, а саме, Рада адвокатів міста Києва та Рада адвокатів м. Києва, одна з яких (а саме, Рада адвокатів міста Києва) могла вносити відомості про адвоката лише в реєстр першої ланки, який не відображався для відкритого загалу, ОСОБА_3 пересклала іспит в іншій раді адвокатів, про що їй 20.12.2021 було видано нове свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, на підставі якого вона представляє інтереси позивача в суді.

Що ж стосується свідоцтва №6153, то в грудні 2021 року за заявою ОСОБА_3 дію останнього було припинено Радою адвокатів міста Києва, у зв`язку з чим 26.01.2022 за вказаним номером було видано свідоцтво іншому адвокату - Ворожбянову А.М. Враховуючи наведене, на переконання представника позивача, в неї наявне право як на момент звернення із вказаним позовом, так і на теперішній час бути належним представником позивача в даній справі.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається із матеріалів справи, 07.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховиком, позивачем у справі) та ОСОБА_2 (страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0770-19-00046 (далі - Договір), предметом якого виступало страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем Mercedes - Benz GL 350 CDI 4 MATIC, рік випуску: 2015, державний номер: НОМЕР_1 .

Сторони дійшли згоди, що строк дії вказаного Договору починає свій перебіг із 00 год. 00 хв. 18.08.2019 та діє по 24 год. 00 хв. 17.08.2020 (п. 8 Договору).

05.11.2019 о 12 год. 46 хв. у м. Виноградів по вул. Космонавтів відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes - Benz GL 350, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , оформлення якої здійснено протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №059424.

Зазначеним протоколом серії ОБ №059424 від 05.11.2019 зафіксовано, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням на перехресті рівнозначних доріг, не надав дорогу транспортному засобу, що наближався праворуч по вул. Космонавтів та допустив зіткнення. При ДТП вказані автомобілі отримали механічні ушкодження.

За змістом протоколу серії ОБ №059424 від 05.11.2019 водій транспортного засобу Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс - Виноградів", надав пояснення на окремому аркуші та підписав протокол.

За результатами вищезазначеної дорожньо - транспортної пригоди була складена схема ДТП, з якою під розписку ознайомлений водій транспортно засобу Mercedes - Benz GL 350, д.н.з НОМЕР_1 та водій транспортного засобу Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 , який є працівником ТОВ "Сандерс - Виноградів".

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.11.2019 у справі №299/3604/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн (Триста сорок гривень). Так, у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 05.11.2019 о 12:46 год. в м. Виноградів по вул. Космонавтів, керуючи автомобілем Ford Fiestа, р.н. НОМЕР_2 , не вибравши в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю Mercedes - Benz 350, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , що наближався, допустивши зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Страхувальник - ОСОБА_2 - 05.11.2019 звернувся до страхової компанії (позивача у справі) із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв`язку із настанням дорожньо - транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджень зазнав автомобіль страхувальника.

Зі змісту акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 14.11.2019, складеного уповноваженим представником позивача, вбачається, що застрахованому автомобілю Mercedes - Benz GL 350 CDI 4 MATIC, рік випуску: 2015, державний номер: НОМЕР_1 , були нанесені механічні ушкодження згідно з переліком, наведеним в означеному акті.

Вартість матеріального збитку - відновлювального ремонту вищенаведеного транспортного засобу - відповідно до рахунку ТзОВ "Західно - Український автомобільний дім" від 05.12.2019, виставленого замовнику - ОСОБА_2 , становила 396 152,72 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0770-19-00046 від 07.08.2019, страхова компанія (позивач у даній справі) на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, рахунку від 05.12.2019, страхового акту №ДККА-68549 від 10.02.2020 та розрахунку страхового відшкодування до нього виплатила страхове відшкодування ТзОВ "Західно - Український автомобільний дім" у загальній сумі 396 152,72 грн, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №3697 від 11.02.2020.

В подальшому, у зв`язку з тим, що транспортний засіб Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого був визнаний винним у скоєнні ДТП, на підставі Полісу №АО/0985817 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент вчинення ДТП був застрахований у ПрАТ "АСК "Інго Україна", позивач звернувся до останнього із заявою №426661 від 20.05.2020 на виплату страхового відшкодування у розмірі 396 152,72 грн.

Враховуючи наведені обставини, ПрАТ "АСК "Інго Україна" було перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 149 000 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку позивача.

09.04.2021 та 20.04.2021 відповідно ТзОВ "Західно - Український автомобільний дім" перераховано позивачу суми 13 647,63 грн та 13 066,93 грн (в сукупності - 27 756,63 грн), що залишилися невикористаними після проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.

Беручи до уваги часткову сплату ПрАТ "АСК "Інго Україна" страхового відшкодування в розмірі 149 000 грн, а також повернення ТзОВ "Західно - Український автомобільний дім" позивачеві суми 27 756,63 грн, останній звернувся з даним позовом до суду, яким просить стягнути шкоду в розмірі 220 438,16 грн на підставі ст. 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України за рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс - Виноградів", як особи з якою у трудових відносинах на момент ДТП перебував винуватець такої дорожньо - транспортної пригоди.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Предметом заявленого позову в даній справі виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченої потерпілій особі регламентної виплати (страхового відшкодування).

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).

Виходячи із зазначеної норми закону, факт наявності між володільцем й особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами. Проте на виникнення обов`язку володільця джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування заподіяної ним шкоди впливають такі обставини:

- у який час було заподіяно шкоду (службовий чи неслужбовий);

- було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові в процесі виконання ним трудових обов`язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.

Тобто у розумінні ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, якщо службовий автомобіль потрапить у ДТП з вини водія, внаслідок чого буде ушкоджене майно чи здоров`я інших осіб, то відповідальність за шкоду завдану водієм під час виконання ним трудових обов`язків нестиме роботодавець.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: - перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; - завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

З аналізу ст. 1187 та 1172 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц, суд вважає, що предметом доказування в даній справі є обставини перебування транспортного засобу - автомобіля Ford Fiestа, д.н.з. НОМЕР_2 , у володінні роботодавця, а саме, відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс - Виноградів", а також факт перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_1 - у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі №914/820/17 зробив висновок, що з аналізу ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами Це можуть бути дії виробничого господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Доказами на підтвердженням перебування водія у трудових відносинах з відповідною особою можуть бути наказ про прийняття на роботу, трудова книжка водія, табель обліку робочого часу, посадова інструкція тощо. Доказами на підтвердження завдання шкоди під час виконання водієм трудових (службових) обов`язків можуть бути подорожній лист, наказ про закріплення за водієм службового автомобіля, наказ про направлення у відрядження тощо.

Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 .

Суд констатує, що позивачем до матеріалів справи жодного із вищенаведених доказів не долучено, водночас хибними є його посилання на те, що факт вчинення Лізанцем ДТП 05.11.2019 саме під час виконання ним службових обов`язків підтверджується постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.11.2019 у справі №299/3604/19, а також протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №059424 від 05.11.2019, складеним уповноваженим працівником Національної поліції України, оскільки в постанові суду від 19.11.2019 зазначено про те, що гр. ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, а протокол про адміністративне правопорушення, у свою чергу, містить лише вказівку на те, що місце роботи ОСОБА_1 є ТОВ "Сандерс - Виноградів".

Зазначення про те, що винуватець ДТП обіймає посаду начальника брокерського відділу в товаристві відповідача міститься лише в його письмових поясненнях від 05.11.2019, відібраних уповноваженим представником Національної поліції України при складенні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності від 05.11.2019, однак, такі жодним чином не свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 ДТП саме при виконанні службових (трудових обов`язків).

Водночас позивач у ході судового розгляду справи не заявляв суду про неможливість подати будь-які інші докази, які би прямо чи опосередковано свідчили про перебування водія - ОСОБА_1 - на момент ДТП у трудових відносинах із відповідачем та виконання на час скоєння ДТП безпосередніх службових обов`язків; не клопотав перед судом про необхідність витребування доказів, які позивач самостійно не може здобути.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що у листі-відповіді на претензію №188 від 18.08.2020 відповідачем жодним чином не спростовано факт перебування винуватця ДТП у трудових відносинах із ним, оскільки означений лист містить лише вказівку на досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності, передбачений ст. 222 Господарського кодексу України, та інформацію про те, що претензія позивача буде розглянута в порядок і строки, встановлені чинним законодавством. Будь-яких підтверджень чи спростувань вимог позивача чи фактичної відповіді по суті претензії вказаний лист не містить.

Доводи позивача про те, що з огляду на відсутність ОСОБА_1 при розгляді Виноградівським районним судом Закарпатської області справи №299/3604/19, можна зробити припущення, що на момент прийняття судом постанови від 19.11.2019 він вже не перебував у трудових відносинах із відповідачем або ж і надалі перебуває в таких на умовах цивільно-правового договору, судом також оцінюються критично, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №910/23428/17).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відсутність в матеріалах справи доказів виконання ОСОБА_1 станом на момент скоєння ДТП своїх трудових (службових) обов`язків, які виникли у зв`язку з його перебуванням у трудових відносинах із відповідачем, виключає можливість покладення на ТОВ "Сандерс-Виноградів" обов`язку на підставі приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 , із огляду на що в задоволенні заявлених позивачем вимог належить відмовити.

В частині аргументів представника відповідача про факт підписання позовної заяви в даній справі особою без наявних на те повноважень суд враховує подані представником позивача письмові пояснення стосовно того, що Рада адвокатів міста Києва, якою було видано Гедз Ю.В. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6153 від 09.08.2018, могла вносити відомості про адвоката лише в реєстр першої ланки, який не відображався для відкритого загалу, у зв`язку з чим представником позивача перескладено адвокатський іспит та отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 26.10.2023.

Суддя Пригара Л.І.