Рішення

від 18.10.2023 по справі 915/721/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року Справа № 915/721/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Баштанської окружної прокуратури (провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі: Володимирівської сільської ради (вул. Центральна, 91, с. Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56065, код ЄДРПОУ 04375323)

до відповідача 1: Володимирівського ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області (вул. Сєднєва, 83, с. Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56065, код ЄДРПОУ 26116912)

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Дерев`янко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про: визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) від 01.01.2022, зобов`язання повернути земельні ділянки,

за участі представників сторін:

прокурор - Яценко В.А.

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Баштанської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №52/2-2397вих-23 від 05.05.2023 в інтересах держави в особі: Володимирівської сільської ради до Володимирівського ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області та Фізичної особи-підприємця Дерев`янко Олександра Миколайовича, якою прокурор просить суд:

1) визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) від 01.01.2022, украдений між Володимирівським ліцеєм Володимирівської сільської ради та ФОП Дерев`янко Олександром Миколайовичем;

2) зобов`язати ФОП Дерев`янко Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823681400:19:000: 0095 (14,4399 га) вартістю 371457,30 грн постійному землекористувачу - Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради;

3) зобов`язати ФОП Дерев`янко Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823681400:19:000: 0094 (20,3 га) вартістю 522204,68 грн постійному землекористувачу - Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради;

4) стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор, зазначаючи про підстави представництва ним інтересів держави в особі Володимирівської сільської ради, вказав на неправомірність використання земельних ділянок та необхідність задоволення суспільного інтересу у відновленні правового порядку в частині використання земель.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/721/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 16.05.2023 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 16 червня 2023 року о 10:50 год. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

30.05.2023 на адресу суду та 02.06.2023 на електронну пошту суду надійшов лист відповідача 1 за вих. 28/01-26 від 30.05.2023 про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору так як сторонами розірвано договір про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) від 01.01.2022 та повернуто земельну ділянки Володимирському ліцею.

Судове засідання для розгляду справи, призначене на 16 червня 2023 року о 10:50, не відбулося у зв`язку з тим, що протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 19.06.2023 судове засідання для розгляду справи призначено на 05 липня 2023 року о 10:20 год.

28.06.2023 прокурором подано до господарського суду та 30.06.2023 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі.

Заперечення прокурора обґрунтовано тим, що факт укладення 25.05.2023 між відповідачами угоди про розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) від 01.01.2022 не є підставою для закриття провадження у справі щодо позовної вимоги прокурора про визнання спірного договору недійсним, оскільки його недійсність встановлюється на момент вчинення такого правочину.

Крім цього, 10.12.2017 між Володимирівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Казанківської районної ради Миколаївської області та ФОП Дерев`янко О.М. укладено договір №1 про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) площею 14,4399 га та 20,3 га терміном дії до 10.12.2018. На підставі вказаного договору між Володимирівською ЗОШ та ФОП Дерев`янко О.М. складено акт прийому-передачі землі від 10.12.2017. По закінченню строку дії договору від 10.12.2017 зазначені земельні ділянки повернуті не були, про що свідчить відсутність акту прийому-передачі Володимирівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Казанківської районної ради Миколаївської області.

05.07.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого провадження на 25 серпня 2023 року о 10:50 год.

Ухвалою від 25.08.2023 суд постановив: у задоволені клопотання Володимирівського ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області за вих. №28/01-26 від 30.05.2023 про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору відмовити; закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 20 вересня 2023 року об 11:00 год.

20.09.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.10.2023 об 11:00 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач та відповідачі правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

На підставі рішення 21 сесії 23 скликання Казанківської районної ради від 20.08.2001 №266/21, навчальному закладу 31.12.2001 видано державний акт на право постійного користування землею для ведення підсобного сільського господарства серії І-МК №001354, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18 у межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.03.2023 Володимирівській сільській раді на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №4115/0/14-19-СГ від 24.06.2019 передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, з кадастровими номерами 482368140049:000:0094 (14,4399 га) та 4823681400:19:000:0095 (20,3 га).

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.7. Статуту Володимирівського ліцею, затвердженого рішенням XVІІІ сесії 8 скликання Володимирівської сільської ради Миколаївської області №273/18 від 15.02.2022, ліцей є юридичною особою публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність на початковому, базовому та профільному рівнях. Ліцей має печатку та штамп, ідентифікаційний код, вивіску встановленого зразка, фінансування здійснюється централізованою бухгалтерією відділу освіти, культури, молоді та спорту Володимирівської сільської ради Миколаївської області.

Основною метою діяльності ліцею згідно з п. 1.12 Статуту є забезпечення реалізації права громадян на здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти.

З метою забезпечення належних умов для отримання дітьми освіти, заклад має у користуванні нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби тощо.

Відповідно до п. 6.3 Статуту, ліцей відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони. Збитки, завдані ліцею внаслідок порушення його майнових прав іншими юридичними та фізичними особами, відшкодовуються відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 6.4 Статуту об`єкти та майно ліцею не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

10.12.2017 між Володимирівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Казанківської районної ради Миколаївської області та ФОП Дерев`янко О.М. укладено договір №1 про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) площею 14,4399 га та 20,3 га терміном дії до 10.12.2018.

Нa підставі вказаного договору між Володимирівською ЗОШ та ФОП Дерев`янко О.М. складено акт прийому-передачі землі від 10.12.2017.

По закінченню строку дії .договору від 10.12.2017 зазначені земельні ділянки повернуті не були.

В подальшому п. 1 рішення сесії Володимирівської сільської ради № 238/14 від 20.12.2021 «Про перепрофілювання і зміни назви Володимирівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Казанківської районної ради Миколаївської області» Володимирівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Казанківської районної ради Миколаївської області було перепрофільовано та змінено назву на Володимирівський ліцей Володимирівської сільської ради.

01.01.2022 між Володимирівським ліцеєм Володимирівської сільської радії та ФОП Дерев`янко О.М. укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність), яким визначено, що сторони шляхом об`єднання зусиль (без об`єднання вкладів Сторін) та наявних матеріально-технічних ресурсів спільно діють без створення юридичної особи в сфері вирощування сільськогосподарських культур для досягнення спільних господарських цілей виробництва (вирощування), переробки, споживання та реалізації сільськогосподарської продукції в тому числі вирощування зернових культур, вирощування олійних культур, вирощування городних рослин, заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції.

Відповідно до умов п. 1 Договору, сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль (без об`єднання вкладів Сторін) та наявних матеріально-технічних ресурсів спільно діяти без створення юридичної особи в сфері вирошування сільськогосподарських культур для досягнення спільних господарських цілей виробництва (вирощування), переробки, споживання та реалізації сільськогосподарської продукції, в тому числі вирощування зернових культур, вирощування олійних культур, вирощування городних рослин, заготівля виробництво та переробка сільськогосподарської продукції.

У п. .3.1.1. Договору визначено, що ліцей зобов`язується у термін 15 днів з моменту підписання Договору надати ФОП Дерев`янко О.М. земельну ділянку, яка підлягає спільному обробітку.

Відповідно до п. 5.2. Договору, ФОП Дерев`янко О.М. є повноважним представником Володимирівського ліцею, виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення постановленої за договором цілі.

Порядок розподілу коштів отриманих за результатами спільної діяльності визначено сторонами у п. 8 Договору (Ціна і порядок розрахунків), яка передбачає, що навчальний заклад отримує 156330 грн за рік, що виплачується незалежно від результатів спільної діяльності (дохід чи збитки).

Відповідно до п. 9.1. Договір укладено строком на 7 (сім) років та діє з моменту його підписання сторонами до 01.01.2029.

На виконання умов договору від 01.01.2022 ліцеєм надано земельні ділянки площею 14,4399 га та 20,3 га, розташовані у межах Володимирівської ОТГ (Володимирівської сільської ради) Миколаївської області ФОП Дерев`янко О.M.

Відповідно до акту обстеження зазначених земельних ділянок від 30.03.2023, який проведено за участю землевпорядника Володимирівської сільської ради, представника Володимирівського ліцею Володимирівської сільської ради та ФОП Деревянко О.М. встановлено, що станом на 30.03.2023 земельні ділянки з кадастровими номерами 4823681400:19:000:0094 (14,4399 га) та 4823681400:19:000:0095 (20,3 га) засаджені покривною культурою для рокриття грунту.

Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Миколаївської області.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) від 01.01.2022, укладеного між Володимирівським ліцеєм Володимирівської сільської ради та ФОП Дерев`янко Олександром Миколайовичем та зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4823681400:19:000:0094 (14,4399 га) та 4823681400:19:000:0095 (20,3 га) постійному землекористувачу - Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов?язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов?язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об?єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов?язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

При вирішенні даної справи судом враховано наступне.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (частина друга статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

У статті 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Як зазначено вище, відповідно п. 1.12 Статуту, головною метою Володимирського ліцею є забезпечення реалізації права громадян на здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти, тоді як для ФОП Дерев`янко О.М. основною метою є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За умов Договору ФОП Дерев`янко О.М. фактично користується та володіє, експлуатує земельні ділянки площею 14,4399 га та 20,3 га у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення та сплачує плату за їх користування Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області.

Таким чином, укладаючи договір про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) Володимирівський ліцей Володимирівської сільської ради та ФОП Дерев`янко О.М. мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами договору передбачено фактичну передачу права користування земельними ділянками з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції).

При цьому суд відзначає, що на підставі аналізу норм спірного договору можна дійти висновку, що цьому правочині не визначено обов`язки навчального закладу, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не зазначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; не визначено обов`язки учасників щодо утримання спільного майна, відшкодування збитків за результатами спільних зобов`язань, тощо.

За інформацією Володимирівської сільської ради від 09.02.2023 у зв`язку з введенням воєнного стану на території України навчальний заклад функціонує дистанційно, вчителі та учні упродовж 2022-2023 років до обробітку земельної ділянки не залучалися, маршрути їх підвозу до земельної ділянки не розроблені, інформацією щодо узгодження сторонами протоколів та інших документів про хід сільськогосподарських робіт та об`єми врожайності заклад не володіє.

Таким чином, за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов договору вбачається, що Володимирівськпй ліцей Володимирівської сільської ради фактично передав ФОП Дерев`янко О.М. на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні навчального закладу.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом положень статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Однією з кваліфікуючих ознак договору про спільну діяльність є здійснення його сторонами спільно певної діяльності для досягнення спільної обумовленої мети, що може здійснюватися як за об`єднання вкладів учасників, так і без об`єднання їх вкладів.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

Обсяг прав землекористувачів закріплений у статті 95 Земельного кодексу України та передбачає, зокрема, право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України.

Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.

Конституційний Суд України у пункті 5.6 рішення від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) також наголосив, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Зокрема, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не дотримано встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанови Верховного Суду Касаційного господарського суду від 10.05.2018 справи № 924/263/17.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно Державного акту на право постійного користування земельними ділянками серії І-МК №001354 від 31.12.2001 спірні земельні ділянки надані Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради для підсобного господарства.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, спірні земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), згідно державного акта на право постійного користування землею серії І-МК №001354, землю надано у постійне користування для ведення підсобного сільського господарства (код КВЦПЗ 01.04).

Обов`язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений ст. 96 Земельного кодексу України, означає як обов`язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), так і в межах виду її цільового призначення (для ведення підсобного господарства навчального закладу).

ФОП Дерев`янко О.М. використовує земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, що порушує принцип цільового використання землі, передбачений ст. 96 Земельного кодексу України.

Отже, дані земельні ділянки повинні використовуватися навчальним закладом виключно для вказаних цілей, адже самостійна зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення її користувачем не допускається.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Оскільки Відповідач-1 як постійний землекористувач не наділений правом розпоряджатися спірними земельними ділянками, зокрема, передавати їх іншим особам, то наявні підстави вважати, що оспорюваний правочин в сукупності складає удаваний договір оренди землі, який суперечить вимогам земельного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що спільної діяльності сторонами за спірним договором не здійснювалося, а відбувалось платне користування ФОП Дерев`янко О.М. земельними ділянками, наданими Володимирівському ліцею у користування для отримання прибутку, тобто спірний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, проте сторонами не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду землі", отже суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного договору, який було вчинено з метою приховати договір оренди земельної ділянки, недійсним.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Таким чином, судом встановлено обставини неправомірного використання відповідачем 2 спірних земельних ділянок, а тому у даному випадку права власності підлягають захисту у спосіб, установлений статтею 1212 ЦК України.

Враховуючи, що сільська рада не є стороною договору про спільну діяльність з ФОП Дерев`янко О.М., а земля перебуває на праві постійного користування у Володимирівського ліцею Володимирівської сільської ради, ФОП Дерев`янко О.М. слід повернути спірні земельні ділянки Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15 та від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Отже, позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого воно є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю та комунальне майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, використання земель із порушенням вимог чинного законодавства в частині здійснення такого використання без укладення між орендодавцями та орендарем визначених законодавцем правочинів не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст. 83, 123 Земельного кодексу України, розпорядження землями комунальної власності сільськогосподарського призначення здійснюють органи місцевою самоврядування.

Спірні земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні Володимирівського ліцею Володимирівської сільської ради і відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України перебувають у комунальній власності.

Зазначене також підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.03.2023.

Згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Стаття 189 Земельного кодексу України уповноважує сільські, селищні, міські, районні та обласні ради на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 386 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право па захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,, у Тому числі шляхом звернення до суду.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Ураховуючи викладене, Володимирівська сільська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Про зазначені порушення вимог законодавства України Баштанською окружною прокуратурою листом від 04.04.2023 за вихідним №52/2-1748-внх. 23 повідомлено Володимирівську сільську раду.

Згідно відповіді Вододимирівської сільської ради №02-15/316/02/2023 від 13.04.2023 зазначений орган місцевого самоврядування не втручається у відносини щодо укладання договорів про спільну діяльність між суб`єктами господарювання, а саме використання спірної земельної ділянки ФОП Дерев`янко О.М.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта - органу місцевого самоврядування, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави упродовж тривалого часу та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі сільської ради.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГГЖ України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Отже, незважаючи на факт незаконної передачі навчальним закладом земельних ділянок комунальної форми власності у користування ФОП Дерев`янко О.М. сільською радою не вжито дієвих заходів реагування з метою захисту інтересів держави, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах територіальної громади в особі Володимирівської сільської ради про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного спору до господарського суду Миколаївською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 16089,07 грн, про що свідчить платіжна інструкція №467 від 02.05.2023.

З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 16089,07 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідачів пропорційно заявленим до них вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) від 01.01.2022, укладений між Володимирівським ліцеєм Володимирівської сільської ради Миколаївської області та Фізичною особою-підприємцем Дерев`янко Олександром Миколайовичем.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Дерев`янко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823681400:19:000: 0094 (14,4399 га) вартістю 371457,30 грн постійному землекористувачу - Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області (вул. Сєднєва, 83, с. Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56065, код ЄДРПОУ 26116912).

4. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Дерев`янко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823681400:19:000: 0095 (20,3 га) вартістю 522204,68 грн постійному землекористувачу - Володимирівському ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області (вул. Сєднєва, 83, с. Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56065, код ЄДРПОУ 26116912).

5. Стягнути з Володимирівського ліцею Володимирівської сільської ради Миколаївської області (вул. Сєднєва, 83, с. Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56065, код ЄДРПОУ 26116912) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340) 1342,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дерев`янко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340) 14747,07 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

9.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась до суду в інтересах держави: Керівник Баштанської окружної прокуратури (провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 02910048)

позивач: Володимирівська сільська рада (вул. Центральна, 91, с. Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56065, код ЄДРПОУ 04375323)

відповідач 1: Володимирівський ліцей Володимирівської сільської ради Миколаївської області (вул. Сєднєва, 83, с. Володимирівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56065, код ЄДРПОУ 26116912)

відповідач 2: Фізична особа-підприємець Дерев`янко Олександр Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 27.10.2023.

Суддя В.О.Ржепецький