Рішення

від 23.10.2023 по справі 920/988/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.2023м. СумиСправа № 920/988/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/988/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НВП Новація (вул. Харківська, буд. 104, кв. 8, м. Суми, 40007)

до відповідача Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011)

про стягнення 113 681 грн 49 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 113 681 грн 49 коп., в тому числі 84 174 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 21 090 грн 09 коп. інфляційних втрат, 8417 грн 40 коп. пені відповідно до договору поставки від 14.12.2021 № 28-2/226, укладеного між сторонами. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

Ухвалою від 23.08.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/988/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 248, 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 23.08.2023 була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 28.08.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

12.09.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 5742/23 від 12.09.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач підтверджує факт укладення договору між сторонами, факт поставки товару позивачем та факт не здійснення відповідачем оплати товару. Водночас відповідач зазначає, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до цього часу АТ Сумський завод Насосенергомаш знаходиться під дією обставин непереборної сили і до підприємства у повній мірі застосовуються положення ст. 7 договору Обставини форс-мажору. Торгово-промислова палати України підтвердила форс-мажорні обставини листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. 24.02.2022 на території України та, зокрема, в м Суми, внаслідок військової агресії російської федерації, розпочались бойові дії, у зв`язку з чим, повністю був зупинений рух транспорту громадського користування, введено комендантську годину (з 07.00 до 18.00), запроваджено обмеження пересування містом, припинена робота державних (комунальних, приватних) підприємств, установ та організацій. Починаючи з 08.03.2022 Сумською обласною військовою адміністрацією разом з урядом України були створені зелені коридори для евакуації мешканців міста Суми, якими скористалися працівники відповідача (близько 700 працівників перебувають за межами України, близько 300 працівників отримали статус внутрішньо переміщених осіб). Протягом березня 2022року по об`єктам критичної інфраструктури міста Суми (забезпечення життєдіяльності населення міста Суми) літаками країни агресора неодноразово наносились авіаудари, що створило і для відповідача неможливість користуватись в нормальному режимі життєво важливими послугами. Вищевказані обставини створили для працівників відповідача неможливість своєчасного прибуття на місце роботи, виконання дорученої роботи в безпечних для життя умовах, а для відповідача забезпечувати безпечні виробничі, організаційні, технічні умови для нормального виробничого процесу. У період з 24.02.2022 по 03.04.2022 у відповідача була зупинена будь-яка діяльність, а також в м. Суми припинена робота державних (комунальних, приватних) підприємств, установ та організацій, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості звернутися до Торгово-промислової палати або її регіональних відділень для засвідчення форс-мажорних обставин. У зв`язку з зазначеним відповідач розмістив інформацію про настання форс-мажорних обставин на своєму офіційному сайті листом від 28.02.2022 № 26-07/01519. Починаючи з 24.02.2022 і до цього часу порушено елементарні логістичні зв`язки з частиною постачальників, що унеможливлює нормальне виготовлення продукції відповідача, її подальшу реалізацію, отримання оплати за реалізовану продукцію і, як наслідок - здійснення належних розрахунків з постачальниками (у тому числі - позивачем). 24.02.2022 Правлінням Національного Банку України була прийнята Постанова Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану від 24.02.2022 № 18, відповідно до якої зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф, за винятком операцій зазначених у п. 15 постанови. Кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин рф, тому АТ Сумський завод Насосенергомаш не мав та і не має фактичної можливості здійснити оплату товару. Також щодо АТ Сумський завод Насосенергомаш винесено низку ухвал суду про арешт цінних паперів, майна, заборону використання частини майна. Передбачити настання зазначених обставин, а також вплинути на них, відповідач не міг і не може. В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % відповідач зазначає, що пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення. Позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов`язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям. Також відповідач вказує на наявність збитків у господарській діяльності АТ Сумський завод Насосенергомаш та запроваджені законодавчі обмеження в діяльності відповідача, що призвели до неможливості повного виконання зобов`язань за договором.

Відповідь на відзив станом на 23.10.2023 від позивача до суду не надходила.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

14.12.2019 між сторонами укладений договір поставки № 28-2/226 за умовами якого позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію (надалі - товар), кількісні та якісні характеристики якої викладені в специфікаціях (прикладених до договору), що є невід`ємними частинами договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору позивач поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах СРТ - м. Суми, склад покупця або склад автоперевізника. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Строк поставки товару протягом 14 календарних днів з дати підписання специфікації сторонами, якщо інше не зазначено в специфікації (п. 2.3. договору).

Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній та в товарно-транспортній накладній (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору, право власності на товар (партію товару) та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару (партії товару).

Згідно з п. 3.2. договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) відповідно до рахунку-фактури на банківський рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту постачання товару, якщо інше не вказано в специфікації.

Договір вважається діючим з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 (п. 9.4. договору).

Відповідно до видаткової накладної № 42 від 04.02.2022 позивач поставив відповідачу товар вартістю 50 298 грн 00 коп., видаткової накладної № 82 від 21.02.2022 товар вартістю 5490 грн 00 коп., видаткової накладної № 83 від 21.02.2022 товар вартістю 19 254 грн 00 коп., видаткової накладної № 84 від 22.02.2022 товар вартістю 4566 грн 00 коп., видаткової накладної № 85 від 22.02.2021 товар вартістю 4566 грн 00 коп. Загальна вартість поставленого товару 84 174 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 84 174 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару за договором на загальну суму 84 174 грн 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними, що підписані сторонами.

Відповідач не розрахувався за отриманий товар у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; заборгованість становить 84 174 грн 00 коп. Доказів сплати боргу відповідач не подав.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховане інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 21 090 грн 09 коп., виходячи з суми заборгованості по кожній накладній, з урахуванням строків розрахунків, передбачених договором, станом на 15.08.2023.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі прострочення платежів по договору покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% суми простроченого платежу.

Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату товару відповідачу нарахована пеня, виходячи з суми заборгованості за товар, з урахуванням обмеження у 10% суми простроченого платежу, в сумі 8 417 грн 40 коп.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд встановив, що розмір заявленої до стягнення пені, з урахуванням обмеження у 10% суми простроченого платежу, не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідач вказує на форс-мажорні обставини.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 7.1.-7.4. договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору, якщо це є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажору), наприклад: стихійного лиха; військових конфліктів, військових переворотів, терористичних актів, включаючи біологічну та хімічну війну, спалахів інфекційних захворювань, епідемій, карантинів, громадянських хвилювань, масштабного страйку, обставин, що стали наслідком приписів, розпоряджень, наказів уряду або президента чи інших адміністративних або урядових обмежень, включаючи, але не обмежуючи, заборону експорту й імпорту або інше ліцензування, які впливають на виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Строк виконання зобов`язань по договору подовжується на час дії перерахованих вище обставин непереборної сили при умові, що сторона для котрої настав форс-мажор, у 3-денний термін з моменту виникнення цих обставин письмово сповістить іншу сторону про настання форс-мажорних обставин.

Належним підтвердженням настання форс-мажорних обставин та їх строку дії є відповідний документ Торгово-промислової палати України.

У випадку, якщо обставини форс-мажору діють протягом більше 3-х місяців, сторони проведуть перемовини по питанням подальшого виконання або розірвання договору та проведення взаєморозрахунків.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України засвідчує форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Лист від 28.02.2022 № 26-07/01519, розміщений на офіційному сайті товариства, в якому відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин по договорам (контрактам), у зв`язку із введенням воєнного стану, не є належним доказом письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за договором, оскільки такий лист не містить ні інформації про договір, ні інформації про контрагента. Докази надсилання позивачу такого листа або повідомлення про розміщення відповідної інформації на сайті товариства відповідач не подав.

Доводи відповідача про те, що він не має можливості виконати свої зобов`язання, у зв`язку із зупиненням здійснення обслуговуючими банками, на підставі постанови НБУ №18 від 24.02.2022, видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф, суд не приймає, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним банком України, не є підставою для продовження строку виконання зобов`язань з оплати товару за договором. Відповідач не подав доказів, які свідчать, що ним вживались заходи для виконання обов`язку з оплати товару, доказів, які підтверджують повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання через введені Національним банком України обмеження видаткових операцій.

Також відповідач не подав доказів повідомлення позивача про інші обставини, на які вказує, як на обставини форс-мажору, зокрема арешт майна та статутного капіталу у вигляді акцій товариства, а також доказів того, що ці обставини призвели до неможливості виконання зобов`язань за договором.

За цих обставин суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про передчасність звернення позивача з позовом до суду, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань щодо оплати товару відсутніми.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи суд дійшов висновку про відсутність підстав у даному випадку для застосування правового механізму зменшення розміру пені. Суд враховує, що розмір заявленої до стягнення пені є розумним, не є надмірним, становить 10% від суми простроченого платежу з урахуванням обмеження узгодженого сторонами у п. 6.3. договору; відповідач не виконав зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару, період прострочення становить більше півтора року, відповідач не подав доказів на підтвердження перебування у скрутному фінансовому становищі, доказів неможливості для відповідача здійснювати господарську діяльність.

За викладених обставин, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача 84 174 грн 00 коп. заборгованості за товар, 21 090 грн 09 коп. інфляційних втрат, 8 417 грн. 40 коп. пені.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/988/23 в сумі 5000 грн 00 коп. підтверджується договором про надання професійної правничої (юридичної) допомоги № 35 від 19.05.2021, додатком № 7 від 14.08.2023 до договору, актом прийому-передачі наданих послуг від 18.08.2023, рахунком на оплату № 8 від 16.08.2023, довіреністю № 15-08-23/01 від 15.08.2023, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 253 від 23.03.2007, платіжною інструкцією № 6292 від 16.08.2023.

Суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, ціною позову.

Відповідач правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не скористався.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684 грн. 00 коп., витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, Сумська область, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Новація (вул. Харківська, буд. 104, кв. 8, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 33526103) 84 174 грн 00 коп. заборгованості за товар, 8 417 грн 40 коп. пені, 21 090 грн 09 коп. інфляційних втрат, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 27.10.2023.

СуддяД. В. Вдовенко