Рішення

від 27.10.2023 по справі 924/931/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2023 р. Справа № 924/931/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Покровський арматурний завод", м. Покров Дніпропетровської області

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 203071,58 грн

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Покровський арматурний завод" звернулось до суду з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 203071,58 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 30.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову вказує на невиконання відповідачем обов`язку з оплати товару, поставленого за договором поставки №16765/53-124-01-20-12546 від 22.09.2020. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 629, 655, 691, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 265, 266 ГК України.

Відповідач у відзиві (від 15.09.2023) проти позовних вимог заперечив. Зауважив, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 692, статей 253, 254 ЦК України, умови пункту 5.1 договору (в редакції п. 4 додаткової угоди №1 до договору), передбачений договором строк для оплати усього поставленого згідно з видатковими накладними від 12.10.2020 №47, від 12.10.2020 №48, від 28.10.2020 №57, від 28.10.2020 №58, від 04.11.2020 №61, від 06.11.2020 №64, від 16.11.2020 №66, 23.12.2020 №68 та від 06.04.2021 №7 обсягу товару за договором розпочав свій перебіг лише з 07.04.2021. Повідомив, що на цей час ВП ХАЕС оплачено для ТОВ «НВП «ПАЗ» у повному обсязі вартість поставленого ТОВ «НВП «ПАЗ» для ВП ХАЕС товару за договором поставки у сумі 1052327,62 грн, однак без оплати частини вартості цього товару у розмірі 203071,58 грн, що складає суму ПДВ по незареєстрованих в установленому чинним законодавством порядку в ЄРПН податкових накладних. Однак з урахуванням умов пунктів 5.2, 5.3, 8.6 договору відповідач має право, яким скористався, на одностороннє зменшення своїх зобов`язань з оплати товару в цій частині, оскільки станом на сьогодні відповідні податкові накладні зареєстровані позивачем в ЄРПН не в установленому законом порядку, а з такими порушеннями (неточностями), які відповідно до приписів чинного законодавства до їх усунення не дають для ВП ХАЕС можливості включити зазначені суми ПДВ до свого податкового кредиту:

- у податковій накладній від 12.10.2020 №45 на суму 9864,28 грн у пункті 1 неправильно вказано одиниці виміру товару «кг», правильним є значення «шт.» (як це вказано у відповідній видатковій накладній);

- у податковій накладній від 04.11.2020 №60 на суму 97357,90 грн неправильно вказаний покупець «ХВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», правильним є зазначення покупця як «ДП «НАЕК «Енергоатом», ВП ХАЕС» (як це вказано у відповідній видатковій накладній, оскільки відповідно до умов договору покупцем є саме ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ХАЕС, а ВП «Складське господарство» є лише вантажоотримувачем за Договором);

- у податковій накладній від 09.11.2020 №63 на суму 5248,68 грн неправильно вказаний покупець «ХВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», правильним є зазначення покупця як «ДП «НАЕК «Енергоатом», ВП ХАЕС» (як це вказано у відповідній видатковій накладній, оскільки відповідно до умов договору покупцем є саме ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ХАЕС, а ВП «Складське господарство» є лише вантажоотримувачем за договором), а також неправильною є дата податкової накладної "09.11.2020", правильною є дата податкової накладної "06.11.2020" (дата поставки товару згідно з відповідною видатковою накладною).

Несвоєчасну оплату товару мотивував важким фінансовим становищем відповідача, що стало результатом виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу (доступності електричної енергії для побутових споживачів), існуючої заборгованості контрагентів перед відповідачем, у тому числі за відпущену електричну енергію (ДП «Гарантований покупець», ДП «Енергоринок», ПрАТ "НЕК "Укренерго", споживачі), наслідком законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, втрати значних виробничих потужностей через введення в Україні воєнного стану (об`єктивні та незалежні від відповідача обставини). При цьому виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, відповідач відповідно до ст. 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. З огляду на вищенаведені обставини, у разі ухвалення судом рішення у справі про повне або часткове задоволення позовних вимог просить надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 1 календарний рік з дня ухвалення рішення суду.

Позивач, з огляду на передбачені ст. ст. 42, 166 ГПК України права, надіслав на адресу суду відповідь на відзив (від 02.10.2023) та просив поновити строк для його надання, посилаючись на те, що відзив на позов було отримано від відповідача 27.09.2023. Враховуючи вищенаведене, принцип змагальності сторін судового процесу, положення ст. ст. 42, 119, 166 ГПК України, суд задовольняє зазначену вище заяву позивача.

Позивач у відповіді на відзив (від 02.10.2023) висловив заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що посилання відповідача на допущені помилки у складанні податкових накладних та неможливість оплати боргу не можуть братися до уваги, оскільки при вирішенні спору в адміністративному суді, а також в подальшому податковою службою при реєстрації податкових накладних було ретельно досліджено подані позивачем податкові накладні, код ЄДРПОУ в яких відповідає коду замовника за договором. Тому вважає, що позивач зі свого боку виконав всі істотні умови, необхідні для проведення остаточного розрахунку відповідачем за отриманий товар.

З приводу посилань відповідача на своє тяжке фінансове становище зауважив, що важка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Так, на сьогоднішній день виникла ситуація, коли відповідач отримав товар за договором, використовує його у власних цілях, натомість не сплачує кошти позивачу. Стверджує, що відповідач не надав належних доказів, які би обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару, підтверджували обставини складного фінансового становища станом на час розгляду справи судом; доводили ускладнення або неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову. Додатково, звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/11610/20 на користь ДП НАЕК «Енергоатом» було стягнуто з ДП «Гарантований покупець» більше ніж 4,14 млрд грн, що вказує про наявність коштів у відповідача.

Крім того, не погоджується із посланням відповідача на інформаційний лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 як на документ, що підтверджує дію форс-мажорних обставин, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат Торгово-промислової палати України. При цьому відповідач повинен довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

У письмових поясненнях (від 06.10.2023) позивач зазначив, що ТОВ «НВП «ПАЗ» фізично позбавлене можливості з 2022 року реєструвати податкові накладні та коригування до них з причини прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 18.07.2022 року №11198. Одночасно вважає, що оскільки податковою службою було зареєстровано відповідні податкові накладні без жодних зауважень, позивач виконав умови договору у повному обсязі, зареєструвавши податкові накладні на поставлений товар, а тому відповідач має можливість сплатити залишок коштів по договору на рахунок позивача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22.09.2020 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Покровський арматурний завод" (постачальник) укладено договір №16765/53-124-01-20-12546 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Предметом поставки по договору є товар: код 42130000-9 згідно ДК 021-2015 (арматура трубопровідна: крани, вентелі, клапани та подібні пристрої) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору місцем його виконання є місто Нетішин Хмельницької області.

Обсяги закупівлі товару та загальну ціну за договором може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 1.4 договору).

За умовами п. 2.2 договору в разі поставки неякісного (дефектного) товару, товару, що не відповідає умовам договору, а також при недопоставці товару покупець письмово повідомляє постачальника про виявлені недоліки товару.

Постачальник зобов`язується здійснити за свій рахунок заміну неякісного (дефектного) товару, товару, що не відповідає умовам договору, чи допоставити його у 20-денний строк з моменту одержання повідомлення покупця про виявлення недоліків товару або установлення факту недопоставки (п. 2.3 договору).

У п. 2.4 договору зазначено, що кількість товару визначається специфікацією до договору.

Строк поставки товару становить протягом 45 календарних днів з дати укладення сторонами договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад №7, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100.

Постачальник має право на дострокову поставку товару за письмовим погодженням з покупцем; гарантує, що товар буде поставлений у строки та в повному обсязі відповідно до умов цього договору (п. п. 3.4, 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 1149907,00 грн, крім того ПДВ 20% 229981,40 гривень. Всього ціна договору: 1379888,40 гривень.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Постачальник зобов`язаний надати покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" у строки, визначені реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору у випадку ненадання постачальником покупцю відповідно до п. 5.2 договору електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору на суму ПДВ, на яку не було надано податкову накладну.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4 договору).

За умовами 6.1 договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкцій №П-6 (1965 р.) та №П-7 (1966 р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАНК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.

Перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору (п. 6.2 договору).

З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.5 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

У п. 12.2 договору вказано, що зміни до укладеного договору вносяться лише шляхом укладення додаткових угод (договорів).

До договору сторонами складено додаток № 1 - Специфікацію №1, у якій визначили, зокрема найменування, технічні характеристики, кількість, ціну та загальну вартість товару: всього 71 позиція на суму 1379888,40 гривень.

06.04.2021 до договору сторонами укладено додаткову угоду №1 (далі - додаткова угода), у якій у зв`язку з невиконанням постачальником зобов`язань щодо поставки товарів по позиціям 7, 30, 48-51, 54-56, 60-64, 71 специфікації №1 до договору у строки, встановлені умовами договору, сторони узгодили згідно з п. 12.2 договору внести зміни.

Зокрема, згідно з п. 2 додаткової угоди відповідно до п. 1.4 договору та керуючись п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони прийшли до згоди зменшити обсяги закупівлі та відповідно ціну договору, а саме: шляхом виключення позицій 7, 49, 50, 51, 54, 55, 56, 71 зі специфікації №1, додаток №1 до договору.

Викладено в новій редакції п. 4.1 договору, згідно з якою ціна товару по договору становить 1046166,00 грн, крім того ПДВ 20% 209233,20 гривень. Всього ціна договору: 1255399,20 гривень (п. 3 додаткової угоди).

Також викладено в новій редакції п. 5.1 договору: "Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару по договору на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості" (п. 4 додаткової угоди).

У п. 5 додаткової угоди відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони прийшли до згоди внести зміни в специфікацію №1 до договору без зміни вартості та кількості по позиціям, а саме: замінити позиції 48, 59, 60-64, 30. Всього загальна вартість по специфікації 1255399,20 грн з ПДВ.

Постачальник зобов`язується поставити товар, вказаний в п. 5 цієї додаткової угоди №1, протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами додаткової угоди №1 (п. 6 додаткової угоди).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р95 від 12.10.2020, видаткової накладної №47 від 12.10.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 53873,40 грн без ПДВ (64648,08 грн з ПДВ), на яку складено рахунок на оплату №64 від 12.10.2020.

Як зазначає позивач, після поставки продукції покупцем були пред`явлені зауваження до товару по позиціям №1-5, зазначеним у видатковій накладній №47 від 12.10.2020 (накладна містить відмітку про зауваження), та повернуто товар до постачальника.

Згідно з відміткою вантажоотримувача у видатковій накладній №47 від 12.01.2020 зауваження по позиціям №№ 1 (на суму 6180,00 грн без ПДВ), 2 (на суму 17938,00 грн без ПДВ), 4 (25203,40 грн без ПДВ) були усунуті 11.11.2020. Зауваження по позиції №3 (на суму 4120,00 грн без ПДВ) усунуті шляхом повернення товару відповідно до накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №70/7 від 28.10.2020 та його допоставки згідно з іншою видатковою накладною - №57 від 28.10.2020. Позицію №5 (на суму 432,00 грн без ПДВ) виключено відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 06.04.2021 до договору.

Враховуючи те, що позицію №3 було поставлено по іншій видатковій накладній та виключено позицію №5, вартість товару, поставленого за видатковою накладною №47 від 12.10.2020, становить 49321,40 грн без ПДВ (53873,40 грн - 4120,00 грн - 432,00 грн), ПДВ - 9864,28 гривні.

Реєстрацію складеної позивачем податкової накладної від 12.10.2020 №45 на суму 64648,08 грн з ПДВ (53873,40 грн без ПДВ) зупинено згідно з квитанцією від 30.10.2020 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Згідно з товарно-транспортною накладною №Р48 від 12.10.2020, видатковою накладною №48 від 12.10.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 178167,50 грн без ПДВ (213801,00 грн з ПДВ), на яку також складено рахунок на оплату №65 від 12.10.2020.

Як убачається з відмітки на видатковій накладній №48 від 12.10.2020, відповідачем були пред`явлені зауваження до товару по позиціям №1-9, які по позиціям 1 (на суму 54978,00 грн без ПДВ), 2 (на суму 19006,10 грн без ПДВ), 3 (на суму 27854,60 грн без ПДВ), 4 (на суму 12243,60 грн без ПДВ), 5 (14901,20 грн без ПДВ), 8 (на суму 1754,00 грн без ПДВ), 9 (на суму 18540,00 грн без ПДВ) були усунуті 16.11.2020.

Зауваження по позиції № 6 (на суму 25800,00 грн без ПДВ) виправлено шляхом заміни та поставки за видатковою накладною №7 від 06.04.2021.

Позиція №7 (на суму 3090,00 грн без ПДВ) повернута постачальнику відповідно до накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №100/7 від 23.12.2020 та виключена відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 06.04.2021 до договору.

Оскільки товар по позиції №6 поставлений за іншою видатковою накладною та виключено товар по позиції №7, вартість товару, поставленого за видатковою накладною №48 від 12.10.2020, становить 149277,50 грн без ПДВ (178167,50 грн - 25800,00 грн - 3090,00 грн), ПДВ - 29855,50 гривні.

Згідно з квитанцією від 30.10.2020 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН реєстрацію податкової накладної від 12.10.2020 №46 на суму 213801,00 грн з ПДВ (178167,50 грн без ПДВ) зупинено.

Згідно з видатковою накладною №57 від 28.10.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 35032,00 грн без ПДВ, ПДВ - 7006,40 грн (42038,40 грн з ПДВ), на яку складено рахунок на оплату №72 від 28.10.2020.

Згідно з квитанцією від 13.11.2020 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН зупинено реєстрацію податкової накладної від 28.10.2020 №56 на суму 42038,40 грн з ПДВ (35032,00 грн без ПДВ).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р58 від 28.10.2020, видаткової накладної №58 від 28.10.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 322135,60 грн без ПДВ (386562,72 грн з ПДВ), на яку складено рахунок на оплату №71 від 28.10.2020.

З відміток вантажоотримувача від 30.10.2020 та 04.11.2020 на видатковій накладній №58 від 28.10.2020 слідує, що відповідачем були пред`явлені зауваження до товару по позиціям №№1-8, 11, 13-21, які були частково усунуті 27.11.2020, а саме: по позиціям 1 (на суму 48925 грн без ПДВ), 2 (на суму 30900 грн без ПДВ), 4 (на суму 14694,00 грн без ПДВ), 5 (на суму 27489,00 грн без ПДВ), 6 (на суму 4211,30 грн без ПДВ), 7 (на суму 9946,80 грн без ПДВ), 8 (на суму 5909,00 грн без ПДВ), 11 (на суму 5067,00 грн без ПДВ), 13 (на суму 12243,60 грн без ПДВ), 14 (на суму 11331,60 грн без ПДВ), 15 (на суму 10234,20 грн без ПДВ), 16 (на суму 4473,60 грн без ПДВ), 17 (на суму 10012,80 грн без ПДВ), 20 (на суму 2472,00 грн без ПДВ).

Зауваження по позиціях №3 (на суму 39140,00 грн без ПДВ), №18 (на суму 14420,00 грн без ПДВ), №19 (на суму 41200,00 грн без ПДВ), №21 (на суму 19006,10 грн без ПДВ) після повернення зазначених позицій відповідно до накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №1178 від 23.12.2020 сторони врегулювали таким чином: позиція №21 замінена шляхом поставки за іншою видатковою накладною - №7 від 06.04.2021; позиції №№3, 18, 19 виключені відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 06.04.2021 до договору.

Враховуючи те, що позицію №21 було поставлено по іншій видатковій накладній, виключено позиції №№3, 18, 19, за видатковою накладною №58 від 28.10.2020 поставлено товар на суму 208369,50 грн (322135,60 грн - 19006,10 грн - 39140,00 грн - 14420,00 грн - 41200,00 грн), ПДВ становить 41673,90 гривні.

Реєстрацію податкової накладної від 28.10.2020 №57 на суму 386562,72 грн з ПДВ (322135,60 грн без ПДВ) зупинено відповідно до квитанції від 13.11.2020 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН.

Згідно з товарно-транспортною накладною №Р61 від 04.11.2020, видатковою накладною №61 від 04.11.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 516862,50 грн без ПДВ (620235,00 грн з ПДВ), на яку позивачем виставлено рахунок на оплату №74 від 04.11.2020.

Відповідно до відміток вантажоотримувача на видатковій накладній №61 від 04.11.2020 відповідачем були пред`явлені зауваження до товару по позиціям №1-11, 13-15, 17-21, 24-29, які по позиціям 1 (на суму 7725,00 грн без ПДВ), 2 (на суму 597,10 грн без ПДВ), 3 (на суму 20969,20 грн без ПДВ), 4 (на суму 49480,20 грн без ПДВ), 5 (на суму 32093,10 грн без ПДВ), 6 (на суму 67985,60 грн без ПДВ), 7 (на суму 10026,70 грн без ПДВ), 8 (на суму 45781,60 грн без ПДВ), 9 (на суму 36820,50 грн без ПДВ), 11 (на суму 56856,00 грн без ПДВ), 13 (на суму 40565,80 грн без ПДВ), 14 (на суму 37851,20 грн без ПДВ), 15 (на суму 21242,80 грн без ПДВ), 18 (на суму 2289,00 грн без ПДВ), 20 (на суму 7152,80 грн без ПДВ) були усунуті 08.12.2020.

Товар по позиціям №7 (на суму 10026,70 грн без ПДВ), №17 (на суму 1531,80 грн без ПДВ), №19 (на суму 2060,00 грн без ПДВ), №21 (на суму 2369,00 грн без ПДВ) повернутий позивачу відповідно до накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №100/7 від 23.12.2020; з нього позиції №7 та №17 замінені шляхом поставки за іншою видатковою накладною - №68 від 23.12.2020, а позиції №19 та №21 виключено відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 06.04.2021 до договору.

Решта зауважень по видатковій накладній №61 від 04.11.2020, а саме: по позиціях №№24 (на суму 1002,00 грн без ПДВ), 25 (на суму 30,70 грн без ПДВ), 26 (на суму 215,00 грн без ПДВ), 27 (на суму 1671,80 грн без ПДВ), 28 (на суму 4299,00 грн без ПДВ), 29 (на суму 6867,00 грн без ПДВ) усунуто шляхом заміни та поставки товару за видатковою накладною №7 від 06.04.2021.

Оскільки товар по позиціях №№7, 17, 24-29 завезені по іншим видатковим накладним, товар по позиціях №№19, 21 виключено, вартість товару, поставленого за видатковою накладною №61 від 04.11.2020, становить 486789,50 грн без ПДВ (516862,50 грн - 10026,70 грн - 1531,80 грн - 2060,00 грн - 2369,00 грн - 1002,00 грн - 30,70 грн - 215,00 грн - 1671,80 грн - 4299,00 грн - 6867,00 грн), ПДВ - 97357,90 гривні.

Реєстрацію складеної позивачем податкової накладної від 04.11.2020 №60 на суму 620235,00 грн з ПДВ (516862,50 грн без ПДВ) зупинено згідно з квитанцією від 30.11.2020 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р64 від 06.11.2020, видаткової накладної №64 від 06.11.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 26243,40 грн без ПДВ, ПДВ - 5248,68 грн (31492,08 грн з ПДВ), на яку виставлено рахунок на оплату №76 від 06.11.2020.

Згідно з квитанцією від 30.11.2020 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН реєстрацію складеної позивачем податкової накладної від 09.11.2020 №56 на суму 31492,08 грн з ПДВ (26243,40 грн без ПДВ) зупинено.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р6 від 06.04.2021, видаткової накладної №7 від 06.04.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 60324,60 грн без ПДВ, ПДВ - 12064,92 грн (72389,52 грн з ПДВ), про що також виставлено рахунок на оплату №7 від 29.03.2021.

Реєстрацію складеної позивачем податкової накладної від 06.04.2021 №2 на суму 72389,52 грн з ПДВ (60324,60 грн без ПДВ) зупинено згідно з квитанцією від 30.04.2021 про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН.

Відповідачем у здійснено оплату за отриманий товар згідно з платіжними дорученнями: - від 22.03.2021 №2224 на суму 35032,00 грн без ПДВ (видаткова накладна №57 від 28.10.2020); №2225 на суму 1866,60 грн без ПДВ, №2226 на суму 3267,00 грн без ПДВ, №2227 на суму 4326,00 грн без ПДВ (видаткова накладна №58 від 28.10.2020); №2228 на суму 9736,00 грн без ПДВ, №2229 на суму 41257,40 грн без ПДВ, №2230 на суму 8386,20 грн без ПДВ (видаткова накладна №61 від 04.11.2020) (всього на суму 103871,20 грн без ПДВ); - від 22.03.2022 №3306 на суму 49321,40 грн без ПДВ (видаткова накладна №47 від 12.10.2020); №3309 на суму 14901,20 грн без ПДВ та №3310 на суму 54978,00 грн без ПДВ (видаткова накладна №48 від 12.10.2020) (всього на суму 119200,60 грн без ПДВ); - від 29.03.2022 №3507 на суму 2114,50 грн без ПДВ, №3508 на суму 726,00 грн без ПДВ, №3509 на суму 562,60 грн без ПДВ (видаткова накладна №64 від 06.11.2020); №3510 на суму 46394,60 грн без ПДВ, №351 на суму 33003,70 грн без ПДВ (видаткова накладна №48 від 12.10.2020); №3512 на суму 10012,80 грн без ПДВ, №3513 на суму 57609,90 грн без ПДВ, №3514 на суму 71632,40 грн без ПДВ, №3515 на суму 5497,80 грн без ПДВ, №3516 на суму 35260,60 грн без ПДВ, №3517 на суму 2040,60 грн без ПДВ, №3518 на суму 16855,80 грн без ПДВ (видаткова накладна №58 від 28.10.2020); №3519 на суму 32402,10 грн без ПДВ, №3520 на суму 78794,40 грн без ПДВ, №3521 на суму 18809,50 грн без ПДВ (видаткова накладна №61 від 04.11.2020) (всього на суму 411717,30 грн без ПДВ); - від 11.04.2022 №4109 на суму 117750,30 грн без ПДВ, №4101 на суму 164439,60 грн без ПДВ, №4111 на суму 7489,00 грн без ПДВ, №4112 на суму 7725,00 грн без ПДВ (видаткова накладна №61 від 04.11.2020); №4113 на суму 22840,30 грн без ПДВ (видаткова накладна №64 від 06.11.2020); №4114 на суму 988,80 грн (в т.ч. ПДВ 164,80 грн), №4115 на суму 17166,72 грн (в т.ч. ПДВ 2681,12 грн), №4116 на суму 4944,00 грн (в т.ч. ПДВ 824,00 грн) (видаткова накладна №66 від 16.11.2020); №4117 на суму 1838,16 грн (в т.ч. ПДВ 306,36 грн), №4118 на суму 12032,04 грн (в т.ч. ПДВ 2005,34 грн) (видаткова накладна №68 від 23.12.2020); №4119 на суму 14270,80 грн без ПДВ, №4120 на суму 579,70 грн без ПДВ, №4121 на суму 45474,10 грн без ПДВ (видаткова накладна №7 від 06.04.2021) (всього на суму 417538,52 грн).

Відповідачем у матеріали справи надано листи від 31.03.2021, 05.08.2021, в яких з огляду на п. 5.2 договору від 22.09.2020 №16765/53-124-01-20-12546 повідомив позивачу про те, що станом на 05.08.2021 та 31.03.2021 податкові накладні не зареєстровані, та просив виконати всі зобов`язання по договору.

У відповідь позивач листом (від 10.09.2021) повідомив відповідачу, що у реєстрації окремих поданих позивачем податкових накладних йому було безпідставно відмовлено, у зв`язку із чим буде здійснено звернення до суду з позовом про визнання рішень про відмову у реєстрації податкових накладних протиправними та зобов`язання контролюючого органу вчинити відповідні дії.

Про відмову у реєстрації податкових накладних щодо товару, поставленого за видатковими накладними №47 від 12.10.2020, №48, від 28.10.2020 №58, від 04.11.2020 №61, від 06.11.2020 №64, від 06.04.2021 №7 та реєстрацію податкових накладних щодо товару поставленого за видатковими накладними від 16.11.2020 №66 та від 23.12.2020 №68, які були виставлені позивачем на виконання договору від 22.09.2020 №16765/53-124-01-20-12546, зазначено і в претензії позивача до відповідача про оплату заборгованості за договором (від 18.10.2021).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 у справі №160/26203/21 задоволено позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Покровський арматурний завод» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкових накладних №2 від 06.04.2021, №45 від 12.10.2020, №46 від 12.10.2020, №56 від 28.10.2020, №57 від 28.10.2020, №60 від 04.11.2020, №63 від 09.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати вказані податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Покровський арматурний завод» датами їх подання на реєстрацію. Рішення містить відмітку про набрання ним законної сили 27.05.2022.

Листом від 11.01.2023 Державна податкова служба України надала відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України інформацію щодо виконання рішень суду, стороною в яких є ДПС, а саме: щодо внесення інформації з рішень суду про реєстрацію податкової накладної / розрахунків коригування в ЄРПН (згідно з додатком), з огляду на що просило, зокрема винести постанови про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з додатком до листа у справі №160/26203/21 запис до ЄРПН внесено 27.12.2022, виконавче провадження №69901628.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 12.01.2023 ВП №69901628 виконавче провадження з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 у справі №160/26203/21 закінчено з огляду на фактичне виконання рішення.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 18.07.2023, в якій, посилаючись на здійснення поставки товару за договором №16765/53-124-01-20-12546 від 22.09.2020 та реєстрацію складених позивачем податкових накладних згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 у справі №160/26203/21, листом Державної податкової служби України від 11.01.2023 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 12.01.2023 ВП №69901628, просив у десятиденний термін у добровільному порядку сплатити 203071,58 гривні.

У відповідь відповідач листом від 07.08.2023 зазначив, що незважаючи на складність ситуації, докладає максимум зусиль для вирішення питання погашення кредиторської заборгованості. Зокрема залишок такої заборгованості з оплати ПДВ у сумі 90600,72 грн за видатковими накладними від 12.10.2020 №48, від 28.10.2020 №57, від 28.10.2020 №58, від 06.04.2021 №7 ВП ХАЕС планує сплатити найближчим часом після надходження коштів за відпущену на ринок електричну енергію. Водночас, залишок сум ПДВ у розмірі 112470,86 грн за видатковими накладними від 12.10.2020 №47 (податкова накладна від 12.10.2020 №45 на суму 9864,28 грн), від 04.11.2020 №61 (податкова накладна від 04.11.2020 №60 на суму 97357,90 грн) та від 06.11.2020 №64 (податкова накладна від 09.11.2020 №63 на суму 5 248,68 грн) з урахуванням умов пунктів 5.2, 5.3, 8.6 договору ВП ХАЕС не може сплатити товариству, оскільки вказані податкові накладні зареєстровані в ЄРПН в неустановленому законом порядку, а з такими порушеннями, які не дають для ВП ХАЕС можливості включити зазначені суми ПДВ до податкового кредиту: - у податковій накладній від 12.10.2020 №45 на суму 9864,28 грн у пункті 1 неправильно указано одиниці виміру «кг», правильним є значення «шт.»; - у податковій накладній від 04.11.2020 №60 на суму 97357,90 грн неправильно вказаний покупець «ХВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», правильним є зазначення покупця як «ДП «НАЕК «Енергоатом», ВП ХАЕС»; - у податковій накладній від 09.11.2020 №63 на суму 5248,68 грн неправильно вказаний покупець «ХВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», правильним є зазначення покупця як «ДП «НАЕК «Енергоатом», ВП ХАЕС», а також неправильною є дата податкової накладної «09.11.2020», правильною є дата податкової накладної « 06.11.2020» (дата поставки). Відповідач зазначив, що до проведення товариством реєстрації в ЄРПН коригування зазначених податкових накладних ВП ХАЕС позбавлений можливості включити зазначені суми ПДВ до свого податкового кредиту.

Крім того, у матеріали справи відповідачем надано: лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022; витяг з інформаційного звіту про роботу ДП "НАЕК "Енергоатом" за серпень та вісім місяців 2023 року (оперативні дані) щодо простроченої заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом"; повідомлення від 11.09.2022 із сайту Державної інспекції ядерного регулювання України щодо відключення енергоблоку №6 ЗАЕС від енергомережі; звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ВП "Хмельницька АЕС" за І квартал 2022 року, за півріччя 2022 року, за 9 місяців 2022 року, за 2022 рік; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ДП "НАЕК "Енергоатом" за 2022 рік; розшифровку витрат на збут по ДП "НАЕК "Енергоатом" за 2022 рік; довідку щодо реалізації електричної енергії ДП «Гарантований покупець» по постанові КМУ від 05.06.2019 №483 за 01.07.2021 - 30.11.2021; довідку АТ «Таскомбанк» від 22.05.2023 про залишок коштів на рахунках станом на 19.05.2023, довідку АТ «Банк кредит Дніпро» від 22.05.2023 про залишок коштів на рахунку станом на 19.05.2023, довідку АТ «Сенс банк» від 22.05.2023 про залишок коштів на рахунках станом на 19.05.2023, довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 25.05.2023 про залишок коштів на рахунку станом на 25.05.2023, довідку АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 25.05.2023 про залишок коштів на рахунку станом на 25.05.2023.

Позивачем надано копії рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.07.2022 №11198 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ "НВП "Покровський арматурний завод" відповідно до пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, акта від 11.10.2022 про результати камеральної перевірки ТОВ "НВП "Покровський арматурний завод".

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, 22.09.2020 між сторонами укладено договір поставки №16765/53-124-01-20-12546, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору).

У специфікації №1 до договору сторони визначили, зокрема найменування, технічні характеристики, кількість, ціну та загальну вартість товару: всього 71 позиція на суму 1379888,40 грн з ПДВ.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як зазначалося вище, ціна товару визначена сторонами у специфікації №1 до договору та включає у себе податок на додану вартість.

Відтак, виходячи з положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України щодо визначення поняття зобов`язання, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати вартості отриманого товару передбачає також сплату податку на додану вартість.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

За умовами договору на постачальника покладено зобов`язання поставити і передати у власність покупцю товар, а на покупця - зобов`язання прийняти і оплатити даний товар у визначений умовами договору строк (п. п. 1.1, 5.1 договору).

При цьому договором передбачено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору у випадку ненадання постачальником покупцю відповідно до п. 5.2 договору електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору на суму ПДВ, на яку не було надано податкову накладну.

Враховуючи умови додаткової угоди від 06.04.2021 №1 до договору, якою сторони врегулювали допоставку окремих позицій товару та виключення інших позицій товару зі специфікації, вартість фактично поставленого позивачем товару за видатковою накладною №47 від 12.10.2020 склала 59185,68 грн (у т.ч. ПДВ - 9864,28 грн), за видатковою накладною №48 від 12.10.2020 - 179133,00 грн (у т.ч. ПДВ - 29855,50 грн), за видатковою накладною №57 від 28.10.2020 - 42038,40 грн (у т.ч. ПДВ - 7006,40 грн), за видатковою накладною №58 від 28.10.2020 - 250043,40 грн (ПДВ - 41673,90 грн), за видатковою накладною №61 від 04.11.2020 - 584147,40 грн (у т.ч. ПДВ - 97357,90 грн), за видатковою накладною №64 від 06.11.2020 - 31492,08 грн (у т.ч. ПДВ - 5248,68 грн), за видатковою накладною від 06.04.2021 №7 - 72389,52 грн (у т.ч. ПДВ - 12064,92 грн), всього - на суму 1015357,90 грн (у т.ч. ПДВ - 203071,58 грн).

Як убачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, а також підтверджується сторонами, відповідач, сплатив позивачу вартість поставленого товару за вказаними видатковими накладними у загальній сумі 1015357,90 грн, без урахування сум податку на додану вартість (203071,58 грн).

При цьому на поставку вищезазначених партій товару позивачем складено податкові накладні відповідно: від 12.10.2010 №45 на суму 64648,08 грн (у тому числі ПДВ 10774,68 грн), від 12.10.2020 №46 на суму 213801,00 грн (у тому числі ПДВ 35633,50 грн), від 28.10.2020 №57 на суму 386562,72 грн (в тому числі ПДВ 64427,12 грн), від 28.10.2020 №56 на суму 42038,40 грн (в тому числі ПДВ 7006,40 грн), від 04.11.2020 №60 на суму 620235,00 грн (в тому числі ПДВ 103372,50 грн), від 09.11.2020 №63 на суму 31492,08 грн (в тому числі ПДВ 5248,68 грн), від 06.04.2021 №1 на суму 72389,52 грн (в тому числі ПДВ 12064,92 грн), реєстрація яких в ЄРПН була зупинена податковим органом.

Разом з тим, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 у справі №160/26203/21, яке набрало законної сили 27.05.2022, визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкових накладних №2 від 06.04.2021, №45 від 12.10.2020, №46 від 12.10.2020, №56 від 28.10.2020, №57 від 28.10.2020, №60 від 04.11.2020, №63 від 09.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати вказані податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Покровський арматурний завод" датами їх подання на реєстрацію.

Як убачається із листа Державної податкової служби України від 11.01.2023, постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 12.01.2023 ВП №69901628, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 у справі №160/26203/21 виконано, вказані в рішенні податкові накладні зареєстровані 27.12.2022.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18.07.2023 сплатити кошти в сумі 203071,58 гривень.

Докази оплати відповідачем зазначених коштів у матеріалах справи відсутні.

Отже, з огляду на зазначене, враховуючи вищенаведені положення законодавства, умови п. п. 1.1, п. п. 5.2, п. 5.3 договору, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 у справі №160/26203/21, беручи до уваги факт реєстрації електронних податкових накладних від 12.10.2010 №45, від 12.10.2020 №46, від 28.10.2020 №57, від 28.10.2020 №56, від 04.11.2020 №60, від 09.11.2020 №63, від 06.04.2021 №1 Державною податковою службою України у ЄРПН, відсутність висновку компетентного податкового органу щодо неправильного оформлення податкових накладних, відсутність заперечень сторін щодо складення та реєстрації цих податкових накладних саме щодо господарських операцій з поставки товару відповідно до видаткових накладних, зокрема від 12.10.2020 №47, від 04.11.2020 №61, від 06.11.2020 №64, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення 203071,58 грн заборгованості з оплати вартості товару (ПДВ) та, відповідно, спростування доводів відповідача.

Щодо посилань відповідача на наявність об`єктивних і незалежних від нього обставин, які склались у зв`язку із новими умовами функціонування ринку електроенергії, наявністю заборгованості ДП "Енергоринок" перед відповідачем та які призвели до скрутного фінансового становища відповідача, судом враховується таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

У п. 7.1 договору сторони врегулювали, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.5 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є Сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) можуть бути засвідчені, зокрема Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання сертифікатів про такі обставини.

Однак відповідачем ні у порядку, передбаченому Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 7.5 договору, ні іншими належними та допустимими доказами не підтверджено наявності будь-яких обставини непереборної сили для відповідача і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов`язання за договором.

При цьому з приводу законодавчих змін, які відбулися в енергетичному ринку країни, на які посилається відповідач, останні не входять до переліку обставин непереборної сили, визначеного ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідач зобов`язаний надати не лише документ уповноваженого органу, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що визначені ним обставини є форс-мажорними та стали причиною неможливості виконання ним обов`язків з оплати товару. Судом критично оцінюються посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, оскільки він адресований невизначеному колу осіб (всім, кого це стосується), є загальним та не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача - оплату отриманого товару за договором, тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

При цьому також зважається на те, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Позивач у позові також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, вказуючи орієнтовний розрахунок їх суми, що становить 4000,00 грн (участь у суді першої інстанції) та 5% ціни позову - 10153,58 грн (у разі задоволення позовних вимог).

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу судом враховується таке.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням ст. 1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як убачається з матеріалів справи, 02.01.2023 між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Легал Партнерс Юкрейн" (адвокатським об`єднанням) укладено договір про надання правової допомоги №4/2023 (далі - договір про надання правової допомоги), згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а клієнт - прийняти і оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, зокрема представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в тому числі апеляційних судах, Верховному суді, Конституційному суді, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (пп. 1.2.4 договору про надання правової допомоги).

Згідно з п. 1.4 договору про надання правової допомоги для надання правової допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначає, з-поміж інших, адвоката Кобеляцького Д.М.

Адвокатське об`єднання/адвокат має право: адвокат (виступаючи як Представник) здійснює захист прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених цивільно-процесуальним, господарсько-процесуальним законодавством, кримінально-процесуальним та кодексом адміністративного судочинства України (пп. 2.1.1 договору про надання правової допомоги).

Адвокатське об`єднання має право самостійно визначати обсяги і методи і надання послуг правового характеру, які пов`язані з наданням правової допомоги, передбачених цим Договором, за умови, що такі методи не суперечать чинному законодавству України (пп. 2.1.7 договору про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 2.2 договору про надання правової допомоги адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання, зокрема: надавати правову допомогу з питань, згідно предмета Договору; представляти і захищати права та інтереси клієнта.

У п. 4.1 договору про надання правової допомоги зазначено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, на підставі рахунку, за вартістю, вказаною в прайс-листі адвокатського об`єднання (п. 4.2 договору про надання правової допомоги).

Згідно з п. 4.3 договору про надання правової допомоги за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість.

Сума, вказана в рахунках на оплату є гонораром адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.6 договору про надання правової допомоги).

Як вказано у п. 4.7 договору, в акті, зазначеному в п. 4.3 договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.

Відповідно до п. 7.1 договору про надання правової допомоги він укладений на строк до 31.12.2023 та набирає чинності з моменту його підписання.

Додатком до договору сторонами погоджено прайс-лист (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару) (справи по ГПК), у п. 6.8 якого зазначено, що вартість участі у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3 необхідних процесуальних документів, участь в 1 підготовчому засіданні, 1 засіданні по суті) становить 10000,00 грн + 5% ціни позову. Також зазначено, що вартість підготовки позовної заяви (до 5 годин) становить 4000,00 грн; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) - 5% від задоволених позовних вимог (п. п. 6.2, 6.10 додатку).

22.08.2023 між позивачем та адвокатським об`єднанням "Легал Партнерс Юкрейн" складено та підписано акт про надання правової допомоги, згідно з яким відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 №4/2023 адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу: підготовка позовної заяви (п. 6.2 прайс-листа) на суму 4000,00 гривень.

У матеріали справи надано довідку адвокатського об`єднання "Легал Партнерс Юкрейн", в якому об`єднання повідомляє про надання позивачу усної консультації, здійснення виїзду за робочим місцем, підготовку претензії від 18.07.2023 №759 про стягнення заборгованості за договором №16765/53-124-01-20-12546 від 22.09.2020 в сумі 203071,58 грн і підтверджує отримання винагороди за надану правову допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Матеріали справи містять ордер серії АЕ №1212988 від22.08.2023, виданий адвокату Кобеляцькому Д.М. на надання правничої (правової) допомоги позивачу, свідоцтво Кобиляцького Д.М. про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.04.2019, посвідчення адвоката України від 22.04.2022, видане Кобиляцькому Д.М.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позов (від 15.09.2023) відповідач вважає, що заявлений розмір витрат позивача, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, є надмірно завищеним та не підтвердженим належними, допустимими і достатніми доказами. Так, відсутні документи, які підтверджують фактичну оплату відповідно до п. 3 додаткової угоди до договору; зміст позовної заяви не підтверджує факту здійснення адвокатом аналізу будь-якої судової практики; текст позовної заяви збігається із текстом претензії позивача від 18.07.2023, що виключає необхідність значних затрат часу на підготовку позовної заяви адвокатом (вартість підготовки претензії становить 800,00 грн); зміст укладеного між сторонами договору поставки не містить складних юридичних конструкцій, є простим і зрозумілим, тому складання позовної заяви не вимагало значних професійних зусиль та навичок; спір відноситься до категорії спорів незначної складності, справа відноситься до малозначних справ; судова практика щодо спірних правовідносин є сталою; справа стосується лише сторін та не викликає публічного інтересу. Наявність цих обставин вказує на підстави для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до розумного, реального і обґрунтованого розміру, який, на думку відповідача, не може перевищувати 4000,00 гривні.

Позивач у відповіді на відзив (від 02.10.2023) з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що на виконання домовленостей між сторонами було складено акти про надання правової допомоги, відповідно до цін, зазначених у прайс-листі (додатку до договору), та попередній розрахунок, які були додані до позовної заяви. НВП «ПАЗ» та АО «Легал Партнерс Юкрейн» дотримувались норм чинного законодавства України при укладанні та виконанні умов договору про надання правової допомоги, тому вимоги щодо відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу вважає обґрунтованими та доведеними.

Судом враховується, що у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, яке визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Разом з цим, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для «конкретної справи» (п. 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При оцінці розміру гонорару за прийняття рішення на користь позивача у майновому спорі (5% від задоволених позовних вимог), судом також береться до уваги позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. Так, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Судом враховується, що погоджений сторонами гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду), що становить 5% від задоволених позовних вимог, обумовлений сторонами до сплати у визначеному розмірі під відкладальною умовою та є складовою частиною гонорару адвоката, а тому належить до судових витрат і підлягає розподілу між сторонами.

Виходячи з наведених вище вимог процесуального законодавства, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесення позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги підтверджується актом про надання правової допомоги від 22.08.2023, згідно з яким позивачу надано правничу допомогу з підготовки позовної заяви, вартість якої становить 4000,00 грн, а також наявною у матеріалах справи позовною заявою (від 22.08.2023), складеною Кобеляцьким Д. Враховуючи результат вирішення спору, 5% від задоволених позовних вимог, що передбачені п. 6.10 додатку (прайс-листа) до договору про надання правової допомоги, становлять 10153,58 гривні.

Дослідивши зміст наданих доказів в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критерієм розумності суд дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Зокрема, суд вважає слушними доводи відповідача про те, що текст позовної заяви майже повністю збігається із текстом претензії позивача від 18.07.2023, що виключає необхідність значних затрат часу на підготовку позовної заяви адвокатом. Підготовка ж претензій, як убачається з п. 2.5 додатку до договору про надання правничої допомоги, становить окремий різновид правової допомоги та не відноситься до судових витрат на надання правової допомоги у цій справі.

Крім того, з аналізу предмету позовних вимог та наданих матеріалів слідує, що справа є нескладною та малозначною, підготовка її до розгляду не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики.

З урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги заперечення відповідача щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу і клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку, що розумними, пропорційними та обґрунтованими для цієї справи є судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6000,00 грн, які і підлягають стягненню на користь позивача.

Як зазначалося вище, відповідач у відзиві на позов просить відстрочити виконання рішення суду у цій справі тривалістю 1 календарний рік з дня ухвалення рішення, з підстав наявності значної заборгованості контрагентів відповідача та його вкрай важкого фінансового стану, початку військової агресії і введення в Україні воєнного стану.

При цьому позивач у відповіді на відзив заперечив щодо зазначеного клопотання відповідача, посилаючись на те, що важка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін; відповідач не надав належних доказів, які би підтверджували обставини складного фінансового становища станом на час розгляду справи судом, доводили ускладнення або неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову. Звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/11610/20 на користь ДП НАЕК «Енергоатом» було стягнуто з ДП «Гарантований покупець» більше ніж 4,14 млрд грн, що вказує про наявність коштів у відповідача.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, судом враховується, що частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач посилається, зокрема на свій важкий фінансовий стан, наявність значної заборгованості контрагентів перед відповідачем, належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, введення в Україні воєнного стану та окупації значної частини виробничих потужностей.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Щодо посилання на введення в Україні воєнного стану як підставу для відстрочення виконання рішення суд зауважує, що будь-яких доказів впливу вказаної обставини на неможливість виконання рішення суду (спрямування майже всіх грошових надходжень на вжиття заходів, спрямованих на забезпечення роботи підприємства в умовах воєнного стану, як зазначає відповідач) відповідачем не надано. Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст. ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду на один рік та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через один рік) виконати рішення у цій справі.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, вину відповідача у простроченні зобов`язань з оплати товару за укладеним із позивачем договором, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги, що відповідачем всупереч ч. 3 ст. 13 ГПК України не надано належних та достатніх доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/931/23.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Покровський арматурний завод", м. Покров Дніпропетровської області до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 203071,58 грн задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 (код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК" "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 (код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Покровський арматурний завод", Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 6, кв. 8 (код 43501043) 203071,58 грн (двісті три тисячі сімдесят одну гривню 58 коп.) заборгованості, 3046,07 грн (три тисячі сорок шість гривень 07 коп.) витрат зі сплати судового збору, 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на надання професійної правничої допомоги.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя В.В. Виноградова

1 - до справи,

2 - позивачу (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Героїв Чорнобиля, 6, кв. 8; paz2020@ukr.net),

3 - відповідачу (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; office@khnpp.atom.gov.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1).