Рішення

від 18.10.2023 по справі 643/3323/22

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/3323/22

Провадження № 2/643/109/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харкові впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленням(викликом)сторін цивільнусправу за позовом адвоката Білинової Анастасії Вікторівни, яка діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) грошові кошти в розмірі 5325,17 грн. та судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

11.01.2020 між позивачем та відповідачем укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № 120290380.

05.05.2020 відповідач, керуючи автомобілем «Джилі», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху (ПДР), не надав перевагу в русі та здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Під час ДТП відповідач перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.07.2020, винесеною в справі № 644/4141/20, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Власник пошкодженого автомобіля звернувся до позивача з вимогою про виплату страхового відшкодування, йому було виплачено 5325,17 грн.

Оскільки відповідач керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, позивач на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК, п.п. а) п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до суду з даним регресним позовом.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 20.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2023 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

Представник позивача надав клопотання, згідно яких просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

З метою належного виклику до суду відповідача, судові повістки направлялись як на адресу реєстрації його місця проживання, встановлену судом, так і на адресу місця проживання, яка зазначена в матеріалах справи.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

11.01.2020 між позивачем та відповідачем укладений Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 120290380, забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль «Джилі», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.07.2020, винесеної в справі № 644/4141/20, яка набрала законної сили 17.07.2020, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що 05.05.2020 відповідач, керуючи автомобілем «Джилі», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно висновку відділення цілодобової експертизи № 807 в стані наркотичного сп`яніння, повторно протягом року, при виїзді з другорядної дороги не надав перевагу в русі автомобілю «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та допустив з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Як вбачається з повідомлення про ДТП від потерпілого ОСОБА_2 від 06.05.2020, заяви ОСОБА_3 про страхове відшкодування від 22.07.2020, аварійного сертифікату 56-D/70/8, розрахунку страхового відшкодування, страхового акту № ЦВ/20/3153, платіжного доручення № 10444 від 30.07.2020, власник автомобіля «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до позивача щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з вказаною вище ДТП. Відповідачем виплачене вказаній особі страхове відшкодування в розмірі 5325,17 грн.

Позивач 26.01.2021 звернувся до відповідача з регресною вимогою, проте, як вбачається з доводів позовної заяви, відповідач грошові кошти, сплачені в якості страхового відшкодування, позивачу не повернув.

З відповіді № 277916 від 18.10.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру убачається, що вірне написання імені відповідача, зокрема його прізвища ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п.п. а) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Щодо позовних вимог.

З наданих позивачем доказів убачається, що відповідач на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, визнаний винним у виникненні ДТП, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля, яким керував відповідач, була застрахована у позивача згідно Поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 120290380.

Позивач виплатив власнику автомобіля «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 5325,17 грн.

Оскільки вказаним вище судовим рішення встановлено, що відповідач під час ДТП керував автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, у позивача на підставі п.п. а) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникло право подати регресний позов до відповідача щодо стягнення з останнього суми виплаченого страхового відшкодування.

За таких обставин, розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування в розмірі 53251,17 грн. та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно дост.141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Позивачем також пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Як вбачається з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, укладеного між позивачем та Адвокатським Бюро «Грідін і Партнери», ордеру серія АІ № 1132464 від 14.07.2021, завдання-доручення до вказаного договору від 12.01.2022, детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг), виконаних за вказаним договором від 12.12.2022, платіжного доручення № ID-175954 від 14.01.2022, акту прийому-передачі правничої допомоги до вказаного вище договору, в межах страхової справи № ЦВ/20/3153 за вказаною вище ДТП позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц висловлено висновки щодо застосування норм права, згідно яких із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (п. 47).

Ураховуючи факту тотожність приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 126 ГПК України, суд під час вирішення даної справи вважає за можливе також врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, яка звернула увагу на такі особливості розподілу витрат на правничу допомогу: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19) (п. 127).

Гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106).

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (п. 143).

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п. 144).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147)».

Ураховуючи вказані вище положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, у суду відсутні підстави за власною ініціативою надавати оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката та вирішувати питання щодо наявності підстав для їх зменшення.

Оскільки справу розглянуто в заочному порядку та розмір витрат позивача на правову допомогу не заперечувався відповідачем, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 5481,00 грн. (2481,00 грн. + 3000,00 грн.).

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позов адвоката Білинової Анастасії Вікторівни, яка діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, б/р Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 42969663, п/р НОМЕР_4 в АТ «Правекс Банк», МФО 3808) грошові кошти в розмірі 5325,17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, б/р Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 42969663, п/р НОМЕР_4 в АТ «Правекс Банк», МФО 3808) понесені останнім судові витрати в розмірі 5481,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 27.10.2023.

Суддя Д.А. Крівцов