Рішення

від 23.10.2023 по справі 645/1650/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1650/23

Провадження № 2/645/763/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 жовтня 2023 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Іващенко С.О.,

секретаря судових засідань Пастушенко К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Пріоритет», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, переданих на зберігання,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути солідарно з ТОВ «АН Пріоритет» та ОСОБА_2 на свою користь грошову суму передану на зберігання у розмірі 42000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що 04.02.2022 з метою продажу власної квартири, позивач уклав договір №000003 з ТОВ «АН «Пріоритет» про надання ексклюзивного права продажу об`єкта нерухомості, відповідно до умов якого відповідач ТОВ «АН «Пріоритет» зобов`язується за завданням замовника позивача надати послуги щодо здійснення відчуження об`єкту нерухомості квартири АДРЕСА_1 третім особам, в мінімальний термін, по максимально можливій ринковій ціні на момент виконання цього договору. TOB «АН «ПРІОРИТЕТ» як Виконавцем було визначено відповідальною особою за виконання умов Договору - ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 знайшла покупця на вказану квартиру - ОСОБА_3 . 13.02.2022 року на підтвердження домовленості про майбутній продаж квартири, між Позивачем та покупцем - ОСОБА_3 , за посередницької участі Відповідача-2 ОСОБА_2 , було укладено договір завдатку (попередній договір про наміри укласти договір купівлі-продажу) від 13 лютого 2022 року. Згідно п.1.1. вказаного договору Сторони домовились про укладення договору купівлі-продажу квартири не пізніше 15 березня 2022 року. На виконання вказаного договору ОСОБА_3 передано грошові кошти у сумі 42000,00 гривень, які 13.02.2022 Відповідачем -2 ОСОБА_2 взято на зберігання, що підтверджується відповідною розпискою. В подальшому угода купівлі-продажу квартири не відбулась у зв`язку із початком збройної агресії росії проти України. ОСОБА_3 зверталась до позивача з вимогою повернути передані в якості завдатку грошові кошти у розмірі 42 000,00 грн.. Позивач у свою чергу намагався врегулювати даний спір в позасудовому порядку, та звертався до ОСОБА_2 , як представника TOB «АН «ПРІОРИТЕТ» з вимогою повернути передані на зберігання грошові кошти, однак Відповідачі відмовились їх повернути. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2022 по справі №552/6897/22 з позивача стягнуто на користь ОСОБА_3 суму авансу в розмірі 42000,00 грн., яку, як зазначив позивач ОСОБА_1 , на час подання даного позову стягнуті з нього приватним виконавцем. У зв`язку з викладеним у позивача виникли підстави звернутись з позовом до відповідачів про стягнення грошових коштів, переданих на зберігання з відповідачів, оскільки законні підстави утримувати ці кошти відсутні.

Ухвалою суду від 01.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачем надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надали, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст.ст. 280,287,288 ЦПК України- заочно.

Частиною 1ст.131ЦПКУкраїни визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3ст. 131 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст.44ЦПКУкраїни учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2ст.191ЦПКУкраїни у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачі не скористались наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явилися у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило. Відповідачами не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги ч. 1ст.6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачка обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно ч. 4 ст.223ЦПКУкраїни постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Окрім того, згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Будь-яких конкретних правових доказів про своє перебування за межами України відповідачем суду не надано. Також відповідачами суду не надано жодних конкретних правових доказів, які б свідчили, що по суті спору відповідачі поштою або електронною поштою позбавлені можливості висловити свою позицію по суті спору і повідомити про це суд з метою уникнення затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 04.02.2022 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем 1 ТОВ «АН «Пріоритет» укладено договір №000003 про надання ексклюзивного права продажу об`єкта нерухомості.

На виконання умов цього договору, ТОВ «АН «Пріоритет» в особі ОСОБА_2 був знайдений покупець на об`єкт нерухомості, що належить ОСОБА_1 .

13.02.2022 між ОСОБА_1 та покупцем його нерухомого майна укладений договір завдатку ( попередній договір про наміри укласти договір купівлі-продажу), згідно умов якого, сторони домовились про укладення договору купівлі-продажу квартири не пізніше 15 березня 2022 року.

На виконання цього договору, у підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору, 13.02.2023 покупцем було передано ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 42000,00 грн.

Разом з цим, 13.02.2023 відповідач ОСОБА_2 , як представник ТОВ «АН «Пріоритет» отримала від ОСОБА_1 на зберігання грошові кошти у розмірі 42000,00 грн. до моменту купівлі-продажу об`єкту нерухомості або виконання зобов`язань (зняття з реєстраційного обліку, виселення, оплата комунальних послуг та інше) 15 березня 2022 року. (а.с. 24)

З початком 24.02.2022 збройної агресії російської федерації проти України, угода купівлі-продажу нерухомості не відбулась.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2022 у справі № 552/689/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 суму авансу в розмірі 42000,00 грн. Рішення набрало законної сили 06.01.2023.

Вказаним рішенням встановлено, що, оскільки укладення попереднього договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було обумовлене наявністю у сторін намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно з положеннями частини першої статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України. Отже, суд прийшов до висновку, що, оскільки договір купівлі-продажу , який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, передана ОСОБА_3 грошова сума в розмірі 42000,00 грн є авансом, яка підлягає поверненню позивачу.

Згідно ст. ст. 936, 937, 938, 946, 947 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.

Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог, суду не надано.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає позов обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За частиною першою ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, у зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Пріоритет», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, переданих на зберігання задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Пріоритет» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму, передану на зберігання у розмірі 42000,00 (сорок дві тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Пріоритет» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору по 536,80 грн. з кожного.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості Пріоритет», код ЄДРПОУ 44478885, юридична адреса: 61175 м. Харків, Салтівське шосе, б. 155/93, адреса для листування: 61161 м. Харків, вул.. Тюрінська б. 135, оф. 22,;

Відповідач 2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 27.10.2023.

Суддя