Постанова

від 25.10.2023 по справі 707/2891/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/916/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/2891/20 Категорія: 302000000 Суходольський О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Сіренка Ю.В.

Суддів Гончар Н.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Новицької Н.О.

учасники справи:

позивач в.о. керівника Черкаської місцевої прокуратури Є.Троцько, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ;

відповідачі Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Державна екологічна інспекція Центрального округу;

треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.;

особа, яка подає апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Шимановський А.В.;

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року виконувач обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Земельна ділянка загальною площею 4,3148 га, за рахунок якої у подальшому і сформовано спірну земельну ділянку, що відведена у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь «піски» на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 04 серпня 2015 року № 222 технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20 спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 09 вересня 2015 року № 255 надано дозвіл тринадцятьом громадянам, у тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок у подальшому проінвентаризованого масиву загальною площею 4,3148 га, для ведення індивідуального дачного будівництва.

Вказував, що виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури, встановленої ЗК України та Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій», а, відтак, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами. Чинним законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Таким чином, розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 326 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч статтям 20, 58, 59, 84, частини дев`ятої статті 118, 186-1 ЗК України, статті 4 ВК України.

Як наслідок незаконності та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 326 підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності від 10 грудня2015 року серія НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2016 року № 7835, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., до ОСОБА_3 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 07 лютого 2016 року № 10128, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту.

Оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_2 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністраціївід 30.11.2015 № 326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 10 грудня 2015 року серія НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва; скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва з одночасним припиненням речового права на неї; усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 ; визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року позовні вимогивиконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересахдержави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 10 грудня 2015 року, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Усунуто перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 .

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 10 510 грн., по 2 627 грн. 50 коп. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника адвоката Шимановського А.В. оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано, що розпорядження Черкаської РДА № 326 від 30 листопада 2015 року винесене відносно конкретно визначеної особи ОСОБА_1 для здійснення певної дії затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Таким чином, вказане розпорядження реалізоване та вичерпало свою дію, а тому не може бути визнане незаконним та скасоване.

Крім того, земельна ділянка до передачі її у власність ОСОБА_1 взагалі не була віднесена до жодної з передбачених у ст. 19 ЗК України категорій земель, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями.

Також суд не звернув уваги, що твердження прокурора щодо незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0037 та віднесення останньої до земель водного фонду спростовуються фактичними обставинами справи, а доводи прокурора є лише посиланням на норми закону, які встановлюють обставини, за яких земельна ділянка лише може належати до земель водного фонду, а не встановлюють цільове призначення землі в конкретному випадку.

Крім того, суд не врахував, що Черкаська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями контролю за діяльністю Черкаської районної державної адміністрації, тому могла довідатись про порушення свого права, однак не використала свої безпосередні повноваження та не вчинила жодних дій для того, щоб довідатись про порушене право. Черкаській місцевій прокуратурі було достеменно відомо про факт відкриття кримінального провадження з 2016 року, однак, до цього часу, жодних дій щодо поновлення порушених прав держави не вчинялося, тому суд першої інстанції безпідставно не застосував положення про пропуск строків позовної давності для звернення до суду за захистом прав та не відмовив позивачу в задоволенні позову з цих підстав.

Також, вимога щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037 є безпідставною, оскільки остання є добросовісним набувачем майна, яка законним шляхом набула його, покладаючись на добросовісність дій третьої особи ОСОБА_3 , тому таке майно не може бути витребувано.

Всі вищеприведені доводи апеляційної скарги, на думку представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського А.В., дають підстави для скасування судового рішення як незаконного.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02.02.2022 року апеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 адвоката Шимановського Артема Володимировича задоволено частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересахдержави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Центрального округу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації скасовано.

Позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересахдержави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Центрального округу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації залишено без розгляду.

Стягнуто з Черкаської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 765 грн.

Стягнуто з Черкаської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи у розмірі 10 296 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з постановою Черкаського апеляційного суду від 02.02.2022 року, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив постанову Черкаського апеляційного суду від 02.02.2022 року про залишення позову без розгляду скасувати, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24.02.2021 року залишити без змін.

Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено. Постанову Черкаського апеляційного суду від 02.02.2022 року скасовано, справу направлено для розгляду до суду апеляційної інстанції.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду визначено для розгляду колегію суддів (суддю-доповідача) Нерушак Л.В., членів колегії ОСОБА_5 , Новікова О.М.

В зв`язку із звільненням судді ОСОБА_6 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023, здійснено заміну головуючого у справі на суддю Сіренка Ю.В.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського А.В., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги за наведених у ній підстав, міркування прокурора Куліш А., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити законне рішення без змін, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є :неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що уповноваженим державою органом на розпорядження землями водного фонду державної форми власності за межами населеного пункту є Черкаська обласна державна адміністрація.

Черкаською районною державною адміністрацією винесено розпорядження від 30 листопада 2015 року № 326 про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, якамежує з Кременчуцьким водосховищем, містить в своєму складі землі, зайняті цим водосховищем та його прибережну захисну смугу, із перевищенням наданих законом повноважень. Зазначене є підставою для визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності.

Перебування спірної ділянки у приватній власності громадянина для індивідуального дачного будівництва не лише порушує право власності на неї держави, а й унеможливлює контроль за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням та забезпечення іншим громадянам конституційного права на доступ до таких земель.

Оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037 розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_2 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 09 вересня 2015 року № 255 надано дозвіл двом громадянам, у тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок у подальшому проінвентаризованого масиву загальною площею 4,3148 га (а.с. 36, т. 1).

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністраціївід 30 листопада 2015 року № 326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 вказаного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення (а.с. 30-31, т. 1).

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Бавикіна В. І. від 10 грудня 2015 року № 26948702 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 12464929 від 09 грудня 2015 року та видано свідоцтво про право власності від 10 грудня 2015 року серії НОМЕР_1 .

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20 земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту, відповідно до форми 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища), а станом на 31 грудня 2015 року обліковувалась як землі запасу (в розрізі угідь піски), на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 04 серпня 2015 року № 222, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 гектарів. Станом на 01 січня 2005 року та 01 січня 2010 року обліковувались як землі загального користування (в розрізіугідь штучні водосховища) (а.с. 39-40, т. 1).

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 16 червня 2020 року № 3379/3/4/11-20 проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не погоджувалась.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19 червня 2020 року № 10-23-0.9-4671/2-20 документація із землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки на проведення державної експертизи не надходила (а.с. 42, т. 1).

Відповідно до листа Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 21 липня 2020 року № 420/13 технічно-експлуатаційна зона Будище-Свидівської захисної дамби в межах вказаних у листі земельних ділянок становить 116,0 м від краю дорожнього полотна. (а.с. 47, т. 1).

Згідно з листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 12 червня 2020 року № 348/13 спірна земельна ділянка розташована на верхньому укосі Будище-Свидівської захисної дамби, яка є об`єктом державної власності (а.с. 48, т. 1).

Листом державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22 липня 2020 року № 10-28-0.5-1272/2-20 підтверджено факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби, що також підтверджується відповідною план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленою державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (а.с. 53, т. 1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажувід 01 вересня 2016 року № 7835, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., до ОСОБА_3 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту (а.с. 32-35, т. 1).

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 07 лютого 2016 року № 10128, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округуРоманій Н.В., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037 розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до частини першоїстатті 58 ЗК Українитастатті 4 ВК України(тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об?єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

За змістомстатті 1 ВК Українидамби є гідротехнічними спорудами.

Законодавством України чітко встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно достатті 59 ЗК Українипередбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до пункту «ґ» частини третьої статті 83 землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема, громадян, передбачені положеннями частини другоїстаті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина другастатті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об?єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об?єктів портової інфраструктури та інших об?єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четвертастатті 59 ЗК України).

За змістом зазначених норм права землі під водними об?єктами загальнодержавного значення, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об?єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі, струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Висновки суду першої інстанції про незаконність розпорядження Черкаської РДАвід 30 листопада 2015 року № 326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» є вірними, оскільки вказаним розпорядженням змінено цільове призначення земельної ділянки водного фонду на землі рекреаційного призначення без дотримання законодавчо встановленої процедури.

У позовній заяві, прокурор вказував, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду штучні водосховища, та на перебування спірної земельної ділянки в межах 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, і не могла надаватися ОСОБА_1 у приватну власність.

З огляду на вказане, прокурор вважав, що відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , а в подальшому, ОСОБА_2 також є неправомірним.

Отже, позовні вимоги заявлено прокурором, у тому числі, з підстав порушення Черкаською районною державною адміністрацією норм ЗК України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1 .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08.09.2021 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1) чи в межах прибережної захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0037; якщо так, то яка її частина попадає в межі прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро; 2) чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0037 до меж Будище-Свидівоцької захисної дамби; якщо так, то яка її частина попадає.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20.12.2021, земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:01:001:0037 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби, не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно зі ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України.

Однак, експерт Черкаського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України під час проведення земельно-технічної експертизи у цій справі не досліджував питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, та не спростовано цього факту, натомість, досліджував питання перебування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, яке не стосувалось фактичних підстав позову.

Отже, висновок експерта, виготовлений за результатами проведення вказаної земельно-технічної експертизи, не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.03.2023 в справі №707/1925/20 за аналогічних обставин справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району належить до земель водного фонду, оскільки знаходиться в межах технічно-експлуатаційної Будище-Свидівської захисної дамби, а тому не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 .

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі листа Державного агентства водних ресурсів України № 205-1891вих20 від 10.06.2020 року, згідно якого, проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не погоджувалась (а. с. 45, т. 1), а також план-схеми розміщення спірної земельної ділянки, наданої ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (а.с.53, т.1) відповідно до якого підтверджено факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби, також підтверджується відповідною план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, даних Держгеокадастру про те, що вказана земельна ділянка обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідьштучні водосховища) (а.с.80, т. 1).

Крім того, та обставина, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду свідчить лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту, відповідно до форми 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища), а станом на 31 грудня 2015 року обліковувалися як землі запасу (в розрізі угідь піски) на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 04 серпня 2015 року № 222, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 гектарів

Форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видамиземельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Ураховуючи, що попередньо спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською РДА дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду штучні водосховища.

Як встановлено судом при розгляді справи та неодноразово зазначалося вище, Черкаською РДА під час передачі у власність відповідачів земельних ділянок порушено порядок встановлення їх цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 4 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями водного фонду.

Колегія суддів критично оцінює висновок судової земельно-технічної експертизи, з підстав того, що на вирішення експерта не було поставлене вирішення основного питання, яке має значення для з`ясування фактичних обставин справи щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, натомість, надаючи оцінку наведеним вище доказам, колегія суддів вважає, що вони в сукупності підтверджують, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогамЗК Україниє неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених устатті 59 цього Кодексу.

Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, й таке право захищається негаторним позовом.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушеннямЗК УкраїнитаВК Українитреба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (Провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) та інші).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушеннямЗК УкраїнитаВК Українитреба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (Провадження № 14-452цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду України, колегія суддів приходить до переконання, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки, тобто негаторний позов, з яким звернувся прокурор.

Враховуючи вищевказані положення закону та правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, колегія суддів спростовує доводи скаржника про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору, оскільки позовна давність до вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду, зокрема шляхом повернення земельної ділянки (негаторний позов),не застосовується.

Водночас, вирішуючи інші позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що вимога про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Крім того, скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельну ділянку.

Тому рішеннясуду першоїінстанції вчастині визнаннянезаконним таскасування розпорядженняЧеркаської районноїдержавної адміністрації№ 326від 30листопада 2015року «Прозатвердження проектівземлеустрою тапередачу земельнихділянок увласність»,в частинізатвердження проектуземлеустрою,надання уприватну власність ОСОБА_1 земельної ділянкиза кадастровимномером 7124986000:01:001:0037,площею 0,0550га,розташовану вадміністративних межахСвидівоцької сільськоїради Черкаськогорайону,за межаминаселеного пунктудля індивідуальногодачного будівництвата віднесенняїї докатегорії земельрекреаційного призначення;визнання незаконнимта скасуваннясвідоцтва проправо власностісерія НОМЕР_1 від 10грудня 2015року,видане ОСОБА_1 на земельнуділянку закадастровим номером7124986000:01:001:0037,площею 0,0550га,розташовану вадміністративних межахСвидівоцької сільськоїради Черкаськогорайону,за межаминаселеного пунктудля індивідуальногодачного будівництва;скасування державноїреєстрації праваприватної власностіза ОСОБА_2 на земельнуділянку закадастровим номером7124986000:01:001:0037,площею 0,0550га,розташовану вадміністративних межахСвидівоцької сільськоїради Черкаськогорайону,за межаминаселеного пунктудля індивідуальногодачного будівництва,з одночаснимприпиненням речовогоправа нанеї;визнання незаконноюта скасуванняДержавної реєстраціїземельної ділянкивід 19листопада 2015року закадастровим номером7124986000:01:001:0037,площею 0,0550га,розташованої вадміністративних межахСвидівоцької сільськоїради Черкаськогорайону,за межаминаселеного пунктудля індивідуальногодачного будівництва,-підлягає доскасування ізпостановленням вцій частинінового провідмову узадоволенні данихвимог,як таких,що єненалежним способомзахисту. Рішення в частині усунення перешкод державі в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін.

Стосовно інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв?язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40-43)).

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, як така, що знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди.

Отже, таке використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об?єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об?єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі, через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об?єкті.

З огляду на вказане, закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини та застосовані норми права, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного володільця спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У справі, що переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Вказані висновки спростовують доводи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, а втручання в її право володіння є непропорційним та не відповідає легітимній меті.

Щодо тверджень стосовно того, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що земельна ділянка відноситься саме до земель водного фонду, то вони спростовуються вищенаведеними висновками.

З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення в наведеній частині помилкового рішення.

Зважаючи на те, що рішення суду підлягає скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, а в решті залишення рішення без змін, тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає до вирішення питання розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, враховуючи, що до задоволення підлягає одна позовна вимога немайнового характеру про повернення державі земельної ділянки ОСОБА_2 , то з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають до стягнення судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні) за подання позовної заяви, 4204 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні) за подання касаційної скарги, 1051 грн (одну тисячу п`ятдесят одну гривню) за подання заяви про забезпечення позову, 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а всього 9627 грн. (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім гривень). Крім того, в зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги адвоката Шимановського А.В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 підлягають до стягнення судові витрати в сумі 3 153 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського Артема Володимировича задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року у даній справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністраціївід 30.11.2015 № 326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10 грудня 2015 року серія НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва; скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва з одночасним припиненням речового права на неї; визнання незаконною та скасування Державної реєстрації земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про усунення перешкоди державі в особі Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації) та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0037, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні) за подання позовної заяви, 4204 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні) за подання касаційної скарги, 1051 грн (одну тисячу п`ятдесят одну гривню) за подання заяви про забезпечення позову, 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а всього 9627 грн. (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім гривень).

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3153 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2023 року.

Головуючий Ю.В. Сіренко

Судді О.М. Новіков

Н.І. Гончар