Рішення

від 27.10.2023 по справі 160/25386/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року Справа № 160/25386/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авамет» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авамет» (далі позивач, ТОВ «Авамет») до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі відповідач, Шевченківський ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі третя особа, ДП «НАЕК «Енергоатом»), в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 року;

- зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича: здійснити запит щодо наявності у ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) банківських рахунків та винести постанову про арешт коштів, якою накласти арешти на кошти Боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; - одержати інформацію про майно (майнові права) ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) з установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, тощо, зокрема, але не виключно: з Державної фіскальної служби України, Держгеокадастру України, Держпродспоживслужби України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Міністерства економічного розвитку і торгівлі; провести перевірку майнового стану ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) і у разі виявлення майна, що належить Боржнику, описати, накласти арешт, вилучити та в подальшому реалізувати останнє; оголосити в розшук транспортні засоби, судна, тощо, що належить на праві власності ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); одержати інформацію про дебіторську заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) шляхом звернення до останнього та органів доходів і зборів.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Авамет» зазначено, що 11.05.2023 р. постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука Костянтина Петровича відкрито виконавче провадження №71778295 про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авамет» 788 997,00 грн. боргу, 11 834,96 грн. судового збору. 29.06.2023 р. головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Савчуком К.П. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою приєднано виконавче провадження №71778295 до зведеного виконавчого провадження №68517235, яке веде Шевченківський ВДВС. Позивач стверджує, що заборгованість залишається непогашеною, державним виконавцем не вчинено жодних дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 р. ТОВ «Авамет» вважає, що бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука К.П. щодо невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 р. порушує права позивача на належне виконання судового рішення, та таку бездіяльність слід визнати неправомірною.

Позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 09.10.2023 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду ТОВ «Авамет» надав заяву від 11.10.2023 р. (вх. №24042/23), в якій позивач просив суд залучити до розгляду справи №160/25386/23, в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, а також ухвалив витребувати від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження, яке було відкрито на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 року.

20.10.2023 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від Шевченківського ВДВС відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «Авамет». Відповідач зазначив, що у Відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №68517235 про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом», у зв`язку з чим 29.06.2023 р. державним виконавцем, керуючись статтею 30 Закону, винесено постанови про приєднання виконавчого провадження №71778295 до зведеного виконавчого провадження №68517235. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит державного виконавця встановлено, що боржник має відкриті рахунки в банківських установах. В межах зведеного виконавчого провадження №68517235 державним виконавцем 21.02.2023 р. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 63 645 905,70 грн. та 120 517,89 євро. Також, 21.02.2023 р. державним виконавцем на підставі статті 1071 ЦК України та у відповідності до статей 3, 18, 48, 52, 56 Закону до зазначених вище банківських установ направлено платіжні інструкції щодо примусового списання коштів із рахунків боржника в розмірі 63 645 905,70 грн. та 120 517,89 євро. 22.02.2023 р. на рахунок Відділу списано кошти боржника в розмірі 63 645 905,70 грн. та 120 517,89 євро. Крім того, боржником самостійно сплачено на рахунок Відділу кошти у розмірі 400,00 грн., 173346,69 грн., 148555,78 грн. та 69771,89 грн. 27.03.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 45, 46 Закону, пунктом 15 розділу VII Інструкції, складено розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням №68517235, який містить загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору. В подальшому до Відділу надійшла ухвала Шевченківського районного суду міста Києва №761/14227/23 про надання дозволу на проведення обшуку службового приміщення Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та вилучення матеріалів виконавчого провадження про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом». Із вказаної ухвала вбачається, що Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №7202300220000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ряду юридичних осіб, які є стягувачами коштів у зведеному виконавчому провадженні №68517235, з метою мінімізації податкового навантаження зі сплати податків вчиняють дії, які направлені на стягнення грошових коштів із ДП «НАЕК «Енергоатом» та в подальшому їх обготівковують через підприємства неплатників ПДВ та підприємства транзитно конвертаційної спрямованості. У відзиві зазначено, що на виконання вказаної ухвали 28.04.2023 р. детективами Бюро економічної безпеки України в рамках кримінального провадження № 7202300220000011 проведено обшук у приміщенні Відділу та частково вилучено матеріали зведеного виконавчого провадження №68517235 про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема оригінал постанови про арешт коштів боржника від 21.02.2023, оригінал платіжної інструкції від 21.02.2023, оригінал розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом». Враховуючи викладене та беручи до уваги принцип «розумної обачності», який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні (постанова Верховного Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.10.2023 4 Суду від 22.02.2023 у справі № 203/798/20, постанова Верховного Суду від 07.11.2022 у справі № 450/4257/20), подальші виконавчі дії щодо примусового стягнення коштів не вчинялися. Окремо звертаємо увагу, що відповідно до Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Таким чином строки вчинення виконавчих дій, які визначені у Законі, станом на сьогоднішній день перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

20.10.2023 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшли від ДП «НАЕК «Енергоатом» пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких третя особа зазначила, що вважає позовні вимоги ТОВ «АВАМЕТ» про визнання неправомірними бездіяльності виконавця необґрунтованими, оскільки здійснені всі необхідні дії з примусового виконання виконавчого документу за виконавчим провадженням, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Третя особа зауважила, що подана позивачем до позову роздруківка з інформації по виконавчому провадженню ВП №71778295 підтверджує той факт, що державним виконавцем здійснювалися необхідні дії з примусового виконання рішення суду №910/2925/23, зокрема, приєднання виконавчого провадження до зведеного провадження, за яким боржником є ДП «НАЕК «Енергоатом», та до якого входить 128 виконавчих проваджень. ДП «НАЕК «Енергоатом» стверджує, що держаний виконавець не в змозі здійснити виконавчі дії з примусового виконання виконавчих документів по виконавчим провадженням, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №68517235, та закінчити виконавчі провадження з об`єктивних підстав. Так, в поясненнях третьої особи зазначено про окупацію Запорізької АЕС внаслідок збройної агресії російської федерації та вказано, що на теперішній час ДП «НАЕК «Енергоатом» втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Наведене вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан відповідача, що об`єктивно унеможливили своєчасні розрахунки за рішенням судів, в тому числі і за зведеним виконавчим провадженням.

24.10.2023 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшла від позивача відповідь на пояснення третьої особи, в яких позивач зазначив, що ТОВ «Авамет» подано позовну заяву у зв`язку з бездіяльністю головного державного виконавця Шевченківського ВДВС та з метою зобов`язати державного виконавця здійснити дії, оскільки державним виконавцем не вчиняються дії щодо примусового виконання зведеного виконавчого провадження №68517235, у якому перебуває виконавче провадження ТОВ «Авамет» за №71778295. Позивач зазначив, що головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС не було накладено арешти на грошові кошти та майно ДП «НАЕК «Енергоатом». ТОВ «Авамет» звернулося до відповідача із заявою про вчинення виконавчих дій, яка була отримана державним виконавцем, проте, як стверджує позивач, відповідачем не здійснено вказані в заяві дії та не надано у встановленому законом порядку відповіді заявникові. Посилання в поясненнях третьої особи на зупинку Запорізької АЕС та її окупацію, на думку позивача, не є підставою для невиконання рішення суду та не стосується предмету позову, оскільки ТОВ «Авамет» звернулося до суду щодо бездіяльності державного виконавця та зобов`язання останнього вчинити дії. Посилання Третьої особи на неплатоспроможність та окупацію Запорізької АЕС, також, за твердженням позивача, не можуть братись до уваги, оскільки не стосуються предмету позову

25.10.2023 р. до суду надійшла через систему «Електронний суд» від ТОВ «Авамет» відповідь на відзив, в якій позивач виклав заперечення щодо доводів Шевченківського ВДВС у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначив, що станом на подачу цієї відповіді на відзив Шевченківським ВДВС не подано постанову про арешт коштів боржника в зведеному виконавчому провадженні №68517235 та платіжні інструкції до усіх банківських установ, в яких відкриті рахунки ДП «НАЕК «Енергоатом». ТОВ «Авамет» звертає увагу на відсутність документального підтвердження, шо грошові кошти були списані з рахунків ДП «НАЕК «Енергоатом» на рахунок державної виконавчої служби. Крім того, у період з 21.02.2023 р. по 23.10.2023 р., на думку позивача, сума стягнення за зведеним виконавчим провадженням могла змінитись, оскільки могло збільшитись чи зменшитись кількість виконавчих проваджень, де боржником є ДП «НАЕК «Енергоатом», а відповідно і сум що підлягають стягненню. Також позивач окремо наголосив, що відповіді на подану ним до Шевченківського ВДВС заяву від 15.09.2023 р. про вчинення виконавчих дій державним виконавцем не надано з огляду на відсутність доказів протилежного. ТОВ «Авамет» зауважив, що бездіяльність відповідача підтверджується змістом відзиву на позовну заяву, в якому орган державної виконавчої служби посилається на принцип «розумної обачності» та переривання строків у виконавчому провадженні, зважаючи на воєнний стан, однак наведені доводи, на думку позивача, не можуть слугувати виправданням допущеної відповідачем бездіяльності.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, щорішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/2925/22 від 29.07.2022 р. позовні вимоги ТОВ «Авамет» задоволено частково. Вирішено стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Авамет» заборгованість в розмірі 788 997,00 грн та 11 834,96 грн судового збору.

29.07.2022 р. Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі №910/2925/22 про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 788 997,00 грн боргу, 11 834,96 грн судового збору.

29.08.2022 р. на виконання вказаного вище рішення суду Господарським судом м.Києва видано дублікат наказу №910/2925/22, який у подальшому пред`явлено ТОВ «Авамет» до Шевченківського ВДВС для примусового виконання разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2023 р.

11.05.2023 р. головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Савчуком Костянтином Петровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №71778295 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Авамет» 788 997,00 грн. боргу, 11 834,96 грн. судового збору.

Також в рамках виконавчого провадження №71778295 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Савчуком К.П. були винесені постанови від 11.05.2023 р. про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 457,92 грн. і виконавчого збору в розмірі 80 083,19 грн.

29.06.2023 р. головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Савчуком К.П. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою приєднано виконавче провадження №71778295 до зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває у відповідача на виконанні.

06.07.2023 р. до Шевченківського ВДВС надійшла від позивача запит (заява) про надання інформації щодо стану виконавчого провадження №71778295.

У відповідь на заяву ТОВ «Авамет» відповідач направив лист за №43401/27.10-23 від 21.08.2023 р., в якому орган державної виконавчої служби повідомив позивача про прийняті в рамках виконавчого провадження №71778295 постанови державного виконавця та зазначив про приєднання виконавчого провадження №71778295 до зведеного виконавчого провадження №68517235, в складі якого у відповідача на виконанні перебуває 115 виконавчих проваджень та сума стягнень за якими становить 97891538, 16 грн. і 615177, 10 євро.

Також в листі зауважено, що строки виконавчих дій перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Разом з листом №49130/27.10-23 від 21.09.2023 р. Шевченківським ВДВС у відповідь на заяву позивача від 19.09.2023 р. про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження №71778295 надано відповідний примірник постанови державного виконавця.

19.09.2023 р. ТОВ «Авамет» звернулося до відповідача із заявою про вчинення виконавчих дій, в якій позивач просив державного виконавця у виконавчому провадженні №71778295:

1. вчинити дії щодо виконання наказу №910/2925/22, виданого Господарським судом міста Києва;

2. здійснити запит щодо наявності у ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) банківських рахунків та винести постанову про арешт коштів, якою накласти арешти на кошти Боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах;

3. не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту надіслати платіжні вимоги на примусове списання коштів у всі банківські установи, в яких відкриті Боржником рахунки;

4. одержати інформацію про майно (майнові права) ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) з установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, тощо, зокрема, але не виключно: з Державної фіскальної служби України, Держгеокадастру України, Держпродспоживслужби України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Міністерства економічного розвитку і торгівлі;

5. провести перевірку майнового стану ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) і у разі виявлення майна, що належить Боржнику, описати, накласти арешт, вилучити та в подальшому реалізувати останнє;

6. оголосити в розшук транспортні засоби, судна, тощо, що належить на праві власності ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661);

7. одержати інформацію про дебіторську заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) шляхом звернення до останнього та органів доходів і зборів.

Доказів надання відповіді на вищезазначену заяву позивача відповідачем до суду не надано.

Вважаючи неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука К.П. в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 р., ТОВ «Авамет» звернулося за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону №1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 18 Закону №1404, виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У відповідності до положень ч. 1 ст. 10 Закону №1404, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2 ст. 48 Закону №1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Одночасно частиною 5 вказаної вище статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Приписами ч. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення

Так, арешт майна боржника є одним із заходів виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача.

При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих дій визначається виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника.

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. (зареєстровано в Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. за №489/20802 (далі Інструкція) встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження (ч. 1 ст. 30 Закону №1404).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи Войтенко проти України, Горнсбі проти Греції).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (Піалопулос та інші проти Греції, Юрій Миколайович Іванов проти України, Горнсбі проти Греції).

Варто також зауважити, що у справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа Сук проти України).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.08.2022 р. Господарським судом м.Києва видано дублікат наказу №910/2925/22, який пред`явлено ТОВ «Авамет» до Шевченківського ВДВС для примусового виконання разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2023 р.

11.05.2023 р. головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Савчуком Костянтином Петровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №71778295 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Авамет» 788 997,00 грн. боргу, 11 834,96 грн. судового збору.

29.06.2023 р. головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Савчуком К.П. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою приєднано виконавче провадження №71778295 до зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває у відповідача на виконанні.

Стосовно питання щодо накладення арештів на банківські рахунки третьої особи з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів слід зазначити таке.

Так, відповідачем було надано до суду примірники постанов про арешт коштів боржника від 21.02.2023 р., винесених в рамках виконавчого провадження №68334277, стягувачем за яким є ОСОБА_1 , а боржником ДП «НАЕК «Енергоатом».

Натомість, оскаржувана бездіяльність відповідача стосується не вжиття заходів виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.07.2022 р., пов`язана з виданим на виконання цього рішення в примусовому порядку дублікату наказу Господарського суду №910/2925/22 від 29.08.2022 р., що перебуває на виконанні у Шевченківському ВДВС в рамках зведеного виконавчого провадження №68517235.

Враховуючи наведене, суд не може прийняти вищенаведені постанови в якості належного та допустимого доказу по справі.

15.09.2023 р. представником ТОВ «Авамет» направлено до Шевченківського ВДВС заяву на вчинення виконавчих дій, однак відповіді на неї не надано, що не спростовано відповідачем під час розгляду даної судової справи.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження №71778295 та приєднання його до зведеного виконавчого провадження №68517235, держаним виконавцем не вчиняються виконавчі дії щодо примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. в межах зведеного виконавчого провадження №68517235.

Бездіяльність державного виконавця також підтверджується й змістом відзиву на позовну заяву з посиланням на принцип розумної обачності та що строки в виконавчому провадженні перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зазначене свідчить про бездіяльність державного виконавця, а саме, що він утримується від вчинення виконавчих дій в зведеному виконавчому провадженні.

Посилання на порушення кримінального провадження не може слугувати зупиненню виконавчих дій та невиконанню рішення судів.

Необхідно зазначити, що посилання на принцип розумної обачності не належно трактується держаним виконавцем.

У практиці судів різних форм судочинства широко вживають терміни розумна обачність і добросовісність, які передбачають перевірку інформації про потенційного контрагента, наявної у відкритих і доступних джерелах.

Принцип розумної обачності має на меті здійснити додаткові дії, що б переконатись в правильності дії, але це не має полягати в бездіяльності та не вчиненні виконавчих дій в зведеному виконавчому провадженні.

Посилання відповідача на те, що строки в виконавчому провадженні перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, не можуть слугувати виправдуванням бездіяльності державного виконавця.

Крім того, державний виконавець посилається на кримінальне провадження, але не надає докази заборони йому вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («PRONINA v. UKRAINE», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідну правову позицію виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №464/5990/16-а.

Термін «бездіяльність» являє собою пасивний спосіб поведінки, коли суб`єкт утримується від вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання обов`язку, який на нього покладений.

Суд вважає поведінку відповідача під час розгляду заяв позивача та примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. пасивною, оскільки відповідачем не здійснювалися активні дії, спрямовані як на розгляд заяви позивача від 15.09.2023 р., так і на вчинення виконавчих дій, передбачених чинним законодавством України з моменту приєднання виконавчого провадження №71778295 до зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває у Шевченківському ВДВС на виконанні.

Стосовно обраного позивачем способу захисту слід зазначити таке.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука К.П. в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 р.

Водночас, у відповідача на виконанні перебуває не рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 р., а виданий Господарським судом міста Києва дублікат наказу №910/2925/22 від 29.08.2022 р.

Вищенаведене виключає обов`язок відповідача вживати заходів щодо примусового виконання безпосередньо рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2925/22 від 29.07.2022 р.

Натомість, матеріали та фактичні обставини справи свідчать про допущену з боку відповідача протиправну бездіяльність у вигляді невжиття заходів щодо примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, що перебуває на виконанні у Шевченківському ВДВС.

Щодо позовної вимоги ТОВ «Авамет» про зобов`язання головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука К.П. здійснити запит щодо наявності у ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) банківських рахунків та винести постанову про арешт коштів, якою накласти арешти на кошти Боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; - одержати інформацію про майно (майнові права) ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) з установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, тощо, зокрема, але не виключно: з Державної фіскальної служби України, Держгеокадастру України, Держпродспоживслужби України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Міністерства економічного розвитку і торгівлі; провести перевірку майнового стану ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) і у разі виявлення майна, що належить Боржнику, описати, накласти арешт, вилучити та в подальшому реалізувати останнє; оголосити в розшук транспортні засоби, судна, тощо, що належить на праві власності ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); одержати інформацію про дебіторську заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) шляхом звернення до останнього та органів доходів і зборів, слід зазначити таке.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсудутобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що суд не може підміняти орган державної виконавчої служби (державного виконавця), якого уповноважено на виконання функційщодо примусового виконання рішень, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» (стаття 5), суд дійшов висновку, що відновлення порушених прав та інтересів позивача у заявленим останнім в прохальній частині позовної заяви спосіб призведе до прямого втручання в функціонування (дискрецію) органу державної виконавчої служби та може вплинути на права інших учасників зведеного виконавчого провадження (стягувачів).

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).

При цьому, необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26.10.2000 р. у справі«Hasan and Chaush v. Bulgaria»,заява №30985/96).

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як зазначено у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG», (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і«Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та«Беєлер проти Італії», п. 119).

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.11.2015 р. у справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. по справі №826/14016/16, від 11.02.2019 р. по справі №2а-204/12, від 18.06.2020 р. по справі №802/1827/17-а).

Таким чином, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо невжиття заходів щодо примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), а також зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича вчинити виконавчі дії у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України в частині примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Авамет» є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 1342, 00 грн.

Керуючись ст.ст.2,9,72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авамет» (код ЄДРПОУ 40027997, пр. Свободи, 89-А, м.Дніпро, 49019) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, вул. Саксаганського, буд. 110, м.Київ, 01032), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661, вул. Назарівська, буд. 3, м.Київ, 01032) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо невжиття заходів щодо примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича вчинити виконавчі дії у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України в частині примусового виконання дубліката наказу Господарського суду міста Києва №910/2925/22 від 29.08.2022 р. в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, яке перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

В задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34967593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авамет» (код ЄДРПОУ 40027997) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.10.2023р.

Суддя О.М. Неклеса