Постанова

від 27.10.2023 по справі 360/484/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 360/484/20

касаційне провадження № К/9901/32687/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року (головуючий суддя - Ірметова О.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Геращенко І.В.; судді - Блохін А.А., Гайдар А.В.)

у справі № 360/484/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»

до Головного управління ДПС у Луганській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес» (далі - ТОВ «Гермес»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Луганській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2019 року № 0000070509 та від 29 листопада 2019 року № 0000080509.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 19 серпня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2019 року № 0000070509 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5432312,06 грн за основним платежем та 1358078,02 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 29 листопада 2019 року № 0000080509 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4889080,85 грн за основним платежем та 1222270,21 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 28 липня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Луганській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ХОЛДІНГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «ВЕСТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІРА СТАНДАРТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІК «ОМІКРОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКОМ СЕРВІС ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАВІН», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕРІН», Товариством з обмеженою відповідальністю «БОССТАН», Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТ ЛІМІТЕД», Товариством з обмеженою відповідальністю «НАНОКС ГРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю «АРІЙ ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІСТЕЙ», Товариством з обмеженою відповідальністю «САБРІЗ ПРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРКЛІТ» Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ ПРОМГРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛ-ВЕСТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕКА ПРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КІРМАКС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЕКС ТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРДОКС ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНЕКСІМ КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМІНГ КОНСАЛТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЄНА КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТОП ТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛЬФ КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕКСАР ПРО», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЛІС ХОЛД», Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕН ПРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «РІТЕКС ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЗОР ТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМХОЗТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЛОГІСТІК», Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕБІ-ТЕК», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ПРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛОС ГРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРНІТ ПРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙНІС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФО ПРІНТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТОЛ ПРОМ».

Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Луганській області.

25 листопада 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Гермес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої складено акт від 08 листопада 2019 року № 174/12-32-05-09-05/32691880.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ХОЛДІНГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «ВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІРА СТАНДАРТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК «ОМІКРОН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІКОМ СЕРВІС ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІН», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРІН», Товариства з обмеженою відповідальністю «БОССТАН», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТ ЛІМІТЕД», Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОКС ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЙ ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСТЕЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «САБРІЗ ПРОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРКЛІТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ ПРОМГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛ-ВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКА ПРОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРМАКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЕКС ТОРГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРДОКС ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНЕКСІМ КОМПАНІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМІНГ КОНСАЛТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНА КОМПАНІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТОП ТОРГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЬФ КОМПАНІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКСАР ПРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛІС ХОЛД», Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕН ПРОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕКС ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗОР ТОРГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМХОЗТОРГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЛОГІСТІК», Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБІ-ТЕК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ПРОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛОС ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНІТ ПРОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙНІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО ПРІНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТОЛ ПРОМ» з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: відсутність у постачальників платника в достатній кількості трудових ресурсів, основних та виробничих засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок; наявність кримінальних проваджень щодо постачальників платника; невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих цими суб`єктами господарювання товарно-матеріальних цінностей.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем 29 листопада 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000080509, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4889080,85 грн за основним платежем та 1222270,21 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000070509, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5432312,06 грн за основним платежем та 1358078,02 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Гермес» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ «Гермес» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи контролюючого органу про те, що постачальники позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності правильно відхилено судовими інстанціями. Адже, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень також доцільно не прийнято до уваги судами, оскільки за правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Твердження ГУ ДПС у Луганській області про невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих контрагентами платника товарно-матеріальних цінностей цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

За таких обставин доводи судових інстанцій про безпідставність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Луганській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова