Ухвала

від 27.10.2023 по справі 320/31019/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 жовтня 2023 року Київ № 320/31019/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Виробничого кооперативу «Всеукраїнський аграрний кооператив» до Головного управління ДПС в Чернігівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Виробничий кооператив «Всеукраїнський аграрний кооператив» в особі представника адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича 29.07.2023 засобами поштового зв`язку звернувся до Київського окружного адміністративного суду (зареєстрований в суді 12.09.2023) з позовом до Головного управління ДПС в Чернігівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування восьми рішень комісії Головного управління ДПС в Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні вісім ПН в ЄРПН датою їх фактичного отримання.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

У силу положень пунктів 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Прохальна частина позову містить вимоги про визнання протиправними та скасування восьми рішень комісії Головного управління ДПС в Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні вісім ПН в ЄРПН датою їх фактичного отримання.

Зазначені рішення від 07.07.2022 № 7019802/39304427, від 07.07.2022 № 7019801/39304427, від 07.07.2022 № 7019800/39304427, від 18.10.2022 № 7475300/39304427, від 18.10.2022 № 7475303/39304427, від 18.10.2022 № 7475301/39304427, від 18.10.2022 № 7475302/39304427, від 18.10.2022 № 7475304/39304427 були оскаржено позивачем в адміністративному порядку, про що контролюючим органом вищого рівня винесені рішення про відмову в задоволенні скарг від 22.07.2022 (три рішення) та від 10.11.2022 (п`ять рішень), що позивачем не заперечується.

Матеріали позовної заяви не містять заяви про поновлення строку звернення до суду, натомість в порушення вимог процесуального закону в позові заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване введенням на території України 24.02.2022 воєнного стану.

Із приводу наведених обставин, суддя звертає увагу на таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжено.

Проте зміст цих пояснень представника не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів позивача для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Також, представником позивача не надано суду жодних доказів про неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк саме внаслідок запровадженого воєнного стану.

Суд констатує, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

При цьому представник позивача не вказав обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили позивачу своєчасно звернутись до суду, окрім того, що внаслідок ракетних атак країни-агресора з жовтня 2022 року у межах смт Варва Чернігівської області застосовувались аварійні відключення електричної енергії, що унеможливило нормальний документообіг та підготовку матеріалів до адміністративного суду; внаслідок виходу з ладу електрообладнання на підприємстві (поломка комп`ютерної техніки у зв`язку з аварійними відключеннями світла у грудні 2022 року) було втрачено частину електронної бухгалтерської документації за період з 2021-2022 років, яку позивач відновлював до середини липня 2023 року; з початком бойових дій, з метою забезпечення особистої безпеки, керівництво позивача, зокрема директор, перевівся на дистанційну форму роботи і знаходився в м. Умань Черкаської області; через наявність і постійну загрозу масованих ракетних обстрілів, повітряних атак дронами, увесь час зберігалась небезпека для життя і здоров`я населення; багаторазові сигнали повітряної тривоги впродовж дня свідчать про те, що повноцінне відновлення роботи позивача є передчасним і в цей момент неможливим, зважаючи на пріоритет безпеки людини, пославшись лише на Указ Президента України щодо введення воєнного стану, а також на рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів.

Всі ці обставини, на думку представника позивача позбавили можливості реалізувати право позивача на звернення до суду.

Такі доводи представника позивача щодо пропуску строку звернення до суду суд не визнає поважними причинами пропуску вказаного строку і зазначає, що запровадження дистанційної роботи з метою вчинення заходів щодо безпеки для життя та здоров`я, зокрема директора, є виключно ініціативою директора позивача, що не пов`язано з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для реалізації конституційного права на звернення до суду.

Щодо об`єктивної можливості директора організувати роботу з підготовки позову, останній не був позбавлений можливості уповноважити на це відповідного представника чи укласти з адвокатом договір на надання правничої допомоги одразу після отримання рішень від 22.07.2022 та від 10.11.2022 за результатами розгляду скарг.

При цьому як свідчить зміст позовної заяви та ордера на надання правової допомоги серії СА № 1059931, ордер виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 14.07.2023, а адресою адвоката значиться м. Черкаси, вул. В.Стуса, буд. 63, кв. 27.

Також директор позивача не був позбавлений можливості забезпечити підприємство альтернативними джерелами живлення, у т.ч. генератором, а вихід із ладу комп`ютерної техніки на підприємстві позивача жодним чином не впливав на можливість адвоката Пилипенка Р.Б. здійснювати функції з представництва шляхом підготовки позову за його робочим місцем.

Також представником не було надано жодних доказів втрати частини електронної бухгалтерської документації за період з 2021-2022 років, не зазначено, яку саме частину бухгалтерської документації та в якому обсязі було втрачено, а також не надано доказів відновлення позивачем цих документів до середини липня 2023 року. Не надано й доказів переведення роботи підприємства позивача на дистанційний режим.

При цьому, із поданих до позову документів встановлено, що увесь час із моменту винесення спірних рішень про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН позивач вчиняв активні дії шляхом комунікації з контролюючим органом, і введення воєнного стану з масованими ракетними атаками, повітряними тривогами та виходу з ладу комп`ютерної техніки не заважали позивачу вчиняти вказані дії.

Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через систему «Електронний суд» або засобами поштового зв`язку, або нарочно безпосередньо до суду, із урахуванням того, що суд із початку введення воєнного стану не припиняв своєї діяльності.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, суд не вбачає в повідомлених представником позивача обставинах із посиланням на введення воєнного стану, підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Частиною четвертою статті 122 Кодексу регламентовано, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач у позовній заяві стверджує, що спірні рішення були оскаржені в адміністративному порядку, про що винесені рішення за результатами розгляду скарг від 22.07.2022 та від 10.11.2022 за результатами розгляду скарг.

Із урахуванням викладеного, тримісячний строк звернення до суду у позивача щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН від 07.07.2022 № 7019802/39304427, від 07.07.2022 № 7019801/39304427 та від 07.07.2022 № 7019800/39304427 розпочався з 25.07.2022 та закінчився 25.10.2022, а щодо решти рішень від 18.10.2022 № 7475301/39304427, від 18.10.2022 № 7475302/39304427 та від 18.10.2022 № 7475304/39304427 строк на їх оскарження розпочався з 11.11.2022 та закінчився 13.02.2023.

Із цим позовом позивач звернувся до суду засобами поштового зв`язку лише 29.07.2023 (дата реєстрації позову в суді від 12.09.2023), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.

У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так, із прохальної частини позовної заяви встановлено, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вісім рішення комісії ГУ ДПС в Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК або відмову в такій реєстрації в ЄРПН.

Суддя констатує, що вимога про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН та зобов`язання ДПС України зареєструвати вісім спірних ПН в ЄРПН є однією вимогою.

На підтвердження сплати судового збору жодних доказів не надано, натомість у прохальній частині позовної заяви заявлено про відстрочення сплати судового збору до дати прийняття судового рішення у зв`язку з тимчасовими фінансовими труднощами (відсутність обігових коштів).

Вирішуючи питання щодо відстрочення сплати судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).

Отже суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання та навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Тобто, звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних із цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об`єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

На переконання суду жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану юридичної особи позивача не надано.

Ураховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів про відстрочення сплати судового збору, суд доходить висновку про відсутність підстав для такого відстрочення.

Щодо клопотань у позові про поновлення строку звернення до суду та відстрочення сплати судового збору, суд виходив із такого.

У силу вимог статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У той же час, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 167 цього Кодексу, і мають відповідати їй.

Разом із тим, у силу вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Стаття 160 Кодексу регулює вимоги до позовної заява, яка має відповідати положенням цієї статті, та в якій не міститься жодного положення щодо того, що в позовній заяві окрім викладу вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування, можливо заявляти будь-які клопотання (заяви) тощо.

У той же час, положеннями частини п`ятої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Позивачем вказані вимоги процесуального закону залишені поза увагою.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали;

- оригіналу документа про сплату 22912, 00 грн. судового збору за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом.

Керуючись статтями 44, 45, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Відмовити у відстроченні сплати судового збору.

Позовну заяву Виробничого кооперативу «Всеукраїнський аграрний кооператив» залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Шевченко А.В.