Рішення

від 25.08.2023 по справі 925/786/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року м. Черкаси справа № 925/786/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Сторчак М.В., за участі представників сторін:

від прокуратури: Лєнкова Н.Д.

від позивача: Князєва М.В. - за довіреністю; Парахон О.Б. - за довіреністю; Кривда Ю.І. - сільський голова;

від відповідача: Ігнатенко В.М. - адвокат за ордером; за участі Богушевська Н.А. вільний слухач;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури (м. Сміла, Черкаська область) в інтересах держави в особі Тернівської сільської ради ( с. Тернівка, Черкаський район, Черкаська область) до фермерського господарства "Надія" (м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область) про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про внесення змін до укладеного 01.12.2003 між Смілянською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Надія" Договору оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 17,4 га, в адміністративних межах Тернівської сільської ради, зареєстрованого у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 14.04.2004 за № 3, виклавши:

- преамбулу договору в частині "Орендодавець" в наступній редакції: "Орендодавець - Тернівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області в особі сільського голови Кривди Ю.І., який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", надалі "орендодавець" з одного боку";

- п. 1.1 розділу 1 "Предмет договору" викласти в новій редакції: "Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 16,5156 га, кадастровий номер: 7123789200:02:001:0216, в адміністративних межах Тернівської сільської ради";

- п. 2.2 розділу 2 "Орендна плата" в новій редакції: "Річна орендна плата встановлюється в розмірі 3 744,9 грн. за 1 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Тернівської сільської ради, площею 16,5156 га, кадастровий номер: 7123789200:02:001:0216» становить 515 411,48 грн.";

- п. 2.4 розділу 2 "Орендна плата" в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" та в розмірі 61 849,38 грн. за рік, що становить 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Тернівської сільської ради, площею 16,5156 га, кадастровий номер: 7123789200:02:001:0216".

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи прокурор та представники позивача свої вимоги підтримували повністю і просять суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та заперечення сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 01.12.2003 між Смілянською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та фермерським господарством «Надія» (Орендар) укладений договір оренди землі запасу в адміністративних межах Тернівської сільської ради, без номера (а.с. 24).

За умовами договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 17,4 га із земель запасу в адміністративних межах Тернівської сільської ради згідно з планом тимчасового користування, що є невід`ємною частиною цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації, яку проведено 14.04.04 за № 3 Смілянським районним відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК".

Згідно з п. 1.3 розділу 1 договору земельна ділянка передається для сільськогосподарського використання без зміни її цільового призначення терміном на 49 років з дати набуття чинності цього договору.

Передача земельної ділянки в суборенду забороняється (п. 1.5.).

У справу не подано доказів визнання цього договору недійсним чи існування доказів його нікчемності. Договір сторонами виконувався.

За змістом ст.1,2 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з п. 2.1 Договору за оренду земельної ділянки сплачується орендна плата у грошовій формі. Річна орендна плата встановлюється в розмірі 176,16 грн. за 1 га. Загальна сума річної орендної плати становить 3 065,18 гривень.

Розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється з проведенням її щорічної індексації та внесення змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір орендної плати, визначені в п.п. 2.2 та 2.3 договору змінюватиметься шляхом внесення змін та доповнень до цього договору (п. 2.3 розділу 2 договору).

На час укладення Договору його сторонами було узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем за використання землі у 2003 році у сумі 3065,18 грн. до 31.12.2003, далі щомісячно рівними частинами по 255,43 грн. до 1-го числа наступного за звітним. Розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності орендаря (п. 2.4 розділу 2 договору).

Пунктами 2.6. та 2.7. Договору визначено, що розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності орендаря і орендна плата сплачується і у випадках, коли орендар тимчасово не використовує земельну ділянку.

За доводами сторони позивача, 24 січня 2008 року сторонами Договору було укладено Угоду про внесення змін до Договору оренди (а.с. 29) згідно з якою п. 9 Договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 5 037,04 грн, що складає 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 1 січня 2008 року».

В даній Угоді в якості реквізитів договору оренди вказано його дату і номер реєстрації в ДЗК (14.04.2004 № 3).

Між сторонами немає спору, що в даний час земельна ділянка, яка є предметом Договору, має кадастровий номер 712378900:02:001:0216 і речове право власності на неї зареєстровано 24.06.2019 за позивачем, Тернівською сільською радою, що підтверджується Інформацією з ДР речових прав (а.с. 42).

З пояснень сторін спору вбачається, що між ними навіть і в ході розгляду справи не було досягнуто згоди добровільно привести Договір у відповідність до змінених обставин щодо особи Орендодавця, розміру чинної нормативної грошової оцінки землі, розміру орендної плати шляхом викладення договору в новій редакції, як пропонував позивач відповідачу (а.с. 46-48) чи через укладення додаткової угоди.

Оцінивши зміни до умов Договору, внесення яких є предметом спору, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 15 цього Закону, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Базою оподаткування відповідно до ст. 271 цього Кодексу є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно із ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

У постанові Верховного суду від 06.06.2018 у справі № 903/918/16 (п. 22) викладено правову позицію, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна - нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 Податкового кодексу України.

Статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, саме ця державна служба є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є його територіальним органом.

Згідно з наявними у справі витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 7123789200:001:0216, сформованими 23.09.2019 та 08.11.2022 (а.с. 39-40), чинна нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу згідно Договору становить 515 411,48 грн.

Рішенням Тернівської сільської ради від 14.07.2021 № 30-8/УШ «Про внесення змін до рішення сільської ради від 22.06.2021 № 14-6/УШ «Про встановлення ставок орендної плати за землю на 2022 рік» та рішенням Тернівської сільської ради від 22.06.2021 № 14-6/УШ «Про встановлення ставок орендної плати за землю на 2022 рік» встановлена ставка орендної плати за землю в розмірі 12% від НГО для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 52-53).

Позовні вимоги прокурором викладено в редакції "внести зміни до Договору" в частині певних його умов.

Суд вважає, що в даному випадку не доказано правомірність підстав позову та обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, виходячи з наступного:

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).

Розділом 6 договору передбачено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

Зміни до договору від 24.08.2008 року сторони вже оформляли у вигляді письмової Угоди про внесення змін до Договору оренди землі.

Пунктом 36 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Ст. 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За правилами ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна правовідношення та установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.

Практика ВС щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов?язаних принципах:

1. спосіб захисту має бути належним та ефективним;

2.має дотримуватися принцип процесуальної економії.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі правові висновки містяться у постановах ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

Згідно ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Великою Палатою Верховного Суду також викладено правовий висновок, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення), та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (постанова від 12 лютого 2019 року у справі N 914/2649/17 (провадження N 12-216гс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі N 916/3156/17 (провадження N 12-304гс18).

За змістом ст. 15,16 ЦК України, ст. 20 ГК України вказаний у цих статтях перелік способів захисту порушеного права не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Проаналізовані судом норми чинного законодавства стосовно внесення загальних змін до умов договору оренди землі, на відміну від змін щодо поновлення договору оренди землі на новий строк (при якій обов`язково укладається додаткова угода), не містять прямої вказівки на форму таких змін.

Договір між сторонами також не містить умови про те, що зміни до договору оформляються додатковою чи іншою угодою, яка стає невід`ємною частиною Договору.

На запитання суду представники сторони позивача не змогли пояснити, звідки взято формулювання позовної вимоги, яку прокурор просить задовольнити заявленим позовом і чому не ставиться питання саме про визнання укладеною додаткової угоди до договору із запропонованими позивачем змінами, як вже була укладена 24.01.2008 року.

Однак безспірним є те, що у позасудовому порядку за згодою сторін сторони б внесли спірні зміни саме оформивши їх у вигляді письмового додатку до Договору для проставлення на ньому підписів та печаток сторін.

Передбачена законом і Договором умова, що за відсутності згоди спір вирішується судом, ніяким не свідчить, що судове рішення саме по собі є належною формою документа для оформлення змін до договору. Суд лише вирішує відповідний спір, а не вносить зміни до договору без оформлення їх при цьому додатковою угодою.

Інакше матиме місце втручання суду у компетенцію сторін і також це буде суперечити положенням ст. 654 ЦК України якою визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є виключно визнання додаткової угоди укладеною з усіма змінами, які запропоновано до внесення до Договору.

Отже позивачем обрано неналежний спосіб захисту права.

Крім того, суд приходить до висновку, що стороною позивача не було доведено правової підстави для обов`язковості внесення змін до договору за умовами, які є предметом спору.

Суд при цьому виходить з наступного:

Примус суду повинен базуватися на нормах закону або на умовах договору між сторонами спору, що відповідає основам правового порядку в України згідно ст. 19 Конституції.

Позов прокурором обґрунтовано необхідністю приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до його положень щодо розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Відповідач у відзиві на позов заперечив, що при цьому прокурор не наводить жодного іншого обґрунтування і не вказує норми чинного законодавства та умов договору, з яких би випливав обов`язок сторін привести свій договір у відповідність до вимог чинного законодавства та змінених обставин.

За правилами ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ході розгляду справи представник відповідача не доказував того, що ФГ "Надія" не визнає Тальнівську сільську раду власником орендованої по Договору земельної ділянки всупереч зареєстрованому за нею речовому праву чи ставить під сумнів розмір нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, її площу чи кадастровий номер, зміну відомостей про що прокурор просить внести судовим рішенням до Договору.

Відповідач слушно зауважує, що згідно ч. 6 ст. 32 ЗУ "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Умови Договору не містять положення про те, що зміна власника земельної ділянки є підставою для внесення змін до Договору.

Слід зазначити, що ні Договір від 01.12.2003, ні Угода про зміни до нього від 24.01.2008 не містять умов з визначенням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Пункт 2.3. договору містить умови про можливість зміни розміру грошової оцінки земельної ділянки, яка в самому договорі не визначена та не можна з достовірністю стверджувати, що в даному випадку мова йде саме про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

З урахуванням того, що за умовами Угоди орендна плата вноситься в розмірі 5037,04 грн. що складає 2,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01 січня 2008 року і відсутність умови договору про необхідність внесення відповідних змін до договору при зміні нормативної грошової оцінки договору, то прокурору слід довести безумовність внесення змін до Договору між сторонами стосовно нового розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Також відповідач зауважив, що між сторонами спору узгоджувалося питання Додатковою угодою викласти договір у новій редакції і примірник такого договору подано в справу (а.с. 33).

Натомість прокурор без врахування волевиявлення позивача і без складення проекту додаткової угоди до Договору про внесення до нього лише кількох змін, сформулював позов з вимогою внести зміни до договору рішенням суду, тим самим безпідставно перебравши на себе повноваження сторони договору по внесенню до нього змін, всупереч її дійсному волевиявленню.

Правомірність таких дій прокурор не пояснив.

З приводу зміни розміру орендної плати в бік збільшення до 12% та порядку її обрахунку прокурор слушно зауважує, що ч. 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови І строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з п. З ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 632 ЦК України, ст. 288 ПК України і ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Однак, як вже встановлено судом, Договір та Угода про зміни до нього взагалі не містять зазначеного розміру нормативної грошової оцінки (з якої однак сторони обрахували фіксований розмір орендної плати 5037,04 грн.) і прокурор не доказав, на підставі якої норми закону її актуальний розмір безумовно слід внести до умов Договору між сторонами.

При цьому прокурор не зазначає, чи враховує в даний час відповідач самостійно і без внесення змін до договору, зміни до нормативної грошової оцінки землі, для обрахунку орендної плати. І якщо таке врахування змін НГО здійснюється відповідачем, то прокурор не доказав, в чому тоді є порушеним право позивача.

У позовній заяві вказано, що заборгованість за Договором оренди землі у відповідача не значиться (а.с. 9).

В частині позовної вимоги про внесення змін до п. 2.4 розділу 2 "Орендна плата" в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" та в розмірі 61 849,38 грн. за рік, що становить 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Тернівської сільської ради, площею 16,5156 га, кадастровий номер: 7123789200:02:001:0216" позов до задоволення не підлягає за недоведеністю правової підстави таких змін.

Суд приходить до таких висновків з даного питання.

Вказаними змінами відповідачу збільшено розмір орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Тернівської сільської ради від 22.06.2021 № 14-6/УІІІ про встановлення ставок орендної плати за землю на 2022 рік (а.с. 52).

За змістом статті 15 ЗУ "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди віднесено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частина 1 ст. 30 вказаного Закону передбачає зміну умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону). При цьому згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже при оцінці статусу орендної плати за землю слід враховувати її регулювання нормами цивільного, земельного та податкового законодавства.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону "Про оцінку земель" N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частинами 1,2 статті 20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

В пункті 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року N 220 зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України N 1724 від 13 грудня 2006 року, N 780 від 03 вересня 2008 року, N 843 від 23 листопада 2016 року, N 890 від 22 листопада 2017 року та N 650 від 22 липня 2020 року, передбачено обов`язкове зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору, оскільки вказаний показник як складова орендної плати є істотною умовою договору оренди.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, обов`язково має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Лише у у разі визначення орендаря на конкурентних засадах ( п. 288.5.3. ПК України) орендна плата може перевищувати вказаний граничний розмір орендної плати.

Однак у відносинах сторін відсутні такі оставини.

Законом встановлена також і мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

За умовами договору між сторонами з урахуванням Угоди про внесення змін від 24.01.2008 передбачено сплату відповідачем орендної плати в розмірі 2,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01 січня 2008 року (а.с. 29).

Рішенням від 22.06.2021 Тернівська сільська рада встановила з 01 січня 2022 розмір орендної плати за землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 12% для юридичних та фізичних осіб без винятків (а.с. 52,53).

За загальними правилами статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону N 161-XIV зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Сторони не дійшли згоди у добровільному порядку збільшити розмір орендної плати для відповідача до 12% від НГО земельної ділянки.

Пунктом 2.3. Договору його сторони передбачили, що ....розмір орендної плати змінюватиметься шляхом внесення змін і доповнень до цього Договору.

За змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною стосовно мінімальної та максимальної межі.

Тому з урахуванням того, що договір оренди укладено стосовно земельної ділянки комунальної форми власності, підставою для безумовного перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не саме по собі рішення органів місцевого самоврядування про підняття ставки оренди до її максимального розміру.

Між сторонами Договору не вирішується питання про поновлення строку його дії на новий період, під час чого, за правилами ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", можна змінити істотні умови договору стосовно розміру орендної плати, а при недосягненні згоди переважне право на укладення договору в орендаря припиняється.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон N 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 33 Закону N 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України, як органу законодавчої влади в Україні.

Орган місцевого самоврядування при встановленні ставки орендної плати за землю керується ставкою земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України.

Рішення цих органів у земельних питаннях не є законодавчою зміною орендної плати.

При цьому порядок зміни умов договору врегульовано як у спеціальних законах, кодексах, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору, який має бути дотриманий.

Зміна розміру орендної плати рішенням місцевого органу влади сама по собі не є підставою для безумовного внесення змін до чинних договорів оренди землі, враховуючи рівність сторін, недопустимість односторонньої зміни та відмови від виконання договору та рівність всіх форм власності.

Суд також враховує, що сторони Договору не передбачали такої істотної умови договору як обов`язкове внесення змін до розміру орендної плати в бік її збільшення у випадку прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року по справі N 635/4233/19 виклала правову позицію про те, що рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку селищної ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.

Такі рішення селищної ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

Про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у справі N 910/7905/17, від 21 листопада 2018 року у справі N 911/3627/17, від 27 листопада 2018 року у справі N 910/21685/17, від 19 лютого 2019 року у справі N 910/21590/17, від 13 червня 2019 року у справі N 910/11764/17, від 20 листопада 2019 року у справі N 916/2769/18, від 16 січня 2020 року у справі N 904/1912/19, від 04 лютого 2020 року у справі N 922/378/19.

З пояснень представників судом встановлено, що спір виник і стосується саме збільшення судовим рішенням для відповідача розміру орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки землі (незаконність чого суд обгрунтував), а внесення змін до Договору з приводу решти питань не становить для позивача принципового інтересу, оскільки відсутність цих змін не припиняє дію договору між сторонами та не перешкоджає його подальшому виконанню.

Прокурор в позові прямо вказує, що заборгованість за Договором оренди за відповідачем не значиться (а.с. 9), тобто договір виконується відповідачем належним чином і без внесення змін до Договору.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що прокурором та позивачем не доведено правової підстави позовних вимог для примусового внесення змін до договору і обрано неналежний спосіб захисту права (без вимоги про визнання додаткової угоди укладеною) та не доведено порушення прав позивача з боку відповідача, тому у позові слід відмовити повністю.

При відмові в позові судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2023

Суддя Н.М. Спаських