Ухвала

від 27.10.2023 по справі 362/6944/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6944/23

Провадження № 2/362/2460/23

У Х В А Л А

27.10.2023 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., розглянувши питання про самовідвід судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Лесі Миколаївни, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Васильківської районної ради Київської області, як орган опіки та піклування Київської області про відібрання дитини та повернення її матері.

26.10.2023 р. автоматизованою системою документообігу суду було визначено для розгляду цієї позовної заяви суддю Кравченко Л.М.

Проте, головуючий у справі суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М. вважає за необхідне заявити самовідвід з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з вимогами ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36,37, і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Положеннями ст.40ЦПКУкраїни передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Згідно з приписами п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р.), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до положень п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 р., «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010 р. ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободповинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа №362/1404/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Васильківської міської ради Київської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Ухвалою судді Корнієнка С.В. від 03.04.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено до підготовчого засідання на 24.04.2018 р.

23.04.2018 р. до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком, та об`єднання даної зустрічної позовної заяви з первісним позовом.

В підготовчому судовому засіданні 24.04.2018 р. судом під головуванням судді Корнієнка С.В. було ухвалено рішення щодо частини позовних вимог, а саме - задоволено вимогу ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Подальший розгляд справи відкладено на 02.07.2018 р., про що повідомлена кожна із сторін.

07.06.2018 р. від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо невирішених позовних вимог ОСОБА_1 та вирішення зустрічного позову.

При цьому 02.07.2018 р. суддею Корнієнком С.В. було продовжено розгляд справи, під час якого був присутній і ОСОБА_2 , ухвалою від 02.07.2018 р. зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини.

Розгляд справи відкладено на 26.07.2018 р., в подальшому розгляд справи відкладено на 14.08.2018 р.

Ухвалою судді Корнієнка С.В. від 13.08.2018 р. заявлено самовідвід по об`єднаній цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дітей.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано судді Кравченко Л.М.

За таких обставин, суддя Кравченко Л.М. керуючись тим, що у даній цивільній справі (№362/1404/18) було постановлено часткове рішення в порядку ч.3 ст. 259 ЦПК України, щодо частини позовних вимог про розірвання шлюбу, розгляд справи не закінчився постановлення рішення 24.04.2018 р., і триває далі, про що відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 достовірно відомо, оскільки він був присутнім в судовому засіданні 02.07.2018 р., під час якого вирішувалось питання прийняття зустрічного позову, сторонами надавались пояснення з приводу позовних вимог про визначення місця проживання дітей, тому ухвалою Васильівського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2018 р. під головуванням судді Кравченко Л.М. заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо невирішених позовних вимог та вирішення зустрічного позову залишено без задоволення.

Предмет спору у цивільній справі №362/1404/18 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей та у цивільній справі №362/6944/23 про відібрання дитини та повернення її матері є суміжними, тобто внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 рішення суду, позивач знову вимушена звернутись до суду з метою захисту її прав та прав доньки ОСОБА_3 . Адже в контексті ЄСПЛ відзначив у п. 53 рішення у справі «М.С. проти України», що заявник мав право звертатися до національних органів влади для захисту інтересів своєї дитини, оскільки його дитина була неповнолітньою на час подання заяви, розглянув заяви в особистих інтересах та в інтересах дитини як її представник. Тож при пред`явленні позову про визначення місця проживання дитини, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення або зміну способів виховання та спілкування, відібрання дитини здійснюється одночасний захист батьками своїх прав, пов`язаних із вихованням, й право дитини на належне батьківське виховання.

Зважаючи на викладене, з метою недопущення сумніву сторін у справі в об`єктивності та неупередженості судді у розгляді даної справи, а також забезпечення довіри учасників справи до судових рішень судді Васильківського міськрайонного суду Київської області, оскільки мною в постановленій ухвалі від 07.09.2018 р. по цій справі висловлена думка щодо спірних правовідносин, які мають беззаперечний зв`язок із даною справою, позаяк у своїй роботі суддя керується чинним законодавством, з метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ`єктивному розгляді справи, усунення в подальшому можливих сумнівів щодо неупередженості судді, вважаю, за таких обставин, неможливим подальший розгляд заяви під моїм головуванням та доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін по справі заявити собі самовідвід, який задовольнити.

Внаслідок вищевикладеного, приходжу до висновку, що є підстави для задоволення самовідводу судді Кравченко Л.М. в розгляді позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Васильківської районної ради Київської області, як орган опіки та піклування Київської області про відібрання дитини та повернення її матері.

У відповідності до ч. 1ст. 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленомустаттею 33 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, на підставі ст.ст.36,38,39,40,41,353 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити заяву про самовідвід головуючого в справі судді Кравченко Лесі Миколаївни.

Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Васильківської районної ради Київської області, як орган опіки та піклування Київської області про відібрання дитини та повернення її матері,- для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому п. 15.2Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кравченко Л.М.