Рішення

від 26.10.2023 по справі 350/1101/23

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1101/23

Номер провадження 2/350/371/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради про поновлення батьківських прав, -

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким поновити йому батьківські права відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 08.04.2022 він позбавлений батьківських прав відносно свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Опікунами над дитиною було призначено його батьків. Причиною позбавлення його батьківських прав було те, що він зловживав спиртними напоями, вів аморальний спосіб життя, ніде не працював. З даними твердженням він повністю згідний, оскільки на той час в дійсності таке мало місце. Однак на даний час він являється військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить службу в місті Рогатин Івано-Франківської області. На даний час він повністю змінив своє ставлення до життя та до вихвання сина. Він не вживає алкоголь, а 07 квітня 2023 року йому було проведено сенсибілізуючу терапію препаратом тетурамом пролонгованої дії: імплантація препаратом «БізиНтгалі».

Так як він проходить військову службу на території Івано-Франківської області, то має змогу часто бачити сина, приїжджати до нього і хотілося б мати і офіційно право на те, щоб брати участь у вихованні ОСОБА_5 , маючи також і батьківські права, визначені законом. Він цілком спроможний утримувати сина, так як у нього досить висока заробітна плата, за 2022 рік мій дохід становив 423 736 гривень 46 копійок, а за 3 місяці 2023 року - 83 055 гривень 73 копійки. На даний момент він активно допомагає батькам, які є опікунами його сина і синові фінансово, при приїзді у відпустки бере участь у вихованні малюка.

Враховуючи викладене просив відновити його батьківські права щодо малолітнього сина.

Позивач у судове засідання не з`явився, направила суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі позовні вимоги підтримує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, а тому суд вважає за можливе справу розглянути у їхній відсутності, та постановити заочне рішення.

Представник служби у справах дітей Рожнятівської селищної ради Гаявська О.Т. подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2022 року, що набрало законної сили 09.05.2022, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительку АДРЕСА_1 опікуном малолітньої дитини (а.с.12-15).

На даний час позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , та відповідно до службової характеристики від 04.10.2023 позитивно характеризується.

ОСОБА_1 на обліку у районного лікаря нарколога та на диспансерному (амбулаторному) нагляді в психоневрологічному кабінеті рай лікарні не знаходиться (а.с.8,9).

Характеристикою з Рожнятівської селищної ради від 18 квітня 2023 року №14-18/42 (а.с.10) підтверджено, що позивач за місцем проживання в сел. Рожнятів характеризуюся з позитивної сторони.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування щодо доцільності поновлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради від 10.10.2023 №115/2023, поновлення батьківських прав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

Поновлення батьківських прав допускається, якщо батьки змінили свою поведінку та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. До уваги береться також зміна способу життя особи, позбавленої батьківських прав, зміна ставлення до дитини та її виховання. Не менш важливим є глибина та стійкість позитивних змін, що можуть бути підставою для поновлення батьківських прав.

При поновленні батьківських прав перш за все суд дотримується принципу охорони інтересів дитини, оскільки позбавлення батьківських прав проводилося в її інтересах.

Аналізуючи норми права та дослідивши додані докази до позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 , будучи позбавленим батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_5 , на час звернення до суду поведінку відносно дитини істотно змінив, приймає активну участь у житті сина, бажає повноцінно займатись його вихованням та утриманням.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що обставини, які були підставою для позбавлення позивача батьківських прав, на даний час відпали, ОСОБА_1 здатний та має бажання виконувати свої обов`язки по вихованню та утриманню свого малолітнього сина, довів це своїми діями по відношенню до дитини, з огляду на що суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради про поновлення батьківських прав задоволити.

Поновити батьківські права ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: