Рішення

від 24.10.2023 по справі 307/3123/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3123/23

Провадження № 2/307/606/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року м. Тячів

Тячівський районнийсуд Закарпатськоїобласті вскладі головуючогосудді Стецюк М.Д., секретар судового засідання ЦехГ.М.,представника відповідача ЧелленякА.І., представника третьої особи Дьолога Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області, третя особа Тячівська міська рада Закарпатської області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області, третя особа Тячівська міська рада Закарпатської області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року її поновлено на роботі на посаду керівника гуртка Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2022року за №19-к «Про звільнення ОСОБА_1 » яким її було звільнено із посади керівника гуртка Тячівської ЗДО (ясла-садок) №5 з 28 березня 2022 року у зв`язку із відсутністю на роботі. Стягнено із Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області на її користь 66 132 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу із відрахуванням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів, 2500,00 грн. моральної шкоди та 1240 грн. 50 коп. судового збору. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 червня 2023 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року залишено без змін. Відповідач виплатив суму заборгованості по заробітній платі згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області в розмірі 66 132 грн. 80 коп. та моральну шкоду в сумі 2500,00 грн. Проте відповідачем не доплачено суму заборгованості по заробітної плати за час вимушеного прогулу. В позовній заяві про визнання незаконним та скасування наказу від 28 березня 2022 року про звільнення з роботи та поновлення на роботі вона просила суд стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, проте рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року з відповідача стягнено на її користь заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 66 132 грн. 80 коп. за період з 28 березня по 1 листопада 2022 року, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області ухвалено 23 січня 2023 року. Даним рішенням встановлено, що середньомісячна заробітна плата як керівника гуртка в садочку складає 8383 грн. 75 коп. Відповідачем Тячівським дошкільним закладом освіти ясла-садок №5 Тячівської міської ради Закарпатської області не виплачено їй заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за три місяці із (01 листопада 2022 року по 23 січня 2023 року ) 8 383, 25 х 3 місяці = 25151, 25 грн. 25 коп.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути із відповідача Тячівського дошкільного закладу освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області суму заборгованості по виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 25 151 грн. 25 коп.

31 липня 2023 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 серпня 2023 року від третьої особи Тячівської міської ради Закарпатської області надійшли пояснення щодо позову, згідно якихв задоволенніпозовних вимогпросили відмовити.В поясненняхзазначили, що у квітні 2022 року позивачка звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до Тячівського закладу дошкільної освіти (ясна-садок) №5 Тячівської міської ради, де третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тячівська міська рада Закарпатської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року позов задоволено частково. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 червня 2023 року рішення Тячівського районного суду від 23 січня 2023 року залишено без змін. На виконання рішення Тячівського районного суду від 23 січня 2023 року у справі № 307/1274/22 наказом директора Тячівського ЗДО (ясла-садок) №5 від 15 лютого 2023 року №6-к скасовано наказ директора ЗДО №19-к від 28 березня 2022 року та ОСОБА_1 поновлено на роботі і виплачено заборгованість по заробітній платі за вимушений прогул за один місяць в сумі 8 266 грн. Наказом директора ЗДО (ясла-садок) №5 від 22 лютого 2023 року №9-к, на підставі заяви ОСОБА_1 надано щорічну відпустку. Аналогічно наказами директора дошкільного закладу освіти (ясла-садок) №5 № 25-к від 05 квітня 2023 року та № 40-к від 24 травня 2023 року на підставі заяв ОСОБА_1 надано відпустки без збереження заробітної плати відповідно до 20 травня 2023 року та 18 серпня 2023 року.

Таким чином, поновлення ОСОБА_1 на роботі та перебування її у щорічній оплачуваній відпустці та відпустці без збереження заробітної плати, виключає факт вимушеного прогулу з вини роботодавця, оскільки після надходження рішення суду на адресу відповідача 15 лютого 2023 року про поновлення позивачки на роботі та проведення відповідних виплат, його виконано в повному обсязі.

Крім того, рішенням суду від 23 січня 2023 року, залишеним в силі постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, чітко визначено період вимушеного прогулу тобто з 28 березня 2022 по 01 листопада 2022 року та суму середньої заробітної плати за вимушений прогул, яку відповідач зобов`язаний виплатити позивачу, а саме 66132,80 грн. з відрахуванням сум податків. З прийнятим рішенням суду, в тому числі в частині виплати середнього заробітку за вимушений прогул позивач погодився, оскільки з даної підстави до апеляційної інстанції воно не оскаржувалось.

Також, зазначили, що посилання позивача на ч.2 ст.233 Кодексу Законів про працю України з приводу звернення стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул в розумінні ч.2 ст.235 КЗпП України не обмежено будь-якими строками є невірним, оскільки відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Проте при зверненні до суду з позовом про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, позивачем не надано суду доказів виплати вказаних платежів, що свідчить про пропуск строків звернення з позовом до суду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, згідно поданої представником позивачки заяви, просила справу розглядати без її участі та участі позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому в задоволенні позову просила відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Представник третьої особи Дьолог Я.В. в судовому засіданні підтримав викладенні пояснення та просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року визнано незаконним та скасовано наказ директора Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2022року за №19-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким її було звільнено із посади керівника гуртка Тячівської ЗДО (ясла-садок) №5 з 28 березня 2022 року у зв`язку із відсутністю на роботі. Також, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаду керівника гуртка Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області. Крім того, стягнено із Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області на її користь 66 132 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу із відрахуванням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів. Стягнено із Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради на її користь 2500 грн. моральної шкоди, та 1240 грн. 50 коп. судового збору (а.с. 4-10).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 червня 2023 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року залишено без змін (а.с. 11-17).

Згідно довідки про доходи №22 від 04 липня 2022 року, виданої Тячівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області, вбачається загальна сума її доходу за період з квітня 2021 року по березень 2022 року становить 94945,16 грн. (а.с.20).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей1,12 Закону № 108/95-ВРКонституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другійстатті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Такий період невиконання трудової функції можна порівняти з простоєм.

При цьому, під простоєм розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина першастатті 34 КЗпП України).

Тобто простій можливий як з вини роботодавця, так і за відсутності його вини. Законодавство у будь-якому випадку простою гарантує працівникам отримання частини заробітної плати.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому, за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Згідно із частиною другоюстатті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другоїстатті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

На підставі системного аналізу наведених положень трудового законодавства Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 прийшла до висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Тому помилковим є посилання представника третьої особи, що позивачкою пропущено строк для звернення до суду.

Згідно з частиною четвертою ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, установлені в прийнятому раніше судовому рішенні, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням у будь якій іншій справі.

Як вбачається з рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року з Тячівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області на користь позивачки стягнуто 66 132 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу із відрахуванням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів, а саме середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 березня 2022 року по 01 листопада 2022 року, із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 423,93 грн. ( 8383,75 грн. (заробіток в січня 2022 року) + 8149,57 грн. (заробіток в лютому 2022 року) : 39 робочих днів) * 156 робочих днів, тобто всього на суму 66132,80 грн.

Оскільки, судовим рішенням по справі від 23 січня 2023 року частково задоволено позов в межах заявлених позовних вимог та стягнуто середній заробіток за період вимушеного прогулу позивачки з 28 березня 2022 року по 01 листопада 2022 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за даним позовом про стягнення з відповідачасереднього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2022 року по 23 січня 2023 року (період протягом якого справа№303/5841/22 розглядалась в суді)є правомірними.

При визначені розміру середнього заробітку суд враховує відповідно до ст.13 ЦПК України розрахунок позивачки щодо його розміру та відповідно до ст. 82 ЦПК України розмір середньоденної заробітної плати встановлений рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області № 307/1274/22 від 23 січня 2023 року.

Так рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області № 307/1274/22 від 23 січня 2023 року встановлено, щосередньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 423,93 грн.

Згідно розрахунку позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по 23 січня 2023 року становить 25151,25 грн. (8383,25х3).

Разом з тим, суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки середньоденна заробітна плата позивачки становить 423,93 грн. ( 8383,75 грн. (заробіток в січня 2022 року) + 8149,57 грн. (заробіток в лютому 2022 року) : 39 робочих днів).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по 23 січня 2023 року складає 25011,87 грн. (423,93 х 59).

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки 25011,87 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд звертає увагу, що при виплаті стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач до проведення фактичної виплати зобов`язаний нарахувати й утримати з цієї суми прибутковий податок та інші обов`язкові платежі, оскільки такий обов`язок по їх нарахуванню покладений на підприємство, а не на суд, який під час ухвалення рішення не може вираховувати та утримувати ці платежі.

Відповідно доч. 6 ст. 141 ЦПК Українисуд стягує з відповідача на користь держави витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Тячівського дошкільного закладу освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 25011 (двадцять п`ять тисяч одинадцять) грн. 87 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Тячівського дошкільного закладу освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області на користь держави судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Тячівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Тячівської міської ради Закарпатської області, адреса місцезнаходження: м. Тячів, вул. Промислова, 26, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 26327106.

Третя особа: Тячівська міська рада Закарпатської області, адреса місцезнаходження: м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053766.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2023 року.

Суддя: М.Д.Стецюк