Рішення

від 09.10.2023 по справі 295/10652/22

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/10652/22

Категорія 75

2/295/779/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Стрілецької О.В.

за участі секретарясудового засідання Виговської Д.Ю.

представника позивача - адвоката Корзун С.С.

представників відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ясинецької Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Центру позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради (попереднє найменування - Комунальний заклад позашкільної освіти "Обласний центр дитячої та юнацької творчості" Житомирської обласної ради) про поновлення на роботі та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог:

24.10.2022р.адвокат КорзунС.В.в інтересах ОСОБА_2 звернулась досуду зпозовом,в якомупросить визнатинезаконним таскасувати наказКомунальногозакладу позашкільноїосвіти "Обласнийцентр дитячоїта юнацькоїтворчості"Житомирської обласноїради №61/к/тр від 12.09.2022 року «Про звільнення з роботи»; поновити позивача на посаді керівника гуртка «Початкове технічне моделювання» Комунального закладу позашкільної освіти «Обласний Центр дитячої та юнацької творчості» Житомирської обласної ради з 13.09.2022 року. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.09.2022 р. по день поновлення на роботі; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову вказано, що з 19.09.1983 р. ОСОБА_2 призначена на посаду керівника гуртка технічного моделювання молодших учнів Житомирської обласної станції юних техніків

На підставі наказу № 61-к/тр від 12.09.2023 року позивачка звільнена з роботи на підставі п. 2ст. 40 КЗпП Україниу зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та стану здоров`я.

Вважає, що звільнення було проведено з порушенням норм чинного законодавства, в наказі про звільнення не відображені підстави звільнення, зокрема, висновок медичної комісії та висновок про проведення атестації.

Адвокат зауважила, що ОСОБА_3 має відповідний диплом про закінчення Житомирського технікума механічної обробки деревини, безперервний стаж роботи на одному місці протягом 39 років, з 31.05.2021 р. по 18.06.2021 р. пройшла навчання керівників гуртків науково-технічного напряму закладів позашкільної освіти, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації, атестація керівника гуртка мала пройти в період з 31.05.2021 ро по 18.06.2021 р, однак не відбулась з незалежних від позивача причин, докази, які б свідчили про неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію відсутні, а тому причини для звільнення ОСОБА_2 у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації відсутні.

Щодо звільнення з посади у зв`язку зі станом здоров`я, представник позивача ОСОБА_4 зазначила, що жодних доказів, медичних висновків, які свідчать про неможливість позивача виконувати роботу за станом здоров"я роботодавцем не надано. Натомість відповідно до проведеного медичного огляду вбачається, що медичний огляд проведений 31.08.2022 р., черговий медичний огляд призначений на 31.08.2023 р.

Адвокат зазначила, що ОСОБА_2 при звільненні не була запропонована інша вакантна посада з метою її переведення, яку працівник може виконувати, а також звільнення відбулось без відповідного рішення профспілкового органу - Первинної профспілкової організації, членом якої вона є.

Разом з тим адвокат Корзун С.В. зазначає, що ОСОБА_1 виконує обов`язки директора Комунального закладу позашкільної освіти "Обласний центр дитячої та юнацької творчості" Житомирської обласної ради безпідставно, всупереч діючому Положенню про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад, є особою неуповноваженою, що призвело до незаконного звільнення позивача з займаної посади. ОСОБА_1 впродовж всього періоду виконуючи обов`язки директора намагалась чинити тиск на ОСОБА_2 , ображаючи її, безпідставно надаючи оцінку придатності її до роботи та стану здоров`я, що призвело до гіпертонічного тиску та ушпиталення позивача до лікувального закладу, а в подальшому і до подачі заяви про вчинення ОСОБА_1 злочину відносно ОСОБА_5 .

Представник позивача вказує, що незаконними діями відповідач спричинив ОСОБА_2 фізичні та моральні страждання, що призвело до погіршення стану її здоров`я, позбавило можливості жити повноцінним життям, внаслідок чого їй завданіморальні страждання, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суддівід 27.10.2022року данупозовну заявубуло залишенобез руху.

03.11.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

25.11.2022 р. від представника відповідача адвоката Ясинецької Н.М. надійшов відзив на позовну заяву (Том №1, а.с. 98-100), згідно якого відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовує тим, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом, передбачений ст. 233 КЗпП України. Позивач отримала наказ про звільнення 20.09.2022 року, що підтверджується змістом відповідного акту, до суду з позовом ОСОБА_2 звернулась лише 24.10.2023 року.

Ухвалою суду від 01.12.2022 року, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача адвоката Ясинецької Н.М. щодо допиту свідків задоволено, а саме постановлено: допитати в якості свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (Том №1, а.с. 141,150).

15.12.2022 р. адвокат Корзун С.В. направила відповідь на відзив (Том №1, а.с. 154-160). Вказала, що копію наказу про звільнення позивач отримала засобами поштового зв`язку 23.09.2022 р., про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення копії наказів про звільнення. Доказів отримання наказу про звільнення 20.09.2022 р. з особистим підписом ОСОБА_2 відповідачем не надано, тому строк звернення з позовом до суду не пропущений. Представник позивача, зауважує, що відповідачем у відзиві не обґрунтовано та не долучено до нього жодного доказу невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та стану здоров`я.

Ухвалою суду від 12.01.2023 року, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача адвоката Корзун С.В. щодо допиту свідків задоволено, а саме постановлено: допитати в якості свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (Том №1, а.с. 214-215, 217).

25.05.2023 р. представник відповідача направив заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу в розмірі 17700,00 грн (Том №2, а.с. 87). В обґрунтування заперечень вказано, що сума правової допомоги в розмірі 17700,00 грн є завищеною, вказана справа не є складною, не містить складних розрахунків, спір не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору.

09.05.2023 р. адвокат Корзун С.В. направила додаткові пояснення по справі (Том №2 а.с. 211-216), в яких вказала, що невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведена власником або уповноваженим ним органом. Доказами, що були підставою для звільнення ОСОБА_2 слугували акт №53 від 23.08.2022 р. «Про відмову засвідчити факт ознайомлення з наказами» та доповідна записка №69 від 05.09.2022 р. завідувача науково-технічним відділом КЗПО «Обласний центр ДЮТ», яка не здійснює керівні функції по відношенню до ОСОБА_2 . Зазначені документи не є підтвердженням невідповідності позивача займаній посаді через недостатню кваліфікацію. Щодо неналежної організації та проведення дистанційної роботи ОСОБА_2 зауважено, що центром не створено систему заходів, направлених на опанування усіма педагогами цифрових навичок, постійне закріплення набутих на тренінгах нових знань, заохочення до саморозвитку, а також не визначені критерії, згідно з якими оцінюється результативність дистанційного навчання. Посадовою інструкцією не передбачено прямого обов`язку ОСОБА_2 , як керівника гуртка, мати високу цифрову грамотність, відповідачем не доведений факт пропозиції та відмови позивача щодо проходження курсів, навчання з приводу підвищення своєї кваліфікації, в тому числі, на здобуття навиків цифрової грамотності.

Запропоновані ОСОБА_2 посади гардеробника, прибиральника службових приміщень не відповідають рівню освіти позивача.

На думку представника позивача позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 28.09.2023 року, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача адвоката Корзун С.В. щодо зміни найменування відповідача по справі з Комунального закладу позашкільної освіти "Обласний центр дитячої та юнацької творчості" Житомирської обласної ради на Центр позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради, найменування якого підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Том №2, а.с. 233-234, 245).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях, обставини.

Представники відповідача ОСОБА_1 та адвокатЯсинецька Н.М. просиливідмовити взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_2 . Вважають,щонаказ про звільнення позивача винесений відповідно до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Керівник закладу Бовсунівська М.А. в судових засіданнях зазначала, що ОСОБА_2 не може належним чином в сучасних умовах виконувати посадові обов`язки керівника гуртка для дітей молодших класів. Має очевидні вади зі здоров`ям, а саме - вади слуху, вона погано чує, спілкуючись з нею, необхідно підвищувати голос. В умовах війни, враховуючи постійні тривоги, педагог повинен своєчасно і оперативно реагувати на наявні виклики і загрози, в тому числі, з метою створення безпечних умов для дітей, швидкого переведення їх до укриттів. Вважає цілком очевидним, що за віком і за станом здоров`я позивачка не може належним чином виконувати такі функції. Крім того, зауважувала, що з початком повномаштабного вторгнення позивачка не виконує посадові обов`язки, не проводить з дітьми навчання в дистанційному режимі, оскільки в неї відсутні такі навики, вона не відвідувала збори і засідання колективу, на 2022-2023 роки в неї було відсутнє педагогічне навантаження, що вказує на недостатній рівень підготовки для роботи в сучасних умовах.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що наказом № 59 від 19.09.1983 року позивач була прийнята на роботу з 19.09.1983 року на посаду керівника гуртка технічного моделювання молодших учнів (Том № 1 а.с. 38, Том № 3 а.с. 5).

Наказом №56-к/тр від 05.09.2022 р. ОСОБА_2 звільненоз роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та стану здоров`я з 05.09.2022 року (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Підстава: акт про відмову засвідчити факт ознайомлення з наказами № 53 від 23.08.2022 р. та доповідна записка № 69 від 05.09.2022 року (Том № 1 а.с. 40).

Згідно з наказом № 56/1/к/тр від 06.09.2023 р. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю керівника гуртка «Початкове технічне моделювання» Трухній М.П., скасовано наказ «Про звільнення з роботи» ОСОБА_2 керівника гуртка «Початкове технічне моделювання» № 56 від 05.09.2022 р, як такий, що не набрав чинності; датою звільнення ОСОБА_2 зазначено вважати перший робочий день після закриття її Е-лікарняного (ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Том № 1 а.с.41).

Наказом № 61/к/тр від 12.09.2022 р. з метою максимального убезпечення вихованців Центру від негативних наслідків у разі виникнення надзвичайних, спричинених з військовою агресією російської федерації або з інших причин, гарантування учасниками освітнього процесу безпечних мов навчання та надання якісних освітніх послуг, звільнити з роботи за основним місцем роботи 12.09.2022 року ОСОБА_2 керівника гуртка «Початкове технічне моделювання» у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та стану здоров`я (п.2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) (Том № 1 а.с. 42).

Зі змісту Акту №53 від 23.08.2022 р. «Про відмову засвідчити факт ознайомлення з наказами» вбачається, що ОСОБА_2 в присутності завідувача науково-технічного відділу Самаріної Д., головного бухгалтера Білоус Л, методиста Гелі Ю, практичного психолога Слідзевської І, діловода Вдовиченко І. 23.08.2022 р. відмовилась від підпису про ознайомлення з наказами (Том № 1 а.с.105).

05.09.2022 р. завідувачем науково-технічним відділом Самаріною Д. на ім`я В.о. директора КЗПО «Обласний Центр ДЮТ`Житомирської обласної ради складено доповідну записку щодо неякісного виконання посадових обов`язків керівником гуртка закладу позашкільної освіти ОСОБА_2 , що виражається відсутністю на заходах педагогічної майстерності, на зборах трудового колективу, засіданнях педагогічної ради; неможливістю забезпечити освітній процес з використанням цифрової грамотності. Крім того, під час особистого контакту встановлено, що ОСОБА_2 має вади слуху, у зв`язку з чим виникають труднощі в спілкуванні з нею (Том № 1 а.с. 106).

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Комунальний заклад позашкільної освіти "Обласний центр дитячої та юнацької творчості" Житомирської обласної ради перейменовано на Центр позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради (Том № 2 а.с. 236-239).

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка доказів та мотиви суду

Статтею 43 Конституції Українипередбачено правокожноїлюдинина працю,щовключаєможливість зароблятисобінажиття працею,якувінвільно обираєабонаяку вільнопогоджується.Коженмаєправо наналежні,безпечнііздорові умовипраці,назаробітнуплату,ненижчувід визначеноїзаконом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Нормами п.2ч.1ст.40КЗпП України передбачено,що трудовийдоговір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, яке допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

В п. 21Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2статті 40 КЗпП Українисуд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція), трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Статтею 12 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я працівника, зобов`язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2018 року в справі № 725/1303/17; від 20 грудня 2018 року в справі № 521/17982/16-ц; від 25 листопада 2020 року у справі № 621/704/17; від 08 липня 2022 року у справі № 466/4558/20, від 18.05.2023 року в справі № 177/1120/21.

Судова практика з даного приводу є сталою і змін не зазнавала.

В Постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року в справі № 523/8055/16-ц зазначено, що підґрунтям для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки, або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії. Інші медичні документи, що свідчать про неможливість виконувати роботу за станом здоров`я, без установлення групи інвалідності, зумовлені стійким порушенням функцій організму, не можуть бути підставою для звільнення за пунктом другим статті 40 КЗпП України.

Щодо невідповідності займаній посаді внаслідок стану здоров`я.

Обгрунтовуючи правомірність звільнення позивачки з роботи за станом здоров`я відповідач послався на доповідну записку завідувача науково-технічним відділом Самаріної Д. від 05.09.2022 року, в якій зазначено, що позивач має вади слуху.

Водночас, суд відхиляє наданий документ як неналежний доказ, оскільки стан здоров`я позивачки не може бути підтверджений доповідною запискою.

Крім того, зі змісту наданої позивачем медичної документації вбачається, що ОСОБА_2 проходила щорічні медичні огляди, в тому числі 31.08.2022 р., і за висновками голови медичної комісії визнана придатною до роботи керівника гуртка (Том № 1 а.с. 67-70).

Таким чином, суд констатує, що відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував, що позивачка не може належно виконувати покладені на неї трудові обов`язки внаслідок стану здоров`я.

Щодо невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Висновок суду про недостатність у особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема, документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 297/3092/15-ц; від 11 грудня 2019 року в справі № 202/4496/17; від 13 квітня 2020 року в справі № 753/5610/17; від 17.06.2020 р. у справі № 185/676/18; від 18 травня 2022 року в справі № 212/2982/21.

Роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18.

Дослідженими судом докази не підтверджено, що позивачка не виконувала посадові обов`язки з зв`язку з недостатньою кваліфікацією. Рішення про звільнення в цій частині також було ухвалено на підставі доповідної записки завідувача науково-технічним віддлом ОСОБА_11 від 05.09.2022 року, в якій зазначено, що позивачка була відсутня на заходах педагогічної майстерності, на зборах трудового колективу, засіданнях педагогічної ради; не могла забезпечувати освітній процес з використанням цифрової грамотності.

Разом з тим, суд вважає, що наявність однієї такої доповідної записки за 39 років трудового стажу не свідчить про її недостатній кваліфікаційний рівень.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 має диплом НОМЕР_1 про закінчення Житомирського технікума механічної обробки деревини; має безперервний стаж роботи з 1983 року на посаді керівника гуртка технічного моделювання молодших школярів; за результатами навчання за програмою підвищення кваліфікації керівників гуртків науково-технічного напряму закладів позашкільної освіти ОСОБА_2 18.06.2021 р. отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації № НОМЕР_2 .

Одним з належних засобів доказування недостатнього професійного рівня працівника, який унеможливлює виконання трудових функцій, є результати проведення атестації. Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_2 підлягала атестації.

Згідно наказу №59-а від 29.10.2021 року «Про затвердження атестації педагогічних кадрів у 2021/2022 навчальному році» затверджено графік проведення атестації педагогічних працівників Центру позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради, зокрема, керівник гуртка ОСОБА_2 мала пройти атестацію в період з 31.05.2021 р. по 18.06.2021 р. (Том №1, а.с. 60-66, 181-187).

Наказом №26 від 21.03.2022 р. «Про перенесення строку проведення атестації педагогічних працівників Центру» перенесено строк проведення атестації педагогічних працівників Комунального центру позашкільної освіти «Обласний Центр дитячої та юнацької творчості» Житомирської обласної ради, які підлягають атестації у 2022 році, до завершення строку дії воєнного стану в Україні, в разі продовження до його скасування (Том № 1 а.с.191-192)

Наказом №43 від 08.09.2022 р. «Про внесення змін до наказу №26 від 21.03.2022р.» проведення атестації педагогічних працівників призначено на 30.09.2022 року (Том №1 а.с. 194).

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не пройшла атестацію чи відмовилась від її проходження, також не долучено до матеріалів справи ні наказів про проведення перевірок, ні планів перевірок, ні скарг від учнів чи батьків, не доведено наявність інших зауважень щодо трудової діяльності керівника гуртка ОСОБА_2 .

Позивачка була звільнена за невідповідність займаній посаді 12.09.2022 року, в той час як повинна була пройти атестацію 30.09.2022 року.

Отже, на підставі досліджених доказів, суд дійшов переконливого висновку, що відповідачем не доведено неможливість виконання ОСОБА_2 посадових обов`язків внаслідок недостатньої кваліфікації

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є працівниками Центру позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради, давали аналогічні за змістом покази, зокрема, щодо обставин вручення позивачу наказів, пасивної поведінки в житті закладу колективу, про відсутність контакту з керівництвом та іншими працівниками навчального закладу, неповідомлення про перебування на лікарняних, про вади слуху; свідок ОСОБА_9 яка працює вчителем в ліцеї № 19, надавала покази щодо проведення занять позивачкою з дітьми молодших класів в ліцеї № 19.

Водночас, покази допитаних в судовому засіданні свідків не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не є належними засобами доказування стану здоров`я позивачки та її професійного рівня, а відтак суд визнає їх неналежними.

Натомість матеріали справи не містять скарг чи зауважень щодо виконання професійних обов`язків ОСОБА_2 , вихованці гуртка «Початкове технічне моделювання» отримували дипломи (Том №1 а.с. 168), а керівник гуртка отримувала премії згідно положення про преміювання (Том №3 а.с. 32-34).

Не заслуговують на увагу доводи позивачки, викладені в позовній заяві, про те, що її звільнення відбулось без погодження з профспілковим комітетом, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.

Так, 23.08.2023 року на ім`я заступника голови профспілкового комітету КЗПО "Обласний центр ДЮТ" В.о. директора Бовсуновською М. було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого на засіданні профспілкового комітету від 29.08.2022 року, що підтверджується змістом протоколу № 28, надано згоду на звільнення позивачки у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та стану здоров`я (а.с. Том № 1 а.с. 231-234).

Водночас, суд не вважає за доцільне надавати оцінку правомірності проведення засідання профспілкового комітету, оскільки зазначені обставини не мають правового значення для вирішення спору з огляду на те, що судом взагалі не встановлено достатніх правових підстав для звільнення позивачки за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд відхиляє доводи позивачки, що наказ про звільнення був виданий неуповноваженою особою, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 призначена на посаду виконуючої обов`язки директора Комунального закладупозашкільної освіти"Обласнийцентр дитячоїта юнацькоїтворчості"Житомирської обласноїради згідно з розпорядженням голови Житомирської обласної ради № 457 від 16.08.2020 року (Том № 1 а.с. 137), а відтак відсутні правові підстави вважати, що вона не була наділена повноваженнями на видання наказів про звільнення з роботи.

В той же час, суд не надає оцінку іншим доводам, які були викладені в позовній заяві і озвучені в судових засіданнях, оскільки вони виходять за межі предмета доказування і не впливають на вирішення спору по суті.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Суд відхиляє доводи сторони відповідача, що позивач звернулась з позовом з пропуском встановленого строку, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи. Судом встановлено, що позивач звернулась з позовом з дотриманням строків, передбачених ст. 233 КЗпП України.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи фактичні обставини спору, суд вважає, що факт неналежного виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 з причини недостатньої кваліфікації та стану здоров`я не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оспорюваний наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи виданий з порушенням вимог трудового законодавства, а тому підлягає скасуванню з поновленням останньої на роботі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає до негайного виконання.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення позивача з роботи та про її поновлення на посаді, на підставі ст. 235 КЗпП України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" вона застосовується, серед іншого, у випадках стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Середньоденний заробіток позивача за два місяці роботи, які передували звільненню, згідно довідки, наданої Центром позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради, становить 307,51 грн. (Том №3 на звороті а.с. 40).

Таким чином, суд обраховує середній заробіток за період з 12.09.2022 року (дата звільнення) по 09.10.2023 року - ухвалення рішення судом, виходячи з 280 робочих днів за зазначений період.

З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток в сумі 86102,80 грн (307,51 грн (середньоденний заробіток) х 280 робочих днів), сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

За правилами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно допостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди з огляду на наступне.

Судом достовірно встановлено, що позивач була незаконно звільнена з роботи, що вплинуло на її професійну діяльність, на її авторитет серед колег. Безперечно такі дії викликали у позивача негативні емоції, занепокоєння, переживання, стрес, тривалу невизначеність, втрату звичайного способу життя, призвели до необхідності вживати додаткові заходи для усунення порушень та відновлення порушеного права, в тому числі, щодо звернення до суду за захистом порушених прав.

Беручи до уваги всі фактичні обставини справи, виходячи із засад розумності і справедливості, суд визначає розмір морального відшкодування в сумі 3000,00 грн. Суд вважає, що такий розмір моральної шкоди буде ефективним засобом юридичного захисту порушеного права позивача і здатен компенсувати понесені нею психо-емоційні втрати немайнового характеру.

Матеріалами справи не підтверджується розмір завданої позивачці шкоди на суму 10000,00 грн.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно дост.141ЦПК Українисуд стягуєз відповідача на користь позивача 992,40 грн витрат, понесених зі сплати судового збору при зверненні до суду з вимоги про відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат з вимог про поновлення на роботі та про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1853,42 грн ( 992,40 грн з вимоги про поновлення на роботі та 861,02 грн, що складає 1% від суми стягненої заробітної плати).

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що вказані вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано копію ордеру № 1034680 від 21.10.2022 року про надання адвокатом Корзун С.В. правової допомоги Трухній М.П., копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 5ДПД/10/22 від 17.10.2022 року, відповідно до якого передбачено, що розмір та порядок виплати гонорару (винагороди) визначається сторонами відповідно до додатку №1 до договору; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2022 року, згідно якого адвокатом Корзун С.В. надані наступні послуги: 900,00 грн усне консультування, 1800,00 грн - ознайомлення з документами, 5000,00 грн підготовка позовної заяви; 2000,00 грн - підготовка необхідних копій документів, адвокатських запитів, надсилання документів, 1000,00 грн участь в одному судовому засіданні; детальний опис робіт на суму 17700,00 грн; рахунок-фактура №10 від 09.02.2023 р.; акт прийняття- передачі наданої правової допомоги від 28.04.2023 р.; квитанцію № 10/4 від 09.02.2023 року про сплату ОСОБА_12 грошових коштів в сумі 12700,00 грн; рахунок-фактура №17 від 28.04.2023 р.; квитанцію № 17/4 від 28.04.2023 року про сплату ОСОБА_12 грошових коштів в сумі 5000,00 грн; (Том № 1 а.с. 18-25, Том № 2 а.с. 220-232).

Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанняміншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

25.05.2023 р. представник відповідача направила заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу в розмірі 17700,00 грн ( Том №2, а.с. 87). В обґрунтування заперечень вказала, що сума правової допомоги в розмірі 17700,00 грн є завищеною, оскільки дана справа не є складною, не містить складних розрахунків, спір не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору.

Дослідивши зміст вказаного клопотання, суд вважає його таким, що задоволенню не підлягає, оскільки воно є формальним за своїм змістом, неконкретизованим і безпідставним. Разом з тим, в клопотанні абсолютно відсутнє конкретне посилання на те, в чому позивач вважає, що понесені витрати не відповідають фактичним обставинам справи, в чому полягає неспіврмірність заявлених витрат, які саме витрати, які заявлені відповідачем, не належать до правничої допомоги.

Таким чином, враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом; з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково; стороною позивача понесено судові витрати на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги, що підтверджено належними доказами; суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

З урахування того, що позовні вимоги задоволено частково, згідно з п.3ч.2ст.141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 16400,00 грн понесених нею витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги, відповідно до пропорційно задоволеної суми позовних вимог (заявлено до стягнення 96102,80 грн, задоволено позовні вимоги в розмірі 89102,80 грн: 89102,80*100% : 96102,80 грн).

Суд вважає, що такий розмір витрат на правничу допомогу є реальним, обґрунтованим та співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, що підтверджується матеріалами справи. Фактично витрати на правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення, складаються із ознайомлення адвокатом з заявленими позивачем вимогами та доказами, які були надані на їх підтвердження, та необхідністю підготувати позовну заяву, що є гарантованим правом позивача, а тому суд вважає такі витрати дійсними та необхідними. На переконання суду понесені витрати не є завищеними або такими, що явно не співмірні із наданими адвокатом послугами.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Скасувати наказ Комунального закладу позашкільної освіти "Обласний центр дитячої та юнацької творчості" Житомирської обласної ради від 12.09.2022 року № 61/к/тр "Про звільнення з роботи".

Поновити ОСОБА_2 на посаді керівника гуртка "Початкове технічне моделювання" Центру позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради (попереднє найменування - Комунальний заклад позашкільної освіти "Обласний центр дитячої та юнацької творчості" Житомирської обласної ради) з 13.09.2022 року.

Стягнути з Центру позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2022 року по 09.10.2023 року в сумі 86102,80 грн, моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн, судовий збір в розмірі 992, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16400,00 грн.

Стягнути з Центру позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 1853,42 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді.

В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Центр позашкільної освіти для дітей та молоді Житомирської обласної ради (попереднє найменування - Комунальний заклад позашкільної освіти "Обласний центр дитячої та юнацької творчості" Житомирської обласної ради, місце знаходження: м. Житомир, провул. Львівський, 2, код ЄДРПОУ 05418276.

Суддя О.В. Стрілецька