Рішення

від 24.10.2023 по справі 932/3581/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/3581/23

Провадження №2/932/1033/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Орищиної І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лисуненко Анни Вадимівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Комунальний заклад «Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

12.04.2023 року до провадження Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов даний позов, в якому позивач ОСОБА_1 просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 34701 від 23.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., про стягнення з неї на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 186116,26 грн. за кредитним договором № 500968772 від 06.01.2015 року.

Позов мотивований тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. 17.05.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65455220 про примусове виконання виконавчого напису № 34701 від 23.03.2021 року, 27.05.2021 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, 08.10.2021 року постанову про звернення стягнення на пенсію боржника. Проте позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом з порушенням ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та встановленого порядку, оскільки заборгованість не є безспірною, вона заперечує проти розміру заборгованості , доказів переходу права вимоги до іншого кредитора вона не отримувала, також не отримувала жодних вимог чи повідомлень стосовно заборгованості, у зв`язку з чим просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на її користь витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді від 25.04.2023 року відкрито провадження у справі за позовом, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про судовий розгляд за їхньої відсутності, позов підтримали , на його задоволенні наполягали.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату на місце судового розгляду, надав письмовий відзив, де заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що при винесенні виконавчого напису нотаріусом не були порушені норми чинного законодавства, заборгованість позивачки ОСОБА_1 є безспірною, відповідні докази безспірності кредитної заборгованості позивача були надані нотаріусу, який їх перевірив. Тому підстав для задоволення позову не вбачається, просив в задоволенні позову відмовити.

Треті особи , належним чином повідомлені , в судове засідання не з`явилися, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. та КЗ ««Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради» надали заяви про судовий розгляд за їхньої відсутності.

Відповідно доч.2ст.247ЦПК України,у разінеявки всудове засіданнявсіх осіб,які берутьучасть усправі,чи вразі,якщо відповіднодо положеньКодексу розглядсправи здійснюєтьсясудом завідсутності осіб,які берутьучасть усправі,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальногозасобу нездійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Із моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно та на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання (п. 1 Переліку).

10.12.2014 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 визнано незаконним та нечинним зазначений вище розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», а відтак Перелік повернувся до попередньої редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються оригінал нотаріальної посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.05.2020 по справі № 320/7932/16-ц.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області 17.05.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65455220 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. № 34701 від 23.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 183116,26 грн.

Однак, заявляючи про дійсність і безспірність своїх вимог до позивача в сумі 183116,26 грн., відповідач не надав суду жодних доказів на їх підтвердження, зокрема, копії договору та інших документів, що були підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

За відсутності таких документів суд позбавлений можливості перевірити належність їх оформлення, зокрема, в частині нотаріального посвідчення договору, перевірити дійсність та безспірність заборгованості, встановити момент виникнення права вимоги та правильність нарахування заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Позовна заява містить суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи та складається із витрат про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Отже, враховуючи, що позов задоволений у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 23, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лисуненко Анни Вадимівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Комунальний заклад «Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 34701 від 23.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»</a> за кредитним договором № 500968772 від 06.01.2015 року заборгованості у розмірі 183116,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»</a> ( ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя О.С. Овчиннікова