Рішення

від 24.10.2023 по справі 200/2589/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/2589/19

Провадження № 2/932/3366/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 жовтня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.07.2014 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області визнано право власності за ОСОБА_2 на самовільно збудований об`єкт нерухомого майна, а саме торгівельний комплекс, загальною площею 173, 6 кв.м., який складається з літ. А-1, Б-1 торгівельний комплекс, літ. А-1, загальною площею 79,4 кв.м., літ. Б-1, загальною площею 94,2 кв.м., № I-II вимощення, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно, номер запису про право власності 6744916.

Далі, ОСОБА_2 уклав низку договорів купівлі продажу, метою яких було відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб.

Так, 17.09.2014 укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно якого останньому продано 1/2 частини торгівельного комплексу.

17.09.2014 укладеного договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , згідно якого останнім продано 1/2 частини торгівельного комплексу.

29.07.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 продано 1/2 частини вищевказаного торгівельного комплексу.

Того ж дня, між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 набув право власності на 1/2 частини торгівельного комплексу.

27.04.2016 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ», був укладений акт приймання передачі торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу останнього. Тобто власником спірного приміщення торгівельного комплексу на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ».

15.09.2015 Апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2014, яким було визнано право власності за ОСОБА_2 на самочинно збудований об`єкт нерухомості.

Отже, як зазначає у позові Дніпровська міська рада, правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на торгівельний комплекс, скасовано, а тому цей об`єкт нерухомості уважається самочинно збудованим майном, оскільки його будівництво розпочато без отримання відповідного дозволу, а введення в експлуатацію цього нежитлового приміщення не здійснювалось. Крім того, Дніпровська міська рада володіє та розпоряджається землями, що перебувають у комунальній власності. Однак земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , під забудову нікому не надавалась.

Таким чином, ОСОБА_2 самочинно збудував нерухоме майно на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто здійснив самочинне будівництво. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що такими діями порушені права та законні інтереси територіальної громади м. Дніпро, від імені та в інтересах якої виступає Дніпровська міська рада, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі продажу 1/2 частини нерухомого майна, що був укладений 17.09.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3082; визнати недійсним договір купівлі продажу 1/2 частини нерухомого майна, що був укладений 17.09.2014, між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3082; визнати недійсним договір купівлі продажу 1/2 частини нерухомого майна, що був укладений 29.07.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3100; визнати недійсним договір купівлі продажу 1/2 частини нерухомого майна, що був укладений 29.07.2015 між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3099; визнати недійсним акт приймання передачі об`єкта нерухомого майна від 27.04.2016, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ»; скасувати записи про державну реєстрацію права власності у реєстрі за відповідачами та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ» повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої споруди, що складається з літ. А-1, Б-1 торгівельний комплекс, загальною площею 173,6 кв.м., який складається з літ. А-1, загальною площею 79,4 кв.м., літ. Б-1, загальною площею 94,2 кв.м., № I-II вимощення.

Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2019 вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на приміщення торгівельного комплексу.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_8 справа передана судді Лукіновій К.С., яка ухвалою від 22 квітня 2019 прийняла її до свого провадження та повторно відкрила провадження у справі.

Після закінчення відрядження судді Лукінової К.С., справа передана судді ОСОБА_9 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11. 2019 справа прийнята в провадження судді ОСОБА_9 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року звільнена з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Протоколом повторного авторозподілу, судова справа передана судді Литвиненко І.Ю.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року справа прийнята в провадження судді Литвиненко І.Ю.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.02.2021 суддю ОСОБА_10 звільнено з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справа передана судді Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року справа прийнята в провадження судді Кондрашова І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2022, закрито підготовче засідання, справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник Дніпровської міської ради підтримала позовні вимоги. Пояснила, що наразі майно перебуває у власності ТОВ «ДИМАРТ», тож порушення порядку зайняття земельної ділянки повинно усунути це товариство шляхом знесення будівель. Вимоги до інших відповідачів не є актуальними, оскільки майно вже вибуло з їх володіння. Просить позов задовольнити.

Відповідачі та їх представники у судове засідання не з`явились, повідомлялись судом неодноразово та належним чином. Відзиву на позовну заяву не подали. Причини неявки суду не повідомили. За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідачів та їх представників, та ухвалення заочного рішення, про що не заперечує представник позивача.

Треті особи в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу, законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2014 року по справі № 175/2455/14-ц, визнано право власності за ОСОБА_2 на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, а саме торгівельний комплекс, загальною площею 173, 6 кв.м., який складається з літ. А-1, Б-1 торгівельний комплекс, літ. А-1, загальною площею 79,4 кв.м., літ. Б-1, загальною площею 94,2 кв.м., № I-II вимощення, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У згаданому рішенні суду зазначено, що згідно технічного висновку від 14 травня 2014 року, зробленого експертом Моторним М.А., (кваліфікаційний сертифікат по технічному обстеженню будівель та споруд, серія АЕ, за № 001580, виданий згідно рішенням Атестаційної архітектурно-будівельної комісії, відповідної секції Комісії від 22.02.2013 року, за № 23, затверджений президією Комісії 22.02.2013 року за № 23-Е., зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 22.02.2013 року за № 1557.Дата видачі 22.02.2013 року.) згідно якого торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 . недоліків при виконанні реконструкції та будівельних робіт не виявлено. Якість будівельних матеріалів задовольняє вимоги СНиП 2.02.01-83, СНиП 2.03.01-84, СНиП ІІ-22-81, СНиП ІІ-83-81, СНиП 2.04.01-85,СНиП 2.04.05-91, ДБН.В. 1.1-7-2002. Згідно з вимогами «правил оцінки фізичного зносу будинків КДП-2041-12, Україна 226-93, від 02.07.1993» стан основних конструкцій торгівельного комплексу можливо віднести к категорії К-2. Додержані всі вимоги протипожежних і санітарних норм для даної категорії. Всі інженерні системи підключені, функціонують нормально. Данийторгівельний комплекс реконструйованийбез порушень вимог будівельних, архітектурних та санітарних норм і підлягає вводу в експлуатацію згідно свого призначення. Готовність торгівельногокомплексу100%.

На підставі вищевказаного рішення суду, ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на торгівельний комплекс, загальною площею 173, 6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2014 року по справі № 175/2455/14-ц, скасовано, а у задоволенні позову про визнання договору дійсним, визнання права власності на торгівельний комплекс відмовлено.

Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно технічного паспорту на громадський будинок торгівельний комплекс літ. А-1, літ. Б-1 за адресою АДРЕСА_1 , є самочинно збудованим та переобладнаним, а тому в технічному паспорті зазначено про те, що власнику необхідно вирішити питання про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно із ст. 376 Цивільного кодексу України самочинним будівництвом є будування житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна на земельній ділянці, що не була відведена з цією метою, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена з цією метою, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже, суд констатує, що торгівельний комплекс, загальною площею 173,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, оскільки реконструйований без відповідного дозволу на початок будівельних робіт, та на земельній ділянці, яка не була у встановленому порядку відведена для будівництва та обслуговування будівлі нежитлового призначення.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували правомірність будівництва та реконструкції будівлі торгівельного комплексу, а саме дозвіл на початок будівництва, належним чином погоджений та затверджений проект реконструкції об?єкту нерухомого майна, акт прийняття закінченого будівництвом об`єкта та введення його в експлуатацію тощо.

Згідно відповіді Дніпровської міської ради від 07.11.2018 № 4/19 -2470, в системі «Фіскальний кадастр» не зареєстровано (не виявлено) реєстраційних записів щодо цивільних правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами, за адресою земельної ділянки ж/ АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 05.11.2018, № 3/15 340, відповідно до даних містобудівного кадастру, та Адресного плану міста офіційно адреса ж/м Тополя-2, 33К жодному об?єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна або змінена ця адреса, відсутній.

Згідно ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ч. 4 ст. 41 Основного Закону та ч. 1 ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України, ознаками самочинного будівництва є: будівництво (реконструкція) будівлі, споруди на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; будівництво (реконструкція) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; без наявності затвердженого проєкту; з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає щонайменше трьом ознакам самочинного будівництва.

Водночас з матеріалів справи видно, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , нікому не надавалась під будівництво, тому реконструкція (будівництво) торгівельного комплексу проведено на землях Дніпровської міської ради, що перебуває у комунальній власності, у незаконний спосіб.

На даний час відсутній як правовстановлюючий документ про право власності на торгівельний комплекс, так і технічна документація; відсутні також докази надання земельної ділянки під забудову. Відповідачем ці обставини не доведено, і не надано суду підтверджуючих документів, тому суд виходить з того, що земельна ділянка самовільно зайнята, а будівництво (реконструкція) торгівельного комплексу проведено у протиправний спосіб та порушує права й законні інтереси територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінській функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб?єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Статтями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та ст. ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пункт 34 частини першої статті 26) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб?єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу. координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб?єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельного кодексу України ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126 ЗК України) а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону «Про оренду землі», Цивільного кодексу України).

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради. Отже. правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на відсутність документів про право власності на самочинне будівництво та відсутність дозволу на забудову земельної ділянки, не оформлення земельної ділянки у встановленому порядку, суд вважає, що такими діями порушуються права володіння та розпорядження землями комунальної власності Дніпровської міської ради, тому порушені права позивача підлягають захисту.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно достатті 376 ЦК Україниє крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Такий висновок викладений у Постанові ВС від 31.05.2021 по справі № 320/1889/17-ц.

Однак суд враховує тривалу невизначеність у спірних правовідносинах, оскільки з часу проведення самочинного будівництва та скасування рішення суду, яким було визнано право власності на торгівельний комплекс, сплинуло більше 8 (восьми) років, однак земельна ділянка так і лишається не оформленою під вже збудований об`єкт, а приміщення торгівельного комплексу не введено в експлуатацію у встановленому порядку та відсутній документ про право власності.

Щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою ТОВ «Димарт» та замовлення виготовлення технічної документації, суд відзначає, що надання такого дозволу, це лише владний акт, який не свідчить про те, що земельна ділянка буде передана у власність чи користування. За загальним правилом початок будівництва повинен здійснюватися за умови отримання дозволу, та на земельній ділянці, яка вже надана під забудову. Звернення до компетентних органів через 5 років з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, свідчить про зловживання та недобросовісність зацікавлених осіб, оскільки замовити проєкт землеустрою можливо й без отримання дозволу, у землевпорядній організації. Доказів подання такого проєкту на розгляд Дніпровської міської ради, суду не надано. Між тим, залишається не вирішеним питання й щодо оформлення права власності на самочинне будівництво, оскільки будь-яких доказів набуття права власності на будівлю торгівельного комплексу, суду також не представлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ТОВ «ДИМАРТ» повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої споруди, що складається з літ. А-1, Б-1 торгівельний комплекс, загальною площею 173,6 кв.м., який складається з літ. А-1, загальною площею 79,4 кв.м., літ. Б-1, загальною площею 94,2 кв.м., № I-II вимощення.

Отже, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсними договорів купівлі продажу, скасування записів та акту приймання передачі торгівельного комплексу до статутного капіталу ТОВ «ДИМАРТ», суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що 17.09.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останньому продано 1/2 частини торгівельного комплексу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3082.

17.09.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , укладено договір купівлі продажу, згідно якого останнім продано 1/2 частини торгівельного комплексу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3082.

29.07.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 продано 1/2 частини вищевказаного торгівельного комплексу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3100.

29.07.2015 між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 набув право власності на 1/2 частини торгівельного комплексу. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. за реєстр. № 3099.

27.04.2016 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ», був укладений акт приймання передачі торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого будівля торгівельного комплексу передана до статутного капіталу ТОВ «ДИМАРТ».

Суд вважає, що укладення цілої низки договорів, за яким майно було неодноразово відчужено на користь третіх осіб, а потім передано до статутного капіталу ТОВ «ДИМАРТ», здійснено не з метою досягнути реальних правових наслідків у вигляді відчуження майна, а спрямовано на ускладнення повернення земельної ділянки та захисту прав і законних інтересів Дніпровської міської ради. Однак останнім набувачем майна є ТОВ «ДИМАРТ», тому суд вважає, що вчинити дії з приведення земельної ділянки у придатний стан та знесення самочинного будівництва, повинно саме ТОВ «ДИМАРТ».

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені у постановах ВП ВС 05.06.18, справа № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18); 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); 11.09.19, справа № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); 19.02.20, справа № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19); 04.04.20, справа № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19); 15.09.20, справа № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та ін.

Ефективний спосіб захисту повинен реально відновлювати наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

У даному спорі визнання усіх договорів купівлі продажу недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності, не призведе до реального поновлення прав Дніпровської міської ради, оскільки первинне рішення, яким було зареєстровано право власності на торгівельний комплекс, скасовано, а відтак усі записи про право власності є такими, що припинились. Тому такий спосіб захисту, який обрала Дніпровська міська рада, а саме визнання усіх договорів купівлі - продажу недійсними, є неефективним.

З огляду на правовий статус самочинно збудованого майна, тобто не набуття на нього права власності, той факт, що торгівельний комплекс було неодноразово відчужено по 1/2 частині на користь набувачів, не має правового значення, оскільки особа може набути право власності на оформлений об`єкт. Намагання легітимізувати самочинне будівництво шляхом обминання процедури введення в експлуатацію, та відчуження частками, не призводить до бажаного результату, оскільки статус такого майна не змінюється. Тому й визнання договорів купівлі-продажу є недоцільним.

Обрання неефективного способу захисту позивачем, є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, тому в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування записів про державну реєстрацію права власності, до відповідачів фізичних осіб, слід відмовити.

Щодо визнання недійсним акту приймання передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ДИМАРТ», то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки Дніпровська міська рада фактично погоджується, що останнім набувачем самочинного будівництва є ТОВ «ДИМАРТ», тому скасування акту приймання передачі майна позбавить останніх фактичного володіння цим майном, а відтак виконати рішення суду в частині знесення будівлі та повернення земельної ділянки, буде неможливим.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Дніпровської міської ради та встановлення зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ» (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд. 33К, код ЄДРПОУ 40442902) повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-2, 33К, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої споруди, що складається з літ. А-1, Б-1 торгівельний комплекс, загальною площею 173,6 кв.м., який складається з літ. А-1, загальною площею 79,4 кв.м., літ. Б-1, загальною площею 94,2 кв.м., № I-II вимощення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ТОВ «ДИМАРТ» на користь Дніпровської міської ради належить стягнути судовий збір у розмірі 15368, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ» (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд. 33К, код ЄДРПОУ 40442902), про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності, задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ» (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд. 33К, код ЄДРПОУ 40442902) повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-2, 33К, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої споруди, що складається з літ. А-1, Б-1 торгівельний комплекс, загальною площею 173,6 кв.м., який складається з літ. А-1, загальною площею 79,4 кв.м., літ. Б-1, загальною площею 94,2 кв.м., № I-II вимощення.

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИМАРТ» (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд. 33К, код ЄДРПОУ 40442902) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) судовий збір у розмірі 15368 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень, 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ