Рішення

від 02.10.2023 по справі 214/1832/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/1832/23

2/214/2751/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 жовтня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуласьдо судуіз зазначенимпозовом,в якомупросить стягнутиз Комунальногопідприємства «Навчально-виробничийцентр» Дніпропетровськоїобласної ради(далі Відповідач)на своюкористь нараховану,але невиплачену заробітнуплату заперіод з03лютого 2022року по12серпня 2022року урозмірі 52586грн.78коп.,компенсацію зачас затримкиу виплатізаробітної платиза періодіз серпня2022року полютий 2023року включноу розмірі631грн.04коп.,компенсацію заневикористану щорічнуосновну тадодаткову відпусткиу розмірі4692грн.00коп.та понесенівитрати направничу допомогуу розмірі8000грн.00коп.В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що позивачпрацювала уВідповідача напосаді головногобухгалтера зоплатою працізгідно штатногорозпису.12серпня 2022року позивачзвільнилась зроботи завласним бажаннямна підставіст.38КЗпП України.Так,на деньзвільнення зроботи позивачубуло нарахованозаробітну платуза періодз 03лютого 2022року по12серпня 2022року урозмірі 52586грн.78коп.,але якане булавиплачена забраком коштів.Позивач вважаєтакі діїзі сторониВідповідача протиправними,у зв`язкуз чимВідповідач маєсплатити наїї користьнараховану,але невиплачену заробітнуплату заперіод з03лютого 2022року по12серпня 2022року урозмірі 52586грн.78коп.,компенсацію заневикористану відпусткуу розмірі4692грн.00коп.та компенсаціюза часзатримки увиплаті заробітноїплати заперіод ізсерпня 2022року полютий 2023року включноу розмірі631грн.04коп. в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.03.2023 року зазначена позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13 липня 2023 року до суду від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, у відзиві зазначено, що Відповідач не погоджується із зазначеною позивачем сумою заборгованості, оскільки по-перше, позивач просить суд окремо стягнути компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4692 грн. 00 коп., однак такий вид нарахування був нарахований та включений до загальної суми нарахувань у розрахунковий листок за серпень 2022 року, по-друге, згідно відомості розподілу виплат від 06.09.2022 року позивачу було виплачено 2586 грн. 78 коп. з призначенням виплати «заробітна плата за серпень 2022 року», однак позивач у своєму позові не зазначає про цю виплату взагалі. Окрім того, також зазначено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було порушено процесуальний строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав та не надано належних доказів понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.

Відповідно до ч. 5ст.279ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, клопотання учасників провадження про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно наказу №52 від 03.02.2022 року, виданого в.о. директора Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради Гуляєвою С.В., ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 03 лютого 2022 року на посаду головного бухгалтера з окладом 18130 грн. 00 коп.

Як убачається зі штатного розпису Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради, затвердженого в.о. директора Гуляєвою С.В., який вводиться з 01 лютого 2022 року, посадовий оклад головного бухгалтера був установлений у розмірі 18130 грн. 00 коп. та штатного розпису, який вводиться з 01 липня 2022 року посадовий оклад головного бухгалтера був установлений у розмірі 19001 грн. 00 коп.

Згідно наказу №61 від 24.02.2022 року, виданого в.о. директора Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради Гуляєвою Світланою, у зв`язку з призупиненням роботи КП НВЦ ДОР через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64, від`їздом за межі міста частини працівників, зменшення кількості замовників, оголошено простій і зупинено на період з 24 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану роботу КП НВЦ ДОР відповідно до ст. 113 КЗпП з можливим продовженням до закінчення воєнного стану або активних бойових дій у регіоні. Працівники під час воєнного стану звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати у розмірі 2/3 окладу за відпрацьований час. Простій не розповсюджується на сторожів, вони продовжують виконувати свої обов`язки згідно табелю, без додаткових надбавок. Головному бухгалтеру надається можливість працювати дистанційно по потребі підприємства.

Згідно наказу №74 від 03.08.2022 року, виданого в.о. директора Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради Цукановим С.В., у зв`язку з необхідністю проведення навчання з питань охорони праці та навчання з виробничих професій в умовах воєнного стану відновлено звичайний режим роботи всіх працівників (окрім сторожів) КП «НВЦ» ДОР з 03 серпня 2022 року.

Згідно наказу №75 від 12.08.2022 року, виданого керівником Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради Цукановим С.В., ОСОБА_1 була звільнена з посади головного бухгалтера за власним бажанням відповідно до положень ст. 38 КЗпП України на підставі її особистої заяви від 11.08.2022 року та зазначено, що кількість календарних днів за невикористану відпустку за період роботи з 03 лютого 2022 року по 12 серпня 2022 року складає 11 днів.

Згідно розрахункового листка за серпень 2022 року, позивачу було нараховано заробітну плату за відпрацьовані у цьому місяці дні та компенсацію відпустки за 12 днів у розмірі 4692 грн. 00 коп., а також зазначено, що борг за підприємством на кінець місяця становить 52586 грн. 78 коп.

Як убачається із відомості розподілу виплат КП НВЦ ДОР за вих. №220906РВ000027905827 від 06.09.2022 року, позивачу в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за серпень 2022 року було перераховано 2586 грн. 78 коп.

Згідно довідки №НЦ000000001 від 02.02.2023 року, виданої за підписами головного бухгалтера та керівника Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради, нарахований дохід позивача за період з 03 лютого 2022 року по 12 серпня 2022 року склав 72813 грн. 56 коп., сума ПДФО 13106 грн. 44 коп., військовий збір 1092 грн. 21 коп., утриманий профспілковий внесок 728 грн. 13 коп., виплачено за зазначений період 7886 грн. 78 коп. та до виплати залишилось 50000 грн. 00 коп., що також узгоджується із відомостями, які містяться в долучених до матеріалів справи розрахункових листках за період із лютого 2022 року по серпень 2022 року включно та у відомості розподілу виплат від 06.09.2022 року.

Стаття 43 Конституції Українигарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.94КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1ст.1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП Україниоплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1ст.24Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно дост.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимогст. 47 КЗпП України(в редакції чинній станом на день звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідност. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже,матеріалами справипідтверджено наявність станомна деньрозгляду справизаборгованості по заробітній платі передпозивачем за період із 03 лютого 2022 року по 12 серпня 2022 року у розмірі 50000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4692 грн. 00 коп., то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки як убачається із розрахункового листка за серпень 2022 року та довідки про нарахований та виплачений позивачу дохід від 02.02.2023 року, такий вид нарахування був нарахований та включений до загальної суми нарахувань за серпень 2022 року, а відтак у суду відсутні підстави стягувати з Відповідача на користь позивача цю суму окремо, позаяк таке буде мати наслідком подвійне стягнення.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з Відповідача компенсації за час затримки виплати заробітної плати за період із серпня 2022 року по лютий 2023 року включно, суд зазначає наступне.

Відповідно дост.34Закону України«Про оплатупраці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок здійснення компенсації врегульованоЗаконом України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», який набрав чинності з 01 січня 2001 року, а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим з метою реалізації цьогоЗакону, постановоюКабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (даліПорядок №159).

Відповідно дост.1Закону України«Про компенсаціюгромадянам втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно дост.2Закону України«Про компенсаціюгромадянам втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата.

Згідно ст.3Закону України«Про компенсаціюгромадянам втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно дост.4Закону України«Про компенсаціюгромадянам втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пункти 1,2Порядку №159відтворюють положенняЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а пункт 3 - деталізує структуру грошових доходів, які підлягають компенсації, та вказує, що такі повинні одержуватись громадянами в гривнях на території України.

Роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики (п. 9 Порядку №159).

Метою такого законодавчого регулювання є захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Врішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013у справі №1-18/2013 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другоїстатті 233 КЗпП Українислід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Аналіз змісту цьогорішеннясвідчить, що приводом для його прийняття стало конституційне звернення особи щодо офіційного тлумачення положення частини другоїстатті 233 КЗпП України, а саме: чи вправі працівник звернутися до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми компенсації нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України у цьому рішенні не надавав офіційного тлумачення положеннямст. 34 Закону України «Про оплату праці»таЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

У мотивувальній частині рішення зазначено, що: «кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги».

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).

У рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» й «оплата праці», які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другійстатті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абз. 8 п. 2.1 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1ст.116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зіст. 117 КЗпПв разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004).

Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Системне тлумачення вказаних норм матеріального права, аналіз зазначених рішень Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що механізм компенсації, передбаченийст. 34 Закону України «Про оплату праці»є застосовуванимв порядку,визначеномуЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»та Порядком №159 до несвоєчасно виплаченої нарахованої заробітної плати під час дії трудового договору, а також у разі несвоєчасної виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду, як під час дії трудового договору, такі і після його припинення. Разом із тим, у разі невиплати в день звільнення працівнику усіх належних сум, які входять до структури заробітної плати, та/або встановлення (присудження) їх судовим рішення, ухваленим за зверненням працівника, після припинення трудових відносин, застосуванню підлягає механізм компенсації, визначенийстаттею 117 КЗпП України. Протилежне тлумачення робить неможливим визначити таку підставу компенсації, як база для її нарахування, а також встановити час початку прострочення виплати, і не сприяє визначеності змісту зобов`язання щодо розміру заробітної плати, недонарахованої працівнику.

Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року у справі №243/5135/16-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021 року у справі №525/789/17, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що за обставинами даної справи відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за спірний період.

Щодо твердження Відповідача про порушення позивачем при зверненні до суду з даним позовом процесуального строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд зазначає наступне.

Статтею 233 КЗпП України(в редакціїчинній станом на день звільнення позивача) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Ч. 2 ст. 233 КЗпП Українипередбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Між тим, відповідно до п. 1 ГлавиХІХПрикінцевих положеньКЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211(із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423 «Про внесеннязмін дорозпорядження КабінетуМіністрів Українивід 25.03.2020року №338і постановиКабінету МіністрівУкраїни від09.12.2020року №1236»внесено змінидо постановиКабінету МіністрівУкраїни від09.12.2020року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, продовжено карантин до 30 квітня 2023 року.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач звернулась до суду з даним позовом 16 березня 2023 року, тобто під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), посилання представника Відповідача на пропуск позивачем встановлених ст. 233 КЗпП України процесуальних строків звернення до суду не заслуговують на увагу.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з Відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 926 грн. 96 коп.

Стосовно вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч.1, 2ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 4-6ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України»,від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, судом установлено, що 21 листопада2022 року між адвокатським об`єднанням «Приват юрист» та позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №21/11/22, на підставі до якого було видано ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Трофименко Мариною Володимирівною та складено акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №21/11/22 від 21.11.2022 року, згідно якого сторони домовились, що вартість послуг за вказаним договором становить 8000 грн. 00 коп. і складається із представництва інтересів у суді першої інстанції до винесення рішення по суті. При цьому, у вказаному акті зазначено, що орієнтовні затрати часу на надання обумовлених у ньому послуг становлять 1 годину, ставка гонорару за 1 годину становить 1000 грн. 00 коп., фактичні затрати часу на надання обумовлених у ньому послуг становить 8 годин, а вартість гонорару за надані послуги становить 8000 грн. 00 коп. Разом з тим, п. 5 цього ж акту визначено, що оплата послуг за даним договором здійснюється 21 листопада 2022 року 4000 грн. 00 коп., 21 грудня 2022 року 4000 грн. 00 коп.

При цьому, доказів оплати наданих послуг суду не надано. Більш того, суд зазначає, що критично відноситься до наданого акту прийому-передачі наданих послуг, позаяк такий було долучено до матеріалів справи разом із позовною заявою в якості додатку, проте із визначеним уже фактично затраченим часом адвоката на представництво інтересів позивача у суді першої інстанції, тоді як позовна заява тільки-но надійшла до суду та окрім того, справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відтак, суд не знаходить підстав для стягнення з Відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4,12,13,19,23,77,78,81,133,137,141,263-265,268,273,354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнитичастково.

Стягнути з Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 03363200, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Шекспіра, 1В ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 03 лютого 2022 року по 12 серпня 2022 року у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Навчально-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ03363200,юридична адреса:м.Кривий Ріг,вул.Шекспіра,1В)в дохіддержави судовийзбір урозмірі 926(дев`ятсотдвадцять шість)грн.96коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.