Вирок

від 30.10.2023 по справі 192/1083/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1083/21

Провадження № 1-кп/192/24/23

В И Р О К

Іменем України

"30" жовтня 2023 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області кримінальне провадження №12021046570000188, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2021 року відносно

ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштованої, має середньо-спеціальну освіту, одружена, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей немає, ступеню інвалідності немає, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Стороною обвинувачення ОСОБА_3 згідно обвинувального акту в редакції від 21 березня 2023 року (Т. 2 а. с. 157-166) обвинувачується в тому, що 14 квітня 2003 року, ОСОБА_3 перебуваючи в статусі депутата Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, була відповідно до рішення сесії сільської ради обраною на виборну посаду, а саме посаду секретаря зазначеної сільської ради та була звільнена з попереднього місця роботи, а саме з посади старшої вожатої Сурсько-Михайлівської середньої школи на підставі п. 5 ст.36 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України). В подальшому ОСОБА_3 в період часу з 14 квітня 2003 року по 26 листопада 2020 року працювала на посаді секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, з якої відповідно до розпорядження голови сільської ради була звільнена у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Після складання повноважень 26 листопада 2020 року ОСОБА_3 достовірно знаючи, що відповідно до ст. 118 КЗпП України, яка передбачає, що працівникам, звільнених від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі організації та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а уразі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді. Усвідомлюючи вище викладене, у вказаний час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на шахрайські дії, а саме заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету, шляхом обману.

Так 06 січня 2021 року, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи, що після складання своїх повноважень як секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, з письмовою заявою до КП «Сурсько-Михайлівська ЗЗСШ 1-3 рівня акредитації» про поновлення її на попередньому місці роботі не звернулась, відповідно до вимог чинного законодавства, та подала до Солонянської селищної ради заяву про виплату їй середньої заробітної плати на період працевлаштування. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_3 надала довідку від директора «Сурсько-Михайлівська ЗЗСШ 1-3 рівня акредитації» про відсутність вільних вакансій у закладі. На підставі чого головою Солонянської селищної ради 26 січня 2021 року винесено розпорядження №34-к/тр про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_3 на період працевлаштування та виплачено середню заробітну плату в розмірі 14884 грн. 45 коп.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Обвинувачена в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинувачені не визнала, надала суду показання, що вона працювала на посаді секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. 26 листопада 2020 року після припинення повноважень вона з`явилась на особистий прийом до директора КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області», повідомила, що її повноваження припинились і вона бажає працевлаштуватись. Директор їй повідомила, що її посада не зберігалась і на даний час інших посад немає. Після цього вона отримала довідку, яку подала до Солонянської селищної ради і селищний голова прийняв розпорядження про виплату їй середньомісячного заробітку на час працевлаштування. Директорка не повідомляла їй про необхідність письмового звернення про поновлення на посаді. На її думку, оскільки в КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» відсутні вакантні посади тому і поновлюватись нема куди. Також зазначила, що під час звернення до директорки КЗО «Сурсько-Михайлівська ЗЗСШ 1-3 рівня акредитації» вона не просила довідку до центру зайнятості, а повідомляла, що їй потрібна довідка для отримання середньомісячного заробітку.

Під час судового розгляду судом досліджено такі письмові докази надані стороною обвинувачення на підтвердження пред`явленого обвинувачення.

Довідку Комунального закладу освіти «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» №07 від 06 січня 2021 року, згідно якої адміністрація комунального закладу освіти повідомляє, що на даний час у закладі вільних вакансій немає. Всі педагогічні працівники прийняті на роботу та тарифіковані на 2020-2021 навчальний рік згідно штатного розпису та мають педагогічну освіту (Т. 2 а. с. 81).

Розпорядження селищного голови Солонянської селищної ради від 26 січня 2021 року, згідно якого відповідно до п. 20 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16 квітня 2020 року №562, ст. 118 КЗпП та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», здійснено збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_3 , яку вона отримувала на посаді секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради, на період її працевлаштування, але не більше 6 (шести) місяців, до 26 травня 2021 року; виплачено ОСОБА_3 середню заробітну плату за січень місяць 2021 року з бюджету Солонянської селищної ради; у разі працевлаштування ОСОБА_3 зобов`язано повідомити виконавчий комітет Солонянської селищної ради у 3-денний строк. Підставою вказаного розпорядження визначено: заяву ОСОБА_3 від 06 січня 2021 року, довідку відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Пенсійного фонду України від 06 січня 2021 року, довідку КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» № 07 від 06 січня 2021 року та копію трудової книжки ОСОБА_3 (Т. 2 а. с. 82).

Заяву ОСОБА_3 . Солонянському селищному голові про збереження за нею середньої заробітної плати, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради та виплату їй з 01 січня 2021 року на період працевлаштування (Т. 2 а. с. 83).

Довідку без номера та дати Відділу обслуговування громадян №6 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, про те, що ОСОБА_3 станом на 06 січня 2021 року не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії (Т. 2 а. с. 84).

Розрахункову відомість за січень 2021 року Виконавчого комітету Солонянської селищної ради, згідно якої ОСОБА_3 нараховано 18490,00, прибутковий податок 3328,20, військовий збір 277,35, разом утримано 3605,55 до виплати 14884,45 (Т. 2 а .с. 85).

Висновок експерта №СЕ-19/104-21/20520ЕК від 30 червня 2021 року, за яким експертом зроблено висновок, що в обсязі наданих на дослідження документів документально підтверджується нарахування середньої заробітної плати на період працевлаштування Солонянською селищної радою ОСОБА_3 за період часу з 01 січня 2021 року по 01 червня 2021 року у сумі 89368 грн. 33 коп., з якої утримано ПДФО у сумі 16086 грн. 03 коп., військовий збір у сумі 1340 грн. 52 коп., нараховано до виплати 71941 грн. 51 коп. При цьому експертом у дослідницькій частині висновку зазначено, що ОСОБА_3 нараховано Солонянською селищною радою середня заробітна плата в січні 2021 року 18490 грн. 00 коп., з них утримано 3328 грн. 20 коп. прибуткового податку, 277 грн. 35 коп. військового збору, та виплачено ОСОБА_3 14884 грн. 45 коп. (Т. 2 а. с. 182-193).

Список на зарахування вихідної допомоги на ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за січень 2021 року КФК 0210150, згідно якого в ньому міститься прізвище ОСОБА_3 та колонка виплати 14884,85, а також підписи селищного голови ОСОБА_7 та головного бухгалтера ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 194).

Зазначені докази підтверджують ту обставину, що ОСОБА_3 звернулась до Солонянської селищної ради із заявою про нарахування їй, як колишньому працівнику Сурсько-Михайлівської сільської ради, яка працювала на посаді секретаря ради, середньомісячної заробітної плати за січень 2021 року, до її працевлаштування, а також те, що вказана середньомісячна заробітна плата їй була нарахована в розмірі 18490 грн. 00 коп. та після утримання прибуткового податку в розмірі 3328 грн. 20 коп., військового збору в розмірі 277 грн. 35 коп. виплачена в розмірі 14884 грн. 45 коп.

Також вказані докази підтверджують, що в КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» станом на 06 січня 2021 року, тобто на день звернення ОСОБА_3 із заявою до Солонянської селищної ради, були відсутні будь-які вакантні посади і штат закладу був повністю укомплектований педагогічними працівниками.

Окрім цього судом було допитано представника потерпілого та свідків з боку сторони обвинувачення.

Представник потерпілого під час допиту в суді підтвердив, що дійсно обвинуваченій була нарахована та виплачена середньомісячна заробітна плата у зв`язку з тим, що відбулись зміни в законодавстві і обвинувачена, яка не була працевлаштована після звільнення її з посади секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради мала право на такі виплати. Буд-якого сумніву в достовірності довідки, яку надала обвинувачена до відділу кадрів Солонянської селищної ради не було і тому за розпорядженням селищного голови було виплачено середньомісячну заробітну плату.

ОСОБА_9 , яка під час її допиту показала суду, що вона з грудня 2016 року працює на посаді директора Сурсько-Михайлівської школи, на даний час в КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області». Обвинувачена звернулась до неї в усній формі з питання працевлаштування, на що вона повідомила їй, що в закладі відсутні вакансії і штат повністю укомплектований. Тоді обвинувачена попросила їй надати довідку про відсутність вакансій, як вона зрозуміла та має намір подати її до центру зайнятості, на що вона погодилась і таку довідку надала. Під час спілкування обвинувачена не повідомила їй, що вона була працевлаштована в школі і те, що вона має право на поновлення на попередній посаді. Лише після того, як її викликали на допит, вона з метою підготовки до допиту підняла архівні дані і з`ясувала, що обвинувачена була працевлаштована в школі з 1998 року по 2003 рік. Будь-якої реєстрації звернення обвинуваченої не здійснювалась, при цьому зазначила, що якби обвинувачена повідомила їй, що вона має право на поновлення, то вона б намагалась би відшукати їй якусь посаду з метою дотримання прав обвинуваченої. Також зазначила, що обвинувачена їй не повідомляла під час спілкування жодних підстав для її поновлення на посаді, при цьому вона сама не пропонувала обвинуваченій подати письмову заяву на поновлення на роботі.

ОСОБА_10 , яка будучи допитаною під час судового розгляду, показала суду, що вона працювала станом на грудень 2020 року в КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» на посаді вчителя, а також виконувала обов`язки секретаря, їй відомо, що обвинувачена раніше працювала у школі, але її посада начебто була скорочена. В грудні 2020 року вона зустріла обвинувачену в приміщені школи і та їй повідомила, що вона стає на біржу для працевлаштування. Також вона здійснювала реєстрацію довідки в журналі вихідної кореспонденції, яку надали обвинуваченій. Підстави надання такої довідки їй невідомі.

ОСОБА_11 , яка під час допиту дала показання суду, а саме відомості, які вона дізналась від самої обвинуваченої, про те, що її звільнили з останнього місця роботи, про те, що вона зверталась до попереднього місця роботи і їй відмовили в поновлені на посаді.

Суд з`ясувавши фактичні обставини пред`явленого обвинувачення, дослідивши докази надані стороною обвинувачення на підтвердження вказаних обставин, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 118 КЗпП України - працівникам,звільненим відроботи внаслідокобрання їхна виборніпосади вдержавних органах,а такожу партійних,профспілкових,комсомольських,кооперативних таінших громадськихорганізаціях,надається післязакінчення їхповноважень завиборною посадоюпопередня робота(посада),а приїї відсутності-інша рівноціннаробота (посада)на томусамому або,за згодоюпрацівника,на іншомупідприємстві,в установі,організації.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих ради» - депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Судом достовірно встановлено, а також не оспорюється сторонами, що обвинувачена працювала на виборній посаді секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради з 14 квітня 2003 року по 26 листопада 2020 року і була звільнена з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Також не оспорюється сторонами, що обвинувачена працювала до обрання її на виборну посаду в Сурсько-Михайлівській середній школі на посаді старшої вожатої.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що обвинувачена мала, у зв`язку з припиненням її повноважень, як секретаря Сурсько-Михайлівської сільської ради, право на гарантії передбачені ст.118 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих ради».

Як вбачається з обвинувального акту, сторона обвинувачення вказує, що обвинувачена з метою реалізації свого злочинного умислу з письмовою заявою до попереднього місця роботи не звернулась, відповідно до вимог чинного законодавства, та подала до Солонянської селищної ради письмову заяву про виплату їй середньої заробітної плати на період працевлаштування.

Тобто на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_3 обманом заволоділа майном Солонянської селищної ради, оскільки приховала від потерпілого ту обставину, що до попереднього місця роботи письмову заяву про надання їй попередньої роботи (посади) вона не подавала.

Як вказує в своїй постанові від 17 жовтня 2022 року Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №686/13801/16-к - положення закону про кримінальну відповідальність визначають шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, де за лексико-граматичним способом тлумачення закону обман і зловживання довірою передбачені у ст. 190 КК України як самостійні (альтернативні) способи вчинення шахрайства.

Обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для рішення про передачу майна або права на майно, за наявності обов`язку їх повідомити (пасивний обман).

До адресатів обману при вчиненні шахрайства належать не лише власники, а й інші особи, уповноважені власником або законом (у широкому його розумінні) на вчинення дій стосовно майна. Не виключається шахрайство в разі заволодіння чужим майном шляхом обману особи, яка фактично володіє ним без належних правових підстав, зокрема і такої, яка протиправно заволоділа ним.

Вказівка у ст. 190 КК України на вчинення дій стосовно чужого майна свідчить про те, що відповідальність за шахрайство пов`язана із встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), за відсутності законних підстав для того. При цьому усвідомлення винуватим, кому саме належить чуже для нього майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, увівши в оману власника або іншу особу, не є обов`язковим для встановлення ознак шахрайства.

Функціонально обман при вчиненні шахрайства не завжди спрямований на виникнення у потерпілого уявлення про вигідність чи обов`язковість передачі майна (наприклад, це стосується випадків передачі майна в тимчасове безоплатне користування, заволодіння чужим майном під виглядом збирання благодійної допомоги (військовим, пораненим, біженцям, хворим і т.п.), добровільних внесків, пожертвувань тощо).

Повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього винному, а отже і наступне фактичне протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.

Заволодінням установлюється панування над річчю, що і є результатом застосованого обману потерпілого, якого в такий спосіб зовні добровільно спонукають передати винуватому майно чи право на майно, фактичним наслідком чого є заподіяння матеріальної шкоди.

Як вже зазначалось судом встановлена, що обвинувачена має право на гарантії передбачені ст.118 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих ради», при цьому при аналізі положень ст. 33 вказаного Закону, вбачається, що дана норма має два виду гарантій, на які має право депутат і ці гарантії не можуть бути надані депутату одночасно, а саме це надання попереднього місця роботи і у разі неможливості такого надання збереження середньомісячного заробітку протягом шести місяців на час працевлаштування.

Слово «гарантія» означає «забезпечення, запорука». Гарантувати - тобто «забезпечувати, ручатися, встановлювати гарантії». Крім того, термін «гарантія» вживається для позначення засобів, за допомогою яких здійснюється забезпечення. Називають гарантіями також умови, необхідні для реалізації тих чи інших прав.

Гарантії в трудовому праві - це передбачені правовими нормами правила, які гарантують права осіб у процесі виникнення, існування, зміни та припинення трудових правовідносин.

Гарантії здійснення (в тому числі охорони й відновлення) трудових прав громадян - це закріплені в законодавстві умови та засоби, що забезпечують суб`єктам трудових і похідних від них правовідносин реальні можливості для охорони, безперешкодного здійснення, відновлення (у разі порушення) їх суб`єктивних прав і належного виконання ними обов`язків. Вищезaзнaчені трудові гaрaнтії, що зaбезпечують реaлізaцію нaдaних працівникам прaв, мaють як немaтеріaльний (нaприклaд, збереження місця роботи, посaди), тaк і мaтеріaльний (збереження середнього зaробітку) хaрaктер. Признaченням грошових сум, що здійснюються зa цей чaс, є зaбезпечення збереження середнього зaробітку працівника (повністю чи чaстково), a тaкож попередження втрaти цього зaробітку.

Вищезазначеними нормами передбачено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Отже, збереження попередньої роботи (посади) після закінчення повноважень на виборній посаді відноситься до нематеріальних гарантій, що забезпечують фактичну реалізацію й усебічну охорону права на працю.

Зазначена норма законодавства передбачає право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади на одержання попередньої роботи (посади) за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота (посада).

Трудовим законодавством не передбачено механізму реалізації вказаної гарантії.

Верховний суд в своїй постанові №210/340/20 від 26 жовтня 2022 року звернув увагу на те, що сам факт припинення повноважень працівника на виборній посаді автоматично не поновлює його на попередній посаді без волевиявлення та бажання працівника зайняти таку посаду.

Як встановлено в судовому засіданні обвинувачена зверталась до КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області», а саме до директора з приводу надання їй попередньої роботи, але будь-яких дій щодо надання їй попередньої роботи або запропонування їй іншої роботи, керівництвом КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» здійснено не було, натомість їй надано довідку про відсутність будь-яких вакантних посад та про повне укомплектування штату педагогічними працівниками.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченою здійснено дії на ініціювання питання про надання їй попереднього місця роботи.

Що стосується посилань сторони обвинувачення на показання свідка ОСОБА_9 про те, що обвинувачена не подала саме письмову заяву про надання їй попереднього місця роботи, то суд до вказаних посилань та показань ставиться критично, враховуючи, що положень про обов`язкове подання саме письмової заяви про надання попереднього місця роботи діюче законодавство про працю не містить.

При цьому суд зауважує, що обвинуваченій була надана довідка КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» про відсутність вакантних посад та про укомплектування штату, яку вона надала до Солонянської селищної ради, тому суд погоджується з доводами обвинуваченої, про те що отримавши таку довідку в неї були обґрунтовані підстави вважати, що попередню роботу або іншу, їй не надають і вона має право на збереження за нею середньомісячного заробітку на час працевлаштування протягом шести місяців.

Щодо показань свідка ОСОБА_9 , що довідку вона надавала для подання її до центру зайнятості, то суд вказані показання відкидає з тих підстав, що вони спростовуються змістом самої довідки, в якій не вказано для пред`явлення до якої установи надано зазначену довідку, а також тому, що свідок не повідомила підстави надання довідки для центру зайнятості, враховуючи, що будь-якого запиту від вказаної установи відносно ОСОБА_3 до КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області» не надходило.

Враховуючи, що суб`єктивною стороною кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке інкримінується обвинуваченій, є прямий умисел на заволодіння майном потерпілого шляхом обману, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено суду наявність такого умислу в діянні обвинуваченої, оскільки під час судового розгляду достовірно встановлено, що подання обвинуваченою потерпілому заяви на збереження за нею середньомісячної заробітної плати та додання до такої заяви довідки КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області», було здійснено без будь-якого обману з її боку в частині приховування факту, можливості працевлаштування на попередньому місці роботи, оскільки можливість такого працевлаштування відсутня.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено суду наявність в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, що в свою чергу є підставою, у відповідність до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, для ухвалення виправдувального вироку.

Оскільки судом по кримінальному провадженню не ухвалюється обвинувальний вирок і з огляду на положення ст. 124 КПК України, суд не стягує з обвинуваченої процесуальні витрати в розмірі 171 грн. 62 коп. за проведення судової експертизи №СЕ-19/104-21/20520ЕК від 30 червня 2021 року, а відносить їх за рахунок держави (Т. 2 а. с. 184).

При вирішенні долі речових доказів, суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи, що суду не було надано жодного речового доказу, тому й вирішити питання, щодо їх долі суд позбавлений можливості.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся, запобіжний захід не застосовувався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватою у пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та виправдати її на підставі п.3ч.1ст.373КПК України,у зв`язку з недоведеністю наявності в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Процесуальні витрати в розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 62 (шістдесят дві) коп. на проведення судової експертизи № СЕ-19/104-21/20520ЕК від 30 червня 2021 року віднести за рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, її захиснику, прокурору, та представнику потерпілого.

Головуючий: суддя ОСОБА_1