Рішення

від 24.10.2023 по справі 725/5973/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/5973/23

Номер провадження 2/725/723/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «УЛФ-Фінанс», ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 15.02.2023 року в м.Чернівці по вул. Головній, 187 мала місце ДТП внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб марки Dacia Sanderoд.н.з. НОМЕР_1 . Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 01.05.2023 року відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП по факту вказаної ДТП. На момент вказаної події відповідач керував транспортним засобом марки Renault Logan д.н. НОМЕР_2 , який належить ТОВ "УЛФ-Фінанс" на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , проте 15.08.2019 року на підставі Договору фінансового лізингу №4449/08/ 19-г зазначений автомобіль був переданий ТОВ "Індастрі Інкорпорейшн". Відповідно до відомостей, які містяться на офіційному сайті МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника вказаного транспортного засобу була застрахована в ТДВ «СК Кредо», поліс ТДВ СК «Кредо» №210577122.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного ТЗ №42-2630 вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero д.н. НОМЕР_1 , пошкодженого 15.02.2023 року внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7, - складає 74 733,55 грн.; ринкова вартість КТЗ до пошкодження складає 121 712,00 грн.; вартість відновлюваного ремонту КТЗ становить 106 276,81 грн.

Вважає, що Страхова компанія ТДВ СК «Кредо», в межах ліміту відповідальності страховика (130 000,00 грн.), має обов`язок виплатити позивачу суму страхового відшкодування в розмірі матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7, у розмірі 74733,55 грн., за мінусом франшизи у розмірі 3200,00 грн., що складає 71533,55 грн., а тому на відповідачів покладається обов`язок відшкодування різниці у розмірі 34743,26 грн., що включає в себе також розмір франшизи в сумі 3200,00 грн. за страховим полісом. Крім того, позивач поніс витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 5000 грн. та такі витрати слід покласти на відповідачів.

З урахуванням наведеного, вважає, що загальний розмір завданої майнової шкоди, підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача складає 39743,26 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору позивачем на адресу відповідачів були надіслані відповідні претензії, які залишились поза увагою останніх, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

На підставі вище наведеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідачів на його користь позивача майнову шкоду в розмірі 39743,26 грн. та судові витрати в сумі 13073,60 грн.

На вказану позовну заяву надійшов відзив ТзОВ «УЛФ-Фінанс» в якому представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» є лізинговою компанією та усі транспортні засоби перебувають у її власності, які в подальшому фактично передаються у платне користування та володіння іншим фізичним чи юридичним особам до моменту виплати ними повної вартості об`єкта лізингу. Зокрема, 07 серпня 2019 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» було укладено Договір фінансового лізингу № 4449/08/19-Г (для фінансування нових предметів лізингу у гривні) згідно пп.3.1-3.3 якого Предметом лізингу є автомобіль RENAULT LOGAN, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 та 15 серпня 2019 року за Актом (видаткова накладна) прийому-передачі предмету лізингу до Договору фінансового лізингу № 44449/08/19-Г від 07 серпня 2019 року, Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв, в якості Предмету лізингу згідно Договору вказаний автомобіль. Разом із автомобілем усі ризики, пов`язані з його користуванням та володінням перейшли до Лізингоодержувача. Крім того, 25.08.2021 року у зв`язку з повним виконанням ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу та припиненням дії Договору, Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у власність транспортний засіб марки Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2 .

Таким чином, вважає, що ТзОВ «УЛФ-Фінанс» не є належним відповідачем у даному спорі та звертав увагу на положення п. 2.2 ПДР України та ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, а тому просив відмовити в задоволенні позову в частині вимог до ТзОВ «УЛФ-Фінанс».

Також, на вказану заяву надійшли заперечення ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» в яких представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що вказане товариство надає транспортні засоби фізичним особам на підставі договору прокату. Так, ОСОБА_3 не є працівником ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн», отримав відповідний автомобіль на підставі договору прокату, умовами якого передбачено відповідальність водія перед третіми особами за завдану ними шкоду в результаті ДТП, а ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» за дії орендаря, під час керування ним орендованим транспортним засобом, відповідальності не несе.

В рамках судового розгляду даного спору судом витребувано у ТОВ «УЛФ-Фінанс» та ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» наступні докази: документи, що підтверджують право власності на ТЗ Renault Logan д.н. НОМЕР_2 станом на 15.02.2023 р.; договір фінансового лізингу №4449/08/19-Г від 07.08.2019 p., що укладений між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ТОВ "Індастрі Інкорпорейшн" відносно ТЗ Renault Logan д.н. НОМЕР_2 , інформацію та підтверджуючі документи відносно того чи діяв даний договір, чи вносились до вказаного договору зміни станом на 15.02.2023 р.; акт приймання-передачі предмету лізингу від 15.08.2019 р. до Договору фінансового лізингу №4449/08/19-Г від 07.08.2019 p., що укладений між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ТОВ "Індастрі Інкорпорейшн" відносно ТЗ Renault Logan д.н. НОМЕР_2 , та інформацію з підтверджуючими документами відносно того чи перебував даний ТЗ у Лізингоодержувача станом на 15.02.2023 p., або ж був повернутий ОСОБА_4 ; документи, що підтверджують право власності на ТЗ Renault Logan д.н. НОМЕР_2 станом на 07.08.19 р.; інформацію та підтверджуючі документи відносно того чи перебував станом на 15.02.2023 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у трудових відносинах з ТОВ "Індастрі Інкорпорейпін", ТОВ "УЛФ-Фінанс"; інформацію та підтверджуючі документи відносно того чи передавався (перебував) станом на 15.02.2023 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користування (чи було у нього інше право володіння) автомобілем Renault Logan д.н. НОМЕР_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився, в його інтересах діяла представник, яка в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у тексті позовної заяви. Також, просила врахувати вимоги ст. 1166 ЦК України, яка регламентує відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та покладає таку відповідальність на особу, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, що на її думку свідчить про наявність обов`язку власника транспортного засобу, в даному випадку відповідної юридичної особи, відшкодувати завдану шкоду позивачу.

Решта учасників процесу в судове засідання не з`явились, представник ТОВ "Індастрі Інкорпорейшн" у тексті заперечень просив справу розглядати без його участі, решта учасників процесу в судове засідання не з`явились, хоча вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Додатково слід зазначити, що відповідача ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи по суті повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/ в порядку до ч.11ст. 128 ЦПК України, а також поштою за останнім відомим місцем його проживання, яке зазначене у тексті позовної заяви та постанові суду у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, зі змістом процесуальних рішень у даній справі сторони могли знайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/ ,а також інформаціящодо даноїсправи розміщуєтьсяна офіційному веб-порталісудової владиУкраїни вмережі Інтернетза наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/, де в розділі «Громадянам» містяться відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судових засідань у даній справі, про що також сторонам було повідомлено в ухвалі про відкриття провадження по справі.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 року №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити справу по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість вирішення даного спору за участю представника позивача та за відсутності сторін і їх представників.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, судом встановлено, що постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 01.05.2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП по факту ДТП, яка мала місце 15.02.2023 року о 22 год. 25 хв. в м.Чернівці по вул. Головній, 187 за участю автомобіля марки Renault Logan д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та Dacia Sanderoд.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаною постановою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а/с 10).

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки Dacia Sanderoд.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (а/с 11).

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №42-2630 від 18.04.2023 року, вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero д.н. НОМЕР_1 , пошкодженого 15.02.2023 року внаслідок ДТП на дату оцінки становить 74 733,55 грн., при цьому у вказаному звіті визначено також вартість відновлюваного ремонту в сумі 106 276,81 грн. (а/с 17-30).

Пунктом першим частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника вказаного транспортного засобу, яким на момент ДТП керував ОСОБА_3 , була застрахована в ТДВ «СК Кредо», поліс ТДВ СК «Кредо» №210577122, страховий ліміт 130000, франшиза - 3200 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що обов`язок відшкодування вартість матеріального збитку в сумі 74 733,55 грн., що з урахуванням франшизи буде становити 71533,55 грн. покладається на страхову компанію, а тому різниця між вказаною виплатою та вартістю відновлювального ремонту 34743,26 грн., а також франшиза 3200 грн. та вартість проведеної автотоварознавчої експертизи в розмірі 5000 грн., в всього 39743,26 грн. підлягають стягненню з відповідачів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За наслідками розгляду справи встановлено, що транспортний засіб марки Renault Logan д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , належав на праві власності ТОВ «УЛФ-Фінанс», яке на підставі договору фінансового лізингу №4449/08/19-Г від 07.08.2019 року передало вказаний автомобіль у лізинг ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн», яке в свою чергу на підставі договору від 08.11.2022 року відповідачу в строкове платне користування для задоволення власних потреб чи будь-яких інших потреб, в тому числі для здійснення перевезення пасажирів (а/с 57, 75).

Незважаючи на те, що у долученому ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» договору прокату з додатками до нього відсутні відомості про модель та номерний знак автомобіля, переданого в прокат ОСОБА_3 , в судовому засідання ніким з учасників не ставилось під сумнів, що предметом вказаного договору був саме автомобіль Renault Logan д.н. НОМЕР_2 , вказана обставина визнана представником відповідача та будь-яких доказів, які б ставили це під сумнів за наслідками розгляду справи не встановлено.

Окрім того, відповідно до акту від 25.08.2021 року про передачу права власності до Договору фінансового лізингу №№4449/08/19-Г від 07.08.2019 року, право власності на вказаний вище автомобіль перейшло до ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» (а/с 60).

За таких обставин, позивач безпідставно пред`явив позовні вимоги до ТОВ «УЛФ-Фінанс».

Також, надаючи оцінку доводам позивача та його представника про те, що за завдану шкоду також має нести відповідальність ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн», як особа, яка володіла транспортним засобом марки Renault Logan д.н. НОМЕР_2 , суд виходить з наступного.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до статті 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Наведене узгоджується з правовою позицією сформованою у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №703/2166/16-ц.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги до відповідача ТОВ «Індастрі Інкорпорейшн» не підлягають задоволенню з огляду на те, що між діями останнього та шкодою завданою позивачу відсутній причнно-наслідковий зв`язок, при цьому помилковими є посилання представника позивача на вимоги ч. 2 ст. 1187 ЦК України, яка передбачає відповідальність особи, яка володіє транспортним засобом, оскільки таке володіння не ототожнюється із правом власності.

Так, п. 2.2 ПДР України передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Згідно ч.1ст.787 ЦКУкраїни, за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.

Таким чином, на момент ДТП ОСОБА_3 , на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом марки Renault Logan д.н. НОМЕР_2 , допустив порушення ПДР України, внаслідок чого було завдано матеріальних збитків позивача, був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що призвело до механічних пошкоджень належного позивачу автомобіля, а тому законом на останнього покладено обов`язок з відшкодування завданої ним шкоди позивачу.

Враховуючи викладене, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 , в межах заявлених позовних вимог, підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 34743,26 грн., що становить різницю між сумою матеріального збитку та вартістю відновлювального ремонту, а також франшиза 3200 грн. та вартість проведеної автотоварознавчої експертизи в розмірі 5000 грн., в всього 39743,26 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, зокрема судовий збір в сумі 1073,60 грн. та витрати на правову допомогу.

У відповідності до вимог ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4)ціною позовута (або)значенням справидля сторони,в томучислі впливомвирішення справина репутаціюсторони абопублічним інтересомдо справи. Уразі недотриманнявимог частиничетвертої цієїстатті судможе,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи в сукупності із наданими представником позивача доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 09.03.2023 року з Додатком, розрахунком суми гонорару від 20.06.2023 року, актом наданих послуг від 20.06.2023 року, суд приходить до висновку, що розмір витрат позивача на правову допомогу у зв`язку із судовим розглядом даного спору становить 12000 грн., що є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та складністю справи.

При цьому, суд також приймає до уваги правовий висновок Верхового суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 відповідно до якого у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки мас бути сплачено.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.22, 397, 398, 787, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 106, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , майнову шкоду в сумі 39743,26 грн. (тридцять дев`ять тис. сімсот сорок три грн. 26 коп.), а також витрати на правову допомогу в сумі 12000 грн. та судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України або в той самий строк безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текстрішення виготовлений 30.10.2023року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна