Постанова

від 24.10.2023 по справі 704/50/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1219/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №704/50/20 Категорія: 302000000 Дьяченко Д. О. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.,

за участю секретаря Матюхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-АА» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-АА» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21.09.2015 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі №800, згідно якого він передав в оренду відповідачу належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, площею 3,6331 га.

Згідно з п. 9,10 даного Договору виплата орендної плати проводиться в грошовій формі у розмірі 7,5% від грошової оцінки землі, що на момент укладання договору становила суму 10135 грн. 12 коп. і вноситься відповідачем у формі: грошовій, натуральній, відробітковій, яка включає в себе безкоштовну поставку соломи до будинку, оранку та культивацію присадибної ділянки до 0,40 га та сплату податку з доходів фізичних осіб.

Остаточний розрахунок до 31 грудня поточного року.

До 2018 року відповідач належним чином виконував умови договору, однак починаючи з 2019 року почав виплачувати орендну плату без врахування індексації, тобто не в повному обсязі, а виплата орендної плати у формі безкоштовної поставки соломи до будинку та обробітку присадибної ділянки з 2016 року взагалі не проводиться.

Також відповідач відмовив позивачу у виплаті орендної плати за 2018-2019 роки в натуральній формі, а саме зерном.

Такі ж дії відповідач повторив при виплаті позивачу орендної плати за2019-2020, 2020-2021 та 2021-2022 роки.

Систематична невиплата орендної плати в натуральній формі та у вигляді безкоштовної поставки соломи до будинку і обробітку присадибної ділянки створило несприятливі умови для позивача, оскільки він проживає в селі та утримує худобу, у зв`язку з чим змушений нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи та зерна, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,6331 га (кадастровий номер 7124089300:01:001:0191) №Т 800, укладений 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Промінь-АА», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітет Звенигородської міської ради Черкаської області Товмацькою Ю.М. 20.10.2016 року за №17053090.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 23 травня 2023 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею та стягнуто з ТОВ «Промінь-АА» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 840,00 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (оранка, культивації присадибної земельної ділянки та поставка соломи до садиби орендодавця) є істотними порушеннями умов договору, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ТОВ «Промінь АА» подало апеляційну скаргу, в яких посилаючись на те, що рішення суду є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати та ухвалити по суті спору нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права в частині прийняття уточненої позовної заяви ОСОБА_2 після закриття підготовчого провадження та без винесення будь-якого процесуального рішення.

Вказує, що зміст договору оренди передбачає оплату орендної плати у відробітковій та натуральній формі не додатково до грошової суми орендної плати, а в рахунок такої плати.

Отже, у спірному договорі сторонами узгоджено рівень орендної плати в грошовому виразі (п.9 договору) і передання продукції чи робіт здійснюється в рахунок орендної плати, а не додатково до такої грошової суми.

Зазначає, що товариством не було порушено зобов`язань за договором оренди, оскільки її виплати здійснювалися у повному обсязі у грошовому виразі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанціїзгідно з договором оренди землі №800від 21.09.2015 року ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Промінь-АА» належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, площею 3,6331 га, яка знаходиться на території Тальянківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Строк дії договору10 років.

Згідно з п. 9 даного Договору орендна плата становить 7,5% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки приватної власності за рік і на дату укладення договору з урахуванням індексації складає 10135 грн. 12 коп. і вноситься орендарем у формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Податок з доходів фізичних осіб утримується і перераховується до бюджету з доходів орендодавця відповідно до законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 Договору).

Згідно з п. 12 Договору передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється письмово відповідними документами.

Відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік к разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Листом-повідомленням про внесення змін до договору оренди від 10.04.2019 року ТОВ «Промінь-АА» повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку із запланованою зміною договору орендної плати за земельний пай на 2018 року до 12% пропонується ОСОБА_1 продовжити термін дії основного договору додатково на 4 роки. У разі не підписання додаткової угоди орендна плата буде нараховуватись згідно розміру вказаному у договорі 7,5%.

Згідно з відповіддю ОСОБА_1 на лист-повідомлення від 01.06.2019 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Промінь-АА» про те, що він згідний підписати додаткову угоду лише в разі виключення з неї пункту щодо зміни строку дії договору, а дане питання пропонує вирішити в рік закінчення дії основного договору.

Згідно із зверненням ОСОБА_1 до ТОВ «Промінь-АА» від 23.07.2019 року ОСОБА_1 просить орендаря виплачувати йому орендну плату на рівні із іншими орендодавцями в розмірі 12%, на що він дав згоду в попередньому листі. Також він повідомляє, що орендарем, після того, як він відмовився продовжити строк дії договору, перестала проводитись оплата в повному обсязі, а саме починаючи з 2019 року не проводилась оранка та обробіток його присадибної ділянки (відробіткова форма орендної плати), а також орендна плата в натуральній формі, яку він отримував на протязі дії договору з 2015 року йому не видається. Також йому перестали надавати в рахунок орендної плати тюки соломи. Орендодавець в односторонньому порядку змінив форму орендної плати, що є порушенням умов договору, а саме п.12 договору про оренду землі.

Згідно із заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Промінь-АА» від 02.08.2019 року ОСОБА_1 просить розрахуватись за орендну плату паю зерном.

Згідно із відповіддю ТОВ «Промінь АА» Усатому від 29.08.2019 року товариство повідомляє, що через не підписання ОСОБА_1 додаткової угоди товариство не зможе виплачувати орендодавцю орендну плату в збільшеному розмірі. Інші орендодавці погодились на 12% тому їх їм виплачують. Також повідомляє, що у договорі не має прямого посилання на тюки соломи, обробіток присадибної ділянки і таке інше. Вони не можуть знати по кожному орендодавцю в який час у нього земельна ділянка готова до оранки і т.п. Вони виконують такі роботи коли мають заявку орендаря. Таких заяв він ОСОБА_1 , вони не отримували.

Згідно із заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Промінь-АА» від 28.10.2019 р. ОСОБА_1 просить зорати город 0,30 га.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У статті 21 цього Закону передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 наполягав на тому, що відповідач порушує умови зобов`язання, які полягають у несплаті орендної плати у натуральній та відробітковій формі, що передбачено пунктом 9 Договору оренди землі № Т 800 від 21.09.2015 року.

Установлено, що відповідно до п. 9 договору щорічна орендна плата становить 7,5% нормативно грошової оцінки земельної ділянки приватної власності за рік і на дату укладення договору з урахуванням індексації складає 10135,12 грн. і вноситься орендарем у формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Податок з доходів фізичних осіб утримується і перераховується до бюджету з доходів орендодавця відповідно до законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 Договору).

Орендна плата, визначена договором, вноситься (виплачується) орендарем частинами на протязі поточного року за умови, що остаточний розрахунок буде завершений до 31 грудня такого року (пункт 11 договору).

Пункт 12 спірного договору передбачає, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється письмово відповідними документами. У разі розрахунку готівкою чи по безготівковій формі платежі здійснюється за заздалегідь повідомленими реквізитами для сплати коштів. Орендар повідомляє орендодавця про намір сплатити орендну плату (її частину) у спосіб, що забезпечує належне отримання такого повідомлення орендодавцем незалежно від того чи зроблено воно усним, письмовим чи іншими засобами. У разі ухилення (відмови) орендодавця від прийняття орендної плати, орендар має право вчинити заходи щодо забезпечення належного виконання ним свого обов`язку щодо сплати орендної плати, зокрема, ініціювати грошовий переказ за адресою орендодавця.

Тож Верховний Суд встановив, що існує неоднакове розуміння сторонами умов договору про орендну плату. Від встановлення обставин, чи відповідає розмір орендної плати, сплачений орендарем на користь орендодавця, змісту таких умов, залежить, чи існують підстави для стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичним невиконанням орендарем умов договору про орендну плату.

У постанові від 30 червня 2021 року у справі № 183/2390/18 (провадження № 61-5123св19) Верховний Суд зазначив, що «підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

У той же час, тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановленістаттею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень».

У постанові від 03 березня 2021 року у справі № 522/799/16 (провадження № 61-2887св20) Верховний Суд зазначив, що метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі. Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні були брати до уваги однакове для усього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.

Колегія суддів, аналізуючи зміст правочину укладеного між сторонами у справі констатує, що сторонами узгоджений розмір орендної плати у грошовому виразі у сумі 10135,12 грн. з урахуванням індексації.

При цьому, при тлумаченні умов договору щодо форми виплати орендної плати колегія суддів доходить висновку, що сплата орендної плати у межах зазначеної суми може бути здійснена у трьох формах: грошовій, натуральній та відробітковій.

На переконання колегії суддів, виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунку по орендній платі як окремою формою розрахунку, передбаченого договором, так і їх сукупністю (наприклад грошовою та відробітковою) не є порушенням умов договору та не несе несприятливих наслідків для орендодавця. Незалежно від форми виконання розрахунку, він повинен бути здійснений у розмірі визначеному пунктом 9 договору оренди.

Посилання у справі на практику на постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 20.03.2019 у справі №183/3652/16, від 01.02.2023 у справі №485/1697/20, є помилковими, адже у зазначених справах мали місце інші фактичні обставини, а саме - орендар був зобов`язаний в якості орендної плати одночасно сплатити орендодавцеві погоджену суму грошових коштів, передати погоджений розмір сільськогосподарської продукції та надати послуги з обробітку земельної ділянки погодженої площі. Тобто усі форми сплати орендної плати існували одночасно та кожна з них мала конкретно визначений розмір.

Отже, висновки суду першої інстанції, щодо неналежного виконання зобов`язання в частині порушення умов договору у здійсненні орендної плати у натуральній та відробітковій формі, ґрунтуються на неправильному тлумаченні судом змісту правочину.

Перевіривши правильність нарахування сплаченої орендної плати за 2018-2022 року, колегія суддів доходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 289.1статті 289ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень пункту 289.2статті 289ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1., 288.5статті 288ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статей 1, 2Закону України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15Закону України«Про оцінкуземель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15Закону України«Про орендуземлі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином,нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).

Умовами укладеного 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Промінь-АА» договору оренди землі у пункті 9 передбачено, що сторони погодили розмір орендної плати у грошовій формі, що становить 7,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладання договору з урахуванням індексації 10135,12 грн. Пунктом 10 указаного договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2022-rik/) встановлено, що у 2016, 2017, 2018 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік становив 126,6%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексуУкраїни (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки - 1,0;

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік - 1,0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2016 - 2022 років не змінювався, та становив 1,0 %, що не впливало на визначений договором від 21 вересня 2015 року розмір орендної плати.

Умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі (пункт 10 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21Закону України«Про орендуземлі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц (провадження № 61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20), від 12 квітня 2023 року у справі №175/642/19 (провадження №61-3451св22).

Відповідно до пункту 8 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 20.12.2016 року №1791 VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році») кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення з 1995 року станом на 1 січня 2019 року становить 4,796.

Відповідно до постанови КМУ №1185 від 31.10.2011 №1185 «Про внесення змін до методики нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» (з 01.01.2012 року до нормативно грошової оцінки ріллі застосовується коефіцієнт 1,756.

Згідно з пунктом 9 договору податок з доходів фізичних осіб утримується і перераховується до бюджету з доходів орендодавця відповідно до законодавства.

Крім того, відповідно до підпункту 170.1,1 пункту 170.1 статті 170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з підпунктом 168.1.1пункту 168.1статті 168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку у відсотку, визначену статтею 167 ПК України, і ставку військового збору 1,5 відсотки, встановлену підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розд. XX ПК України.

Як видно із наданих відповідачем доказів позивачу було сплачено орендну плату у 2018 році у розмірі 15663,53 грн. (отримано у натуральній формі), у 2019 року (шляхом направлення поштового переказу) у розмірі 9696,24 грн., у 2020 році 9696,30 грн., у 2021 році 9789,60 грн., у 2022 році 9789,70 грн.

З розрахунку здійсненого судом апеляційної інстанції з урахуванням того, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2016 - 2022 років не змінювався, та за мінусом податків, орендна плата повинна була становити 9789,70 грн. на рік (за формулою 19253,46 (нормативно грошова оцінка землі) х 1,756 х 4,796 х 7,5% = 12161,12 грн. 19,5% (податків і зборів).

Слід зазначити, що у 2019 році та 2020 році розмір орендної плати зменшено у зв`язку з комісією за пересилання коштів орендарю.

З огляду на викладене, відповідачем не порушено зобов`язань щодо сплати орендної плати на користь орендодавця.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що судом прийнято уточнену позовну заяву з порушенням норм процесуального законодавства після винесення ухвали про закінчення підготовчого засідання, то колегія суддів враховує наступне

Пункт 2 частини 2 статті 49 ЦПК України передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Як видно із матеріалів справи з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у січні 2020 року.

Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

Уточнена позовна заява подана ОСОБА_1 датована 23 січня 2023 року.

З огляду на зазначене судом першої інстанції дійсно порушено процесуальні норми у частині прийняття до розгляду уточненої позовної заяви. При цьому, про її прийняття свідчить зміст рішення по суті спору, окремих ухвал судом першої інстанції не постановлялося.

Відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У той же час, зважаючи на тривалість розгляду справи, а також те, що суд у оскаржуваному рішенні надав оцінку по суті відповідним уточненим позовним вимогам, колегія суддів вважає правильним переглянути судове рішення, у тому числі з урахуванням даних змін до позовної заяви.

За обставинами справи орендар виконував свій обов`язок з орендної плати. У зв`язку з висновками про повне виконання орендарем умов про орендну плату, сплату її своєчасно та в повному обсязі колегія суддів не встановила підстав для висновків про існування обставин для розірвання договору оренди землі через систематичну несплату орендарем орендної плати, що позивач визначив підставою позову.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

Із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із апеляційною скаргою ТОВ «Промінь-АА» сплатило судовий збір у розмірі 1260,00 грн., який підлягає стягненню на користь товариства з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Промінь-АА» задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 23 травня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Промінь-АА»про достроковерозірвання договоруоренди земельноїділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-АА» судові витрати у розмірі 1260,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2023 року.

Судді: