Постанова

від 18.10.2023 по справі 208/8066/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6197/23 Справа № 208/8066/19 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Єлізаренко І.А., Петешенкової М.Ю.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Товарна біржа «Дніпродзержинська», приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович, Обласне комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року Кам`янська міська рада Дніпропетровської області звернулась до суду з вищевказаним позовом (т. 1 а.с. 2-9), однак, в подальшому подавала неодноразово заяви про зміну предмету позову (т. 1 а.с. 149-152, 246-249, т. 2 а.с. 70-74), в обґрунтування якого посилалась на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2019 року Кам`янська міська рада дізналась про незаконне відчуження майна, яке належить територіальній громаді м.Дніпродзержинська на праві комунальній власності.

18 вересня 2019 року фахівцями відділу земельних відносин та самоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради було проведено обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У результаті обстеження встановлено, що рішенням міської ради від 31.08.2011 №175-11/VІ ТОВ «Автоман» надано в користування земельну ділянку площею 0,0092 га (частка у спільному землекористуванні 10,49%, площа земельної ділянки у спільному землекористуванні 0,0877 га) за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення нежитлових приміщень та укладено договір оренди земельної ділянки від 26.01.2012 №12093 строком до 31.08.2021.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно за зазначеною адресою.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_4 на 3/50 частини (підстава: договір купівлі-продажу реєстр №5032, виданий 22.12.2000 приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О.); ОСОБА_5 на 11/50 частин (підстава: рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.11.2007); територіальною громадою м. Дніпродзержинська на 36/50 частин (підстава: свідоцтво про право власності видане 14.03.2000 фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська).

3/50 частинам нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виділеним у власність ОСОБА_4 надано адресу: АДРЕСА_2 .

Рішенням міської ради від 31.10.2014 №1122-56/VI ОСОБА_4 надано в користування земельну ділянку (кадастровий номер 1210400000:02:006:0521) площею 0,0320 га за адресою: АДРЕСА_2 , та укладено договір оренди земельної ділянки від 05.01.2015 №13009 строком до 31.10.2024 (державна реєстрація від 22.01.2015 №8530173).

11/50 частинам нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_5 ) надано адресу: АДРЕСА_2 . Право власності на об`єкт нерухомого майна офіс за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_5 перейшло до ОСОБА_1 .

Рішенням міської ради від 28.11.2008 №527-29/V ОСОБА_1 надано в користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 :

- площею 0,1074 га для розміщення офісу (під проходами, проїздами та площадками) та укладено договір оренди земельної ділянки від 23.07.2009 №10770 строком до 28.11.2018 (державна реєстрація від 17.12.2009 №040910600610);

- площею 0,0186 га (частка у спільному землекористуванні 21,24%, земельна ділянка у спільному користуванні площею 0,0877 га) для розміщення офісу та укладено договір оренди земельної ділянки від 23.07.2009 №10771 строком до 28.11.2018 (державна реєстрація від 17.12.2009 №040910600609).

Рішенням міської ради від 23.02.2018 №982-22/VIІ ОСОБА_1 припинено право користування земельними ділянками площею 0,1074 га та 0,0186 га за адресою: АДРЕСА_2 , в зв`язку з порушеннями, виявленими постійною комісією.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 належить право власності на нерухоме майно нежитлову будівлю (приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 (підстава: договір купівлі-продажу №24, виданий 15.01.2016 приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В.).

Фактично, на момент візуального обстеження, на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0877 га за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено двоповерхову капітальну будівлю, частина першого поверху якої використовується ОСОБА_1 для здійснення комерційної діяльності, другий поверх та частина першого поверху перебуває у власності територіальної громади м.Кам`янське.

Крім того, ОСОБА_1 використовується земельна ділянка, прилегла до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0915 га для розміщення вітрини магазину садового приладдя.

Документи на землекористування не оформлено, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Рішення міської ради про надання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0915 га за адресою: АДРЕСА_1 , в користування не приймалось.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», дана земельна ділянка зайнята самовільно.

Також, з відповідної інформації стало відомо про незаконне заволодіння комунальною власністю, а саме нерухомим майном нежитловою будівлею (приміщення №2).

15.01.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 158,9 кв.м. (Предмет договору складається з: А-2 нежитлової будівлі) Договір було посвідчено приватним нотаріусом Красношлик В.В., Кам`янського міського нотаріального округу. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису про право власності: 12970991, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 824741712104.

Таким чином відповідач ОСОБА_1 нібито став власником об`єкту нерухомого майна нежитловї будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 158,9 кв.м.

В свою чергу, відповідач - ОСОБА_2 , став власником об`єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2002 року, укладеного на Товарній біржі «Дніпродзержинська» придбавши вищезазначену нежитлову будівлю у ОСОБА_3 .

Як свідчить реєстраційний напис на зворотньому боці копії вищезазначеного договору, він був зареєстрований в БТІ м. Дніпродзержинська в реєстровій книзі №1 за реєстровим №8, що підтверджується відповідним штампом на цьому договорі. Договір купівлі-продажу був укладений у простій письмовій формі, не був нотаріально посвідчений.

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу від 11.11.2002 року, укладеного на Товарній біржі «Дніпродзержинська» - відповідач ОСОБА_3 , в свою чергу, став власником цього об`єкта нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності від 17.07.1998 року та зареєстровано в БТІ м. Дніпродзержинськ в реєстровій книзі №1 за реєстром №8. При цьому не було зазначено ким видано це свідоцтво та не було зазначено дату державної реєстрації права власності.

Але, всі зазначені вище правочини щодо відчуження нерухомого майна є незаконними, оскільки майно належить територіальній громаді міста Дніпродзержинська на праві комунальній власності.

На підставі Рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 09.03.2000р. №68, видано свідоцтво на право власності від 14.03.2000р. на нежитлові будівлі в цілому, які розташовані в АДРЕСА_1 , власником нежитлових будівель на праві комунальній власності з 14.03.2000р. є територіальна громада м.Дніпродзержинська.

Право комунальної власності, в цілому складається з: 2 (двох) будинків - будівля майстерні, будівля школи. (А-2 автошкола цегла, загальною площею 1 596,9 кв.м., Г-1- майстерні шлакоблок, загальною площею 143,5 кв.м., 1-4 огорожі, І-тротуар, загальна площа 1740,4 кв.м.).

В свою чергу, договором про поділ майна від 08.06.2006р. було зроблено поділ об`єкту нерухомого майна, за адресою по АДРЕСА_1 , який є спільною частковою власністю між Територіальною громадою міста Дніпродзержинська 47/50 частини на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення 14.03.2000р. за №68 та зареєстровано в Дніпродзержинському БТІ за №455, кн. №7 та ОСОБА_4 3/50 частини на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огневою Н.О 22.12.2000р. на р. №5032.

Відповідно договору поділу майна від 08.06.2006р. виділили у власність Територіальній громаді міста Дніпродзержинська в цілому, як самостійний об`єкт нерухомого майна «нежитлова будівля» - автошкола А-2; 1-4 огорожі; частину тротуару загальною площею 1599,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . (47/50 частини об`єкту із 50/50 загальної частини).

У 2007 році 11/50 частини було передано на підставі рішенні суду ОСОБА_5 .

Тобто, власником об`єкту нерухомого майна на сьогодні з часткою власності 36/50 є Територіальна громада міста Дніпродзержинську.

Також, 28.11.2019 року з ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» отримана відповідь, з якої вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 станом на дату останньої реєстрації 07.04.2000р., право власності зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпродзержинска на підставі свідоцтва про право власності 14.03.2000р. виданого Фондом комунальної власності 36/50 частин будівлі.

Отже, позивач вважає, що відповідачем ОСОБА_2 неправомірно набуто право власності на нежитлову будівлю; ОСОБА_3 не мав права її відчужувати, оскільки не був власником майна, тобто теперішній власник нерухомого майна набув право власності на нього без достатньої правової підстави, а тому такий договір повинен бути визнаний недійсним зі скасуванням державної реєстрації права власності на нього.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.11.2002 року №28/022, укладеного на Товарній біржі «Дніпродзержинська», між відповідачами у п. 9 йде посилання на ст. 227 Цивільного кодексу України.

Але, станом на 2002 рік, діяв лише Цивільний кодекс УРСР, а Цивільний кодекс України було прийнято лише в 2003 році, який набув чинності - 1 січня 2004 року, тому ніяким чином складаючи у письмовій формі біржовий договір відповідачі не мали можливості керуватись не існуючим цивільним законодавством України, що також доводить про суперечливість укладання такого біржового договору у той час, який зазначений в самому договорі.

Цивільний кодекс УРСР (діючий станом на 2002 рік час укладення біржової угоди) було визначено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Вищезазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна виданий Товарною біржею «Дніпродзержинська» не був нотаріально посвідчений.

Договори купівлі-продажу щодо придбання на біржових торгах об`єктів нерухомого майна повинні бути оформлені в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Позивач є власником оспорюваного нерухомого майна, на підставі Рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 09.03.2000р. №68, відповідно до якого було видано свідоцтво на право власності від 14.03.2000р. на нежитлові будівлі в цілому, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації Департамента комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янське міської ради, який є правонаступником органів місцевого самоврядування Кам`янської (Дніпродзержинської) міської ради, до повноважень яких відносилось здійснення оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв про право власності, а саме: Фонду комунального майна (рішення Дніпродзержинської ради народних депутатів від 25.03.1992р. №196), представництва Фонду державного майна України в місті Дніпродзержинську (рішення Дніпродзержинської ради народних депутатів від 08.02.1995 № 30-2/ХХІІ), фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська (рішення Дніпродзержинської ради народних депутатів від 20.03.1998р. №102-13/ХХІІ), управління комунальної власності міста Дніпродзержинська (рішення Дніпродзержинскої міської ради від 13.10.2006р. №63-04/V), фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська (рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.04.2008р. №371-21/V), свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлова будівля) не оформлювалось та не видавалось, що підтверджується довідкою від 12.06.2018р. Вих. №04-01/1640.

Також, Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради було зроблено запит до КП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» щодо проведення реєстраційних дій стосовно об`єкту нерухомого майнанежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлова будівля), на підставі свідоцтва про право власності від 17.07.1998 року та зареєстрованого в БТІ м.Дніпродзержинська реєстровій книзі №1 за реєстровим №8.

ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» у відповіді від 28.11.2019р. вих. №1908 повідомило, що згідно даних інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату останньої реєстрації 07.04.2000р., право власності зареєстровано за Територіальною громадою м.Дніпродзержинська на підставі свідоцтва про право власності від 14.03.2000р., виданого Фондом комунальної власності 36/50 частини будівлі. Решта частин будівлі виведена в окремі адреси, відомості перевірено на паперових носіях.

Таким чином, позивач зазначає, що свідоцтво про право власності на вищезазначений об`єкт, взагалі має сумнівне існування або видане не уповноваженим на це органом, що є порушенням чинного законодавства та призвело до ряду неправомірних дій з боку відповідачів в частині відчуження нерухомого майна, яке їм не належить та не спричинило виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Отже, порушення відповідачами прав та інтересів позивача полягає у протиправному захопленню нерухомого майна, яке перебувало у комунальній власності.

На підставі вищевикладеного, Кам`янська міськарада Дніпропетровськоїобласті,з урахуваннямзаяви прозміну предметупозову востанній редакціївід 04.06.2021року, просила суд:

1. Визнати недійсними та застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення №2) від 11.11.2002 року №28/022, а саме: нежитлова будівля (приміщення №2), загальною площею 158,9 кв.м., яке складається з 2-1 вбиральня, площею 5,7 кв.м.; 2-2 роздягальня, площею 6,0 кв.м.; 2-3 склад площею 48,2 кв.м.; 2-4 склад площею 49,4 кв.м.; 2-5 кабінет площею 49,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на товарній біржі «Дніпродзержинська», що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.12.2015 року (номер запису про право власності - 128715177, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 824741712104) з одночасним припиненням речового права за ОСОБА_2 .

2. Визнати недійсними та застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення №2) від 15.01.2016 року, а саме: нежитлова будівля (приміщення №2), загальною площею 158,9 кв.м., яке складається з: 2-1 вбиральня, площею 5,7 кв.м.; 2-2 роздягальня, площею 6,0 кв.м.; 2-3 склад площею 48,2 кв.м.; 2-4 склад площею 49,4 кв.м.; 2-5 кабінет площею 49,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. (зареєстрований в реєстрі за №24), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер запису в реєстрі про право власності 12970991, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 824741712104) з одночасним припиненням речового права за ОСОБА_1 .

3. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю (приміщення №2), загальною площею 158,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 на користь Кам`янської міської ради.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року позов Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ТБ «Дніпродзержинська», ПН КМНО Красношлик В.В., ОКП ДОР «Дніпродзержинське БТІ» про витребування майна з незаконного володіння, задоволено.

Визнано недійсними та застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення №2) від 11.11.2002 року №28/022, а саме: нежитлова будівля (приміщення №2), загальною площею 158,9 кв.м., яке складається з 2-1 вбиральня, площею 5,7 кв.м.; 2-2 роздягальня, площею 6,0 кв.м.; 2-3 склад площею 48,2 кв.м.; 2-4 склад площею 49,4 кв.м.; 2-5 кабінет площею 49,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на товарній біржі «Дніпродзержинська», що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.12.2015 року (номер запису про право власності - 128715177, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 824741712104) з одночасним припиненням речового права за ОСОБА_2 .

Визнано недійсними та застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення №2) від 15.01.2016року, а саме: нежитлова будівля (приміщення №2), загальною площею 158,9 кв.м., яке складається з 2-1 вбиральня, площею 5,7 кв.м.; 2-2 роздягальня, площею 6,0 кв.м.; 2-3 склад площею 48,2 кв.м.; 2-4 склад площею 49,4 кв.м.; 2-5 кабінет площею 49,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. (зареєстрований в реєстрі за №24), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер запису в реєстрі про право власності 12970991, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 824741712104) з одночасним припиненням речового права за ОСОБА_1 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю (приміщення № 2), загальною площею 158,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 на користь Кам`янської міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради суму судового збору в розмірі 1 280,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кам`янської міської ради суму судового збору в розмірі 1 280,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кам`янської міської ради суму судового збору в розмірі 1 280,67 грн (т. 2 а.с. 160-168).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, які мають значення для розгляду даної справи, недоведенність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області відмовити в повному обсязі (т. 2 а.с. 182-189).

Кам`янська міська рада Дніпропетровської області скористалась своїм правом та подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (т. 2 а.с. 223-233).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься акт обстеження та дотримання умов використання земельної ділянки від 18.09.2019, виданий Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно, в якому зазначено, що фактично, на момент візуального обстеження, на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0877 га за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено двоповерхову капітальну будівлю, частина першого поверху якої використовується ОСОБА_1 для здійснення комерційної діяльності, другий поверх та частина першого поверху перебуває у власності територіальної громади м.Кам`янське. Крім того, ОСОБА_1 використовується земельна ділянка, прилегла до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0915 га для розміщення вітрини магазину садового приладдя. Документи на землекористування не оформлено, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Рішення міської ради про надання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0915 га за адресою: АДРЕСА_1 , в користування не приймалось. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель», дана земельна ділянка зайнята самовільно (т. 1 а.с. 11-13).

Згідно договору купівлі-продажу від 11 листопада 2002 року вбачається, що ОСОБА_3 (продавець), з одного боку, та ОСОБА_2 (покупець), з другого боку уклали цей договір, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю (приміщення №2), яке складається з: 2-1 вбиральня, площею 5,7 кв.м., 2-2 роздягальня, площею 6,0 кв.м., 2-3 склад площею 48,2 кв.м., 2-4 склад площею 49,4 кв.м., 2-5 кабінет, площею 49,6 кв.м., всього площею 158,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даного договору об`єкт нерухомого майна належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 19.07.1998 р. та зареєстровано в БТІ м.Дніпродзержинська в реєстровій книзі №1 за реєстровим №8. Цей договір зареєстрований на товарній біржі «Дніпродзержинськ» і не підлягає нотаріальному посвідченню (т. 1 а.с. 14).

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення №2) від 15 січня 2016 року вбачається, що з одного боку, ОСОБА_2 (продавець), та з другого боку ОСОБА_1 (покупець) уклали цей договір, відповідно до якого продавець передає нежитлову будівлю (приміщення №2), що знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_3 , покупцю, а покупець приймає та сплачує певну грошову суму за вищевказану нежитлову будівлю. Цей договір посвідчено ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.12.2019 вбачається, що власником нежитлової будівлі (приміщення №2), об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 158,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 станом на 28.12.2015 року був ОСОБА_2 .. Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, виданий 11.11.2002 року Товарною біржою «Дніпродзержинська». Власником нежитлової будівлі (приміщення №2), об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 158,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 станом на 15.01.2016 року є ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, виданий 15.01.2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В.

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_4 на 3/50 частини (підстава: договір купівлі-продажу реєстр №5032, виданий 22.12.2000 приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О.); ОСОБА_5 на 11/50 частин (підстава: рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.11.2007); територіальною громадою м. Дніпродзержинська на 36/50 частин; територіальною громадою м.Дніпродзержинська на 47/50 частин (підстава: свідоцтво про право власності видане 14.03.2000 фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська) (а.с.16-20).

В матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 09.03.2000 №68 відповідно до якого прийнято рішення оформити право власності на об`єкти нерухомого майна (за адресою АДРЕСА_1 ) (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до договору про поділ майна від 08.06.2006р. було зроблено поділ об`єкту нерухомого майна, за адресою по АДРЕСА_1 , який є спільною частковою власністю між Територіальною громадою міста Дніпродзержинська 47/50 частини на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення 14.03.2000р. за №68 та зареєстровано в Дніпродзержинському БТІ за №455, кн. №7 та ОСОБА_4 3/50 частини на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огневою Н.О. 22.12.2000р. за р. №5032. Відповідно договору поділу майна від 08.06.2006р. виділили у власність Територіальній громаді міста Дніпродзержинська в цілому, як самостійний об`єкт нерухомого майна «нежитлова будівля» - автошкола А-2; 1- 4 огорожі; частину тротуару загальною площею 1 599,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчений нотаріусом Дніпродзержиснького міського нотаріального округу Огнєвою Н.О. (т. 1 а.с. 22).

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності від 14.03.2000р., на нежитлові будівлі, відповідно до якого Фонд комунальної власності м.Дніпродзержинська посвідчив, що об`єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить територіальній громаді м.Дніпродзержинська на праві комунальної власності. В цілому складається з: 2 (двох) будинків. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 09.03.2000 року №68. Згідно реєстраційного запису на правовстановлюючому документі нежитлова будівля в цілому зареєстрована Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації на праві комунальної власності за територіальною громадою м.Дніпродзержинську; записаний у реєстрову книгу №7 за реєстровим №455 (т. 1 а.с. 23).

Згідно листа ОКП «Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації» від 28.11.2019р. вбачається, що згідно даних інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату останньої реєстрації 07.04.2000 року, право власності зареєстровано за Територіальною громадою м.Дніпродзержинська на підставі свідоцтва про право власності від 14.03.2000 року, виданого Фондом комунальної власності 36/50 частин будівлі. Решта частин будівлі виділено в окремі адреси (т. 1 а.с. 24).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 21 травня 2021 року приватний нотаріус Красношлик В.В. направив до суду матеріали нотаріальної справи щодо укладення 15 січня 2019 року договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення №2) по АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В матеріалах нотаріальної справи міститься договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення №2) від 15.01.2016 року; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15.01.2016 року; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.01.2016 року; договір купівлі-продажу від 11.11.2002 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав ті їх обтяжень від 31.12.2015 року; звіт про проведення незалежної оцінки для визначення ринкової вартості нерухомого майна; заява ОСОБА_2 від 15.01.2016 року про те, що він купив нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_3 поза шлюбом, за свої власні кошти; заява ОСОБА_7 на згоду купівлі нежитлової будівлі від 15.01.2016 року; заява ОСОБА_2 від 15.01.2016 року про те, що ніхто не брав участі в утриманні нежитлової будівлі, а також про те, що будь-які самовільні перепланування та реконструкції відсутні; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 , копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ; копії квитанцій від 15.01.2016 року (т. 2 а.с. 26-52).

В матеріалах справи також міститься відповідь КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради №1/374 від 23.03.2022, згідно якої вбачається, що відомості згідно інвентаризаційної справи, стосовно державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, нежитлова будівля загальною площею 158,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 на підприємстві відсутні. Державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю загальною площею 158,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 згідно свідоцтва про право власності від 19.07.1998, та договору купівлі-продажу, укладеного на товарній біржі «Дніпродзержинська» від 11.11.2002, реєстраційний номер 28/022, БТІ не проводилась, реєстрація в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером №8 відсутня. Решта частини будівлі виділена в окремі адреси (т. 2 а.с. 127).

Задовольняючи позовнівимоги Кам`янськоїміської радиДніпропетровської областісуд першоїінстанції виходивз їхдоведеності таобгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальної громади.

За змістом статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частинами 5, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 11.11.2002 року №28/022, укладеного на Товарній біржі «Дніпродзержинська», між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у п. 9 йде посилання на ст. 227 Цивільного кодексу України.

Але, станом на 2002 рік, діяв лише Цивільний кодекс УРСР, який втратив чинність 01.01.2004 року, а Цивільний кодекс України було прийнято 16 січня 2003 року, тому ніяким чином складаючи у письмовій формі біржовий договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неможливо було керуватись не існуючим цивільним законодавством України, що доводить про суперечливість укладання такого біржового договору 11.11.2002 року.

У статті 227 Цивільного кодексу УРСР (діючий станом на 2002 рік на час укладення біржової угоди) було визначено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Вищезазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна виданий Товарною біржею «Дніпродзержинська» не був нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно п. 4 Постанови № 9 Пленуму ВСУ від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.11.2002р.) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, політику та пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст. 2 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.11.2002р.) встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» (в редакції, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.11.2002р.) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Отже, можна зробити висновок про те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.

Згідно практики, яка діяла на час складання біржового договору купівлі-продажу, відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.78 р. (із змінами, внесеними з Постановами Пленуму ВСУ від 25.12.92 р. №13 та від 25.05.98 р. №15, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його(її)частини.

Таким чином, договори купівлі-продажу щодо придбання на біржових торгах об`єктів нерухомого майна повинні бути оформлені в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15)).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав Позивача, який є власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, тобто до Відповідача.

Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини статті 388 ЦК).

Позивач є власником оспорюваного нерухомого майна, на підставі Рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 09.03.2000р. №68, відповідно до якого було видано свідоцтво на право власності від 14.03.2000р. на нежитлові будівлі в цілому, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктів 1.5.-1.8 Наказу Державного комітету будівництва, Архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року №121 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні-комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Згідно вимог вищезазначеного наказу, державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форм власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти нерухомості, будівництво, яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об`єкти.

ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» у відповіді від 28.11.2019р. вих. №1908 повідомило, що згідно даних інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату останньої реєстрації 07.04.2000р., право власності зареєстровано за Територіальною громадою м. Дніпродзержинська на підставі свідоцтва про право власності від 14.03.2000р., виданого Фондом комунальної власності 36/50 частини будівлі. Решта частин будівлі виведена в окремі адреси, відомості перевірено на паперових носіях.

У відповіді КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, вбачається, що відомості згідно інвентаризаційної справи, стосовно державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, нежитлова будівля загальною площею 158,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 на підприємстві відсутні. Державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю загальною площею 158,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 згідно свідоцтва про право власності від 19.07.1998, та договору купівлі-продажу, укладеного на товарній біржі «Дніпродзержинська» від 11.11.2002, реєстраційний номер 28/022, БТІ не проводилась, реєстрація в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером №8 відсутня. Решта частини будівлі виділена в окремі адреси.

Щодо застосування строків позовної давності, на які посилається відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду відсутності підстав для їх прийняття виходячи з наступного.

У спорах про захист речових прав власника нерухомого майна строки позовної давності не застосовуються. Такої позиції дотримується Верховний Суд, визначаючи, що позови про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а також позови про витребування майна з чужого незаконного володіння можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим.

Відповідна позиція Верховного Суду відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №653/ 1096/16-ц щодо застосування негаторного способу захисту, а також у постановах від 06.03.2018 р. у справі №904/9159/16 та від 22.03.2018 р. у справі №904/12521/16 щодо застосування віндикації.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, колегія суддів вважає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Доводи скарги про те, що на момент укладення спірного купівлі-продажу ОСОБА_2 був законним власником майна, а зворотнього позивачем не доведено колегія суддів вважає безпідставними, оскільки доказами наявними в матеріалах справи спростовується факт набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно в законний спосіб.

Крім того, чинним процесуальним законодавством обов`язок доказування покладено на позивача щодо підтвердження своїх позовних вимог та на відповідача щодо підтвердження заперечень щодо позову, а тому покладення доказування у даному випадку лише на позивача є порушенням принципу змагальності сторін.

Апелянтом не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт набуття права власності ОСОБА_2 в законний спосіб, таких доказів також і не було надано самим ОСОБА_2 під час розгляду вказаної справи.

Також, вказані доводи не спростовують і сам факт нікчемності спірного правочину, який був встановлений судом під час розгляду справи, що в свою чергу спростовує доводи апелянта про те, що спірний договір купівлі-продажу є чинним та позивачем не надано рішень щодо визнання його недійсним.

Посилання апелянта на норми ЦК України з приводу додержання вимог сторонами при укладенні спірного договору є безпідставними, оскільки на момент виникнення правовідносин між сторонами за вказаним договором діяв Цивільний кодекс УРСР.

Доводи скарги про те, що інформація права власності Кам`янської міської ради на спірне майно у Державному реєстрі права власності відсутня є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на висновки Великої палати Верховного суду викладені в постанові від 02.11.2021 року по справі №925/1351/19 добросовісна особа, яка придбає нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність чи відсутність), що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладається на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває права на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані висновки зроблені за інших обставин справи ніж в цій справі. Разом з тим, об`єкт нерухомості загальною площею 158,9 кв.м. з`явився лише в спірному договорі Товарної біржі, в будь-яких інших документах він відсутній, по даним реєстру та і у відомостях БТІ існує об`єкт: АДРЕСА_1 з розміром частки 47/50, під який відкрито розділ в реєстрі речових прав (т. 1 а.с. 19-20), а вже коли реєстрували об`єкт нерухомості загальною площею 158,9 кв.м., як самостійний об`єкт, який знаходиться в об`єкті нерухомості, яка належить міській раді та який ніколи не виділявся в самостійний об`єкт, було відкрито інший розділ в якому в подальшому і проводились реєстраційні дії (т. 1 а.с. 16-18), що в свою чергу спростовує той факт, що апелянт є добросовісним набувачем майна через відсутність інформації в реєстрі та на яку він покладався.

Доводи щодо застосування строків позовної давності колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і судом першої інстанції надано обґрунтовану оцінку вказаним доводам та колегія суддів не вбачає підстав для надання повторної правової оцінки вказаному доводу.

Посилання на те, що міська рада могла дізнатись про порушення своїх прав з 2002 року під час укладання спірного договору на Товарній біржі є безпідставними, оскільки міська рада не була стороною у вказаному правочині.

Щодо посилань про те, що ОСОБА_2 зареєстрував спірне нерухоме майно як власність в БТІ у 2002 році про що, здійснено реєстраційний запис №8 в реєстровій книзі №1, що також свідчить про обізнаність позивача є безпідставними, оскільки судом під час розгляду вказаної справи було встановлено, що такий запис згідно відомостей БТІ відсутній.

Що стосується посилань про те, що позивач також міг дізнатись про порушення своїх прав у 2015 році, тобто з моменту відомостей до реєстру також не береться до уваги, оскільки, як встановлено вище вказані відомості були внесені в інший розділ реєстру, що унеможливлювало позивача дізнатись про такі обставини та порушення своїх прав.

Посилання на те, що позивач мав можливість дізнатись про вибуття зі свого володіння майна одразу після вибуття такого майна є припущеннями апелянта, які не підтверджуються будь-якими доказами, а доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач про порушення своїх прав дізнався лише після складання акту обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 18.09.2019 року та звернувся з позовом 06.12.2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Доводи скарги про те, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірного майна у апелянта, як добросовісного набувача, призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод колегією суддів відхиляються, оскільки під час розгляду даної справи було встановлено те, що апелянт набув право власності на спірне майно на підставі нікчемного правочину та у особи, яка не набула права власності на нього у встановлений законом порядок, а тому не є добросовісним набувачем такого майна, що в свою чергу виключає порушення його права власності. У вказаній справі було встановлено, що право власності саме позивача на спірне майно було порушено діями відповідачів по справі.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: І.А. Єлізаренко

М.Ю. Петешенкова