Рішення

від 25.10.2023 по справі 158/1586/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/1586/23

Провадження № 2/0158/368/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Польової М.М.,

з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірина Петрівна, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірина Петрівна (далі приватний нотаріус Онищук І.П.), про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.12.2022 стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 114 894 грн. за 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами; 133 534 грн. за 1/4 частку земельної ділянки площею 0,2499 га та 20 363 грн. за 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0617 га, а також судові витрати. Постановою Волинського апеляційного суду від 06.03.2023 рішення суду залишено без змін. ОСОБА_3 в добровільному порядку рішення суду виконувати відмовилася, тому 31.03.2023 виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Під час накладення арештів на майно відповідача позивачу стало відомо, що 22.03.2023 ОСОБА_3 було відчужено належну їй на праві приватної власності земельну ділянку (кадастровий номер 0721882700:03:001:0060) шляхом укладення договору дарування з ОСОБА_5 . Оскільки даний договір дарування є фіктивним, укладеним без наміру створення реальних юридичних наслідків, а лише з метою уникнення виконання рішення суду від 14.12.2022, позивач просить визнати недійсним зазначений договір дарування земельної ділянки.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.05.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Також Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.05.2023 забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_5 , а саме: на земельну ділянку площею 0,1012 га, кадастровий номер 0721882700:03:001:0060.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.07.2023 витребувано у приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірини Петрівни належним чином засвідчену копію договору дарування земельної ділянки від 22.03.2023 №579, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.08.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.

Представник відповідача ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав необґрунтованості позовних вимог. Вказав, що на момент укладення договору дарування земельна ділянка не була під забороною відчуження, тому ОСОБА_3 мала повне право як власник розпорядитися нею на власний розсуд. Крім того, зазначив, що ОСОБА_3 мала перед ОСОБА_5 боргові зобов`язання, тому подарувала їй вказану земельну ділянку в рахунок погашення боргу.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа у судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.12.2022 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі: 114 894 грн. за 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 133 534 грн. за 1/4 частку земельної ділянки площею 0,2499 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0232 та 20 363 грн. за 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0617 га, кадастровий номер 0721882703:02:001:0233 (а.с.9-10).

Постановою Волинського апеляційного суду від 06.03.2023 рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.12.2022 залишено без змін (а.с.11-18).

В порядку виконання рішення суду 28.03.2023 Ківерцівським районним судом видано виконавчий лист у справі №158/541/22 (а.с.19).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №308766897 від 01.09.2022 земельна ділянка площею 0,1012 га з кадастровим номером 0721882700:03:001:0060 станом на 01.09.2022 на праві приватної власності належала ОСОБА_3 (а.с.20-21).

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №327656111 від 31.03.2023 земельна ділянка площею 0,1012 га з кадастровим номером 0721882700:03:001:0060 станом на 24.04.2023 на праві приватної власності належала ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 22.03.2023 №579 (а.с.22-23).

Як вбачається із договору дарування земельної ділянки від 22.03.2023 №579, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І.П., ОСОБА_3 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 , а остання прийняла безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1012 га, кадастровий номер 0721882700:03:001:0060, яка знаходиться: Волинська область, Луцький (попередня назва Ківерцівський) район, с. Кульчин (а.с.75-76).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Так, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі договору дарування, тобто безоплатно, після пред`явлення до нього позову про стягнення грошової компенсації, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, суд враховує наступне: 1) ОСОБА_3 відчужила майно після того, як рішення суду про стягнення з неї на користь позивача грошової компенсації набрало законної сили; 2) майно відчужене на підставі безоплатного договору; 3) майно відчужене на користь близької людини; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед стягувачем.

Враховуючи сукупність наведених обставин, той факт, що відповідач ОСОБА_3 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, знайшло своє підтвердження, оскільки відчуження належного їй майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на її майно як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» від 14.05.1992 №2343-XII); при неплатоспроможності банків (ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI); у виконавчому провадженні (ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII).

Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Судом також враховано, що на момент здійснення відчуження ОСОБА_3 спірної земельної ділянки зобов`язання за рішенням суду від 14.12.2022 вважалося невиконаним, його належне виконання не відбулося, про що свідчить виконавчий лист від 28.03.2023 про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача грошової компенсації.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 відчужила спірну земельну ділянку на підставі безоплатного договору, що також свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та намагання уникнути відповідальності за рахунок спірного майна.

Доказів на підтвердження тверджень представника відповідача про наявність у ОСОБА_3 боргових зобов`язань перед ОСОБА_5 суду відповідачем та її представником не надано.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів стягувача.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №127/13995/21 (провадження №61-989ск23).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_3 іншого майна, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед стягувачем у виконавчому провадженні. Також відсутні дані, що остання виконала судове рішення та виплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію у загальному розмірі 268 791 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що оспорюваний договір дарування земельної ділянки площею 0,1012 га, кадастровий номер 0721882700:03:001:0060, укладений 22.03.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а вчинений з метою уникнення відповідальності відповідача за рахунок цього майна, що є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним договору дарування зазначеної вище земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при поданні позову понесено витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 536,80 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.2997354817.1 та №0.0.2997357105.1 від 15.05.2023, тому зазначені витрати підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

У відповідності до частини сьомої статті 158 ЦПК України за відсутністю клопотань учасників справи про скасування заходів забезпечення позову, відповідні заходи вжиті судом шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_5 , а саме: на земельну ділянку площею 0,1012 га, кадастровий номер 0721882700:03:001:0060, скасуванню не підлягають та продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набранням даним рішенням законної сили.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1012 га, кадастровий номер 0721882700:03:001:0060, укладений 22 березня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Онищук Іриною Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №579.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.

Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 травня 2023 року шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_5 , а саме: на земельну ділянку площею 0,1012 га, кадастровий номер 0721882700:03:001:0060, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірину Петрівну (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 1).

Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова