Рішення

від 12.11.2007 по справі 17/520-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/520-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.07           Справа № 17/520-07.

За позовом: Акціонерного товариства закритого типу «Поліпласт»,смт. Ювілейне

 до відповідача: Приватного підприємства "Тристан"

 про розірвання договору та стягнення 23 360 грн. 36 коп.

                                                                                            Суддя Коваленко О.В.

          Представники:

Від позивача      не з‘явився.

Від відповідача  Кутовий Л.А..

        У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить суд розірвати договір поставки №11/07 від 14.02.2007 р. та стягнути з відповідача на свою користь 21 360 грн. 36 коп., з яких: 19 180 грн. 55 коп. основного боргу, 1484 грн. 27 коп. пені, 695 грн. 54 коп. інфляційних збитків, згідно договору поставки №11/07 від 14.02.2007 р., а також зобов‘язати відповідача повернути обладнання відповідно до видаткової накладної №ППС7-00051 від 24.03.2005 р., а також просить стягнути з відповідача на свою користь 2000 грн. 00 коп. витрат, пов‘язаних з наданням позивачу юридичних послуг.

Позивач подав суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без його участі; позовні вимоги в частині стягнення боргу, пені, інфляційних збитків та юридичних витрат, а також спонукання до повернення обладнання підтримав у повному обсязі; від позовних вимог в частині розірвання договору поставки відмовився.

Відповідач в письмовому відзиві позов визнав частково: в частині основного боргу в розмірі 18 971 грн. 84 коп., 1 484 грн. 27 коп. пені та 695 грн. 54 коп. інфляційних збитків, в іншій частині проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача та дослідивши наявні докази по справі, суд встановив:

14.02.2007 р. між АТЗТ «Поліпласт» і ПП «Тристан» був укладений договір поставки товару №11/07, відповідно до умов якого позивач зобов‘язувався передати у власність відповідачу продукцію, а відповідач був зобов‘язаний прийняти та оплатити його в обумовлені договором терміни.

Відповідно до п. 4.3. Договору відповідач зобов‘язаний здійснити розрахунок за товар у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 днів з моменту передачі товару.

Позивач належним чином виконав свої обов‘язки по договору та поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та відповідними довіреностями, які містяться в матеріалах справи, але відповідач в порушення умов договору розрахувався з позивачем за отриманий товар лише частково, а станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 19 180 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Таким чином, відповідач не подав суду доказів сплати боргу в сумі 19 180 грн. 55 коп. або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги в цій частині правомірні, обґрунтовані, і підлягають задоволенню.

Згідно п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної сплати за Товар, відповідач зобов‘язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців  від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1455 грн. 86 коп.

Відповідно до п. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 695 грн. 54 коп. інфляційних збитків правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

14.02.2007 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору №11/07 від 14.02.2007 р., відповідно до якої позивач для оптимізації продажу товару, економії торгівельної площі відповідача залишає останньому на відповідальне зберігання раніше передане обладнання згідно видаткової накладної №ПСС7-00051 від 24.03.2005 р.

Пунктом 4. Додаткової угоди встановлено, що позивач має право в будь-який час вимагати повернення належних йому товарно-матеріальних цінностей, переданих на зберігання відповідачу, а останній зобов‘язаний їх повернути протягом одного календарного тижня.

Листом-вимогою від 25.05.2007 р. позивач повідомив відповідача про необхідність підготовки повернення матеріальних цінностей, переданих йому згідно видаткової накладної №ПСС7-00051 від 24.03.2005 р., але відповідач, отримавши вказаний лист 28.05.2007 р., до цього часу обладнання не повернув.

Таким чином, вимоги позивача в частині зобов‘язання відповідача повернути обладнання, отримане ним відповідно до видаткової накладної №ПСС7-00051 від 24.03.2005 р., є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.    

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2000 грн. 00 коп. витрат на юридичні послуги.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки витрати позивача на юридичні та консультаційні послуги  не мають обов‘язкового характеру; факт наявності цих витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв‘язку із заборгованістю, яку просить стягнути позивач.

У зв‘язку з тим, що позивач відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору поставки №11/07 від 14.02.2007 р., провадження в цій частині підлягає припиненню відповідно до вимог п.4 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст.  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.  

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тристан" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, код 318771) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Поліпласт» (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Фрунзе, 20/185, код 24424934) 19 180 грн. 55 коп. заборгованості, 1455 грн. 86 коп. пені,  695 грн. 54 коп. інфляційних збитків, 213 грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 107 грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов‘язати Приватне підприємство "Тристан" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, код 318771) повернути Акціонерному товариству закритого типу «Поліпласт» (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Фрунзе, 20/185, код 24424934) торгівельне обладнання, отримане відповідно до видаткової накладної №ПСС7-00051 від 24.03.2005 р.

4. Провадження в частині розірвання договору поставки №11/07 від 14.02.2007 р. припинити.

5.В іншій частині в позові відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                        О.В. КОВАЛЕНКО