Вирок від 26.10.2023 по справі 751/1303/23

Справа№751/1303/23

Провадження №1-кп/751/182/23

В и р о к

І м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2023 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

потерпілої - ОСОБА_7 ,

представника потерпілої - ОСОБА_8 ,

розглянувши в порядку спеціального судового провадження (in absentia) у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022270340000750 від ІНФОРМАЦІЯ_4 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Оренбург Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України,

встановила:

24 лютого 2022 року президент Російської Федерації ОСОБА_10 оголосив про початок «спеціальної військової операції». Цього ж дня, близько четвертої години ранку, Збройні сили Російської Федерації, інші збройні формування Російської Федерації та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку Росії, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів і бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року не приховувався владою Російської Федерації, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року «Агресія проти України», пп. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», пп. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти Російської Федерації) та ін.)».

Згідно ч. 1 ст. 4 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Згідно зі ст. 13 Конвенції положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування, від образ та цікавості натовпу.

Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Відповідно до ст. ст. 31-32 Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) (далі - Протокол) Високі Договірні Сторони підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.

Згідно статті 146 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.

Кожна Висока Договірна Сторона зобов`язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. Вона може також, якщо вона вважає це потрібним, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за умови, що така Висока Договірна Сторона не має доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб.

Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положенням цієї Конвенції, крім серйозних порушень визначених наступною статтею.

За будь-яких обставин обвинувачені особи користуються перевагами гарантій належного судового процесу та захисту, що надають не менше переваг, ніж ті, що обумовлені статтею 105, і ті, що випливають з Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року.

Відповідно до статті 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Відповідно до статті 51 Протоколу І:

1. Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.

2. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

3. Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.

4. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать:

a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти;

b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; або

c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх.

5. Серед інших належить вважати невибірковими такі види нападів:

a) напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний воєнний об`єкт розглядається ряд явно пов`язаних один з одним і розрізнюваних воєнних об`єктів, розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об`єкти; і

b) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об`єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти.

6. Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.

7. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об`єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об`єкти від нападу чи прикрити воєнні операції.

8. Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов`язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов`язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 75 Протоколу тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Починаючи з 5 години 24 лютого 2022 року підрозділи Збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об`єктів.

До зазначеної злочинної діяльності співучасники злочину залучили військовослужбовця Збройних сил Російської Федерації, майора ОСОБА_9 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника повітряно-вогневої та тактичної підготовки - старшого льотчика.

На ОСОБА_9 , співучасниками злочину з числа військового командування, покладено обов`язки щодо безпосереднього ведення бойових дій, а саме: здійснення авіаційних бомбардувань на території України.

Так, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, спільно з іншим пілотом, з мотивів безумовного виконання отриманих бойових наказів військового керівництва, здійснив бойовий виліт із воєнного аеродрому, розташованому поблизу селища Сєща Брянської області Російської Федерації, у повітряний простір України, в сторону м. Чернігова, на багатоцільовому винищувачі Су-34 Збройних сил Російської Федерації, який обладнаний уламково-фугасними-запалювальними авіаційними бомбами (УФЗАБ-500), уламково-фугасними авіаційними бомбами (УФАБ 250-270) та фугасними авіаційними бомбами (ФАБ 500).

ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно об 11 годин 30 хвилин, під час виконання бойового завдання, перебуваючи у польоті в повітряному просторі України, рухаючись над м. Черніговом, винищувач Су-34 під керуванням ОСОБА_9 було збито військовослужбовцями Збройних Сил України, ОСОБА_9 та інший пілот літака катапультувалися.

Після приземлення на подвір`я житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 намагався втекти, з метою уникнення затримання та полону. Проте, він був помічений цивільною особою, ОСОБА_11 , який перебував на території подвір`я, та не мав будь-якої зброї чи засобів.

У подальшому, ОСОБА_9 , у порушення вимог статей 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до вказаної Конвенції від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08 червня 1977 року, знаходячись на території господарства АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи, що ОСОБА_11 є цивільною особою, яка перебуває під захистом, та не має при собі будь-якої зброї, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_11 та бажаючи їх настання, умисно здійснив в нього не менше 2 пострілів зі своєї табельної зброї - пістолета «Макарова» калібру 9 мм, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального наскрізного поранення правого плеча, сліпого вогнепального поранення грудної клітки справа з переломом 3-го ребра, розміжченням тканини правої легені, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 помер на місці події на території господарства за адресою: АДРЕСА_2 . Смерть ОСОБА_11 настала від масивної крововтрати, внаслідок сліпого вогнепального поранення грудної клітки.

Таким чином, ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем Збройних сил Російської Федерації, здійснив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті цивільної особи ОСОБА_11 , яка перебувала під захистом, чим порушив вимоги ст.ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.

Отже, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 438 КК України, тобто порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з вимогами ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 травня 2023 року за відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 (in absentia), котрий показань суду не надавав.

Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим та з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду, погоджувався з обставинами події кримінального правопорушення, але просив перекваліфікувати дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України. Також, просив зменшити заявлений розмір моральної шкоди.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливому значенню охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбулось за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України.

Разом з тим, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_7 , рідна сестра покійного ОСОБА_11 , в судовому засіданні показала, що з братом постійно проживали разом за адресою місця події. До воєнного стану останній працював електриком на «Спорттехніці» та приймав активну матеріальну та духовну участь у вихованні її доньки. ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходились у житловому будинку по АДРЕСА_2 , почули як поряд щось пролетіло. ОСОБА_12 у вікно побачив дим та вийшов на подвір`я. Брат був у цивільному одязі, в руках нічого не було. За ним пішов ОСОБА_13 . Потім останній повернувся і наказав не виходити з будинку. Почула декілька одиночних пострілів. Вийшла з будинку коли затримали обвинуваченого. Побачила тіло мертвого її брата ОСОБА_12 . Поряд з ним не було ніяких предметів, якими можна завдати фізичної шкоди здоров`ю людині. Підтримала цивільний позов у повному обсязі з підстав викладених в ньому.

Дані показання потерпілої підтверджують статус «захищеної особи» потерпілого ОСОБА_11 відповідно до положень Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року (надалі - статус «захищеної особи»).

Свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні показав, що ІНФОРМАЦІЯ_4, в ході несення служби в лавах територіальної оборони, здійснював піший пошук катапультованих пілотів зі збитого ворожого літака РФ, який бомбардував м. Чернігів. Згодом почув декілька одиноких пострілів, пішов у їх напрямку, побачив парашут на даху будинку по АДРЕСА_2 . Переліз через паркан на територію вказаного подвір`я. Біля технічного приміщення побачив мертвого чоловіка у цивільному одязі, з простреленим обличчям, який лежав на животі, обличчям до низу. Інших тілесних ушкоджень на ньому не помітив. На відстані приблизно 0,5 м від нього, знаходилась відстріляна пістолетна гільза. Будь-якої зброї або інших предметів, якими можна було завдати фізичної шкоди здоров`ю людині, біля вказаного трупа не бачив. Зрозумів, що озброєний пілот може перебувати поряд, тому продовжив огляд території та технічних приміщень. На сусідньому подвір`ї, у технічному приміщенні, виявив вищезгаданого пілота. За його командою пілот здався, вийшов із технічного приміщення, з піднятими руками, в одній тримав пістолет «Макарова» з одним набоєм. Останній представився ОСОБА_9 . Він був одягнутий у синій комбінезон, на його щоці була рвана рана. На місці події обвинувачений не заперечував, що здійснював бомбардування місцевості по координатам, а також стріляв у потерпілого. На значній відстані від місця події, він бачив іншого мертвого пілота, біля нього зброї не було. Вказав, що пошук пілотів також здійснювали інші чоловіки озброєні автоматичною зброєю, проте пістолетів у них не бачив.

Свідчення даного свідка підтверджують те, що особа потерпілого була вбита в результаті діяння обвинуваченого ОСОБА_9 , який і був безпосереднім стрільцем, при цьому, потерпілий мав статус «захищеної особи» і дане злочинне діяння було вчинено обвинуваченим в контексті збройного конфлікту міжнародного характеру, пов`язане із ним і останньому було відомо про обставини, які доводять існування збройного конфлікту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , показав, що ІНФОРМАЦІЯ_4, в ході несення служби в лавах територіальної оборони, здійснював разом із ОСОБА_14 пошук катапультованих пілотів зі збитого ворожого літака РФ, який бомбардував м. Чернігів, але в іншому напрямку. Згодом, з певної відстані місця події, бачив багато озброєних людей, серед яких був чоловік у синьому одязі з перев`язаною головою. Безпосередньо потерпілого не бачив. Приблизно 300 м від місця події бачив іншого мертвого пілота, біля нього зброї не було.

Свідок ОСОБА_17 , поліцейський, в судовому засіданні показав, що ІНФОРМАЦІЯ_4, в ході несення служби, за викликом на лінію 102 про збитого ворожого літака РФ, який бомбардував м. Чернігів, прибув на місце події. Відразу побачив мертвого пілота, поряд з яким зброї не було. В іншому, на подвір`ї садиби побачив обвинуваченого у синьому комбінезоні та з перемотаною головою, який перебував в оточенні військових. Був присутній під час безпосереднього огляду слідчими місця події по АДРЕСА_2 , у ході якого виявлено декілька відстріляних пістолетних гільз, кульових отворів у тканинах дерев та підсобних приміщеннях. Будь-яких інших предметів, якими можна було завдати фізичної шкоди здоров`ю людині, на місці де знаходилось тіло потерпілого, він не бачив і виявлено не було.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , в сукупності з показами свідка ОСОБА_14 , підтвердили те, що дане злочинне діяння було вчинено обвинуваченим в контексті збройного конфлікту міжнародного характеру, пов`язане із ним і останньому було відомо про обставини, які доводять існування збройного конфлікту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , показав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходились у житловому будинку по АДРЕСА_2 . У вікно побачив літака, а згодом почув вибух. Після чого ОСОБА_12 вийшов на подвір`я. Через деякий час також вийшов на подвір`я, побачив як ОСОБА_12 раптово побіг по праву сторону будинку, останній голосно крикнув «тримайте». Потерпілий був у звичайному старенькому цивільному одязі, в руках нічого не було. Особисто він схватив кочергу, побіг тільки по ліву сторону будинку. За будинком побачив особу у синьому одязі, який забігав у технічне приміщення. В цей час не бачив потерпілого. Відійшовши назад, почув декілька одиночних пострілів (3-4). Хто і за яких обставин стріляв, він не бачив. Потім повернувся в будинок, у вікно побачив як озброєні люди зайшли до їхнього подвір`я. Після цього вийшов на подвір`я, з відстані побачив ОСОБА_12 , який лежав поряд з дверима технічного приміщення, в яке забігала особа у синьому комбінезоні. Згодом побачив як із сусіднього подвір`ї виводили особу у синьому комбінезоні з перемотаною головою. Це була та сама особа, яка забігала у технічне приміщення. Після цього підходив безпосередньо до тіла потерпілого, який лежав на животі, обличчям до низу. Біля нього не було ніяких предметів, якими можна завдати фізичної шкоди здоров`ю людині.

Покази даного свідка підтверджують те, що особа потерпілого була вбита в результаті діяння іншої особи; потерпілий не втратив статус «захищеної особи» і після того як вийшов із будинку, став наближатися до обвинуваченого, а також те, що останній не захищався від суспільно-небезпечного посягання, оскільки сам, проти волі господаря, проник на територію приватної оселі та мав на меті сховатися.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, які суд визнає достатніми, належними та допустимими, а саме:

- протоколом огляду місця події від 08.04.2022 за адресою: АДРЕСА_2 , у ході якого зафіксовано обстановку на подвір`ї, де було виявлено ІНФОРМАЦІЯ_4 труп ОСОБА_11 , а також отвори на вікні, всередині будинку та на дереві, характерні для кульових отворів. Під час огляду також виявлено та вилучено дві гільзи від патронів діаметром 9 мм, який вказує, в сукупності з показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що стрільцем був обвинувачений, який мав змогу передбачити, що такою кількістю пострілів, які він зробив в напрямок потерпілого, буде вбито останнього;

- протоколами огляду місця події від 08.04.2022 та 14.04.2022 за адресою: АДРЕСА_3 , у ході яких виявлено та вилучено речі ОСОБА_9 : мобільний телефон у чохлі чорного кольору, брошуру з написом «Особые случаи в полете», шкіряні рукавички чорного кольору та інші речі, яке за показами свідка ОСОБА_14 відповідає місцю виявленню обвинуваченого ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду місця події від 26.04.2022 - ділянки місцевості, розташованої на території господарств за адресами АДРЕСА_4 , № НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 , де виявлено уламки літака, а також метало-пластиковий предмет зеленого кольору, схожий на електромагнітну плату, на нижній частині якого мається напис: «Аварийный самописец не вскрывать» та маркуванням «БАНТ-32 № НОМЕР_4», зовні вказаний предмет схожий на захищений бортовий накопичувач параметричної інформації, яким підтверджено, в сукупності з показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 те, що дане злочинне діяння було вчинено обвинуваченим в контексті збройного конфлікту міжнародного характеру, пов`язане із ним і останньому було відомо про обставини, які доводять існування збройного конфлікту;

- протоколом огляду місця події від 06.03.2022 - приміщення моргу, де оглянуто тіло ОСОБА_11 , а також протоколом огляду від 27.03.2022, під час якого в приміщенні моргу оглянуто пакет з кулею діаметром 9 мм та написом « ОСОБА_11 », який підтверджує, в сукупності з показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що особа потерпілого була вбита внаслідок дій стрільця, яким був обвинувачений ОСОБА_9 ;

- висновком судово-медичної експертизи від 15.04.2022, відповідно до якого при дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні ушкодження: вогнепальне наскрізне ушкодження правого плеча, сліпе вогнепальне поранення грудної клітки справа з переломом 3-го ребра, розміжченням тканини правої легені; наявність металевого циліндричного предмета (кулі) діаметром 0.9 см в м`яких тканинах грудної клітки. Напрям раневого каналу практично горизонтально справа наліво, дещо ззаду наперед. Цей комплекс тілесних ушкоджень утворився безпосередньо перед смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , від одного пострілу з вогнепальної зброї снарядом, що ранить з неблизької відстані за межами дії додаткових факторів пострілу, та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від масивної крововтрати, внаслідок сліпого вогнепального поранення грудної клітки;

- висновком додаткової судово-медичної експертизи від 24.05.2022, відповідно до якого встановлено відсутність ознак дії додаткових факторів пострілу, зокрема не виявлено слідів відкладення кіптяви і порошинок при дослідженні вхідної вогнепальної рани, у зв`язку з чим постріл міг бути зроблений з дистанції не менше 50 см (за умови пострілу з пістолета Макарова 9мм). При дослідженні трупа виявлений напрям раневого каналу вогнепального поранення: практично горизонтально справа наліво, дещо ззаду наперед. Оскільки прямолінійна ділянка раневого каналу збігається за напрямком із повздовжньою віссю каналу ствола зброї - дульний зріз зброї знаходився справа відносно сагітальної та дещо ззаду відносно фронтальної площини тіла потерпілого.

Вказані висновки судово - медичної експертизи підтверджують, в сукупності з показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що потерпілого було вбито внаслідок дій стрільця, яким був обвинувачений ОСОБА_9 та з близької відстані, що давало йому змогу як передбачити те, що потерпілого буде вбито внаслідок його пострілу, так і впевнитися в тому, що останній був цивільною особою, яка не брала безпосередньої участі у бойових діях.

Більш того, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, з якими, на думку колегії суддів, мав бути обізнаний обвинувачений, як офіцер вищого рівня, основним принципом застосування зброї є «принцип розрізнення». Комбатанти мають розрізняти воєнні цілі від цивільних, а також цивільних осіб від осіб, які беруть участь у бойових діях, та є законною ціллю. За наявності сумнівів у статусі особи вона вважається цивільною до підтвердження іншого статусу.

- висновком експертизи зброї від 10.05.2022, відповідно до якого надані на дослідження два предмети, схожі на гільзи калібром 9 мм, є частинами боєприпасів - стріляними гільзами з капсулями бойових 9 мм пістолетних патронів 2006 року виготовлення російського виробництва. Один предмет, що наданий на дослідження, схожий на кулю, є частиною боеприпасу - стріляною кулею зі сталевим сердечником 9 мм бойового пістолетного патрона, що в сукупності з показами ОСОБА_14 , вказує на те, що дану зброєю використовував обвинувачений ОСОБА_18 ;

- протоколом огляду мережі Інтернет (Інтернет-браузера «Google Chrome») від 10.04.2022, в якому відображено інформацію про зміст розмови журналіста з військовополоненим ОСОБА_9 , в ході якої останній, серед іншого, вказував, що декілька разів вистрілив з пістолета Макарова (ПМ) у чоловіка, який біг за ним, після чого чоловік впав, що в сукупності з показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , вказує на те, що потерпілий був вбитий внаслідок дій стрільця, яким був обвинувачений ОСОБА_9 . Крім того, вказаним протоколом, який є єдиним джерелом свідчень обвинуваченого, підтверджується те, що ОСОБА_9 , будучи кадровим військовим РФ у званні майора, начальником повітряно-вогневої та тактичної підготовки - старшим льотчиком військової частини НОМЕР_1 ЗС рф, в умовах міжнародного збройного конфлікту, після приземлення на територію приватного господарства у АДРЕСА_2 , з метою переховування, намагався відстрілятися, а потім у будь-який спосіб знайти місце на цій приватній оселі, де його не знайдуть, що само по собі виключає суспільно небезпечне посягання, від якого обвинуваченому необхідно було захищатися.

Версія обвинуваченого про те, що цивільний чоловік біг на нього з вилами не підтверджується зібраними доказами, оскільки свідок ОСОБА_13 та потерпіла ОСОБА_7 вказують на те, що у них на подвір`ї на той момент не було вил, вони зламані знаходились у сараї, куди ОСОБА_11 не міг добігти. Крім того, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не підтвердили наявності біля тіла потерпілого жодних предметів, які б за своїми властивостями могли загрожувати життю або здоров`ю людини.

- протоколом огляду мережі Інтернет (застосунку «Telegram») від 10.04.2022, в якому відображено інформацію про зміст розмови уповноваженої особи ЗС України з військовополоненим ОСОБА_9 , в ході якої у пілота вилучено чорновий запис на аркуші паперу з можливими координатами польоту, та місце виявлення якого узгоджується з показами свідка ОСОБА_14 ;

- висновком судової фототехнічної, портретної та голографічних зображень експертизи від 16.08.2022, відповідно до якого особа, зображена на фрагменті відеофайлу під назвою «2022-04-10 а1 12.50.33.mp4» у проміжку часу з 01:35 хв по 01:48 хв, а саме особа чоловічої статі з перев`язаною головою одягнена у синю куртку, блакитну футболку з плямами бурого кольору та особа чоловічої статі на фрагменті відеофайлу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» у проміжку часу з 01:05:12 год по 01:05:56 год одягнена у синю куртку з емблемами жовтого кольору, є одна і та ж особа;

- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 14.04.2022, в ході якого свідок показав місце, де ІНФОРМАЦІЯ_4, після збиття російського літака, виявив на подвір`ї одного з будинків по АДРЕСА_2 загиблого від вогнепального поранення місцевого мешканця; місце, де в сараї іншого подвір`я виявив льотчика на формі якого були шеврони збройних сил Росії та шеврон з прізвищем « ОСОБА_19 », останній представився майором ОСОБА_9 військовим льотчиком збройний сил Російської Федерації. В подальшому, передав російського льотчика ОСОБА_9 представникам ЗС України;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 від 01.04.2022, відповідно до якого свідок впізнав потерпілого ОСОБА_11 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 від 01.04.2022, відповідно до якого свідок впізнав обвинуваченого ОСОБА_9 ;

- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 від 13.04.2022, в ході якого свідок показав місце, де ІНФОРМАЦІЯ_4, після збиття російського літака, на подвір`ї за адресою: АДРЕСА_2 , бачив особу у форменому одязі; місце, де побачив загиблого родича своєї дружини - ОСОБА_11 ; місце - подвір`я будинку АДРЕСА_3 , звідки виводили особу у форменому одязі; згодом дізнався, що це був пілот збитого над містом ворожого російського літака - ОСОБА_9 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_13 від 14.04.2022, відповідно до якого свідок впізнав обвинуваченого ОСОБА_9 ;

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та Національної поліції України, зазначеними органами та установами не закуповувалися бойові пістолетні патрони калібру 9x18 мм російського виробництва 2006 року виготовлення, що в сукупності з показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтверджує те, що вказану зброю використовував обвинувачений ОСОБА_9 .

Окрім того, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, ОСОБА_9 є комбатантом, тобто законним учасником міжнародного збройного конфлікту, тому він не може нести індивідуальну кримінальну відповідальність за факт участі у збройному конфлікті. Частина 1 статті 43 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) визначає, що «збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів». У ч. 2 ст. 44 Протоколу I наголошено, що «всі комбатанти зобов`язані додержуватися норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів». З цього обов`язку випливає, що за воєнні злочини, які є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, комбатанти несуть індивідуальну кримінальну відповідальність. Поряд з цим, у разі вчинення ними дій, які, хоч і мають ознаки кримінально-караних діянь, проте не є порушенням норм міжнародного гуманітарного права, кримінальна відповідальність за них має виключатись, оскільки комбатант вчиняє законні дії у період збройного конфлікту, за участь у якому не несе індивідуальної відповідальності.

Таким чином, доводи захисника про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ст. 115 КК України не можуть бути враховані, оскільки ОСОБА_9 здійснив напад саме на цивільну особу, що міг і мав розуміти в тих умовах, які склались, а, отже, порушив норми міжнародного гуманітарного права. При цьому, з урахуванням його положень, ОСОБА_9 не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 115 КК України, оскільки комбатант під час збройного конфлікту та беручи в ньому участь виключно може вчинити злочин, пов`язаний з порушенням законів та звичаїв війни, або інший воєнний злочин, чи діяти правомірно, з дотриманням норм МГП.

Дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, колегія суддів вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Сукупність показань потерпілого та свідків, у співставленні з наявними в справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти цілісний сюжет реконструйованої ними події. Підстав для піддавання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, колегією суддів не встановлено.

Будь яких порушень процесуального закону під час руху кримінального провадження на всіх стадіях процесу, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, не виявлено.

З проведеного аналізу досліджених доказів, колегія суддів вважає доведеним вчинення ОСОБА_9 дій щодо порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, а відтак його дії кваліфікує за ч. 2 ст.483 КК України.

Разом з цим, з метою упорядкування та розвантаження в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, колегія суддів вважає за необхідне змінити фабулу пред`явленого обвинувачення в частині нормативно - правового обґрунтування наявності на території України міжнародного збройного конфлікту, при цьому не змінюючи його самої суті щодо часу і місця події даного кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_9 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.

Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, колегія суддів зазначає про таке.

За повідомленням Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта», з 24.02.2022 припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до Російської Федерації.

Повістки про виклик ОСОБА_9 , повідомлення про підозру, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Чернігівської обласної прокуратури, Новозаводського районного суду міста Чернігова, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.

Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області адвоката ОСОБА_6 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.07.2022, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч. 2 ст. 438 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , котрий був оголошений у розшук.

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих, передбачених КПК України, заходів для виклику та розшуку ОСОБА_9 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Після постановлення ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.07.2022, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_9 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.

Крім цього, згідно з ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.05.2023 відносно ОСОБА_9 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_20 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті www.ukurier.gov.ua у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у допиті потерпілих, свідків та дослідженні доказів, виступав у дебатах.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому за вчинене ним кримінальне правопорушення, колегія суддів виходить із наділених дискреційних повноважень, які визнаються і Європейським судом з прав людини (рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 у справі «Довженко проти України»), наданих державою щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-владною діяльністю з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, його вік, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, доходить висновку, що ОСОБА_9 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті Кримінального кодексу України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_7 подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 2 000 000 гривень.

Згідно вимог ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

ОСОБА_7 є рідною сестрою ОСОБА_11 , проживали однією сім`єю.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями обвинуваченого і негативними наслідками, що настали для потерпілої, а тому потерпіла зазнала моральних страждань.

Ураховуючи ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг завданої шкоди, а також те, що потерпіла безповоротно втратила близьку їй людину, зазнала істотних негативних змін в особистому житті, перенесла страждання пов`язані зі смертю рідного брата, продовжує нести ці душевні страждання, потерпіла докладає додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення звичайного способу життя, а також вимоги розумності і справедливості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення в повному обсязі цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000 грн.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Загальні процесуальні витрати за проведення експертиз становлять 6 899 грн 08 коп, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня його фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_7 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , 2 000 000 (два мільйони) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Речові докази:

- шкіряну рукавичку чорного кольору; шнурок синього кольору; цукерку з написом «Мятный леденец»; марлеву пов`язку з речовиною бурого кольору; інструкцію до лікарського засобу «Кетанов»; парашут помаренчево - білого кольору; предмет, схожий на мобільний телефон; предмет, схожий на GPS навігатор з чохлом; паперову упаковку для перев`язочного пакета; аркуші паперу з написами; паперову брошуру з написом «Особые случаи в полёте»; металевий виріб помаранчевого кольору з написом: «Аварийный самописец не вскрывать» та маркуванням «БАНТ-32 НОМЕР_5», який зовні схожий на захищений бортовий накопичувач параметричної інформації; стріляні гільзи з капсулями бойових 9 мм пістолетних патронів 2006 року виготовлення російського виробництва, в кількості 2 шт.; стріляна куля зі стальним сердечником 9 мм, бойового пістолетного патрона, в кількості 1 шт., які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СВ Управління СБ України в Чернігівській області - знищити;

- диски для лазерних систем зчитування «ARITA» 8-16 DVD-R 120 мін 4.7 GB, в кількості 2 шт. - залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 6 899 (шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 08 копійок процесуальних витрат.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3