Рішення

від 03.10.2023 по справі 752/11218/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/11218/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі Ковалівській В.В

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку позовного спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Українські Новини» про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати недостовірною та такою, що порушує права гр. ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію ровсюджену у інтернет-повідомленнях відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Українськи Новини» 01 липня 2022 року щодо нібито його арештували у Високому Суді Лондона та Уельсу та зобов`язати ТОВ «РБК Україна» спростувати поширену відносно гр. ОСОБА_1 недостовірну інформацію щодо його арешту, шляхом озвучення цим Інформаційним Агентством у найближчій час спростування, аналогічне спростуванню, яке було опубліковано ТОВ «Інформаційне Агентство «Українськи Новини» 02.07.2022 року. 01 липня 2022 року Інформаційним агентством РБК Україна (ТОВ «РБК Україна») далі «Відповідач-1») в інтернеті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (мова оригіналу) було опубліковано повідомлення наступного змісту:

« Британская полиция арестовала в лондонском азропорту "Лутон " украинского бизнесмена ОСОБА_1 .

Об з том сообщает РБК-Украина со ссылкой на УН (мається на увазі - Інформаційні агенство Українські Новини», далі по тексту «Відповідач-2»). Ранее РНБ-Украина писало,сто Высокий суд Лондона одо брил арест ОСОБА_1, известного в Украине как владельца обанкротившегося банка «Фортуна» и групы компаний «Фактор».

Высокий суд Лондона в многомиллионной делу о мошенничестве издал указ об аресте ОСОБА_1 , уроженца Житомирской области, известного в Украине как собственника обанкротившегося банка «Фортуна» и группы компаний «Фактор».

Соответствующий указ был издан Высоким судом 19 мая 2022 года.

Английская компанія WWRT Limited в английском Высоком суде утверждает, что ОСОБА_3 вместе со свій бывшей женой ОСОБА_4 похитили из банка оеоло 100 миллионов долларов. Дело в Высоком суде было начало в 2020 году по иску английской компании ОСОБА_5 , WWRT Limited (дело № BL-2020-001416).

Ранее указом от 04 сентября 2020 года Високий суд Лондона наложил арест имушество Тищенко стоимостью 65 миллионов фунтов стерлингов (81,25 млн долларов США, или около 2 миллиардов гривен).

Еще в 2019 году о схемном кредитований у "Фортуиа-Банка" сообщал Фонд гарантирования вкладов физических лиц.

С 19 мая 2022 года ОСОБА_3 разьскивала полиция. Его арестовали только 29 июня 2022 года.

"Мь благодарны суду и полиции за их помощь. Мь уверены в победе в этом деле планируем после получения решения подать отдельный иск от имени вкладчиков банка для получения ими компенсации за утраченные вклады. Вкладчики должны получить свои средства", - заявила ОСОБА_6 .

Как известно, ОСОБА_7 - международний юрист, проживает в Великобритании. Она является управляющим партнером международной юридической фирмы " Gutovska Partners " (Гутовская и партнеры) и владельцем мажоритарного пакета акций и ректором английской финансовой компании WWRT Limited.

Gutovska Partners предоставляет услуги в сфере разрешения споров и комерческого права в странах ЕМЕА (в Европе, на Ближнем Востоке и в Африке), Украине, а также в США. WWRT Limited занимается реструктуризацией и взискание долгов.»:

(ІНФОРМАЦІЯ_5).

Що стосується публікації Відповідача-2, то така публікація із аналогічним текстом також мала місце на сторінках інтернет видиння 01.07.2022 року:

( ІНФОРМАЦІЯ_4 )

На вимогу представника позивача щодо опублікування відповідачами спростування інформації, яка була відображена у публікації відповідачів, була свідомо спотворена представниками Компанії WWRT Limited через Відповідача -1 та Відповідача -2, тільки Відповідачем 2 02.07.2022 року о 14 год 14 хв було опублікований на своій веб - сторінці у офіційному сайті лист представника Позивача із спростуванням недостовірної інформації щодо нібито арешту Позивача: (ІНФОРМАЦІЯ_6). Що стосується Відповідач -1, якому було направлено дист - вимогу щодо спростування неправдивої інформації, то будь - якої відповіді ним надано не було і цей лист - вимога залишився без уваги. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення віповідачів до Позивача, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи. Також таким поширенням вказаної інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку особи Позивача в очах оточуючих, порушивши його честь, оскільки моя діяльність в сфері бізнесу є соціально важливою. Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, то поширенням недостовірної інформації щодо нього, відповідачами завдано шкоди його немайновим інтересам, порушивши його гідність, честь та ділову репутацію. В судове засідання представник позивача не зявився, через канцелярію суду подав зяву про розгляд справи у відсутність та просив задовольнити з підстав викладених в позові та відповіді на відзив. Представник відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК Україна» в судове засідання не зявився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у відсутність та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з урахуванням відзиву на позову заяву та письмові заперечення та зазначив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що оспорювана інформація не відповідає дійсності та помилково посилається на нечинну ч. 3 ст. 277 ЦК України, відповідно до якої раніше вважалося, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірно, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Представник відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Українські Новини» в судове засідання не зявився, через канцелярію суду було подано відзив в порядку ст.. 178 ЦПК України, оскілкьи відповідачем на наступний день після публікації було спростовано інформацію, про зазначено в позовній заяві позивача. Ухвалою Голосіївського рійного суду міста Києва від 04.04.2023 року були направлені за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями 29.06.2023 року справу було розподілено на суддю Остапчук Т.В. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.06.2023 р було відкрито провадження в порядку позовного спрощеного провадження. Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини. Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28). Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України). Закон України «Про інформацію» в статті 5 встановлює, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Частиною 4 статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та іншими. Відповідно до статті 22 Закону України «Про інформацію» засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації. Чинне законодавство не містить визначення поняття, яке відповідає засобам масової інформації в мережі Інтернет, а також спеціального нормативно-правового акту, який би визначав їх статус, порядок створення та засади діяльності. Необхідною умовою діяльності в Україні засобів масової інформації є їх державна реєстрація. Реєстрація друкованих засобів масової інформації передбачена статтею 11 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Для здійснення телерадіомовлення необхідно отримати відповідну ліцензію (стаття 23 Закону України „Про телебачення і радіомовлення"). Іншими словами, діяльність засобів масової інформації в Україні можлива лише після отримання встановлених законодавством дозволів або ліцензій. В абзаці 4 пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" Верховний Суд України роз`яснив, що у разі якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. Відповідно до ст. 277 ЦК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року (далі - «Постанова ВСУ № 1»), а також з урахуванням правових висновків Верховного суду (постанова ВС від 16.08.2023 у справі № 646/2173/21) при розгляді спорів про спростування недостовірної інформації суд має встановити та врахувати наступні обставини: 1. факт того, що спірна інформація була поширена відповідачем; 2. факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача; 3. факт того, що спірна інформації не відповідає дійсності; 4. факт того, що спірна інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням; 5. факт того, що спірна інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право; 6. врахувати, чи є позивач публічною особою та чи стосується спірна інформація предмету суспільного інтересу; 7. врахувати положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо її застосування. Відповідно до 1.1. Частиною 4 статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Верховний Суд у справі № 607/19370/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації в своїй постанові від 01.06.2022 вказав, що «будьяких належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що саме ОСОБА_9 є автором публікацій та коментарів, викладених у соціальній мережі «Facebook» та на веб-сайті відеохостингу «YouTube», зі змістом яких не погоджується позивач, ним не надано». Це означає, що Позивач має довести, що саме Відповідач-1 поширив оспорювану інформацію. За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь. Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Встановлено, що 01 липня 2022 року Інформаційним агентством РБК Україна (ТОВ «РБК Україна») далі «Відповідач-1») в інтернеті під назвою «В Лондоне арестовали украинского бізнесмена» (мова оригіналу) було опубліковано повідомлення наступного змісту: «Британская полиция арестовала в лондонском азропорту "Лутон" украинского бизнесмена ОСОБА_1 .

Об з том сообщает РБК-Украина со ссылкой на УН (мається на увазі - Інформаційні агенство Українські Новини», далі по тексту «Відповідач-2»). Ранее РНБ-Украина писало,сто Высокий суд Лондона одо брил арест ОСОБА_1, известного в Украине как владельца обанкротившегося банка «Фортуна» и групы компаний «Фактор».

Высокий суд Лондона в многомиллионной делу о мошенничестве издал указ об аресте ОСОБА_1 , уроженца Житомирской области, известного в Украине как собственника обанкротившегося банка «Фортуна» и группы компаний «Фактор».

Соответствующий указ был издан Высоким судом 19 мая 2022 года.

Английская компанія WWRT Limited в английском Высоком суде утверждает, что ОСОБА_3 вместе со свій бывшей женой ОСОБА_4 похитили из банка оеоло 100 миллионов долларов. Дело в Высоком суде было начало в 2020 году по иску английской компании ОСОБА_5 , WWRT Limited (дело № BL-2020-001416).

Ранее указом от 04 сентября 2020 года Високий суд Лондона наложил арест имушество Тищенко стоимостью 65 миллионов фунтов стерлингов (81,25 млн долларов США, или около 2 миллиардов гривен).

Еще в 2019 году о схемном кредитований у "Фортуиа-Банка" сообщал Фонд гарантирования вкладов физических лиц.

С 19 мая 2022 года ОСОБА_3 разьскивала полиция. Его арестовали только 29 июня 2022 года.

"Мь благодарны суду и полиции за их помощь. Мь уверены в победе в этом деле планируем после получения решения подать отдельный иск от имени вкладчиков банка для получения ими компенсации за утраченные вклады. Вкладчики должны получить свои средства", - заявила ОСОБА_6 .

Как известно, ОСОБА_7 - международний юрист, проживает в Великобритании. Она является управляющим партнером международной юридической фирмы " Gutovska Partners " (Гутовская и партнеры) и владельцем мажоритарного пакета акций и ректором английской финансовой компании WWRT Limited.

Gutovska Partners предоставляет услуги в сфере разрешения споров и комерческого права в странах ЕМЕА (в Европе, на Ближнем Востоке и в Африке), Украине, а также в США. WWRT Limited занимается реструктуризацией и взискание долгов.»:

(ІНФОРМАЦІЯ_5).

Що стосується публікації Відповідача-2, то така публікація із аналогічним текстом також мала місце на сторінках інтернет видиння 01.07.2022 року:

( ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Відповідно до ч.І ст. З0 ЗУ «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Відповідно до ч.2 ст. З0 ЗУ «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до п.7 Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя , публічної фігури-це особи, які займають державні посади і/чи використовують державний ресурс, а також усі ті , хто відіграє певну роль у громадському житті , чи то в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи будь-якій іншій сфері.

Представник відповідача 1 вказував, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу розповсюдження Відповідачем-1 оспорюваної інформації, в самому позові вказано, що першоджерелом оспорюваної інформації є Інформаційне агентство «Українські Новини» (публікація «Українського бізнесмена, який є відповідачем у багатомільйонній справі в англійському суді, заарештували в Лондоні» від 01.07.2022, ІНФОРМАЦІЯ_7). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про інформаційні агентства» інформаційне агентство, суб`єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація одержана від інших інформаційних агентств або засобів масової інформації і є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих цими агентствами чи засобами масової інформації.

У таких справах необхідно розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», пункт 77, ECHR 2004-XI; рішення у справі «Thorgeir Thorgeirson v. Iceland» від 25 червня 1992 року, пункт 65, Series A, no. 239; рішення у справі «Jersild v. Denmark», пункт 35, Series A, no. 298)

Таким чином позивач просить спростувати інформацію, яка була опублікована відповідачем 1, оскільки відповідач 2 спростував інформацію на наступний день після прохання представника позивача. Відповідно до частини 1 статті 67 Закон України «Про телебачення і радіомовлення» визначено випадки, коли телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі: а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі; б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів; в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації; г) якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього; ґ) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом. З урахуванням вищенаведеного, враховуючи те, що позивачем не надана жодного допустимого доказу, що висловлена інформація була опублікована саме відповідачем 1 чи відповідачем 2, хто є першоджерелом вказаної інформації, з матеріалів справи вбачається що відповідач 2 вже спростував вказану інформацію. Відповідно до ч. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналізуючи зібрані докази , суд приходить до висновку , що позовні вимоги є безпідставними , не знайшли підтвердження в судовому засіданні, тому позов не підлягає задоволенню. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. На підставі викладеного та керуючись ст. 297, 299, 277 ЦК України, ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» та ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, .

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Українські Новини» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення повного тексту до Київського апеляційного суду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК Україна»: 01042,вул.. Лумумби,13 відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Українські Новини»: 01001, м.Київ, Еспланадна,20

Суддя Остапчук Т.В.