Рішення
від 14.03.2023 по справі 761/14008/22
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14008/22

Провадження № 2/761/630/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Аббасової Н.В.,

при секретарі судового засідання Сухині А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» про захист прав споживача страхових послуг зі страхування життя, -

в с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» (далі - відповідач) про захист прав споживача страхових послуг зі страхування життя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.05.2004 року між ОСОБА_1 , як страхувальником та ЗАТ «Дженералі Гарант Страхування Життя», яке на даний час змінило назву на ПАТ «УСК «Гарант-Лайф» було укладено Договір добровільного страхування життя (Поліс) № 0000713 строком на 20 років, погодивши при цьому в умовах останнього можливість його дострокового розірвання. Позивач належним чином виконував свої обов`язки та сплачував усі страхові внески.

17.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання договору та повернення йому викупної суми за договором в розмірі 17 134,00 дол. США. Страхова компанія залишила поза увагою вказану заяву та станом на день звернення до суду з цим позовом не повернула вищенаведену суму боргу, чим, в свою чергу, порушила умови договору страхування та його права, як страхувальника.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 580 000,53 грн., з яких викупна сума 501 340,84 грн., штрафні санкції - 76 659, 69 грн., судові витрати на правову допомогу - 2 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 матеріали позову передані на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2022 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання 14.03.2023 позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.

Суд, вчиняв заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, та надання своїх заперечень стосовно позову. Так, суд надіслав поштовим відправленням повістку про виклик до суду відповідача у судове засідання на 14.03.2023, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених сторін, на підставі доказів, наявних у матеріалах справі.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом установлено, що 21.05.2004 року між ОСОБА_1 , споживачем страхових послуг як страхувальником та Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф», (ЗАТ «УСК Дженералі Гарант», на час укладання договору), було укладено договір добровільного страхування життя за програмою Д2 «Бізнес Мен Поліс», який засвідчений Полісом страхування життя № 0000713 від 21.05.2004 року (далі - Договір), укладений на строк страхування 20 років за страховими випадками «Дожиття до закінчення дії договору страхування», «Смерть у період дії договору», «Смерть внаслідок нещасного випадку».

18.05.2007 між Закритим акціонерним товариством «УСК «Дженералі Гарант Страхування життя» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору № 0000713 від 21.05.2004 довгострокового страхування життя за умовами програми "Бізнес Мен Поліс", за умовами якої страхова премія складає еквівалент 1 000,00 доларів США. Періодичність сплати страхових внесків - щорічно. Повний строк страхування - 20 років. Дата закінчення дії полісу 20.05.2024 року.

Згідно умов страхування за договором добровільного страхування життя, страховик взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку «Дожиття до закінчення дії договору страхування» виплатити вигодонабувачу страхову суму, яка складає еквівалент 22 038,00 дол. США; страхова виплата за ризиком «Смерть в період договору» складає еквівалент 24 242,00 дол. США, страхова сума за ризиком «Смерть внаслідок нещасного випадку» складає еквівалент 22 038,00 дол. США.

Позивач щорічно здійснював страхові внески на рахунок відповідача, що підтверджується копіями квитанцій про перерахування страхових внесків.

У четвертому кварталі 2016 року на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) було опубліковано повідомлення про те, що до відповідача як порушника законодавства про страхову діяльність було застосовано заходи впливу у вигляді позбавлення ліцензії на здійснення страхової діяльності та виключення його з Державного реєстру фінансових установ.

17.02.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання договору та повернення йому викупної суми за договором в розмірі 17 134,00 дол. США.

Разом із тим, вказана заява була залишена відповідачем поза увагою, доказів зворотного суду надано не було.

Суд зазначає, що між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються положеннями Закону України «Про страхування» та гл.67 ЦК України.

За змістом ч.6 ст.6 Закону України «Про страхування» страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов`язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» та статті 979 ЦК України передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку ( страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Відповідно до ч.2, ч.4 та ч.8 ст.28 Закону України «Про страхування» дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід`ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

В матеріалах справи наявні докази виконання позивачем умов укладеного договору страхування щодо сплати ним страхових внесків. А також, в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення будь-яких умов згаданого договору з боку позивача.

За правилами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Разом з тим, відповідач, в порушення умов договору страхування, викупної суми позивачу не сплатив, на заяву страхувальника про розірвання договору, страховик не відреагував, а тому, суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Враховуючи вище зазначені положення умов страхування та вимогу позивача про дострокове припинення договору, останньою датою виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є 24.03.2022 року.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Аналогічні положення щодо зобов`язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Таким чином, пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов`язання й до того дня, доки зобов`язання не буде виконано.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12, правильними є застосування ст.625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до Таблиці значень викупних сум по закінченню 17 років дії договору, викупна сума становить 17 134 дол.США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 23.03.2022 року становило 501 340,84 гривні. Саме такий розмір викупної суми мав сплатити відповідач після отримання заяви про дострокове розірвання договору.

При цьому, слід зазначити, що Договір страхування діяв з 21.05.2004 по 23.03.2022, тобто повних 17 років.

Відповідач, як страховик, зобов`язаний був не пізніше 23.03.2022 року виконати свої зобов`язання щодо сплати викупної суми. Суду не надано доказів, що відповідач здійснив виплату викупної суми, чи обґрунтовано відмовив/заперечив здійснити таку виплату.

Таким чином, з ПАТ «УСК «Гарант-Лайф» на користь ОСОБА_1 належить стягнути викупну суму за договором добровільного страхування життя у розмірі 501 340,84 грн.

З поданих позивачем розрахунків вбачається, що нарахування пені проведено за формулою [Пеня] = [Сума боргу] 2 х [Ставка пені % ] / 100% /365 днів [Кількість днів] за період прострочення з 24.03.2022 року по 06.07.2022 року, розмір пені становить 42 854,27 грн.

З розрахунків, наведених позивачем, слідує, що інфляційне збільшення боргу, за вказаний період, становить 29 478,79 грн.

Також, з 24.03.2022 року по 06.07.2022 року, період прострочення виконання зобов`язання відповідачем становить 105 днів. Тому сума трьох процентів річних від простроченої суми за вказаний період становить 4 326,63 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з ПАТ «УСК «Гарант-Лайф» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4 326,63 грн., інфляційне збільшення боргу 29 478,79 грн., а також пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 42 854,27 грн., всього штрафні санкції і компенсаційні виплати становлять 76 659,69 грн.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача не надано підтвердження того, що представник є адвокатом, не надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, заявлені витрати на правову допомогу задоволенню не підлягають, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише в частині сплати судового збору

Відповідно до правил ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 780,00 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як споживач.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 141, 209, 212, 213, 215, 218, 224-226, 232, 293, 294 ЦПК України, ст. ст. 979, 980, 988, 989 ЦК України, ст. 6, 16, 28 Закону України «Про страхування», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» про захист прав споживача страхових послуг зі страхування життя- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф`на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 578 000,53 грн., з яких викупна сума 501 340,84 грн., штрафні санкції - 76 659, 69 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф`в дохід держави судовий збір у розмірі 5 780,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф», 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 17, оф. 1, код ЄДРПОУ 31025837.

Суддя Н.В. Аббасова

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення14.03.2023
Оприлюднено31.10.2023
Номер документу114515018
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Судовий реєстр по справі —761/14008/22

Рішення від 14.03.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Аббасова Н. В.

Ухвала від 31.01.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Аббасова Н. В.

Ухвала від 17.01.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Аббасова Н. В.

Ухвала від 26.07.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Аббасова Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні