Рішення

від 18.10.2023 по справі 120/10575/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2023 р. Справа № 120/10575/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Томчука А.В.,

за участі секретаря судового засідання: Галюк А.Л.,

представника позивача: Слюсар О.В.

представника відповідача: Лозінська І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Елеон"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Елеон" (далі - ПП "Елеон", позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача податковим органом складено акт від 30.05.2023 № 9250/02-32-09-01/23108835 "Про результати фактичної перевірки ПП "Елеон" за період з 01.06.2020 по 29.05.2023", за висновками якого встановлено порушення товариством пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового Кодексу України та в подальшому, за наслідками встановлених порушень винесено податкові повідомлення-рішення від 26.06.2023 № 9620/02-32-09-01/23108835, від 26.06.2023 № 9119/02-32-09-01/23108835.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та як наслідок застосованими фінансовими санкціями оспорюваними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 20.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.08.2023. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник податкового органу заперечив щодо задоволення вимог ПП "Елеон" та вказав про наступне. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, ПП "Елеон" за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Пушкіна, буд. 82, АЗС отримано ліцензії, а саме:

- ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 02310314202200005 з терміном дії з 01.09.2022 до 01.09.2027, розпорядження №156/Р/л (діюча);

- ліцензію на зберігання пального № 02310414202200271 з терміном дії з 02.09.2022 до 02.09.2027, розпорядження №157/Р/л (діюча).

Разом з тим, позивач був зареєстрований платником акцизного податку 09.09.2022 та зареєстрований в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ) акцизний склад за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Пушкіна, 82 (присвоєно уніфікований номер 1018903) лише 09.09.2023. В період з 22.06.2022 по 08.09.2022 акцизний склад не був зареєстрований.

За аргументами, що наведені у відзиві, відповідач вказує про порушення підприємством положень пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), оскільки фактичною перевіркою встановлено, що у період з 22.06.2022 по 08.09.2022 позивач отримував пальне, здійснював його зберігання та реалізацію без реєстрації акцизного складу та без чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, на зберігання пального.

Разом з тим представник податкового органу вважає, що здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним на підставі поданої декларації відповідно до вимог постанови КМУ від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану", не позбавляє суб`єкта господарювання обов`язку реєстрації акцизного складу та реєстрації платником акцизного податку відповідно до вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України.

Ухвалою від 09.08.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 14.09.2023.

Ухвалою від 14.09.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 26.09.2023.

25.09.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, спростовуючи позицію ГУ ДПС у Вінницькій області, вказує, що спеціальним документом, який регулює порядок реєстрації платників акцизного податку є "Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового", затверджений постановою КМУ від 24.04.2019 № 408. Так, підтверджуючим документом, що дає право на провадження діяльності з реалізації пального є квитанція та витяг ДПС, що дозволяє здійснювати таку діяльність. Разом з тим, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, 18.03.2022 КМУ прийнято постанову "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" № 314, пунктом 1 якої визначено, що право на провадження господарської діяльності у період воєнного стану може набуватися суб`єктами господарювання на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних послуг декларації про провадження господарської діяльності, що містить відомості згідно з додатком 1, без отримання дозвільних документів, крім видів господарської діяльності за переліком згідно з додатком 2. Тобто, позивач здійснив дії, передбачені чинним на момент виникнення правовідносин законодавством, а саме - отримав декларацію на провадження обраного виду господарської діяльності та подав таку до Міністерства економіки України, яке в свою чергу адресувала декларацію на адресу ДПС України. Також підприємство, керуючись пп. 3.1 п. 1 Постанови № 314, на основі отриманої декларації звернулось до суб`єкта надання публічних послуг - ГУ ДПС у Вінницькій області із заявою про реєстрацію його платником акцизного податку та реєстрацію акцизних складів в порядку надання публічної послуги до набуття певних прав. Водночас відповідач не здійснив реєстрацію ПП "Елеон" як платника акцизного податку, не зареєстрував його акцизні склади та наклав на нього фінансові санкції.

Ухвалою від 26.09.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2023.

Ухвалою від розгляд справи відкладено на 12.10.2023.

12.10.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.10.2023.

У судовому засіданні 18.10.2023 представник позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, відповіді на відзив, позовні вимоги просила задовольнити повністю.

Додатково представник ПП "Елеон" наголосила, що неможливість отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, а подання саме декларації про провадження господарської діяльності було зумовлено відсутністю господарських приміщень, де мала здійснюватись така діяльність станом на червень 2022 року. Водночас, вчинювані платником активні дії з приводу, як подання відповідної декларації, так і щодо отримання ліцензії, свідчать про його добросовісність, а певні прогалини у способі правового регулювання спірних правовідносин та трактування таких суб`єктом владних повноважень на власний розсуд не можуть слугувати підставою для притягнення платника до фінансової відповідальності.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення вимог позивача з підстав, що наведені у відзиві. Пояснила, що на дату виникнення спірних правовідносин справді існувала певна неузгодженість у законодавчому регулюванні господарської діяльності платників, що виявили бажання здійснювати роздрібну торгівлю, зберігання пального. Проте дійсно, у періоді, що перевірявся, підприємство фактично не могло отримати ліценцію, але, на переконання представника податкового органу, такий платник не мав здійснювати визначеного виду господарської діяльності за відсутності чинної ліцензії, як єдиного дозвільного документу за обраним видом діяльності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши докази, що мають значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП "Елеон" (код ЄДРПОУ 23108835, місцезнаходження 22060, Вінницька область, Хмільницький район, село Малий Митник) є юридичною особою, зареєстрованою відповідно чинного законодавства з 12.09.1996 (дата запису в реєстрі 18.11.2005), основними видами діяльності товариства є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним. Інші види діяльності: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На підставі направлень від 19.05.2023 № 2359, № 2367, на підставі п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України та відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.05.2023 № 1439к, проведена фактична перевірка ПП "Елеон" за адресами: Вінницька область, Хмільницький район, с. Малий Митник та Вінницька область, м. Хмільник, вул. Пушкіна, 82, з питань обігу пального за період з 01.06.2020 по 29.05.2023.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ПП "Елеон" за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Пушкіна, буд. 82, АЗС отримано ліцензії, а саме:

- ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 02310314202200005 з терміном дії з 01.09.2022 до 01.09.2027, розпорядження №156/Р/л (діюча);

- ліцензію на зберігання пального №0 2310414202200271 з терміном дії з 02.09.2022 до 02.09.2027, розпорядження №157/Р/л (діюча).

Відповідно підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" листом Хмільницької міської ради від 16.06.2022 № 1446/01-20 подано до Міністерства економіки України декларацію про провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним ПП "Елеон" (вхідний номер 3622-06/40601-06 від 22.06.2022).

Перевіркою встановлено, що ПП "Елеон" зареєстровано платником акцизного податку 09.09.2022 та зареєстровано в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ) акцизний склад за адресою Вінницька область, м. Хмільник, вул. Пушкіна, буд. 82 лише 09.09.2022.

Так у перевіряємому періоді з 22.06.2022 по 08.09.2022 акцизний склад не був зареєстрований, а ПП "Елеон" отримувало пальне, здійснювало зберігання пального без реєстрації акцизного складу, чим порушено вимоги пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

В акті вказано, що у період з 22.06.2022 по 30.06.2022 ПП "Елеон" реалізовано пального в загальній кількості 9486,76 л на суму 424379,55 грн (з ПДВ).

В липні 2022 року реалізовано пального в загальній кількості 50211, 12 л на суму 2131338,55 грн (з ПДВ).

В серпні 2022 року реалізовано пального в загальній кількості 24838,44 л на суму 1192463,05 грн (з ПДВ).

В період з 01.09.2022 по 08.09.2022 ПП "Елеон" реалізовано пального в загальній кількості 7791,76 л на суму 340159,97 грн (з ПДВ).

Таким чином ПП "Елеон" в періоді з 22.06.2022 по 08.09.2022 реалізовано пального (бензину, дизельного пального та скрапленого газу) в загальні й кількості 92328, 08 л на суму 4088641,12 (з ПДВ) без реєстрації платником акцизного податку, чим порушено вимоги пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України.

За наслідками проведеної перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що суб`єктом господарювання порушено вимоги:

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме відсутність реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового до 09.09.2022;

- пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, а саме здійснено реалізацію пального в загальній кількості 92328, 08 л на суму 4088641,12 (з ПДВ) без реєстрації платником акцизного податку.

Так, за результатами поведеної перевірки складено акт від 30.05.2023 № 9250/02-32-09-01/23108835 "Про результати фактичної перевірки ПП "Елеон" за період з 01.06.2020 по 29.05.2023" (том 1 а.с. 26-29).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 30.05.2023 № 9250/02-32-09-01/23108835 у червні 2023 року ПП подало заперечення на такий.

Листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 23.06.2023 № 21441/6/02-32-09-01-19 заперечення ПП "Елеон" на акт перевірки залишено без задоволення, а його висновки від 30.05.2023 № 9250/02-32-09-01/23108835 - без змін.

На підставі висновків акту, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 26.06.2023 № 9620/02-32-09-01/23108835, яким до підприємства за порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 1000000 грн;

- від 26.06.2023 № 9119/02-32-09-01/23108835, яким до підприємства за порушення вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 4088641,12 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, вказуючи, що у межах спірних правовідносин у перевіряємому періоді провадження господарської діяльності позивач діяв у чіткій відповідності з нормами законодавства чинного на момент вчинення відповідної дії, тому і у зв`язку з припиненням видачі контролюючими органами відповідних ліцензій під час дії воєнного стану, на виконання положень постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, ПП "Елеон" подало до центу надання адміністративних послуг у м. Хмільник "Декларацію про провадження господарської діяльності на зміну ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та ліцензії на право зберігання пального. Крім того така декларація була подана і до Міністерства економіки України, і направлена листом Мінекономіки від 22.06.2022 на адресу ДПА України. Разом з тим, 21.06.2022 позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідача заяву про реєстрацію платником акцизного податку з реалізації пального, спирту етилового та/або акцизних складів, до якої було додано і декларацію позивача від 14.06.2022, отриману ним на заміну ліцензії про право роздрібної торгівлі пальним, ліцензії на право зберігання пального, в порядку передбаченому постановою КМУ № 314. Тобто, на переконання платника, з метою провадження господарської діяльності ним вичинялись передбачені чинним законодавством дії у спосіб, що не суперечив чинному на дату вчинення відповідної дії податковому законодавству.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України. визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.

За визначенням статті 1 ЗУ № 481/95-ВР: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини 8 статті 15 ЗУ №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

За положеннями ч. 33-34 статті 15 ЗУ №481/95-ВР ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Згідно з ч. 38 статті 15 ЗУ №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії (ч. 44 статті 15 ЗУ №481/95-ВР).

Відповідно до ч. 45 статті 15 ЗУ № 481/95-ВР забороняється вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (ч. 46 статті 15 ЗУ № 481/95-ВР).

Згідно з нормами статті 17 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

В свою чергу, за положеннями п. 212.3.4 п. 212 ст. 212 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

В свою чергу за нормами п. 117.3 статті 117 ПК України здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

За нормами пп. 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Крім того, відповідно до положень пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані:

а) зареєструвати усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового та масові витратоміри у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;

б) зареєструвати усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;

в) надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, технологічну схему встановлення витратомірів-лічильників спирту етилового та/або масових витратомірів засобами електронного зв`язку не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня встановлення витратомірів-лічильників спирту етилового та/або масових витратомірів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок реєстрації платників акцизного податку є Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 408 (далі - Порядок № 408, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу п. 4 Порядку № 408 юридичні особи (зокрема юридичні особи, що ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи), постійні представництва та фізичні особи - підприємці, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники акцизного податку до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Згідно з абзацом 5 п. 5 Порядку № 408 без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.

Статтею 128 -1 ПК України визначено відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах та/або місцях виробництва окремих видів продукції.

Зокрема в силу положень статті пп. 128-1.2 статті 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Судом встановлено, що наслідками встановленої перевірки відповідачем застосовано до платника фінансову відповідальність за провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального без відповідних ліцензій.

Разом з тим ключовим питанням під час вирішення цього спору є встановлення законодавчого регулювання таких правовідносин у період з 22.06.2022 по 08.09.2022, в контексті доводів учасників справи. Тоді як основними аргументами підприємства є те, що воно добросовісно дотрималось визначеної законом процедури і скористалось преференціями, наданими суб`єктам господарювання постановою КМУ від 18.03.2022 № 314, подавши відповідну декларацію, а аргументами відповідача виступають доводи, щодо того, що ПП "Елеон" не мало здійснювати господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним та здійснювати зберігання пального за відсутності ліцензій, до отримання таких у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

При цьому, варто зазначити, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, у тому числі з фізичною особою-підприємцем, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади Конституції України, до яких віднесено положення її статті 19, на відмінну від певних прав та свобод людини (перелік наведений у статті 64 Конституції України), не можуть обмежуватись в умовах воєнного стану.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII до основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці віднесено забезпечення проведення державної економічної політики, здійснення прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечення здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Згідно із частинами 1,2 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Відповідно до статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII Кабінет Міністрів України в разі введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях: розробляє та вводить в дію План запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в окремих місцевостях України з урахуванням загроз та особливостей конкретної ситуації, яка склалася; організовує та здійснює керівництво центральними та іншими органами виконавчої влади в умовах воєнного стану.

Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, слід прийти до висновку, що введення воєнного стану є подією екстраординарною, що впливає на правовий порядок в Україні та зобов`язує Кабінет Міністрів України діяти невідкладно, доцільно та розумно.

Наявність воєнного стану активізує спеціальні норми законодавства України, які за правилами подолання колізій є пріоритетними над загальними нормами, що забезпечують правопорядок у позавоєнний час.

При цьому головною умовою правотворчої діяльності органів державної влади, в тому числі Кабінету Міністрів України, під час дії воєнного стану, є дотримання положень Конституції України, в яких визначаються основні повноваження таких органів.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", 18.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" (далі - Постанова № 314, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин), згідно п. 1 ч. 1 якої у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб`єктами господарювання на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності (далі - декларація), що містить відомості згідно з додатком 1, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг), крім видів господарської діяльності за переліком згідно з додатком 2.

Органи ліцензування, дозвільні органи та суб`єкти надання публічних (електронних публічних) послуг на своїх офіційних веб-сайтах розміщують переліки поданих декларацій. У переліку поданих декларацій наводиться інформація про суб`єкта господарювання (для юридичної особи організаційно-правова форма, повне і скорочене найменування (за наявності), для фізичної особи - підприємця - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); вид господарської діяльності/частина виду господарської діяльності, який провадиться на підставі поданої декларації; місце провадження діяльності (якщо провадження діяльності обмежується територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно з пунктом 2 частини 1 Постанови № 314 декларація може бути подана за вибором суб`єкта господарювання незалежно від задекларованого (зареєстрованого) місцезнаходження (місця проживання), місця провадження господарської діяльності або місцезнаходження відповідного об`єкта:

в електронній формі - через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) (у разі подання декларації фізичною особою - підприємцем);

у паперовій формі - через центр надання адміністративних послуг з подальшою передачею органам ліцензування, дозвільним органам та суб`єктам надання публічних (електронних публічних) послуг засобами Порталу Дія. Після внесення інформації до Порталу Дія декларація повертається заявнику.

У разі коли декларації мають бути подані до органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних (електронних публічних) послуг, якими є місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, військові адміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні та комунальні підприємства, такі декларації спрямовуються зазначеним органам та підприємствам засобами Порталу Дія через:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у відповідній сфері (якщо декларація подається до територіального органу такого центрального органу виконавчої влади або державного підприємства, що належить до сфери його управління);

обласні державні адміністрації, Київську міську державну адміністрацію або обласні військові адміністрації (якщо декларація подається до місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, військової адміністрації, комунального підприємства, що знаходяться або діють в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці);

Відповідно до пункту 3 частини 1 зазначеної Постанови № 314, суб`єкти господарювання, які набули право на провадження господарської діяльності на підставі декларації, у разі відсутності відповідних дозвільних документів (документи дозвільного характеру, ліцензії та/або інші результати надання публічних послуг), невідкладно, але не пізніше трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану звертаються до відповідних органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних (електронних публічних) послуг і отримують відповідні дозвільні документи в порядку, строки та на умовах, передбачених законодавством, без зупинення (припинення) їх діяльності.

На період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення (п. 4 частини 1 Постанови № 314).

Тобто в контексті наведеного варто вказати про існування колізії у законодавстві чинному на момент виникнення спірних правовідносин, коли однин нормативно-правовий акт передбачав обов`язкове отримання дозвільного документа на провадження певного виду господарської діяльності, а інший звільняв від такого обов`язку на період дії воєнного стану, вказуючи про достатність подання відповідної декларації.

Разом з цим, як зазначалось судом вище, введення воєнного стану активізує спеціальні норми законодавства України, які за правилами подолання колізій є пріоритетними над загальними нормами, що забезпечують правопорядок у позавоєнний час.

Також варто вказати, що 10.09.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1020, відповідно до п. 1 якої ухвалено внести у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану", а саме до переліку видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації в умовах воєнного стану - Діяльність у сфері виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Разом з тим, з огляду на наведене суд вказує, що спірні правовідносини у цій справі стосуються періоду з 22.06.2022 по 08.09.2022, відтак на такі поширюється дія Постанови № 314 до внесення у неї змін постановою від 10.09.2022 № 1020.

В свою чергу Постанова № 314 передбачала зокрема і право позивача на набуття права на провадження господарської діяльності на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності (далі - декларація), що містить відомості згідно з додатком 1, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг).

Під час розгляду справи судом встановлено, що у період з 22.06.2022 по 08.09.2022 позивач провадив свою господарську діяльність на підставі на підставі Декларації про провадження господарської діяльності (роздрібної торгівлі пальним) (том 1 а.с. 11 на звороті), яка була подана на зміну ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, ліцензії на право зберігання пального.

Податковим органом не спростовується, що така декларація від 14.06.2022 була подана до центру надання адміністративних послуг м. Хмільник та до Міністерства економіки України.

В свою чергу, листом Мінекономіки від 22.06.2022 № 3622-06/40601-06 надіслано декларацію за належністю до ДПС України, Хмільницької міської ради Вінницької області та до Центру надання адміністративних послуг у м. Хмільнику (том 1 а.с.10).

З огляду на наведені положення зокрема Постанови № 314, в контексті встановлених обставин справи, суд зауважує, що ПП "Елеон" у спірному перевіряємому періоді з 22.06.2022 по 08.09.2022, скористалось преференцією, наданою нормативно-правовим актом КМУ від 18.03.2022 № 314, зокрема щодо набуття права на провадження господарської діяльності (в цьому випадку на роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального) на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності від 14.06.2022, що містила відомості згідно з додатком 1, без отримання дозвільних документів (в цьому випадку ліцензій).

Тобто, платник, вчиняючи відповідні дії з метою законодавчого засвідчення права на набуття/провадження господарської діяльності, діяв цілком добросовісно та був переконаний, що запроваджена власне самою державою спрощена процедура на набуття та провадження певних видів господарської діяльності у період дії воєнного стану на території України не призведе до можливості трактування податкових органом норм податкового законодавства на власний розсуд і не стане підставою для застосування відповідних штрафних санкцій у майбутньому.

Слід наголосити, що відповідач, як орган публічної влади, підпорядкований конституційному спеціально-дозвільному принципу, закріпленому, зокрема, у частині другій статті 19 Основного Закону України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справі "Рисовський проти України", N 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Окремі аспекти принципу належного врядування також були зазначені ЄСПЛ у справах "Армазова проти Республіки Молдова" (Arzamazova v. The Republic of Moldova, заява N 38639, п. 52), "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia, заява N 32457/05, п. 40), "Графов проти України" (заява N 4809/10), "Чакаревич проти Хорватії" (Cakarevic v. Croatia, заява N 48921/13), з аналізу яких можна дійти висновку, що у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика щодо розуміння принципу належного урядування, до змісту якого можна включити п`ять головних складових елементів: 1) покладення на суб`єктів владних повноважень зобов`язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб`єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб`єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі N П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 року, верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави її втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні її як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади "правової процедури", яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року N 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Разом з тим під час розгляду цієї справи, судом встановлено, що на виконання вимог ПК України, 21.06.2022 ПП "Елеон" сформувало на подало податковому органу заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (том 1 а.с. 12), додавши до неї відповідну декларацію від 14.06.2022. Згідно з квитанцією № 2 від 21.06.2022 відповідач відмовив у прийнятті такої заяви до розгляду, вказавши, що суб`єкт господарювання не може бути зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального раніше дати отримання ліцензії на право здійснення діяльності з пальним.

Поряд з цим у липні 2022 року позивач звернувся до податкового органу з листом, в якому повідомив про право на здійснення обраного виду господарської діяльності та просив надати уніфікований номер акцизного складу згідно Декларації про провадження господарської діяльності.

Листом від 22.07.2022 відповідач повідомив про неможливість надання такої інформації у зв`язку з тимчасово закритою Системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

22.08.2022 ПП "Елеон" сформувало на подало податковому органу заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (том 1 а.с. 17). Згідно з квитанцією № 2 від 22.08.2022 відповідач відмовив у прийнятті такої заяви до розгляду, вказавши, що суб`єкт господарювання не може бути зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального раніше дати отримання ліцензії на право здійснення діяльності з пальним.

Так, з урахуванням вище наведеного судом вбачає добросовісність у діях ПП "Елеон" та вказує, що у спірні ситуації підприємство діяло дотримуючись нормативно-правових актів чинних на дату вчинення відповідної дії з подання декларації про провадження господарської діяльності без отримання дозвільних документів. Крім того, подавши таку декларацію 14.06.2022, підприємство вчиняло активні дії задля отримання відповідних ліцензій на зберігання пального, та реєстрації платником акцизного податку, тобто платник вчинив всі залежні від нього дії для дотримання вимог нового законодавства та податкової дисципліни, про що свідчить викладені вище обставини.

Поряд з цим, судом враховуються додаткові пояснення представника позивача, щодо того, що неможливість своєчасного отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального було зумовлено відсутністю господарських приміщень, де мала здійснюватись така діяльність станом на червень 2022 року. Водночас, вчинювані платником активні дії з приводу, як подання відповідної декларації, так і щодо отримання ліцензії, свідчать про його добросовісність, а певні прогалини у способі правового регулювання спірних правовідносин та трактування таких суб`єктом владних повноважень на власний розсуд, на переконання суду не можуть слугувати підставою для притягнення платника до фінансової відповідальності.

В розрізі встановлених обставин справи, суд зважає на добросовісність платника ПП "Елеон" та вказує, що провадження господарської діяльності без відповідних дозвільних документів (ліцензій) у період з 22.06.2022 по 08.09.2022 відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок,можливість притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними рішеннями.

Крім того, положеннями п. 56.21 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, оскільки вищенаведені положення Постанови № 314 дають підстави стверджувати про існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, а тому слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.06.2023 № 9620/02-32-09-01/23108835, від 26.06.2023 № 9119/02-32-09-01/23108835.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Елеон", сплачений судовий збір в сумі 26 840 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "ЕЛЕОН" (с. Малий Митник, Хмільницький район, Вінницька область, 22060, код ЄДРПОУ 23108835);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.10.2023.

Суддя Томчук Андрій Валерійович