Рішення

від 30.10.2023 по справі 160/12770/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Справа № 160/12770/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ер Сі Грейн» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів від 22.03.2023р., -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ер Сі Грейн» звернулося з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті і просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.03.2023р. №357639, №357640, №357641, №357642 про застосування адміністративно-господарських штрафів до позивача за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідача у лютому 2023 року були проведені рейдові перевірки (перевірки на дорозі) за результатами яких до позивача були застосовані адміністративно-господарські штрафи у розмірі 17000 грн. за кожне порушення, 8500 грн., відповідно, за чотирма вищезгаданими оспорюваними постановами, а саме: 1) за постановою №357639 - за відсутність у водія ТЗ при собі особистої картки водія; 2) за постановою №357640- за відсутність у водія ТЗ при собі роздруківки даних роботи тахографа водія за 22.02.2023р.; 3) за постановою №357641 за відсутність у водія ТЗ при собі протоколу перевірки технічного стану ТЗ KOGEL 9788; 4) за постановою №357642 за перевищення габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10%, перевищення становить 9,98%. Наведені постанови позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню з підстав того, що наявність вищенаведених документів у водіїв ТЗ в обов`язковому порядку передбачена лише для міжнародних автомобільних перевезень, тоді як позивачем здійснювалися внутрішні перевезення вантажів, а, відповідно, вважає, що позивач не мав обов`язку по встановленню та експлуатації тахографа, а також і обов`язку щодо його перевірки та адаптації; законодавством України, зокрема, Правилами дорожнього руху не передбачена обов`язковість наявності у водія ТЗ протоколу перевірки технічного стану ТЗ, тому вважає, що відсутність такого документу у водія ТЗ під час рейдової перевірки, не є порушенням законодавства про автомобільний транспорт; в акті №353556 від 27.02.2023р. не вказано перевищення яких саме габаритно-вагових норм мало місце (або фактичної маси, або навантаження на вісь), а також не вказано інформацію про повну фактичну масу транспортного засобу в момент зважування та інформацію про навантаження на кожну вісь ТЗ в порушення Правил №30. За викладеного, позивач вважає, що притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності є протиправним, тому вважає, що оспорювані постанови підлягають скасуванню (а.с.1-12).

Ухвалою суду від 14.06.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 13.07.2023р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази зважування транспортного засобу згідно акту №353556 від 27.02.2023р. та складання посадовими особами відповідача відповідних документів за результатами такого зважування з дотриманням вимог Правил №30; надати докази того, що саме за ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач чи водій транспортного засобу мав обов`язок мати при собі протокол технічного стану ТЗ KOGEL НОМЕР_1 (згідно акту №353579) виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с.41).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду відповідачем через систему «Електронний суд» 22.06.2023р. був поданий відзив на позов, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимоги позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що у ході проведення рейдових перевірок посадовими особами відповідача були встановлені порушення позивачем вимог абз.3, 14 ст.60 Закону №2344-Ш, а саме: відсутність у водіїв ТЗ особистої картки водія до цифрового тахографа за актом №352680; відсутність у водія ТЗ роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 22.02.2023р. за актом №353574; відсутність у водія ТЗ протоколу перевірки технічного стану ТЗ за актом №353579 в порушення ст.ст.34,48 Закону №2344-Ш; перевезення подільного вантажу з перевищенням габаритно-вагових нормативів, що становить 9,98% згідно акту №353556 на порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідач у відзиві на позов вказує на те, що, у даному випадку, був проведений документальний габаритно-ваговий контроль із визначенням загальної маси ТЗ шляхом додавання власної маси ТЗ до маси вантажу у відповідності до вимог пп.5-1 п.2, п.6, п.16 Порядку №879 про що було складено акт №353556 згідно ТТН від 27.02.2023р. №302709 (фактична маса ТЗ + вантаж), яка становила 43 тони 990 кг при гранично допустимій вазі 40 тон, довідка про здійснення габаритно-вагового контролю не видавалась, оскільки було проведено не точний, а документальний контроль. Окрім того, позивач з аналогічних підстав оскаржував постанови відповідача, проте, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №160/5354/23 у задоволенні позову було відмовлено. Що стосується відображення у акті №353576 різних номерних знаків ТЗ, а саме: вказано ТЗ KOGEL НОМЕР_2 , замість вірного - ТЗ KOGEL НОМЕР_1 , то це є лише опискою, яка не може вплинути на правильність прийнятого оспорюваного рішення про що свідчить і правова позиція, яка міститься у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №813/1790/18. З приводу того, що Наказ №385 застосовується лише щодо міжнародних автомобільних перевезень, відповідач зазначає, що з 07.06.2010р. обов`язковість встановлення тахографів для автомобільних перевізників передбачена і для внутрішніх перевезень у відповідності до положень п.1.2 1.4 Наказу №340, а відповідно, водії ТЗ, які здійснюють внутрішні автомобільні перевезення вантажів, повинні мати при собі, а автомобільний перевізник (позивач) зобов`язаний забезпечити та контролювати наявність у водіїв таких документів, а саме: особистої картки водія до цифрового тахографа; роздруківки даних роботи тахографа за 22.02.2023р.; протоколу перевірки технічного стану ТЗ згідно до приписів п.3.3, п.3.6 Наказу №385, ст.35 «Про дорожній рух», Порядку №137. За викладеного, відповідач вважає, що оспорювані вищезазначені постанови прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.46-72).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, ухвалами суду від 23.08.2023р. та від 03.10.2023р., у тому числі і з підстав необхідності витребування копії документів не наданих учасниками справи на вимогу суду, строк розгляду даної справи було продовжено до 03.11.2023р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, строк надання таких документів до суду було встановлено судом до 20.10.2023р. (а.с.91, 96).

Ухвала суду від 03.10.2023р. про повторне надання позивачем витребуваних судом документів була отримана представником позивачем засобами електронного зв`язку 03.10.2023р., об11:45 год., що підтверджується відповідним електронним повідомленням, наявним у справі (а.с.98).

Проте, станом на 30.10.2023р. позивачем вимог ухвали суду не виконані, витребуваних копій документів позивачем суду не надано, про причини не виконання вимог ухвал суду, суд не повідомлено.

Враховуючи викладене, в також вжиття судом заходів щодо всебічного та об`єктивного вирішення спору шляхом витребування додаткових доказів, які позивачем суду не надані без поважної причини, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 30.10.2023р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ер Сі Грейн» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, місто Дніпро, вул. Старокозацька, будинок 71 кв.13, видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується інформацією, наведеною у витязі з ЄДРПОУ, наявної в матеріалах справи (а.с.99).

21.02.2023р. державними інспекторами відповідача, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.02.2023р. №014505 о 15 год.32 хв. на 440 км+330 м а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя через м. Кременчук-Маріуполь (вантажні перевезення) було здійснено перевірку транспортного засобу - марки DAF сідловий тягач номерний знак НОМЕР_3 , КОЕGEL н/пр-контейнеровоз номерний знак НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_5 , СТХ НОМЕР_6 , відповідно, під керуванням водія ОСОБА_1 , встановлено, що наведені ТЗ належать автомобільному перевізнику ТОВ «Ер Сі Грейн» у ході якої було виявлено порушення, а саме: порушення ст.ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» внаслідок якого перевізник не забезпечив виконання вимог Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів у сфері перевезення вантажів, зокрема, відсутня на момент проведення перевірки особиста картка водія ОСОБА_1 чим порушено вимоги п.3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010р., про що був складений акт за №352680, що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.17-20,76).

Також зі змісту акту перевірки від 21.02.2023р. видно, що у графі «пояснення водія про причини порушень», особисто водієм ОСОБА_1 відображено такі причини, а саме: картка водія була втрачена під час руху коли його підбили з тонкою, копію акту отримав (а.с.17,76).

За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі акту №352680 від 21.02.2023р. посадовою особою відповідача 22.03.2023р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №357639 за якою за вищенаведене порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача було застосовано штраф на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 вказаного Закону, у сумі 17000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с.16, 34-зворот).

Далі, 22.02.2023р. державними інспекторами відповідача, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.02.2023р. №014505 о 9 год.35 хв., м. Кривий Ріг, Нікопольське шосе, е/о 38 (вантажні перевезення) було здійснено перевірку транспортного засобу - марки DAF ХF 460 FAR, номерний знак НОМЕР_7 , SCHMITZ причіп, номерний знак НОМЕР_8 , серія і номер свідоцтв про реєстрацію СТС НОМЕР_9 , СТХ НОМЕР_10 , відповідно, під керуванням водія ОСОБА_2 , встановлено, що наведені ТЗ належать автомобільному перевізнику ТОВ «Ер Сі Грейн» у ході якої було виявлено порушення, а саме: порушення ст.ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» внаслідок якого перевізник не забезпечив виконання вимог Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів у сфері перевезення вантажів, зокрема, відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа водія ОСОБА_2 за 22.02.2023р. чим порушено вимоги п.3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010р., про що був складений акт за №353574, що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.22-25,78-80).

Також зі змісту акту перевірки від 22.02.2023р. видно, що у графі «пояснення водія про причини порушень», особисто водієм ОСОБА_2 відображено такі причини, а саме: «Закінчився папір у тахографі, останній використав вчора в Харківській обл. для співробітників Укртранбезпеки", зазначено, що копію акту отримав (а.с.22, 78-зворот).

За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі акту №353574 від 22.02.2023р. посадовою особою відповідача 22.03.2023р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №357640 за якою за вищенаведене порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача було застосовано штраф на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 вказаного Закону, у сумі 17000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с.21, 74-зворот).

Далі, 27.02.2023р. державними інспекторами відповідача, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 24.02.2023р. №014506 о 13 год.50 хв., А/Д Н-23 біля перехрестя м.Апостолове (вантажні перевезення) було здійснено перевірку транспортного засобу - марки VOLVO-тягач, номерний знак НОМЕР_11 , KOGEL напівпричіп, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , відповідно, під керуванням водія ОСОБА_3 , встановлено, що наведені ТЗ належать автомобільному перевізнику ТОВ «Ер Сі Грейн», у ході якої було виявлено порушення, а саме: порушення ст.ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» внаслідок якого перевізник не забезпечив виконання вимог Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів у сфері перевезення вантажів, зокрема, відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, KOGEL НОМЕР_1 , чим порушено вимоги ст.35 Закону України «Про дорожній рух», про що був складений акт за №353579, що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.27-29,81-83).

За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі акту №353579 від 27.02.2023р. посадовою особою відповідача 22.03.2023р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №357641 за якою за вищенаведене порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача було застосовано штраф на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 вказаного Закону, у сумі 17000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с.26, 73-зворот).

Далі, також 27.02.2023р. державними інспекторами відповідача, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 24.02.2023р. №014506 о 13 год.50 хв., А/Д Н-23 перехрестя на м.Апостолове (вантажні перевезення) було здійснено перевірку транспортного засобу - марки VOLVO-тягач, номерний знак НОМЕР_14 , напівпричіп BLUMHARDT, номерний знак НОМЕР_15 , серія і номер свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , відповідно, під керуванням водія ОСОБА_4 , встановлено, що наведені ТЗ належать автомобільному перевізнику ТОВ «Ер Сі Грейн», у ході якої було виявлено порушення, а саме: порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» внаслідок якого перевізник не забезпечив виконання вимог Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів у сфері перевезення вантажів, зокрема, не забезпечив безпеку дорожнього руху, чим порушив вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2021р. перевозив подільний вантаж, перевищення становить 9,98%, про що був складений акт за №353556, що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.31-33,84-87).

За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі акту №353556 від 27.02.2023р. посадовою особою відповідача 22.03.2023р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №357642 за якою за вищенаведене порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача було застосовано штраф на підставі абз. 14 ч.1 ст.60 вказаного Закону, у сумі 8500 грн., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с.30, 73).

При цьому, судом встановлено, що перед прийняттям вищенаведених постанов, відповідачем позивача було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що були зафіксовані у актах перевірок №353556, №353574, №353579, №352680, яке відбудеться 22.03.2023р. згідно копії повідомлення за №14989/23/24-23 від 09.03.2023р., яке було вручено позивачеві 18.03.2023р., що підтверджується копією поштового повідомлення, наявного у справі (а.с.75).

Отже, із наведеного видно, що суб`єктом владних повноважень було забезпечено право позивача на участь у розгляді вказаної справи 22.03.2023р. 18.03.2023р., тобто, завчасно.

Позивач, вважаючи протиправними вищенаведені постанови, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами про визнання їх протиправними та скасування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову частково в частині визнання протиправною та скасування постанови №357642 від 22.03.2023р., в іншій частині позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш (далі Закон № 2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі Порядок №1567), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. № 340 (далі Наказ №340), Інструкція з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. № 385 (далі - Наказ 385).

Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення перевірок на транспорті.

Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Частинами 14,17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно до приписів наведеного Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачеві, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), тому слід дійти висновку, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі), яка відбулася 21.02.2023р., 22.02.2023р. та 27.02.2023р. відповідачем проведена у межах наданих його повноважень, визначених вищенаведеними приписами Закону №2344-Ш, Порядку №1567 та Положення про Укртрансбезпеку.

Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорти позивачем, які мали місце 21.02.2023р. (акт №352680), 22.02.2023р. (акт №353574) з приводу відсутності у водія при собі особистої картки водія ОСОБА_1 , відсутності роздруківки даних роботи цифрового тахографа водія ОСОБА_2 за 22.02.2023р. на порушення вимог п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010р., суд зазначає про таке.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах ( ст.33 Закону №2344-Ш).

Приписами ст.49 згаданого Закону №2344-Ш установлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Також і у відповідності до вимог ст.48 Закону №2344-Ш передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно вимог ст.34 Закону №2344-Ш визначено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

При цьому, згідно до норм ст.18 Закону №2344-Ш встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону.

Отже, у розумінні зазначених норм, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником (у даному випадку позивачем), незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Наказ №340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Так, відповідно до п.1.3 наведеного Наказу №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно приписів п.6.1 Наказу №340 визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, у даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа, а саме: обов`язок перевізника суб`єкта господарювання у разі, якщо вантажний автомобіль має повну масу понад 3,5 тонн.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Наказом №385.

Згідно п.1.3 Наказу №385 встановлено, що її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Приписами абзацу 4 п.3.3 Наказу №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

А відповідно до вимог п.3.5 та п.3.6 Наказу №385 визначено, що перевізники (у даному випадку перевізником виступає позивач) забезпечують, зокрема, водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону абз.3 частини 1 ст.60 Закону №2344-Ш.

Таким чином із аналізу наведених норм слідує, що автомобільний перевізник (у даному випадку позивач) як суб`єкт господарювання має такі обов`язки, а саме: 1) обладнати ТЗ діючими та повіреними тахографами у разі, якщо вантажний автомобіль має повну масу понад 3,5 тонн (п.6.1 наказу №340); 2) забезпечувати належну експлуатацію тахографів; 3) здійснювати контроль за дотриманням вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; 4) забезпечувати контроль за дотриманням водіями ТЗ, що здійснюють вантажні перевезення вимог вищенаведених приписів законодавства про транспорт, у тому числі, і забезпечувати наявність у водіїв на момент перевірки інших документів, визначених ст.ст.39,48 Закону, у даному випадку, до інших обов`язкових документів, які мають бути у водія під час перевірки віднесені особиста картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа за умови обладнання ТЗ цифровим тахографом, що передбачено приписами п.3.3 Наказу №385.

При цьому, слід зазначити, що вимоги вказаних приписів законодавства щодо обладнання вантажних автомобілів повіреними та діючими тахографами є імперативними (обов`язковими) і для автомобільних перевізників, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів відповідно до п.1.3 наведеного Наказу №340.

До того ж, як свідчать матеріали справи, вантажні автомобілі, що належать позивачеві та якими здійснювалися вантажні перевезення, були обладнані цифровими тахографами про що зазначено у актах перевірки №352680, №353574 (а.с.17,22), що не спростовано позивачем жодними іншими доказами.

А з огляду на наведене, аргументи позивача з приводу того, що він не мав обов`язку встановлення та експлуатації тахографа, оскільки здійснював, не міжнародні, а внутрішні перевезення, є безпідставними та неспроможними, оскільки спростовуються аналізом вищенаведених приписів як п.1.3, так і п.6.1 наказу №340.

Таким чином, із наведених приписів, слід дійти висновку, що позивач як перевізник вантажів зобов`язаний був забезпечити належну експлуатацію цифрового тахографа, установленого в автомобілях позивача, якими здійснювалися перевезення вантажів та які мали місце 21.02.2023р. (акт №352680), 22.02.2023р. (акт №353574), а також і забезпечити наявність під час перевірки при собі у водія ТЗ ОСОБА_1 особистої картки водія, наявність у водія ТЗ ОСОБА_2 роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 22.02.2023р. у відповідності до вимог ст.ст.48,49 Закону №2344-Ш та пунктів 3.3, 3.6 Наказу №385.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених правових норм викладено і у постанові Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17, які є обов`язковими для застосування адміністративним судом згідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, із матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення рейдової перевірки на місці зупинки вищезгаданих транспортних засобів позивач не забезпечив наявності у водіїв ТЗ документів, визначених ст.48 Закону №2344-Ш, а саме: у водія ТЗ ОСОБА_1 відсутня була при собі особиста картка водія, а у водія ТЗ ОСОБА_2 відсутні була роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 22.02.2023р., що підтверджується змістом копію актів №352680, №353574 (а.с.17,22).

Також факти відсутності у водія ТЗ ОСОБА_1 при собі особистої картки водія, відсутності при собі у водія ТЗ ОСОБА_2 роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 22.02.2023р. підтверджені і особистими поясненнями вказаних водіїв у згаданих актах перевірки, у яких зазначеними водіями самостійно вказано, що особиста картка водія ОСОБА_1 ним була втрачена, а у водія ОСОБА_2 не було роздруківки даних роботи тахографа за 22.02.2023р. через те, що у тахографі закінчився папір (а.с.17,22).

Вказані факти порушень на автомобільному транспорті, виявлені посадовими особами відповідача під час рейдової перевірки 21.02.2023р. та 22.02.2023р. та встановлені судом факти визнання водіями ТЗ виявлених порушень шляхом надання письмових пояснень у актах перевірки, які підтвердили факти відсутності у них вищенаведених документів, позивачем жодними іншими доказами не спростовані.

А у відповідності до вимог абз.3 частини 1 ст.60 Закону №2344-Ш передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, застосовується адміністративно-господарські штрафи, зокрема, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 17000 грн.

За викладених обставин, та враховуючи, що судом встановлено порушення позивачем, як автомобільним перевізником, законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону №2344-Ш, яке підтверджене вище дослідженими доказами, позивачем не спростоване, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів за порушення позивачем законодавства про транспорт на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 за оспорюваними постановами №357639, №357640.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанов відповідача № 357639 та №357640 від 22.03.2023р. позивачеві слід відмовити.

Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорти позивачем, які мали місце 27.02.2023р. (акт №353579) з приводу відсутності у водія при собі протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу KOGEL НОМЕР_1 , чим порушено вимоги ст.35 Закону України «Про дорожній рух» та є порушенням ст.48 Закону №2344-Ш, суд виходить з такого.

Як уже зазначалося судом вище, статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Однак, перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Отже, із аналізу наведених норм законодавства слідує, що порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить, зокрема, для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації щороку.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30 січня 2012 року, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі Порядок №137) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №137 визначено, що періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

Пунктом 18 Порядку №137 встановлено, що, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що в контексті статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком №137, відповідно, такий документ (протокол перевірки технічного стану транспортного засобу) повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

За викладених обставин, аргументи позивача про те, що обов`язковість наявності у позивача та водія ТЗ на момент проведення перевірки на дорозі такого документу (протоколу перевірки технічного стану ТЗ) не передбачена правилами дорожнього руху, тому не є порушенням законодавства про автомобільний транспорт, є неспроможними та спростовуються аналізом наведених вище норм чинного законодавства.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів, 27.02.2023р. на місці зупинки посадовими особами відповідача транспортного засобу KOGEL НОМЕР_1 , що належить позивачеві та яким здійснювалися вантажні перевезення позивачем, у водія вказаного ТЗ був відсутній протокол технічного стану даного транспортного засобу про що свідчить зміст копії акту перевірки №353579 від 27.02.2023р. (а.с.27,81)

Також, зміст згаданого акту містить лише підпис водія ОСОБА_3 про отримання копії акту, водій пояснень не надав (а.с.27,81).

Також, факт здійснення позивачем перевезення вантажів автомобільним транспортом без наявності у водія ТЗ НОМЕР_1 при собі протоколу перевірки технічного стану ТЗ підтверджується і тим, що згідно наявної у матеріалах справи копії протоколу технічного стану даного транспортного засобу №00792-03083-21 від 20.10.2021р., у ньому вказано дату черговості проходження обов`язкового технічного контролю даного ТЗ 20.10.2022р. (а.с.83-зворот).

Доказів проходження перевірки технічного стану вказаного ТЗ після 20.10.2022р. та наявності такого протоколу перевірки технічного стану ТЗ дійсного саме станом на 27.02.2023р. (момент перевірки) матеріали справи не містять, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено жодними іншими доказами.

Тобто, із наведеного, можна дійти висновку, що станом на 27.02.2023р. (на момент проведення перевірки на дорозі) позивачем використовувався даний транспортний засіб НОМЕР_1 за відсутності протоколу перевірки технічного стану ТЗ, що утворює склад порушення автомобільним перевізником вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 17000 грн.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

За викладених обставин та враховуючи, що судом встановлено порушення позивачем, як автомобільним перевізником, законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону №2344-Ш ( протоколу перевірки технічного стану ТЗ АЕ 9788 ХК), яке підтверджене вище дослідженими доказами, позивачем не спростоване, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення позивачем законодавства про транспорт на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 за оспорюваною постановою №357641.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування постанови відповідача №357641 від 22.03.2023р. позивачеві слід відмовити.

Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, які мали місце 27.02.2023р. (акт №353556) з приводу не забезпечення позивачем безпеки руху, а саме: перевезення подільного вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, що становить 9,98%, чим порушено вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2021р., суд виходить з такого.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Таким чином, під час проведення рейдової перевірки можливо здійснення габаритно-вагового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).

Пунктом 16 згаданого Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів п.6 Порядку №879.

Документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу згідно до вимог п.5-1 Порядку №879.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що документальний контроль є однією із складових габаритно-вагового контролю, який передбачає дослідження документів, які супроводжують транспортний засіб та в яких міститься інформація про власну масу транспортного засобу та масу вантажу. Документальний контроль може проводитися поза межами пункту контролю, метою такого контролю є встановлення наявності перевищення нормативних габаритно-вагових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. затверджені Правила дорожнього руху (далі Правила), пункт 22 яких регулює порядок перевезення вантажу та вимоги до зовнішніх габаритів (п.п. «а»), фактичної маси (п.п. «б»), навантаження на вісь (п.п. «в»).

При цьому, за змістом аналізу пункту 22.5 наведених Правил, видно, що максимальне значення «40т» визначено підпунктом «б» і стосується фактичної маси транспортного засобу для автомобільних доріг державного значення. Між тим, підпункт «б» містить також і інші максимальні показники, які застосовуються в залежності від типу транспортного засобу, і коливається від 36 тон до 44 тон щодо комбінованих транспортних засобів.

Разом з тим, як видно зі змісту копії акту від 27.02.2023р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акту перевірки від 27.02.2023р. №353556 (а.с.31,84) у них під час встановлення посадовою особою відповідача порушення позивачем габаритно-вагових норм, визначених у п.22.5 Правил встановлено перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів при допустимій повній масі 40 тон, фактична маса становила 43990 тон згідно ТТН №302709 від 27.02.2023р., тобто, позивачем перевозився вантаж понад 5 відсотків, але не більше 10% при перевезенні подільного вантажу, що становить 9,98%, проте, у вказаних актах не обґрунтовано застосування максимально допустимого показника у 40 тон (з урахуванням коливання від 36 т до 44 т щодо комбінованих ТЗ), не зазначено власної маси транспортного засобу, не наведено розрахунків відсоткового порушення у 9,98% (додавання власної маси ТЗ та маси вантажу) з урахуванням вимог п.5-1 Порядку №879.

Окрім того, зі змісту інформації, наведеної у копії ТТН №302709 від 27.02.2023р., видно, що маса вантажу (пшениця, врожай 2021р.) становить 43990 тон (ці відомості були підставою для складання вищенаведеного акту про перевищення вагових параметрів), однак, у ній відсутні відомості про власну масу транспортних засобів, якими цей вантаж перевозився (а.с.87).

Також вказані відомості відсутні і у оспорюваній постанові від 22.03.2023р. № 357642 (а.с.30,73).

Відповідач у відзиві обмежився лише констатацією порушення без обґрунтування самого висновку відповідним розрахунком із зазначенням підстав для застосування максимально допустимої ваги у 40 т щодо транспортних засобів позивача (а.с.46-72).

Відповідно, не наведення обґрунтування в акті від 27.02.2023р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та у акті перевірки від 27.02.2023р. №353556 щодо застосування максимального допустимого показника у 40 тон, не наведення обґрунтування розрахунків відсоткового перевищення у 9,98 % та не визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, що передбачено п.5-1 Порядку №879, не дозволяє ані позивачеві, ані суду здійснити перевірку правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 8500 грн. за оспорюваною постановою №357642.

Таким чином, судом встановлено, що, відповідач, визнаючи перевищення допустимої ваги, врахував лише вагу вантажу (брутто 43990 тон згідно ТТН №302709 від 27.02.2023р.), проте, вага транспортного засобу та причепу (7100 т та 4950 т) ним була проігнорована.

А отже, із наведеного слідує, що відповідачем не визначалась загальна маса транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, тому суд приходить до висновку, що підстави стверджувати про проведення відповідачем належного документального контролю у адміністративного суду відсутні.

Відтак, спірна постанова №357642 від 22.03.2023р. не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто прийняття її відбулося без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та зазначена обставина є достатньою підставою для визнання спірної наведеної постанови протиправною.

Зазначений правовий підхід застосований і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023р. у справі №160/4406/23.

Згідно до вимог ст.ст.73,75,76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не було доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваної постанови №357642 від 22.03.2023р. з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та норм вищенаведеного законодавства у наведеній сфері правовідносин.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом аргументи відповідача з приводу того, що позивач з аналогічних підстав оскаржував постанови відповідача, проте, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №160/5354/23 у задоволенні позову позивачеві було відмовлено, з огляду на те, що досліджений судом зміст згаданого судового рішення стосується іншого предмету спору (постанов від 20.10.2022р.), а відповідно, встановлені у ньому обставини не є підставами для звільнення від доказування у цій справі у розумінні ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, оспорюваної постанови від 22.03.2023р. №357642 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону№2344-Ш, суд приходить до висновку, що спірна наведена постанова була прийнята відповідачем без дотримання вимог п.5-1 Порядком №879, п.22.5 Правил дорожнього руху та приписів Порядку №137, тобто, не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом встановлено, що оспорювана постанова №357642 від 22.03.2023р. була прийнята відповідачем з порушенням прав та інтересів позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання її протиправною та скасування.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору у розмірі 1342,00 грн., виходячи із розрахунку 2684 грн. (сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №448 від 30.05.2023р.) / 2, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам за нормами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ер Сі Грейн» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів від 22.03.2023р. задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.03.2023р. №357642 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у розмірі 8500 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ер Сі Грейн» (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, місто Підгородне, вул. Тополина, будинок 12, код ЄДРПОУ 36606909) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342 грн. 00 коп. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва