Рішення

від 30.10.2023 по справі 522/13596/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 522/13596/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського квартирно-екплуатаційного управління про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом,-

В С Т А Н О В И В :

До Приморського районного суду м. Одеси 17.08.2020 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,70 кв. м.

Зобов`язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси подати до Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,70 кв. м.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання постанови він має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

02 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара М.О. про направлення справи № 522/13596/20 за встановленою юрисдикцією до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року справу № 522/13596/20 за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом направлено до Одеського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи № 522/13596/20 надійшли с Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду 24 серпня 2023 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 року, адміністративну справу №522/13596/20 передано на розгляд судді Стефанову С.О.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у Збройних силах України до 06.04.2018 року, на момент звернення до суду являється пенсіонером Міністерства оборони України, має статус учасника бойових дій, є інвалідом війни ІІ групи. 02.03.2018 року наказом міністра оборони України (по особовому складу) №118 ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом «б» (станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», при вислузі у календарному обчисленні 36 років 08 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 37 років 00 місяців 21 день, із посади начальника Східного територіального управління Військової служби правопорядку, посаду здав 06.04.2018 року та був направлений для зарахування на військовий облік до Приморського РВК м. Одеси.

Позивач разом з сім`єю: дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 постійно проживають та зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,70 кв. м., яка має статус службової. У вказану квартиру позивач поселився на підставі службового ордера серії ПР №1769 від 06.08.2009 року, виданого Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради, згідно з розпорядженням КЕВ м. Одеси №330 від 23.04.2009 року, у зв`язку з проходженням військової служби.

Зважаючи на службовий статус вищевказаної квартири, який значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством житлових прав, позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 з проханням направлення запиту до КЕВ м. Одеса про визнання права на виключення вказаної квартири з числа службових. У свою чергу КЕВ м.Одеса було відмовлено у виключені займаного позивачем житла з числа службового.

Позивач вважає, що дана відмова КЕВ м. Одеса, не узгоджується з чинним законодавством, а саме п.п. 3,11,22 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями», п. 10 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями», п. 6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», тому звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,70 кв. м., зобов`язати Квартирно-експтуатаційний відділ м.Одеса подати до Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради клопотання з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,70 кв. м.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись в цілому на те, що законодавством передбачено низку компетентних органів, рішення яких в сукупності, оформлені відповідним документом установленої форми, є підставою для виключення житла з числа службового, а тому КЕВ м. Одеса не можна зобов`язати подати клопотання до Приморської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради про виключення житла з числа службового. КЕВ м. Одеса направляло справу ОСОБА_1 до Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ, одна справа була повернута без розгляду. Окрім цього, відповідач зазначає, що позивач вже отримував 4-кімнатну квартиру з житлового фонду Міністерства оборони України, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , яку залишив своїй повнолітній доньці. Жилі приміщення надання згідно із чергою, визначеною часом прийняття на облік.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

19 жовтня 2023 року Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням подано відзив на позовну заяву з додатками (вхід. № 35929/23).

Ухвалою суду від 27 жовтня 2023 року замінено у справі №522/13596/20 неналежного відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса на належного Одеське квартирно-екплуатаційне управління (вул. Армійська, буд. 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284).

Станом на 30 жовтня 2023 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача та відповідача, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Відповідно до Витягу з послужного списку має вислугу років у календарному обчисленні 36 років 08 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 37 років 00 місяців 21 день.

02.03.2018 року ОСОБА_1 - начальника територіального управління Східного територіального управління ВСП м. Дніпро, звільнено наказом МОУ (по особовому складу) №118 від 02.03.2018 року з військової служби у запас за пунктом «б» (станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, з правом носіння військової форми одягу, та направлено до зарахування на військовий облік до Приморського РВК м. Одеси.

Позивач є учасником антитерористичної операції, в якій безпосередньо брав участь у період з 17.04.2014 року по 27.04.2014 року, з 10.03.2015 року по 12.05.2015 року на території Донецької та Луганської областей, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 31.07.2015 року. Окрім цього, позивач є інвалідом 2 групи відповідно до безтермінового посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 05.12.2018 року.

27.04.2009 року Приморською районною адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради Защитіну І.В. видано ордер серії ПР №1769 на право зайняття службового приміщення жилою площею 39,7 кв.м. із сім`єю 3 осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Відомостей №З151117-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, з 29.04.2009 року ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 30.09.2016 року у вказаній квартирі зареєстрована його дружина ОСОБА_2 , з 09.03.2016 року у вказаній квартирі зареєстрована донька ОСОБА_3

03.07.2020 року позивач звертався з заявою до командира військової частини НОМЕР_1 з метою отримання довідки щодо перебування його на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та проханням щодо направлення запиту до КЕВ м. Одеси про визнання права на виключення квартири з числа службових.

Згідно із довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2020 року, ОСОБА_1 з 26.03.2008 року перебуває на обліку військовослужбовців у загальній черзі, з 26.03.2008 року першочергова, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

Відповідно до листа вих. 4833/8 від 07.07.2020 року, командир військової частини НОМЕР_1 направив справу ОСОБА_1 до КЕВ м. Одеси з метою реалізації права позивача на розслужбовлення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Довідки наданої начальником КЕВ м. Одеси вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в узагальнених списках обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в Одеському гарнізоні, станом на 01.07.2020 року в загальній черзі з 26.03.2008 року №2039 та в першочерговій черзі з 26.03.2009 року №271, при військовій частині НОМЕР_1 , зі складом сім`ї 3 особи. Відповідно до довідки м. Сімферополь №6 від 24.03.2008 року отриману 4-кімнатну квартиру з житлового фонду Міністерства оборони України, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яку залишив своїй повнолітній доньці.

З відповіді начальника КЕВ м. Одеси вбачається, що облікова справа полковника запасу ОСОБА_1 щодо виключення квартири із числа «службових» була направлена до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для розгляду на засіданні Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, за результатами перевірки вищевказана справа була повернута КЕВ м.Одеса без розгляду.

Встановлено, що 28.05.2019 вих. №2309 ТВО КЕВ м. Одеси направляло начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на розгляд на засіданні комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями облікові квартирні справи щодо виключення квартир із числа «службових» на військослужбовців, в тому числі і щодо полковника запасу ОСОБА_4 .

Відповідачем було надано суду копії наступних документів:

-розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ від 04.10.2016 року №300/4/11, в якому зазначено: «не надавати на перевірку до Головного управління пропозиції гарнізонів щодо розподілу житлових приміщень у тому числі шляхом виключення із числа службових»;

-розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ №303/4/2074 від 04.10.2018 року , в якому зазначено: «заборонити і не допускати практику надання на перевірку облікових справ, які не відповідають вимогам законодавства, а також не надавати на перевірку справи, які стосуються виключення квартир з числа службових»;

-окремого доручення Міністерства оборони України від 12.12.2019 року №19360/з, де зазначено: «з метою створення службового житлового фонду у гарнізонах ЗСУ не подавати командирами військових частин до квартирно-експлуатаційних відділів пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, в зв`язку з реформуванням шляхів забезпечення військо службовців та осіб звільнених з військової служби в запас житлом в межах чинного законодавства».

Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Джерела права та висновки суду

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч. ч. 2, 3ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України.

Відповідно до пункту 2статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

За змістомстатті 118 Житлового кодексу Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаєЗакон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідност. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідност. 2 цього Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно ч. 1ст. 12 цього Закону, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному КМ України. Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту`визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбаченихКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободтаКонституції України.

Таким чином, питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом Одеської міської ради, а не квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (правнонастпуник Одеське квартирно-екплуатаційне управління). Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини. Не подаючи відповідне клопотання, квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (правнонастпуник Одеське квартирно-екплуатаційне управління) прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбаченіЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінніст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 2 березня 2011 року, визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих ст. 8 Конвенції. Зокрема Європейський суд з прав людини констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийнятій рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників. Суд зазначив, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного клопотання є позбавленням адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло.

Доводи відповідача про недотримання правил черговості на отримання житла у разі звернення із клопотанням про виключення квартири із числа службових не спростовують висновків суду, оскільки клопотання про виключення квартири з числа службових лише створить правові умови для реалізації позивачем його права на житло.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку, що позивачем дотримано всі умови, які визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є звільнений у запас за станом здоров`я, має вислугу у календарному обчисленні 36 років 08 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 37 років 00 місяців 21 день, перебуває на квартирному обліку з 26.03.2008, має статус учасника бойових дій, але постійного житла до цього часу не отримав.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності клопотання командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантованіЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання суд вважає необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно дост. 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002№ 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Судовою практикою Харківського апеляційного суду в тотожних справах, в тому числі: справа № 636/1514/19 (22ц/818/4515/16) за позовом ОСОБА_3 , № 636/1525/19 (22ц/818/4576/19) за позовом ОСОБА_4 , № 636/1527/19 (22-ц/818/909/20) за позовом ОСОБА_5 , за результатами яких рішення суду першої інстанції на користь позивачів, - залишено без зміни. Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду України від 04.03.2020 у вищезазначеній справі № 636/1514/19 за позовом ОСОБА_3 , (провадження № 61-19985 св 19) ухвалені судом першої і апеляційної інстанції рішення у справі залишені без зміни. Касаційний цивільний суд в складі Верховного суду України від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985 св 19) повністю погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов`язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків до Чугуївської міської ради) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у поновму обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського квартирно-екплуатаційного управління про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,70 кв. м.

Зобов`язати Одеське квартирно-екплуатаційне управління подати до Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 39,70 кв.м.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Одеське квартирно-екплуатаційного управління (вул. Армійська, буд. 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284).

Суддя С.О. Cтефанов