Постанова

від 24.10.2023 по справі 240/9517/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9517/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

24 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

представника позивача: Тригуба А.Ю.,

представника відповідача: Волинця Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика Вайдманн» та Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика Вайдманн» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2023 року позивач, - ПАТ "Малинська паперова фабрика Вайдманн", звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 03 січня 2023 року №00000930701, №00000920701 та №00000940701.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 03 січня 2023 року №00000930701, №00000920701 та №00000940701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь приватного акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика Вайдманн» судовий збір у розмірі 26831 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять одна) гривня 95 копійки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам, що наявні в матеріалах справи, а тому порушив норми матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач має проводити декларування наданих послуг з водопостачання та водовідведення, і на дату виникнення податкових зобов`язань виписувати податкові накладні та реєструвати їх.

Також, відповідач вказав, що при проведенні списання основних засобів внаслідок їх непридатності для подальшого використання за призначенням у господарській діяльності платника, відповідно до законодавчих вимог ПрАТ "Вайдманн-МПФ" зобов`язано нарахувати податкові зобов`язання на залишкову вартість основних засобів.

Разом з цим, відповідачем зазначено, що акти виконаних робіт в межах взаємовідносин з ТОВ "АПТ Україна Груп", не дають змоги підтвердити надані/виконані будівельні роботи у встановленій хронології робіт, по їх змісту, по черговості виконання, по розшифровці видів робіт.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в цій частині, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення №00000940701 від 03.01.2023 у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у її задоволенні. Також, представник позивача просив задовольнити його апеляційну скаргу та змінити рішення суду першої інстанції в межах податкового повідомлення-рішення №00000940701 від 03.01.2023.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо апеляційної скарги позивача, представник відповідача просив залишити її без задоволення.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, у період з 07 по 15 листопада 2022 року працівниками ГУ ДПС у Житомирській області на підставі підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «МПФ Вайдманн» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень 2022 року у податкових декларація з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки 22 листопада 2022 року складено акт №10786/06-30-07-01/00278735 (далі Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено, що ПрАТ «МПФ Вайдманн» допустило порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 189.9 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 12137120 грн у червні 2022 року;

- пункту 189.9 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що мало наслідком завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показника рядка 21 Декларації) на 19923 грн у липні 2022 року;

- пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме відсутня оплата по контрагентам постачальникам на загальну суму 10654 грн та заявлена до відшкодування сума ПДВ 20334 грн відсутня у складі податкового кредиту, в результаті чого у ПрАТ «МПФ Вайдманн» відсутнє право на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за липень 2022 року всього в сумі 30988 грн;

- пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підприємство не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних 2 податкові накладні на загальну суму ПДВ 45025 грн, у тому числі по періодах: у червні 2022 року на суму 28857 грн та у липні 2022 року на суму 16168 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу ПрАТ «МПФ Вайдманн» подало заперечення, за результатами розгляду яких листом від 27 грудня 2022 року ГУ ДПС у Житомирській області повідомило про залишення їх без змін.

На підставі Акта перевірки 03 січня 2023 року відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

- №00000930701 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2022 року на 12137120,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1213712,00 грн;

- №00000920701 форми «В4», яким зменшено суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2022 року на 19923,00 грн;

- №00000940701 форми «ПН», яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 6800,00 грн штрафних санкцій за не проведення складення та реєстрації податкових накладних.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, подав скаргу, за результатами розгляду якої Державна податкова служба України рішенням від 14 березня 2023 року у її задоволенні відмовила, а податкові повідомлення рішення залишила без змін.

Вважаючи такі рішення протиправними, ПрАТ «МПФ Вайдманн» звернулося з відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що надаючи правову оцінку висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами включення до його складу сум названого податку, сплачених за поставлений ТОВ «Технопрактик» товар у розмірі 465621 грн та виконані ТОВ «АПТ Україна Груп» будівельні роботи у розмірі 11640150 грн, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з Акта перевірки та підтверджено поясненнями свідка у судовому засіданні, підставою для висновку про завищення податкового кредиту по ПДВ за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Технопрактик» стало виявлення відсутності реальної можливості у контрагента позивача виконувати договірні зобов`язання.

Такий висновок контролюючого органу базується на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, згідно якої ТОВ «Технопрактик» придбало поставлений позивачу товару у ТОВ «Лісмак», яке, у свою чергу не є виробником чи імпортером такого товару та не придбавала його у інших контрагентів.

На спростування висновку податкового органу позивач надав належним чином оформлені первинні документи, якими супроводжувалися взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Технопрактик». У Акті перевірки та в судовому засіданні представник відповідача і свідок зазначили, що претензії щодо належного оформлення первинних документів у контролюючого органу відсутні.

На запитання суду свідок підтвердила, що факт отримання ТОВ «Лісмак» проданого ТОВ «Технопрктик» товару, набувачем якого у послідуючому став позивач, у контрагентів, які не є платниками податку на додану вартість, а тому не зобов`язані складати податкові накладні, що виключає існування в Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про рух придбаного позивачем товару в такому реєстрі, не перевірявся.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про купівлю продаж товару, придбаного позивачем у ТОВ «Технопрактик», не спростовує реальну можливість його придбання.

Додатково суд першої інстанції зауважив, що аналогічні висновки податкового органу виступали предметом судового дослідження у справі №240/9632/21 та визнані судом необґрунтованими. 16 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції набрало законної сили за наслідками ухвалення Сьомим апеляційним адміністративним судом постанови про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року без змін.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок врахування сум ПДВ, сплачених ТОВ «АПТ Україна Груп», суд першої інстанції зазначив, що за результатами перевірки контролюючим органом не виявлено та не встановлено неналежне оформлення первинних документів, складених за результатами взаємовідносин з ТОВ «АПТ Україна Груп». Єдиною підставою для висновку про відсутність реального виконання договірних відносин з названим контрагентом стало те, що надані позивачем акти виконаних робіт не дають змоги підтвердити надані/виконані будівельні роботи у встановленій хронології робіт по змісту, черговості виконання, розшифровці видів робіт.

Також, суд першої інстанції зауважив, що наданим позивачем висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 18 травня 2023 року №593/05-2023, фактичний перелік та обсяг виконаних робіт по досліджуваним об`єктам, який встановлено за результатами візуально-інструментального обстеження об`єктів «Реконструкція існуючої будівлі гаражів під потреби виробничо-складського корпусу з виробництва електротехнічного картону на території Замовника» та «Реконструкція існуючої будівлі цеху з виробництва електроізоляційних матеріалів на території замовника», відповідає даним, указаним у звітній документації.

Посилання представника відповідача та свідка на застереження, зроблене експертом у висновку про те, що під час проведення досліджень, щодо визначення відповідності фактичних обсягів виконаних робіт, обсягам зазначеним у звітній документації, експертом досліджувалися виключно роботи, обсяг яких можливо перевірити візуально-інструментальним методом в натурі, на обґрунтування правомірності зробленого за наслідками перевірки висновку, суд до уваги не приймає.

Як вбачається з Акта перевірки та підтвердив свідок у судовому засіданні, під час перевірки установлено виконання будівельних робіт. Однак, посадовими особами відповідача ставиться під сумнів правильність визначення обсягу та вартості таких робіт. При цьому, будь-яких аргументів чи доказів на підтвердження обґрунтованості таких сумнівів відповідач ані в Акті перевірки, ані під час розгляду справи судом не назвав.

Також, суд першої інстанції не прийняв до уваги аргумент відповідача про відсутність в актах виконаних робіт розшифровки «послуг генерального підряду», оскільки, як убачається з матеріалів справи, виконання будівельних робіт здійснювалось, серед іншого субпідрядними організаціями, з якими договори укладались замовником позивачем, а контроль за їх виконанням здійснював генеральний підрядник ТОВ «АПТ Україна Груп». Саме за надання таких послуг і визначені відповідні суми в актах виконаних робіт.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суду 12105771 грн є помилковим.

Щодо заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 45025 грн, у червні 2022 року на суму 28857 грн внаслідок не нарахування таких на вартість болтів контактних, які були списані згідно акта на списання товарно-матеріальних цінностей від 22 червня 2022 року та у липні 2022 року на суму 16168 грн внаслідок не проведення нарахування таких на залишкову вартість списаної сітки синтетичної, суд першої інстанції зазначив, що як зазначено в Акті перевірки (сторінка 17 такого) згідно наданих до перевірки документів списані болти були оприбутковані підприємством як металобрухт (0,9 кг по ціні 160 грн/кг = 144 грн).

Згідно акта на списання товарно-матеріальних цінностей від 22 червня 2022 року, який міститься у матеріалах справи, позивачем проведено списання болтів контактних 12 шт та втулок затискних 12 шт та оприбуткування таких як заготовка мідна та брухт міді, відповідно.

Зазначене підтверджується податковою накладною від 22 червня 2022 року №131, яка міститься у матеріалах справи, згідно якої позивач нарахував грошове зобов`язання з вартості втулок затискних у розмірі 4705 грн та прибутковим ордером №21 від 24 червня 2022 року, який також доданий позивачем до матеріалів справи, згідно якого оприбуткована заготовка мідна 12 шт за ціною 950,00 грн, всього 114000,00 грн.

Отже твердження відповідача про те, що болти були списані позивачем як брухт міді, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Як вбачається з Акта перевірки під час проведення перевірки установлено, що згідно з даними, відображеними у бухгалтерському обліку позивача, у червні 2022 року здійснено проведення Дт 947 (нестачі і витрати від псування цінностей) Кт 201 (сировина, матеріали). Таким чином, на переконання контролюючого органу, встановлено фактичне списання вартості ТМЦ, що свідчить про їх використання не у господарській діяльності.

Інструкцією передбачено, що на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» має такі субрахунки, зокрема, 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Додатково в Інструкції закріплено, що на субрахунку 947 ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації. Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи».

Визначаючись з необхідністю нарахувати грошове зобов`язання на вартість болтів контактних, слід звернути увагу на положення Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси».

Згідно пункту 28 названого положення собівартість запасів не може бути відшкодована, якщо ці запаси пошкоджені, якщо вони повністю або частково застаріли або ціна їх продажу знизилася. Собівартість запасів не може також бути відшкодована, якщо зросли попередньо оцінені витрати на завершення виробництва або попередньо оцінені витрати на збут. Практика часткового списання запасів нижче собівартості до чистої вартості реалізації збігається з тією точкою зору, що балансова вартість активів не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.

Саме у відповідності до наведених положень Інструкції та МСБО 2 позивачем за результатами встановлення факту пошкодження контактних болтів та неможливості їх використання за призначенням проведено запис у бухгалтерському обліку Дт 947 Кт 201 та за результатами визначення можливості їх використання як мідних заготовок оприбутковано такі зі складенням податкової накладної на розмір такого оприбуткування.

Таким чином, віднесення вартості пошкоджених болтів до витрат, на переконання суду першої інстанції, не підтверджують факт їх здійснення не у господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку по нарахуванню грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму вартості ТМЦ, відображену на рахунку 947, у розмірі 28857,00 грн та складення податкової накладної на зазначену суму.

Також під час перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що у липні 2022 року позивач провів списання сітки синтетичної внаслідок її непридатності для подальшого використання. Згідно даних бухгалтерського обліку сума зносу вказаної сітки відображена по рахунку 13 «Амортизація» (Дт 13 Кт 106) 103937 грн, а залишкова вартість відображена по рахунку 97 «Інші витрати» (Дт 97 Кт 106) 80841 грн.

В свою чергу, наданий позивачем акт списання основних засобів, такої інформації не містить, зокрема, позивачем не надано під час перевірки документів, складених комісією за наслідками з`ясування всіх зазначених вище питань.

З огляду на викладене суд першої інстанції погодився з твердженням відповідача, що позивачем під час перевірки не надано документів, які б підтверджували здійснення списання сітки внаслідок її ліквідації без згоди платника, а тому останній в силу приписів пункту 189.9 статті 189 ПК України зобов`язаний визначити грошове зобов`язання з суми залишкової вартості такої сітки та скласти відповідну податкову накладну.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення від 03 січня 2023 року №00000940701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3400,00 грн. В іншій частині таке рішення є законним і підстави для його скасування відсутні.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених постачальнику послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, без складення таким постачальником податкових накладних і реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції зазначив, що 06 вересня 2016 року Державна фіскальна служба України надала ПрАТ «МПФ Вайдманн» індивідуальну податкову консультацію, згідно якої якщо рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Під час проведення перевірки та розгляду справи судом податковий орган не ставив під сумнів, що підписані позивачем та ТОВ «Малин Енергоінвест» акти про надання послуг з водопостачання, складені за послуги, вартість яких визначена за показниками приладів обліку, а тому суд погоджується з твердженням позивача про наявність у нього підстав для включення сум ПДВ, сплачених ТОВ «Малин Енергоінвест» за надані послуги з водопостачання, до складу податкового кредиту без отримання податкових накладних.

Посилання відповідача на існування у ТОВ «Малин Енергоінвест» обов`язку по складанню податкових накладних за наслідками надання послуг з водопостачання, не спростовує право позивача на включення сум ПДВ, сплачених ТОВ «Малин Енергоінвест» за надані послуги з водопостачання, до складу податкового кредиту без отримання податкових накладних.

Будь-яких заперечень щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень підпункту «а» пункту 201.11 статті 201 ПК України Акт перевірки, так само як і відзив на позов, не містять.

Таким чином висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 6247 грн є помилковим.

Отже, за наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 12112018 грн є помилковим.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, якими визначено суму завищення бюджетного відшкодування та суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та в частині зобов`язань з ПДВ, визнані судом помилковими, а розрахунок сум грошових зобов`язань, зазначених у податкових повідомлення рішенням положеннями податкового законодавства віднесений до виключних повноважень контролюючих органів, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення від 03 січня 2023 року №00000930701 та №00000920701 підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених постачальнику послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, без складення таким постачальником податкових накладних і реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу України вказано, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Підпунктами б та в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з пункту 201.11 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу сум податку встановлює Кабінет Міністрів України;

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, як вірно вказано судом першої інстанції, 06 вересня 2016 року Державна фіскальна служба України надала ПрАТ «МПФ Вайдманн» індивідуальну податкову консультацію, згідно якої якщо рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Під час проведення перевірки податковий орган не ставив під сумнів, що підписані позивачем та ТОВ «Малин Енергоінвест» акти про надання послуг з водопостачання, складені за послуги, вартість яких визначена за показниками приладів обліку. Отже у позивача були наявні підстави для включення сум ПДВ, сплачених ТОВ «Малин Енергоінвест» за надані послуги з водопостачання, до складу податкового кредиту без отримання податкових накладних.

Так само, як і до суду першої інстанції відповідачем не надано доводів, і до суду апеляційної інстанції, в частині, заперечень щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень підпункту «а» пункту 201.11 статті 201 ПК України.

Щодо доводів апелянта в частині неможливості використання податкової консультації, колегія суддів зазначає, що дане твердження є лише припущенням відповідача і судом до уваги не береться, оскільки позивач в межах даних обставин діяв згідно законодавства, що в загальному і вказується в даній індивідуальній податковій консультації.

В частині доводів апеляційної скарги відповідача про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок врахування сум ПДВ, сплачених ТОВ «АПТ Україна Груп» та ТОВ «Технопрактик», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абз. 11 ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88 (тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі Положення № 88), передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Згідно з п. 1.2 розділу 1 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі видаткові накладні, акти здачі-приймання ТМЦ тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з встановлених обставин справи, які не заперечуються сторонами у справі, мало місце отримання ТОВ «Лісмак» проданого ТОВ «Технопрктик» товару, набувачем якого у послідуючому став позивач, у контрагентів, які не є платниками податку на додану вартість, а тому не зобов`язані складати податкові накладні, що виключає існування в Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про рух придбаного позивачем товару. Тобто, відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про купівлю продаж товару, придбаного позивачем у ТОВ «Технопрактик», не спростовує реальну можливість його придбання.

Отже, з урахуванням зазначеного, матеріалів справи та встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 05 жовтня 2022 року справа № 826/9671/18, від 02 листопада 2022 року справа № 813/4565/15, від 08 листопада 2022 року справа № П/811/374/16.

Договір на поставку піддонів та кришок до піддонів у письмовій формі не укладався, оскільки положеннями ч.1 ст.205 ЦК України передбачено право вчиняти правочини в усній формі, а ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Крім того, в матеріалах справи наявні замовлення на придбання матеріалів (піддони, ящики, кришки), специфікації на їх виготовлення, Акти огляду, платіжні доручення та інші первинні документи. Також, як встановлено у справі №240/9632/21 позивач є постачальником паперової продукції і в ціну продукції, що поставляється іноземним контрагентам включено вартість дерев`яних піддонів.

На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності з контрагентом ТОВ "Технопрактик" засвідченої наданими документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в наданих ПАТ "МПФ-Вайдманн" документах неповні, недостовірні чи суперечливі.

Щодо правовідносин з ТОВ "АПТ Україна Групп", колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для висновку про відсутність реального виконання договірних відносин з названим контрагентом стало те, що надані позивачем акти виконаних робіт не дають змоги підтвердити надані/виконані будівельні роботи у встановленій хронології робіт по змісту, черговості виконання, розшифровці видів робіт. Крім того, закриття актів виконаних робіт проводилось з порушенням проектної документації.

В свою чергу, позивачем надано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 18 травня 2023 року №593/05-2023, згідно якого, фактичний перелік та обсяг виконаних робіт по досліджуваним об`єктам, який встановлено за результатами візуально-інструментального обстеження об`єктів «Реконструкція існуючої будівлі гаражів під потреби виробничо-складського корпусу з виробництва електротехнічного картону на території Замовника» та «Реконструкція існуючої будівлі цеху з виробництва електроізоляційних матеріалів на території замовника», відповідає даним, указаним у звітній документації.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "МПФ-Вайдманн" (Замовник) укладено з ТОВ "АПТ Україна Групп" (Генпідрядник) договір генерального підряду на капітальне будівництво та виконання проектних робіт №55-10/2019-БМР-ПР від 27 грудня 2019 року. Пункт 4.1 цього Договору передбачає загальну суму цього Договору, яка визначається згідно з Кошторисом та обсягами робіт (додаток №1) і складає 63994966,36 грн. Пунктом 8.1 Договору передбачена форма акту виконаних робіт (форма № КБ - 2В).

Аналогічно і до договору генерального підряду на капітальне будівництво та виконання проектних робіт №39-08/2020-БМР-ПР від 21.08.2020. Пунктом 8.1 Договору передбачена форма акту виконаних робіт (форма № КБ - 2В).

В свою чергу, з матеріалів справи, встановлено надання актів приймання виконаних будівельних робіт за певний період, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за певний період, наявність платіжних доручень та виписок по рахункам.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач належним чином довів придбання будівельних робіт у ТОВ "АПТ Україна Групп", а тому висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 12105771 грн є помилковим.

Щодо доводів апелянта в частині відсутності розшифровки в актах щодо будівельних робіт, колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, як вказав суд першої інстанції, виконання будівельних робіт здійснювалось, серед іншого субпідрядними організаціями, з якими договори укладались замовником позивачем, а контроль за їх виконанням здійснював генеральний підрядник ТОВ «АПТ Україна Груп». Саме за надання таких послуг і визначені відповідні суми в актах виконаних робіт.

Іншого відповідачем не доведено та доказів на спростування не надано.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 45025 грн, у червні 2022 року на суму 28857 грн внаслідок не нарахування таких на вартість болтів контактних, які були списані згідно акта на списання товарно-матеріальних цінностей від 22 червня 2022 року та у липні 2022 року на суму 16168 грн внаслідок не проведення нарахування таких на залишкову вартість списаної сітки синтетичної, колегія суддів зазначає наступне.

В межах списання болтів, апеляційна скарга не містить доводів, а тому в межах ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

В межах списання сітки синтетичної внаслідок її непридатності для подальшого використання, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сума зносу вказаної сітки відображена по рахунку 13 «Амортизація» (Дт 13 Кт 106) 103937 грн, а залишкова вартість відображена по рахунку 97 «Інші витрати» (Дт 97 Кт 106) 80841 грн.

Відповідно до п.189.9. ст.189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

В свою чергу, як вбачається з вказаної норми та відповідної податкової консультації, та що зазначалось судом першої інстанції, у випадку ліквідації основних засобів у зв`язку з їх знищенням, розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з ПДВ (у тому числі, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України) у випадку, зокрема, подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29 грудня 1995 року №352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволить ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначення.

Відповідно до пунктів 41 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливість їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбирання (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно зазначено, що наданий позивачем акт списання основних засобів, такої інформації не містить, зокрема, позивачем не надано під час перевірки документів, складених комісією за наслідками з`ясування всіх зазначених вище питань. Тобто, позивачем під час перевірки не надано документів, які б підтверджували здійснення списання сітки внаслідок її ліквідації без згоди платника, а тому останній в силу приписів пункту 189.9 статті 189 ПК України зобов`язаний визначити грошове зобов`язання з суми залишкової вартості такої сітки та скласти відповідну податкову накладну.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення від 03 січня 2023 року №00000940701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3400,00 грн. В іншій частині таке рішення є законним і підстави для його скасування відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача в цій частині, а саме застосування судом норм П(С)БО, а не МСФЗ, в той час як позивач застосовує МСФЗ, колегія суддів зазначає, що окрім іншого підставою для відмови слугувало і не надання повного пакету документів до суду першої інстанції та при перевірці.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3,4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вказане, а також наявні податкові консультації, колегія суддів дійшла висновку про неможливість суду першої інстанції врахувати правила ведення бухгалтерського обліку позивача у зв`язку з не наданням доказів самим позивачем, а тому доводи апелянта в цій частині судом не враховуються.

Крім того, судом не можливо встановити чи індивідуальні податкові консультації надавались з урахуванням ведення бухгалтерського обліку за МСФЗ чи П(С)БО.

А тому, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову в частині.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову в частині.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика Вайдманн» та Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України

Постанова суду складена в повному обсязі 27 жовтня 2023 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.