Постанова

від 30.10.2023 по справі 140/2020/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/2020/21 пров. № А/857/1449/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Довгополова О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 140/2020/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор-Агро" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Андрусенко О.О.,

справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гор-Агро» ( далі ТЗОВ «Гор-Агро» ) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області ( далі ГУДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 №0091940413.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем протиправно було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов`язання на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України, оскільки платник податків не повинен нести відповідальність за дії, які поза його волею вчинені контролюючим органом.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем на підставі акту про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету від 07.08.2020 №10050/03-20-55-04-34214727 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 №0091940413. Відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення, до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 4315,93 грн за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України).

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 07.08.2020 у приміщенні ГУДПС проведено перевірку дотримання термінів сплати податку на додану вартість узгодженої суми грошового зобов`язання платника податку ТЗОВ «Гор-Агро», якою встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, пункту 50.1 статті 50 ПК України, протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 №81511207, кількість днів 25, сума боргу 16,50грн, сума штрафу 1,65грн;

податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 №81511207, кількість днів 26, сума боргу 981,20грн, сума штрафу 98,12грн;

податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №11211401, кількість днів 26, сума боргу 24768,50грн, сума штрафу 2476,85грн;

податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №11211401, кількість днів 26, сума боргу 16018,80грн, сума штрафу 1601,88грн;

податкова декларація з податку на додану вартість від 19.12.2017 №9271194376, кількість днів - 27, сума боргу 458,10грн, сума штрафу 45,81грн;

податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2018 №9296244954, кількість днів - 29, сума боргу 47,60грн, сума штрафу 4,76грн;

податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2018 №№9296244954, кількість днів 24, сума боргу 410,50грн, сума штрафу 41,05грн;

податкова декларація з податку на додану вартість від 19.02.2018 №9024895656, кількість днів 12, сума боргу 447,20грн, сума штрафу 44,72грн;

податкова декларація з податку на додану вартість від 19.02.2018 №9024895656, кількість днів 21, сума боргу 10,90грн, сума штрафу 1,09грн.

Всього сума штрафу 4315,93 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 №0091940413 про застосування до позивача штрафу у сумі 4315,93 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначених у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платників податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції було встановлено, що контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 №0081511207 про застосування то ТЗОВ «Гор-Агро» штрафної санкції у сумі 997,72 грн., яке було отримано платником податку 21.11.2017. У встановлений законодавством строк позивач сплатив вказану суму штрафу, що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2017 №2425. Як вбачається з облікової картки платника податку, станом на момент здійснення проплати у ТЗОВ «Гор-Агро» заборгованості по платежах до бюджету не було, а тому 28.11.2017 позивачем у встановлений законодавством строк було виконано обов`язок щодо сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2017 №0081511207.

Однак, контролюючим органом за період з 04.12.2017 по 25.12.2017 та з 04.12.2017 по 26.12.2017 було нараховано пеню за даним податковим повідомленням-рішенням у сумі 0,17 грн. та 10,76 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції звертає увагу, що нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Проте, позивачем у встановлений десятиденний строк було здійснено оплату штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2017 №0081511207, а тому підстав для нарахування пені за вказаним податковим повідомленням-рішенням у контролюючого органу не було.

Як вбачається із матеріалів справи, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0011211401, яке позивачем було оскаржено до суду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 у справі №803/653/18, залишеним без змін поставою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 17.11.2017 №0011211401 визнано протиправним та скасовано. Разом з тим, як встановлено з зворотного боку облікової картки платника податку контролюючим органом за даним податковим повідомленням-рішенням було нараховано позивачу пеню з 04.12.2017 по 26.12.2017 у сумі 175,64 грн. та у сумі 271,57 грн.

Однак судом першої інстанції зазначено, що у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов`язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов`язання, скасовується (пункт 129.2 статті 129 ПК України).

Проте, в порушення зазначених вимог податкового законодавства, контролюючим органом пеня на скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0011211401 виключена не була.

А тому, станом на 31.12.2017 за платником податку утворилась недоїмка у сумі 458,14 грн.

Разом з тим, оскільки вищевказана недоїмка виникла через винесення раніше податковим органом податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0011211401, яке рішенням суду, що набрало законної сили, визнано протиправним і скасовано, тому скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0011211401 призводить до того, що усі правові наслідки, які виникли після його прийняття, вважаються такими, що не існували.

Щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов`язань, зазначених в поданих ним податкових деклараціях, судом встановлено наступне:

19.12.2017 позивачем було подано на реєстрацію податкову декларацію №9271194376 на суму 41785,00 грн. з граничним терміном сплати 30.12.2017. У свою чергу, 27.12.2017 позивачем було сплачено податкове зобов`язання, визначене у податковій декларації №9271194376, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2017 №2535 та від 27.12.2017 №2536, тобто з дотриманням граничних термінів сплати.

19.01.2018 позивачем було подано на реєстрацію податкову декларацію №9296244954 на суму 412606,00 грн. з граничним терміном сплати 30.01.2018. Податкове зобов`язання по даній декларації позивачем було сплачено 26.01.2018, що підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2018 №2597, тобто також з дотриманням граничних термінів сплати.

Щодо податкової декларації від 19.02.2018 №9024895656 на суму 273023,00 грн, з граничним терміном сплати 02.03.2018, суд першої інстанції встановив, що, порушення граничних термінів сплати відсутнє, оскільки проплата відбулась 28.02.2018, що підтверджуються платіжним дорученням від 28.02.2018 №2683.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення граничних термінів сплати грошового зобов`язання у даному видатку відсутнє, оскільки протиправне нарахування контролюючим органом пені по податкових повідомленнях-рішеннях від 15.11.2017 №0081511207 та від 17.11.2017 №0011211401 призвело до порушення граничних термінів сплати податкових зобов`язань по податкових деклараціях №9271194376, №9296244954, №9024895656.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 140/2020/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар