Постанова

від 19.10.2011 по справі 2а-6224/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р. № 2а-6224/11/1370

ТзОВ "Шувар" Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судових засідань Гойни Є.А.,

з участю:

представника позивача Шимчишина І.С., згідно довіреності,

представника відповідача Дорош А.Б., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар`до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Шувар`звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2011 року № 0001322321 та від 20.05.2011 року № 0001312321, прийнятих за наслідками проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, оформленої актом № 76/23-2/20777340.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті на підставі надуманих висновків податкового органу. Надані до перевірки первинні бухгалтерські документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для віднесення витрат до валових та нарахування податкового кредиту і, водночас, первинними документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав наведених у письмових запереченнях на позов від 30.06.2011 року та поясненнях по справі від 15.07.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Позивачем не доведено реальності операцій з контрагентами ТзОВ "ТФ "Станком-Сервіс", ТзОВ "Іртас", СПД ФО ОСОБА_1 , ПП "Міоком", ТзОВ "Союз Плюс Сервіс", ТзОВ "Екопласт-Львів", в зв`язку з чим не підлягають включенню до валових витрат вартість товарів (робіт, послуг), сплачених вказаним контрагентам. Крім того, за таких обставин у позивача відсутнє і право на формування податкового кредиту. Первинні бухгалтерські документи містять істотні недоліки. В зв`язку з наведеним просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість здійснено у повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

ДПА у Львівській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 06.05.2011 року № 76/23-2/20777340 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Шувар»(код ЄДРПОУ 20777340) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року».

На підставі такого акта перевірки, ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.05.2011 року № 0001312321, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 152882,00 грн. (в тому числі основний платіж - 122306,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 30576,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року № 0001322321, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 98209,00 грн. (в тому числі основний платіж - 78567,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 19642,00 грн.).

Згідно з актом перевірки (стор.6 акта), при перевірці повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010 р. встановлено їх завищення всього на суму 489227,00 грн., в т.ч. за 3 квартали 2010 р. (III квартал) в сумі 250294,00 грн., за 2010 р. в сумі 489227,00 грн. (III квартал 250294,00 грн., ІV квартал - 238933,00 грн.).

Так, в частині перевірки правомірності формування валових витрат відповідач стверджує, що ТОВ «Шувар`завищено валові витрати на суму 489227,00 грн., зокрема, позивач безпідставно включив до складу валових витрат оплату ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс`виконаних робіт по прибиранню та упорядкуванню торгового комплексу "Шувар", території прилеглої до торгового комплексу "Шувар" на території міні-ринку ТзОВ "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Червоної Калини, 36, на суму 183333,00 грн., ТОВ «Іртас`виконаних робіт з чистки каналізаційної мережі ТзОВ "Шувар" на суму 5034,00 грн., ФОП ОСОБА_1 наданих юридичних послуг на суму 300860,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, ТзОВ "Шувар" включив до складу валових витрат оплату вартості послуг на користь ТзОВ «ТФ «Станком-Сервіс`на суму 183333,00 грн. без ПДВ. Позивач обґрунтовує такі витрати тим, що між позивачем та ТзОВ «ТФ «Станком-Сервіс`було укладено договір на прибирання та упорядкування торгового комплексу ТзОВ «Шувар», прилеглої території, на території міні-ринку ТОВ «Шувар», які знаходяться за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 36. За наслідками проведеної господарської складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.12.2010 року № СС-000191 на загальну суму 220000,00 грн., в т.ч. ПДВ 36666,67 грн. та виписано податкові накладні № 802 від 15.12.2010 року на суму 85000,00 грн. та № 801 від 03.12.2010 року на суму 135000,00 грн. Оплату за отримані послуги проведено позивачем відповідно до платіжних доручень № 1050 від 15.12.2010 року на суму 85000,00 грн. та платіжним дорученням № 1028 від 03.12.2010 року на суму 135000,00 грн.

Підставою для зняття з валових витрат по оплаті ТзОВ «ТФ «Станком-Сервіс»(стор.9 акта) стало те, що згідно довідки від 31.03.2011 року ДПІ у Києво-Святошинському районі остання податкова звітність декларація по ПДВ подана за лютий 2011 року.

Обґрунтовуючи як заявлені позовні вимоги, так і доводячи реальність здійснення вищевказаної господарської операції, позивачем, крім вище перелічених первинних бухгалтерських документів (акта прийняття виконаних робіт, податкових накладних, доказів оплати вартості робіт) долучено копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, які і стали об`єктами прибирання та упорядкування для ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс». Зокрема, свідоцтво про право власності на будівлю площею 6435,5 кв. м по пр. Червоної Калини, 36, свідоцтво про право власності громадського центру загальною площею 1052,8 кв. м та площею 135,7 кв.м, свідоцтво про право власності на об`єкт площею 920,3 кв.м, свідоцтво про право власності на торговий комплекс та приміщення побутового обслуговування площею 2540,7 кв.м., свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення площею 3529,6 кв.м, а також акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3922 га.

Крім цього, висновки акта перевірки спростовуються тим, що взаємовідносини між ТОВ «ТФ «Станком Сервіс`та ТОВ «Шувар`мали місце в грудні 2010 року, в той час як відповідач, обґрунтовуючи безпідставність включення суд до валових витрат, посилається на те, що остання податкова звітність ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс`по ПДВ подана за лютий 2011 року. Відповідачем не наводиться причинно-наслідкового зв`язку між тим, як неподання звітності може спростовувати той факт, що ТОВ «Шувар`отримало та оплатило ТзОВ «ТФ «Станком-Сервіс`послуги.

Щодо витрат по оплаті послуг ФОП ОСОБА_1 , то, як свідчать матеріали справи, 12.12.2009 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання консультаційно-юридичних послуг. В обґрунтування віднесення оплати по ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат, позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робі від 13.01.2010 року, від 19.02.2010 року, від 12.03.2010 року, від 16.04.2010 року, від 06.05.2010 року, від 16.12.2009 року, від 23.11.2009 року, 31.12.2010 року, 12.11.2010 року, від 26.05.2010 року, від 16.10.2009 року, від 20.09.2010 року, від 27.08.2009 року, від 16.07.2010 року та від 19.08.2010 року.

В свою чергу, відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що в ТОВ «Шувар», згідно штатного розпису, створено департамент юридичного забезпечення в кількості 4 осіб. Крім цього, відповідач стверджує, що згідно представлених актів приймання-передачі, такі містять однакову інформацію що сторони погоджуються, що послуги, які надавались згідно договору надані виконавцем в належній якості. Відповідач посилається на те, що первинні документи, які б містили відомості про господарські операції не представлені до перевірки у зв`язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв`язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності.

Проте, дане твердження спростовується наявними в справі матеріалами, зокрема актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.12.2010 року, відповідно до якого сторонами погоджено, що за період з 12.12.2009 року по 31.12.2010 року ФОП ОСОБА_1 надано послуги по судових справах, які розглядались в господарському суді Львівської області, Львівському апеляційному господарському суді та Львівському окружному адміністративному суді, а також підготовкою конкретних цивільно-правових договорів, які розроблялись за участю ФОП ОСОБА_1 , про що свідчить відповідна віза на кожному примірнику договору.

Згідно платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, послуги ФОП ОСОБА_1 були повністю оплачені ТзОВ "Шувар".

Відповідно до норм п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, з наступними змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно ст.3 вказаного Закону об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-7 цієї статті.

Частиною 4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`встановлено, що не належить до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов`язані з веденням господарської діяльності.

Датою збільшення валових витрат, згідно з нормою п. 11.2 ст.11 цього ж Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що ТзОВ "Шувар" правомірно включив до складу валових витрат оплату ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс`на суму 183333грн. без ПДВ та витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 на суму 300860 грн., оскільки такі підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, та пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Щодо ТзОВ "Іртас", то суд зазначає наступне.

09.06.2010 року між позивачем та ТзОВ «Іртас`укладено договір № 528 на проведення робіт з чистки каналізаційної мережі на загальну суму 6070,77 грн., в т.ч. ПДВ 1006,79 грн. по результатах виконання якого між сторонами підписано акт здавання прийняття виконаних робіт від 07.09.2010р. № 0444. ТзОВ «Іртас`виписано податкові накладні від 11.08.2010 року № 811001 на суму 3000,00 грн. та податкову накладну від 07.09.2010 року № 907001 на суму 3040,77 грн. Оплату позивачем проведено відповідно до платіжних доручень № 738 від 07.09.2010 року на суму 3040,77 грн. та № 622 від 11.08.2010 року на суму 3000,00 грн.

Як вбачається із долучених позивачем податкових накладних ТзОВ «Іртас», акту виконаних робіт, такі підписані ОСОБА_2 . В той же час в матеріалах справи наявні звіти по 1 ДФ за І, ІІ, ІІІ кв. 2010 року, які подані ТзОВ «Іртас`в електронній формі до податкового органу, з яких вбачається, що керівником та головним бухгалтером підприємства потягом січня-жовтня 2010 року була ОСОБА_3 .

В свою чергу, позивачем не представлено первинних бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт), які б з сторони виконавця ТзОВ «Іртас`були підписані належними посадовими особами підприємства (Веремкович-Різник О.Ф.).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що, оскільки, первинні бухгалтерські документи ТзОВ "Іртас" виписані в адресу ТзОВ "Шувар" підписані не уповноваженими особами, такі (документи) не мають юридичної сили. А відтак, на їх підставі не може бути сформовано валові витрати.

Таким чином, висновки ДПІ в Сихівському районі м. Львова про безпідставність включення до складу валових витрат оплати вартості послуг ТзОВ «Іртас» в сумі 5034,00 грн. є правомірними.

Що стосується донарахування ТзОВ "Шувар" податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

У відповідності до вимог п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У відповідності до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість").

Враховуючи наведене, а також те, що господарським взаємовідносинам ТзОВ "Шувар" з ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс`та з ТзОВ "Іртас" судом вже надано правову оцінку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 36666,67 грн. по податкових накладних № 802 від 15.12.2010 року, № 801 від 03.12.2010 року, та неправомірно по податкових накладних № 907001 від 07.09.2010 року, № 811001 від 11.08.2010 року.

Відповідачем знято з податкового кредиту ТЗОВ «Шувар`суму 40894,00 грн., оскільки така сплачена на користь постачальників товарів (послуг), які не отримали та, відповідно, не сплатили до бюджету ПДВ за фактом поставок. Проте, матеріалами перевірки жодним чином не спростовуються наявність самих податкових накладних, актів виконаних робіт, наявність оплати та інших фактів, які свідчать про фактичність операцій.

З вищевказаної суми 40894,00 грн. податкового кредиту 38332,34 грн. знято по взаємовідносинах з ПП «Міоком», 1027,40 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ «Союз плюс Сервіс» та 1533,33 грн. - знято по взаємовідносинах з ТОВ «Екопласт-Львів».

Так, згідно накладної від 30.06.2010 року № 0840, позивачем придбано в ТОВ «Екопаст-Львів`офісні меблі на загальну суму 9200,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1533,33 грн. Продавцем, ТОВ «Екопаст-Львів», виписано податкову накладну від 30.06.2010 року № 0820 на суму 9200,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1533,33 грн. За придбані меблі позивач провів розрахунок платіжним дорученням № 461 від 01.07.2010 року на суму 9200,00 грн. Факт реальності операції з придбання офісних меблів також підтверджується актом інвентаризації основних засобів, яка проводилась на ТзОВ "Шувар" 09.12.2010 року, підписаним членами комісії 4 осіб.

Відповідно до договору № 91203 від 08.12.2009 року, укладеного між ТзОВ «Шувар`та ТзОВ «Союз плюс Сервіс», предметом його є чистка каналізаційної мережі на території позивача на суму 6164,41 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1027,40 грн. Фактичне виконання послуг підтверджуються актом здавання-прийняття виконаних робіт від 18.12.2009 року № 12-18002 на суму 6164,41 грн., податковою накладною від 18.12.2009 року № 1218000002 на суму 6164,41 грн., платіжними дорученнями № 135 від 23.02.2010 року на суму 3164,41 грн. та № 57 від 02.02.2010 року на суму 3000,00 грн. Крім того, позивачем до матеріалів справи було долучено кошторис на чистку каналізаційних мереж на суму 6164,41 грн., що погоджений та підписаний сторонами.

Таким чином, неправомірними є висновки податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту по контрагенту ТзОВ "Екопласт-Львів" та ТзОВ «Союз плюс Сервіс`в розмірі 1533,00 грн. та 1027,40 грн. відповідно.

Судом не береться до уваги покликання представника відповідача на встановлену в ході перевірки розбіжність згідно автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту на рівні ДПА України ТзОВ "Шувар" по контрагентах ТзОВ "Екопласт-Львів" та ТзОВ «Союз плюс Сервіс», оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дії ДПІ в Сихівському районі м. Львова щодо виключення з податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товару ТзОВ "Екопласт-Львів" та ТзОВ «Союз плюс Сервіс» суперечать листу ДПА України № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, згідно якого наявність розбіжностей між сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Щодо господарської операції з ПП "Міоком", то суд зазначає про правомірність висновків податкового органу про завищення сум податкового кредиту по ПДВ, сплаченого в ціні робіт по благоустрою території аграрного центру "Шувар" по вул. Хуторівка, 4б, оскільки.

16.11.2010 року між позивачем та ПП «Міоком`укладено договір підряду, предметом якого є виконання робіт по благоустрою території Регіонального аграрного центру "Шувар" у м. Львові по вул. Хуторівка, 4б. Загальна вартість робіт складає 230000,00 грн. в т.ч. ПДВ 38333,33 грн. На виконання взятих на себе зобов`язань, позивачем проведено оплату за отримані послуги платіжними дорученнями № 309 від 01.12.2010 року на суму 50000,00 грн., № 955 від 16.11.2010 року на суму 130000,00 грн., № 1102 від 07.12.2010 року на суму 50000,00 грн. За результатами виконаних робіт, сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року.

Як вже було зазначено вище, право на формування податкового кредиту звітного періоду у платника податків виникає в разі, якщо він придбає товари (роботи, послуги) у межах власної господарської діяльності.

Представником позивача не доведено суду зв`язку між ТзОВ "Шувар" та Регіональним аграрним центром "Шувар" у м. Львові. Таким чином, суд вважає, що придбані у ПП "Міоком" послуги з благоустрою території Регіонального аграрного центру "Шувар" у м. Львові не пов`язані з власною господарською діяльністю позивача і, відповідно, не дають йому право на формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні вартості таких послуг.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Передбачений ч.2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані були не в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, частково не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток по контрагентах ТзОВ "ТФ "Станком-Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 121047,50 грн.; податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість по контрагентах ТзОВ "ТФ "Станком-Сервіс", ТзОВ "Екопласт-Львів" та ТзОВ «Союз плюс Сервіс» на загальну суму 39272,66 грн. А, відтак, в цій частині відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, а податкове повідомлення-рішення №0001312321 від 20.05.2011 року скасуванню в частині 121047,50 грн. основного зобов`язання та 30261,37 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення №00013223211 від 20.05.2011 року скасуванню в частині 39227,66 грн. основного зобов`язання та 9807,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки, позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., то судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на його користь, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2,71 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова від 25.05.2011 року № 0001532320 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 169791 (сто шістдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) грн. 67 коп., в тому числі основного платежу в сумі 135833,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33958,34 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ_ЕКО-Львів»(ЄДРПОУ 31442100) 2,71 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.