Постанова

від 25.10.2023 по справі 916/914/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/914/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ Захід Агробізнес - адвокат Стріла В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконсалтінг

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 (повний текст складено та підписано 26.06.2023, суддя Шаратов Ю.А.)

по справі №916/914/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агробізнес

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконсалтінг

про стягнення 494 600,04 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Захід Агробізнес (далі ТОВ Захід Агробізнес) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконсалтінг (далі ТОВ Агроконсалтінг) про стягнення 494 600,04 грн., з яких 47 242,32 грн. пеня, 95 242,50 грн. 25 % річних, 352 115,22 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині своєчасної сплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 23 621,16 грн пені, 95 242,50 грн 25 % річних та 176 057,61 грн штрафу, в задоволенні позову в частині стягнення 23 621,16 грн пені та 176 057,61 грн штрафу відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що позивач на виконання взятих на себе договірних зобов`язань поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Однак, відповідач у порушення взятих на себе договірних зобов`язань отриманий товар оплатив несвоєчасно, що стало підставою для нараховання штрафних санкції з боку позивача.

Місцевий господарський суд зазначив, що ним перевірено надані позивачем розрахунки штрафних санкцій та встановлено, що вони здійснені вірно та є арифметично правильними.

Разом з цим, пославшись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України та врахувавши інтереси сторін, ступень виконання відповідачем зобов`язання, а саме повну оплату товару, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, і захист його майнового права та інтересу, як кредитора, шляхом компенсації 25 % річних, місцевий господарський суд визнав за можливе зменшити суму пені до 23 621,16 грн та штрафу до 176 057,61 грн.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/914/22 та стягнути з відповідача на користь позивача 23 621,16 грн пені, 95 242,50 грн 25 % річних, у задоволенні позову в іншій частині відмовити.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим, непропорційним щодо наслідків порушення, нараховані штрафні санкції не виконують стимулюючу та компенсаційну функції таких санкцій, а замість цього перетворюються на джерело необґрунтованого збагачення другої сторони.

За твердженням апелянта, у даному випадку, судом має бути враховано ступінь виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, а саме те, що весь розмір основної заборгованості був сплачений ним добровільно майже за два роки до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.

Також, скаржник вважає, що слід взяти до уваги ту обставину, що позивач не зазнав збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань. Так, у матеріалах справи відступні будь-які докази щодо завдання позивачу збитків або погіршення його матеріального положення внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань.

На переконання апелянта, загальний розмір цивільно-правової відповідальності, зокрема відсотків річних у розмірі, що є вищим за визначений ст.625 ЦК України, пені у максимально можливому розмірі та штрафу за будь-яке прострочення платежу, є надмірним, що нівелює значення штрафних санкцій, як засобу стимулювання належного виконання зобов`язання, а перетворюється у джерело необґрунтованого збагачення позивача.

Апелянт також вважає, що звернення позивача із даним позовом про стягнення штрафних санкцій зі спливом двох років з моменту погашення основного боргу свідчить не про стимулювання відповідача до належного виконання, а про намір отримання позивачем додаткового джерела збагачення.

До того ж, скаржник просить врахувати незначний термін прострочення платежів, а також те, що позивач був обізнаним про несвоєчасну оплату товару, проте не припинив подальшу поставку товару, а свідомо допускав настання таких наслідків.

Наголошує скаржник й на суттєвому збільшенні у договорі процентів річних та періоду нарахування санкцій у порівняні з тими, що передбачені законом.

Скаржник вважає, що стягнення 25 % річних компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням строків оплати товару.

Крім того, скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати те, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем пов`язано із специфікою діяльності відповідача, яка полягає у придбані та подальшому перепродажі сільськогосподарським товаровиробникам засобів захисту рослин на мінеральних добрив, та відповідно несвоєчасним здійсненням розрахунків контрагентів відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/914/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконсалтінг на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 та призначено справу до розгляду на 25.10.2023.

Під час судового засідання від 25.10.2023 представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 28.01.2020 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 50-3-БМ-20 (далі Договір від 28.01.2020).

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 Договору від 28.01.2020 постачальник (Позивач) зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві (Відповідачу) засоби захисту рослин та іншу продукцію, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях.

Згідно з пунктом 4.4 Договору від 28.01.2020 сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США). Еквівалент ціни товару в доларах США визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації. Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначається шляхом множення еквівалента ціни товару в доларах США на курс продажу долару США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати. Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни товару на дату відвантаження фіксується постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Сторони погодились, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (авансу та післяоплати), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долару США на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати. При цьому, курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті http:finance.ua/ua/currency/#interbank. Положення цього пункту 4.4 застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару). Для розрахунків по цьому договору постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов`язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін.

На виконання умов Договору від 28.01.2020 Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 3 215 556,31 грн, що підтверджується наступними документами:

- Специфікаціями № 1 від 28.01.2020; № 2 від 20.02.2020; № 3 від 26.02.2020; № 4 від 28.02.2020; № 5 від 02.03.2020; № 6 від 02.03.2020; № 7 від 13.03.2020; № 8 від 16.03.2020; № 9 від 18.03.2020; № 10 від 20.03.2020; № 11 від 24.03.2020; № 12 від 27.03.2020; № 13 від 31.03.2020; № 14 від 03.04.2020; № 15 від 08.04.2020; № 16 від 10.04.2020; № 17 від 14.04.2020; № 18 від 15.04.2020; № 19 від 21.04.2020; № 20 від 22.04.2020; № 21 від 23.04.2020; № 22 від 27.04.2020; № 23 від 28.04.2020; № 24 від 30.04.2020; № 25 від 04.05.2020; № 26 від 06.05.2020; № 27 від 08.05.2020; № 28 від 12.05.2020; № 29 від 13.05.2020; № 30 від 18.05.2020; № 31 від 19.05.2020; № 32 від 20.05.2020; № 33 від 21.05.2020; № 34 від 22.05.2020; № 35 від 25.05.2020; № 36 від 26.05.2020; № 37 від 28.05.2020; № 38 від 01.06.2020; № 39 від 02.06.2020; № 40 від 04.06.2020; № 41 від 05.06.2020; № 42 від 09.06.2020; № 43 від 15.06.2020; № 44 від 17.06.2020; № 45 від 19.06.2020; № 46 від 22.06.2020; № 47 від 23.06.2020; № 48 від 23.06.2020; № 49 від 24.06.2020; № 50 від 25.06.2020; № 51 від 26.06.2020; № 52 від 30.06.2020; № 53 від 02.07.2020; № 54 від 06.07.2020; № 55 від 07.07.2020; № 56 від 08.07.2020; № 57 від 13.07.2020; № 58 від 17.07.2020; № 59 від 20.07.2020; № 60 від 22.07.2020; № 61 від 23.07.2020; № 62 від 24.07.2020; № 66 від 17.08.2020; № 67 від 19.08.2020; № 68 від 25.08.2020; № 69 від 26.08.2020; № 70 від 31.08.2020; № 71 від 07.09.2020; № 72 від 08.09.2020; № 73 від 09.09.2020; № 74 від 11.09.2020; № 75 від 14.09.2020; № 76 від 15.09.2020; № 77 від 21.09.2020; № 78 від 24.09.2020; № 79 від 25.09.2020; № 80 від 05.10.2020.

- Видатковими накладними № 118 від 28.01.2020; № 208 від 20.02.2020; № 278 від 27.02.2020; № 333 від 28.02.2020; № 395 від 03.03.2020; № 404 від 04.03.2020; № 466 від 04.03.2020; № 782 від 13.03.2020; № 783 від 16.03.2020; № 809 від 17.03.2020; № 810 від 17.03.2020; № 1180 від 25.03.2020; № 1181 від 26.03.2020; № 1353 від 31.03.2020; № 1388 від 02.04.2020; № 1467 від 06.04.2020; № 1544 від 08.04.2020; № 1653 від 14.04.2020; № 1654 від 14.04.2020; № 1723 від 15.04.2020; № 1724 від 15.04.2020; № 1757 від 15.04.2020; № 1822 від 21.04.2020; № 1859 від 22.04.2020; № 1909 від 24.04.2020; № 1910 від 24.04.2020; № 1937 від 27.04.2020; № 1938 від 27.04.2020; № 1942 від 27.04.2020; № 1952 від 27.04.2020; № 1953 від 27.04.2020; № 2092 від 27.04.2020; № 1986 від 28.04.2020; № 1987 від 28.04.2020; № 2021 від 28.04.2020; № 2031 від 29.04.2020; № 2175 від 05.05.2020; № 2176 від 05.05.2020; № 2180 від 05.05.2020; № 2291 від 07.05.2020; № 2236 від 08.05.2020; № 2292 від 08.05.2020; № 2506 від 12.05.2020; № 2517 від 18.05.2020; № 2603 від 18.05.2020; № 2604 від 18.05.2020; № 2608 від 18.05.2020; № 2609 від 18.05.2020; № 2610 від 18.05.2020; № 2611 від 18.05.2020; № 2878 від 18.05.2020; № 2516 від 19.05.2020; № 2518 від 19.05.2020; № 2612 від 19.05.2020; № 2598 від 20.05.2020; № 2879 від 20.05.2020; № 2880 від 20.05.2020; № 2599 від 21.05.2020; № 2638 від 25.05.2020; № 2697 від 25.05.2020; № 2698 від 26.05.2020; № 2733 від 27.05.2020; № 2734 від 27.05.2020; № 2735 від 27.05.2020; № 2736 від 27.05.2020; № 2738 від 27.05.2020; № 2883 від 27.05.2020; № 2845 від 28.05.2020; № 2844 від 29.05.2020; № 2846 від 29.05.2020; № 2956 від 01.06.2020; № 2957 від 03.06.2020; № 3032 від 04.06.2020; № 3077 від 05.06.2020; № 3078 від 05.06.2020; № 3325 від 10.06.2020; № 3343 від 10.06.2020; № 3206 від 12.06.2020; № 3353 від 15.06.2020; № 3355 від 15.06.2020; № 3356 від 15.06.2020; № 3413 від 16.06.2020; № 3414 від 16.06.2020; № 3415 від 16.06.2020; № 3357 від 17.06.2020; № 3351 від 19.06.2020; № 3354 від 19.06.2020; № 3494 від 19.06.2020; № 3495 від 22.06.2020; № 3496 від 22.06.2020; № 3497 від 23.06.2020; № 3546 від 23.06.2020; № 3548 від 23.06.2020; № 3547 від 24.06.2020; № 3627 від 24.06.2020; № 3628 від 24.06.2020; № 3635 від 30.06.2020; № 3675 від 30.06.2020; № 3685 від 30.06.2020; № 3686 від 30.06.2020; № 3716 від 01.07.2020; № 3728 від 01.07.2020; № 3729 від 01.07.2020; № 3800 від 01.07.2020; № 3730 від 02.07.2020; № 3802 від 03.07.2020; № 3851 від 07.07.2020; № 3914 від 08.07.2020; № 3869 від 09.07.2020; № 3870 від 09.07.2020; № 3872 від 13.07.2020; № 3873 від 13.07.2020; № 3874 від 13.07.2020; № 3933 від 17.07.2020; № 3953 від 20.07.2020; № 3969 від 22.07.2020; № 4024 від 24.07.2020; № 4021 від 27.07.2020; № 4031 від 29.07.2020; № 4195 від 05.08.2020; № 4245 від 10.08.2020; № 4246 від 10.08.2020; № 4283 від 12.08.2020; № 4357 від 17.08.2020; № 4358 від 17.08.2020; № 4371 від 19.08.2020; № 4518 від 26.08.2020; № 4519 від 26.08.2020; № 4520 від 27.08.2020; № 4909 від 11.09.2020; № 4910 від 11.09.2020; № 4911 від 11.09.2020; № 4918 від 11.09.2020; № 4919 від 11.09.2020; № 4968 від 14.09.2020; № 4969 від 14.09.2020; № 5038 від 15.09.2020; № 5070 від 17.09.2020; № 5085 від 18.09.2020; № 5167 від 22.09.2020; № 5168 від 22.09.2020; № 5256 від 25.09.2020; № 5257 від 25.09.2020; № 5258 від 25.09.2020; № 5442 від 05.10.2020; № 6245 від 16.12.2020.

- Товарно-транспортними накладними № 3-118 від 28.01.2020; № 3-208 від 20.02.2020; № 3-278 від 27.02.2020; № 3-333 від 28.02.2020; № 3-395 від 03.03.2020; № 3-404 від 04.03.2020; № 3-466 від 04.03.2020; № 3-782 від 13.03.2020; № 3-783 від 16.03.2020; № 3-809 від 17.03.2020; № 3-810 від 17.03.2020; № 3-1180 від 25.03.2020; № 3-1181 від 26.03.2020; № 3-1353 від 31.03.2020; № 3-1388 від 02.04.2020; № 3-1467 від 06.04.2020; № 3-1544 від 08.04.2020; № 3-1653 від 14.04.2020; № 3-1654 від 14.04.2020; № 3-1723 від 15.04.2020; № 3-1724 від 15.04.2020; № 3- 1757 від 15.04.2020; № 3-1822 від 21.04.2020; № 3-1859 від 22.04.2020; № 3-1909 від 24.04.2020; № 3-1910 від 24.04.2020; № 3-1937 від 27.04.2020; № 3-1938 від 27.04.2020; № 3-1942 від 27.04.2020; № 3-1952 від 27.04.2020; № 3-1953 від 27.04.2020; № 3-2092 від 27.04.2020; № 3-1986 від 28.04.2020; № 3-1987 від 28.04.2020; № 3-2021 від 28.04.2020; № 3-2031 від 29.04.2020; № 3-2175 від 05.05.2020; № 3-2176 від 05.05.2020; № 3-2180 від 05.05.2020; № 3-2291 від 07.05.2020; № 3-2236 від 08.05.2020; № 3-2292 від 08.05.2020; № 3-2506 від 12.05.2020; № 3-2517 від 18.05.2020; № 3-2603 від 18.05.2020; № 3-2604 від 18.05.2020; № 3-2608 від 18.05.2020; № 3-2609 від 18.05.2020; № 3-2610 від 18.05.2020; № 3-2611 від 18.05.2020; № 3-2878 від 18.05.2020; № 3-2516 від 19.05.2020; № 3-2518 від 19.05.2020; № 3-2612 від 19.05.2020; № 3-2598 від 20.05.2020; № 3-2879 від 20.05.2020; № 3-2880 від 20.05.2020; № 3-2599 від 21.05.2020; № 3-2638 від 25.05.2020; № 3-2697 від 25.05.2020; № 3-2698 від 26.05.2020; № 3-2733 від 27.05.2020; № 3-2734 від 27.05.2020; № 3-2735 від 27.05.2020; № 3-2736 від 27.05.2020; № 3-2738 від 27.05.2020; № 3-2883 від 27.05.2020; № 3-2845 від 28.05.2020; № 3-2844 від 29.05.2020; № 3-2846 від 29.05.2020; № 3-2956 від 01.06.2020; № 3-2957 від 03.06.2020; № 3-3032 від 04.06.2020; № 3-3077 від 05.06.2020; № 3-3078 від 05.06.2020; № 3-3325 від 10.06.2020; № 3-3343 від 10.06.2020; № 3-3206 від 12.06.2020; № 3-3353 від 15.06.2020; № 3-3355 від 15.06.2020; № 3-3356 від 15.06.2020; № 3-3413 від 16.06.2020; № 3-3414 від 16.06.2020; № 3-3415 від 16.06.2020; № 3-3357 від 17.06.2020; № 3-3351 від 19.06.2020; №3-3354 від 19.06.2020; № 3-3494 від 19.06.2020; № 3-3495 від 22.06.2020; № 3-3496 від 22.06.2020; № 3-3497 від 23.06.2020; № 3-3546 від 23.06.2020; № 3-3548 від 23.06.2020; № 3-3547 від 24.06.2020; № 3-3627 від 24.06.2020; № 3-3628 від 24.06.2020; № 3-3635 від 30.06.2020; № 3-3675 від 30.06.2020; № 3-3685 від 30.06.2020; № 3-3686 від 30.06.2020; № 3-3716 від 01.07.2020; № 3-3728 від 01.07.2020; № 3-3729 від 01.07.2020; № 3-3800 від 01.07.2020; № 3-3730 від 02.07.2020; № 3-3802 від 03.07.2020; № 3-3851 від 07.07.2020; № 3-3914 від 08.07.2020; № 3-3869 від 09.07.2020; № 3-3870 від 09.07.2020; № 3-3872 від 13.07.2020; № 3-3873 від 13.07.2020; № 3-3874 від 13.07.2020; № 3-3933 від 17.07.2020; № 3-3953 від 20.07.2020; № 3-3969 від 22.07.2020; № 3-4024 від 24.07.2020; № 3-4021 від 27.07.2020; № 3-4031 від 29.07.2020; № 3-4195 від 05.08.2020; № 3-4245 від 10.08.2020; № 3-4246 від 10.08.2020; № 3-4283 від 12.08.2020; № 3-4357 від 17.08.2020; № 3-4358 від 17.08.2020; № 3-4371 від 19.08.2020; № 3-4518 від 26.08.2020; № 3-4519 від 26.08.2020; № 3-4520 від 27.08.2020; № 3-4909 від 11.09.2020; № 3-4910 від 11.09.2020; № 3- 4911 від 11.09.2020; № 3-4918 від 11.09.2020; № 3-4919 від 11.09.2020; № 3-4968 від 14.09.2020; № 3-4969 від 14.09.2020; № 3-5038 від 15.09.2020; № 3-5070 від 17.09.2020; № 3-5085 від 18.09.2020; № 3-5167 від 22.09.2020; № 3-5168 від 22.09.2020; № 3-5256 від 25.09.2020; № 3- 5257 від 25.09.2020; № 3-5258 від 25.09.2020; № 3-5442 від 05.10.2020; № 3-6245 від 16.12.2020.

- Актом звірки взаєморозрахунків від 18.05.2022.

Поставка товару на вказану суму також не заперечується відповідачем.

Станом на дату подання позову за Договором поставки № 50-3-БМ-20 від 28.01.2020 відповідачем було сплачено 3 215 556,31 грн, тобто, виконано обов`язок зі сплати товару у повному обсязі.

Разом з цим, у зв`язку із систематичним порушенням строків (термінів) оплати за поставлений товар та виконання умов договору щодо грошових зобов`язань, позивачем було нараховано штрафні санкції за несвоєчасну оплату поставленого товару, а саме 47 242,32 грн. пеня, 95 242,50 грн. 25 % річних, 352 115,22 грн. штраф.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд пославшись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України визнав за можливе зменшити суму заявлених позивачем до стягнення пені до 23 621,16 грн та штрафу до 176 057,61 грн.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 Договору від 28.01.2020 покупець несе відповідальність у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов`язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Згідно із частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.5 Договору від 28.01.2020 сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Отже сторонами договору передбачений більший термін нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців.

Судом апеляційної інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок пені за прострочення оплати за Договором від 28.01.2020 за періоди з 30.01.2020 по 07.06.2021 та встановлено, що він є арифметично правильним, здійсним з урахуванням періодів та сум прострочення. Відповідно, розмір пені складає 47 242,32 грн.

Також, згідно з пунктом 6.8 Договору від 28.01.2020 за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20 % від суми заборгованості.

Судом встановлено, що штраф за прострочення оплати за Договором від 28.01.2020 за періоди з 30.01.2020 по 07.06.2021 складає 352 115,22 грн, тобто позивачем було здійснено вірний розрахунок штрафу.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 Договору від 28.01.2020 покупець несе відповідальність у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов`язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 25 % річних.

Так, 25 % річних за прострочення оплати за Договором від 28.01.2020 за періоди з 30.01.2020 по 07.06.2021 складають суму в розмірі 95 242,50 грн.

Разом з цим, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.

Приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції врахував інтереси сторін, ступень виконання відповідачем своїх зобов`язань, а саме повну оплату товару, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, і захист його майнового права та інтересу, як кредитора, шляхом компенсації 25 % річних, а тому визнав за можливе зменшити суму пені до 23 621,16 грн. та штрафу до 176 057,61 грн.

Отже, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені та штрафу, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим, непропорційним щодо наслідків порушення, нараховані штрафні санкції не виконують стимулюючу та компенсаційну функції таких санкцій, а замість цього перетворюються на джерело необґрунтованого збагачення другої сторони, з огляду на таке.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору, який включає в себе наступні складові:

- свобода в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб`єктам в договірні відносини, чи ні;

- свобода вибору характеру договору, що укладається, а це означає, що сторони самі для себе вирішують, який саме договір їм укладати. При цьому, вони можуть укладати як договір, що передбачений чинним законодавством, так і такий, що ним не передбачений, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства (частина 1 статті 6 ЦК України);

- вільний вибір контрагента за договором, тобто сторони шукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншими ознаками; - вільний вибір умов договору, що означає, що сторони на власний розсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови тощо.

У даному випадку, сторони на власний розсуд визначити умови договору поставки засобів захисту рослин, зокрема щодо відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару, та відповідач погодився з такими умовами підписавши такий договір без жодних зауважень, заперечень, тощо.

Відтак, з огляду на погодження відповідачем усіх умов договору поставки засобів захисту рослин, на товариство покладено обов`язок щодо дотримання та виконання таких умов договору.

Однак, як вже було зазначено вище, відповідач не дотримався взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, що призвело до застосування до нього відповідних наслідків у вигляді нарахування та стягнення пені, штрафу та відсотків річних.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем пов`язано із специфікою діяльності відповідача, яка полягає у придбані та подальшому перепродажі сільськогосподарським товаровиробникам засобів захисту рослин на мінеральних добрив, та відповідно несвоєчасним здійсненням розрахунків контрагентів відповідача.

Так, суд апеляційної інстанції оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір поставки, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний у договорі строк.

Щодо тверджень апелянта про необхідність врахування ступеню виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, та відсутності збитків понесених позивачем, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що такі обставини було враховано місцевим господарським судом, що й стало підставою для зменшення розміру нарахованих та заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що позивач звернувся із даним позовом про стягнення штрафних санкцій зі спливом двох років з моменту погашення основного боргу, що свідчить не про стимулювання відповідача до належного виконання, а про намір отримання позивачем додаткового джерела збагачення, оскільки, як вже було вказано вище, сторонами у 6.5 Договору від 28.01.2020 погоджено, що строк стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором складає три роки.

Відтак, у даному випадку позивач, у межах визначеного сторонами строку позовної давності звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення пені, штрафу та відсотків річних.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/914/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Разюк Г.П.