Рішення

від 19.10.2023 по справі 903/728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2023 року Справа № 903/728/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Готель Україна

до відповідача: Комунального підприємства Луцькводоканал

про визнання неправомірною бездіяльність,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Гапон С. Й., адвокат, ордер серія ВЛ № 000,017636 від 13.09.2023;

від відповідача: Мисюк Г. І., довіреність № 18 від 04.04.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство Готель Україна звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства Луцькводоканал в якому просили:

- визнати неправомірною бездіяльність КП Луцьководоканал щодо ненадання ПрАТ Готель Україна арбітражної проби стічної води для незалежного аналізу;

- визнати такою, що не підлягає виконанню вимогу про сплату штрафу в сумі 154344,56 грн, оформлену листом від 05.05.2023 № 1000/2.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що при проведені 27.04.2023 перевірки якості скидання стічних вод відповідачем було взято одну пробу № 4 об`ємом 1,5 л, однак арбітражної проби відповідно до п.6.9 розділу VI "Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Луцька на 2018-2022 роки" позивачу не було надано для проведення паралельного аналізу якості стічних вод, чим позбавило позивача права на захист. За результатами перевірки було встановлено п`ятикратне перевищення забруднюючих речовин в стічних водах, на підставі чого відповідачем було нараховано плату за скид понаднормових забруднюючих речовин в сумі 154344,56 грн., з якою позивач категорично не погоджується.

Ухвалою суду від 14.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльність КП Луцьководоканал щодо ненадання ПрАТ Готель Україна арбітражної проби стічної води для незалежного аналізу; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.08.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь позивача, позивачу відповідь на відзив; у відкритті провадження в частині позову про визнання такою, що не підлягає виконанню вимога про сплату штрафу в сумі 154344,56 грн, оформлена листом від 05.05.2023 № 1000/2 відмовлено.

Ухвалою суду від 14.07.2023 заяву Приватного акціонерного товариства Готель Україна про забезпечення позову задоволено; заборонено Комунальному підприємству Луцькводоканал вчиняти дії щодо припинення надання послуг централізованого водовідведення/водопостачання для Приватного акціонерного товариства Готель Україна.

01.08.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 1900/1-03 від 01.08.2023 в якому просить відмовити у задоволенні позову, при цьому вказує, що всі доводи позивача вказані у позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки акт відбору проб стічної води № 24 від 27.04.2023 підписано представником позивача без будь яких зауважень. Під час перевірки було відібрано одночасно проби з двох колодязів (змішана проба), які налито у дві ємності для хіміко-бактеріологічної лабораторії КП Луцькводоканал та позивачу для надання можливості провести дослідження у будь якій незалежній лабораторії, що зафіксовано в акті № 24 від 27.04.2023. Також зазначає, що представника позивача було запрошено до лабораторії відповідача для проведення аналізу, однак позивач своїм правом не скористався.

08.08.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.09.2023 представники відповідача наполягали на закритті підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Суд на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, в судовому засіданні 06.09.2023 ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.09.2023.

Ухвалою суду від 06.09.2023 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 19.09.2023.

Після судового засідання 06.09.2023 позивачем подано на адресу суду заперечення на відзив на позовну заяву, які судом залишаються без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наслідки пропуску процесуальних строків передбачені частинами 1, 2 статті 118 ГПК України, а саме право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

У відповідності до частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що ухвалою суду від 14.07.2023, було встановлено трьохденний строк з дня отримання відзиву, для подання заперечень на відзив на позовну заяву, відповідно строк на подання відповіді на відзив закінчився 21.08.2023(відправлення №4301040712555 вручено 17.08.2023).

13.09.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання 19.09.2023. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.09.2023 представник відповідача при вирішенні клопотання про відкладення розгляду справи по суті поклалася на розсуд суду.

Ухвалою суду від 19.09.2023 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 17.10.2023.

16.10.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 16-23 від 16.10.2023 про відкладення розгляду справи для надання можливості мирно врегулювати спір. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.10.2023 повідомлено сторони про те, що судове засідання, за клопотанням позивача, відкладено на 19.10.2023.

В судовому 19.10.2023 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити повністю; представник відповідача позов заперечив та просив відмовити у задоволені позову повністю.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

мотивуючи позовні вимоги, позивач, вказує що 27.04.2023 працівниками Комунального підприємства Луцькводоканал було поведено перевірку якості скидання стічних вод. При цьому відповідачем було взято одну пробу № 4 об`ємом 1,5 л, однак арбітражної проби відповідно до п.6.9 розділу VI "Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Луцька на 2018-2022 роки" позивачу не було надано для проведення паралельного аналізу якості стічних вод, що є на його переконання бездіяльністю щодо ненадання ПрАТ Готель Україна арбітражної проби стічної води для незалежного аналізу. При цьому позивач не погоджується з нарахованим штрафом за скид понаднормових забруднюючих речовин в сумі 154344,56 грн у формі виставлених рахунків від 04.05.2023.

Натомість відповідач у відзиві на позов вказує, що доводи позивача вказані у позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки акт відбору проб стічної води № 24 від 27.04.2023 підписано представником позивача без будь яких зауважень. Під час перевірки було відібрано одночасно проби з двох колодязів (змішана проба), які налито у дві ємності для хіміко-бактеріологічної лабораторії КП Луцькводоканал та позивачу для надання можливості провести дослідження у будь якій незалежній лабораторії, що зафіксовано в акті № 24 від 27.04.2023. Також зазначає, що представника позивача було запрошено до лабораторії відповідача для проведення аналізу, однак позивач своїм правом не скористався

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів (як бездіяльності відповідача по ненаданню ПрАТ Готель Україна арбітражної проби стічної води для незалежного аналізу) не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому такий спосіб захисту не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права.

Встановлення судом таких фактів може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору(де ініціатором може бути відповідач про стягнення плати), в якому будуть встановлюватись дані обставини. Визнання протиправною бездіяльність юридичної особи саме по собі не призведе до відновлення порушених(у разі їх порушення) прав позивача у справі.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про визнання неправомірною бездіяльності слід відмовити, оскільки такий спосіб захисту не призводить до поновлення порушеного(у разі його порушення) права.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.

Відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відтак, вжиті в межах справи №903/728/23 заходи забезпечення позову щодо заборони Комунальному підприємству «Луцькводоканал» вчиняти дії щодо припинення надання послуг централізованого водовідведення/водопостачання для Приватного акціонерного товариства Готель Україна підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 73-79, 86, 145, 231, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У позові Приватного акціонерного товариства Готель Україна до Комунального підприємства Луцькводоканал про визнання неправомірною бездіяльності - відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 14.07.2023 по справі № 903/728/23, а саме: заборону Комунальному підприємству Луцькводоканал (вул.Дубнівська,26, м.Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 03339489) вчиняти дії щодо припинення надання послуг централізованого водовідведення/водопостачання для Приватного акціонерного товариства Готель Україна (вул.Словацького,2, м.Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 20123093).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

30.10.2023.

СуддяА. С. Вороняк