Рішення

від 25.10.2023 по справі 908/1818/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023 Справа № 908/1818/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи 908/1818/23

за позовом Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» (вул. Василя Сухомлинського, буд. 76, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, ідентифікаційний код 38954939)

про стягнення 654 944,29 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» про стягнення 654944,29 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 11.03.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.06.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1818/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» є власником об`єкта нерухомого майна з 12.09.2016 за адресою: м. Запоріжжя вул. Святого Миколая, 69а, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:01:012:0141. Власником земельної ділянки загальною площею 0.3025 га, кадастровий номер: 2310100000:01:012:0141 є Запорізька міська рада. Поряд із цим, договір оренди земельної ділянки на теперішній час ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» не укладений, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування). Згідно розрахунку розмір недоотриманих доходів склав 654 944,29 грн. за період з 01.01.2020 по 11.03.2022. Беручи до уваги, що до теперішнього часу відповідач, що користується вказаною земельною ділянко без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України останній повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1818/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/146/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 26.06.2023 о 12 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкладено розгляд справи на 24.07.2023 о 12 год. 20 хв.

21.07.2023 представником ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» адвокатом Мазур Г.В. подано до суду клопотання про відкладення судового засідання, в зв`язку з тим, що відповідач ознайомився з позовними вимогами позивача тільки 20.07.2023, та не має змоги в строк до 24.07.2023 подати до суду відзив із його документальним обґрунтуванням та підтвердженнями.

Ухвалою від 24.07.2023 суд вирішив справу № 908/1818/23 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Відкрити підготовче провадження, продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів. Призначити підготовче засідання на 23.08.2023 о 10год. 00 хв.

В судове засідання 23.08.2023 представники сторін не прибули, у зв`язку з чим ухвалою суду від 23.08.2023 підготовче засідання відкладалось до 18.09.2023.

Ухвалою суду від 18.09.2023 відкладено підготовче засідання на 16.10.2023.

В судовому засіданні 16.10.2023 оголошено протокольную перерву до 25.10.2023.

20.10.2023 представником відповідача подана суду заява, в якій ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» визнає позовні вимоги у повному обсязі у розмірі 654944,29 грн. Просить суд в порядку ст. 130 ГПК України стягнути з відповідача 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову. Розгляд справи, призначене на 25.10.2023 просить проводити без участі спреставника ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ».

Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з`явилися, судове засідання 25.10.2023 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

У судовому засіданні 25.10.2023 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» є власником об`єкта нерухомого майна з 12.09.2016, за адресою: м. Запоріжжя вул. Святого Миколая, 69а, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:01:012:0141, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 330102537 від 25.04.2023.

На вказаній земельній ділянці розташовувалось нерухоме майно, що належить ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» на праві власності.

Власником земельної ділянки загальною площею 0.3025 га, кадастровий номер: 2310100000:01:012:0141, за адресою: м. Запоріжжя вул. Святого Миколая, буд. 69а (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 330102756 від 25.04.2023.

Поряд із цим, договір оренди земельної ділянки на теперішній час ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» не укладений.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області № 9306/5/08-01-04-01-09 від 09.12.2022, ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» у період з 2018 року по 2022 року сплачено 1401457 грн. за використання земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:01:012:0141, за адресою: м. Запоріжжя вул. Святого Миколая, буд. 69а .

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного з урахуванням рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя» та Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:012:0141 складає 14980435,25 грн.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:01:012:0141, за адресою: м. Запоріжжя вул. Святого Миколая, буд. 69а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування).

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав:

за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 279 692, 63 грн.

за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 308 914, 39 грн.

за 2022 рік з 01.01.2022 по 11.03.2022 - 66 337, 27 грн.

Таким чином загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2020 по 11.03.2022 склав - 654 944,29 грн.

При цьому зазначений розрахунок зроблено на підставі Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», Рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО №1171/207-20 від 20.02.2020, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 9306/5/08-01-04-01-09 від 09.12.2022.

Предметом позову у даній справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна (ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ») 654944,29 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 11.03.2022.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до ст. 288.5.1. Податкового кодексу України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, їло справляться у формі земельного податку або орендної плати за земельні г.:лянки державної і комунальної власності.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як визначено в ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 20.01.2021 року, при відсутності окремої цивільно-правової угоди, щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.

Правовий механізм переходу права на землю у зв`язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.

Крім того, згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України ті ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

У той же час, Главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (ст. ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю. Вказана процедура є обов`язково для всіх суб`єктів земельних відносин.

Отже, з моменту набуття у власність відповідачем об`єкта нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 69а, без подальшого оформлення прав на користування земельною ділянкою, діяльність відповідача на землях комунальної форми власності має лише видимість законної, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає в соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використані недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої і потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, наякій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "є" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

При цьому згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Отже, в даному випадку до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Зерховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.

Щодо першої - відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 69а.

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 69а.

Це є проявом правової природи нерухомого майна.

Набута відповідачем будівля, будучи згідно зі ст. 181 ЦК України нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Щодо другої - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

Щодо третьої - відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 69а, протягом вищезазначеного періоду часу була територіальна громада міста Запоріжжя в особі позивача відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташуваннята розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» є набувачем, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору. Відповідачем збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міського радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Відповідно до вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно розрахунку позивача загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:01:012:0141, за адресою: м. Запоріжжя вул. Святого Миколая, буд. 69а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2020 по 11.03.2022 склав 654 944,29 грн.

Враховуючи, що відповідач в зазначений період користувався вказаною земельною ділянками без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» повинне відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати за вказаний період у розмірі 654944,29 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі у розмірі 654944,29 грн, про що зазначив у заяві, яка подана суду 20.10.2023.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 11.03.2022 у розмірі 654944,29 грн.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 539 від 18.05.2023, що складає 4912,08 грн, про що постановити відповідну ухвалу.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача, враховуючи визнання позову відповідачем, слід стягнути інші 50 відсотків сплаченого судового збору при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38954939, 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вулиця Святого Миколая, 76) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 11.03.2022 з розмірі 654944 (шістсот п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн 29 коп., отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України ел. адм. подат.), номер рахунку (ІВАN): UА318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38954939, 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 76) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, 69105, м. Запоріжжя пр. Соборний, 206, розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) судовий збір за подання позову в розмірі 4912 (чотри тисячі дев`ятсот дванадцять) грн 08 коп.

Видати наказ.

Постановити ухвалу про повернення Запорізькій міській раді (код ЄДРПОУ 04053915, 69105, м. Запоріжжя пр. Соборний, 206, розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору у розмірі 4912,08 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.10.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян