Рішення

від 30.10.2023 по справі 909/751/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/751/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика", вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, м. Київ, 01033; а/с 110, м. Київ, 03035

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Кардинала Любомира Гузара, 15, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 133730,82 грн, з яких інфляційні збитки за період з 01.01.2023 по 21.07.2023 - 95986,69 грн та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 13.01.2023 по 21.07.2023 - 37744,13 грн,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення інфляційних збитків за період з 01.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 95986,69 грн та суми 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 13.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 37744,13 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 16.08.2023 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 21.08.2023, даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем залишку основного боргу, який встановлений рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 у справі №909/46/21, яке набрало законної сили, у позивача виникло право на стягнення, у відповідності до ст. 625 ЦК України, з відповідача інфляційних збитків за період з 01.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 95986,69 грн та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 13.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 37744,13 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Господарський суду Івано-Франківської області, за наслідками розгляду позову ТОВ "Науковий Центр "Європейська Дидактика" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 3543774,39 грн заборгованості, в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі договору №360/2020/58 від 30.06.2020, виніс у справі №909/46/21 рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з Департаменту освіти та науки Івано - Франківської міської ради на користь ТОВ "Науковий центр "Європейська дидактика" суму боргу у розмірі 3235865,00 грн, 86878,58 грн - пені, 177652,20 грн - інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 43243,45 грн - та сплаченого судового збору у розмірі 53154,59 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 22.04.2021.

03.06.2021 платіжним дорученням № 3 відповідачем перераховано на рахунок позивача 450 000 грн. Платіжним дорученням 4 від 03.06.2021 відповідачем перераховано також кошти в сумі 350 000 грн.

Таким чином, сума боргу за договором про закупівлю товарів за бюджетні кошти №360/2020/58 від 30.06.2020 з 04.06.2021 залишилась не погашеною в розмірі 2435865 грн.

12 січня 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення інфляційних збитків за спірним договором в розмірі 209992,56 грн за період з 12.03.2021 по 31.12.2021 та 3% річних за користування грошовими коштами за період з 12.03.2021 по 11.01.2022 у розмірі 66786,96 грн і 4151,69 грн судового збору.

За результатами розгляду позовних вимог рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2022 у справі 909/35/22 позовні вимоги задоволено. На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ від 28.06.2022.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2023 у справі №909/35/23 стягнуто з відповідача на користь позивача 648 019,11 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, 73276,16 грн 3% річних за період 12.01.2022 по 12.01.2023 за невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати частини боргу в сумі 2435865 грн, встановленої рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 у справі №909/46/21.

25.05.2023 відповідачем сплачено 63052,33 грн.

21.07.2023 відповідачем сплачено 2733741,49 грн, що становить суму боргу за договором та штрафні санкції згідно рішення у справі № 909/46/21.

Таким чином, тільки 21.07.2023 року відповідач повністю сплатив кошти за поставку товару, відповідно до умов договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти № 360/2020/58 від 30.06.2020 року, та рішення у справі № 909/46/21, № 909/35/22 Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до розрахунків позивача, у зв`язку з невиконанням рішення суду від 30.03.2021 у справі №909/46/21 позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні збитки за період з 01.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 95986,69 грн та суми 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 13.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 37744,13 грн на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем 25.05.2023, 21.07.2023 оплат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно статті 129-1 Конституції України, статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства , цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2021 у справі №909/46/21 стягнуто з відповідача на користь позивача, в т.ч. суму боргу у розмірі 3235865 грн. В подальшому відповідачем здійснювались часткові оплати боргу.

Доказів своєчасної оплати залишку боргу за період з 13.01.2023 по 21.07.2023 матеріали справи не містять.

Згідно частини статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення основного боргу за договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 902/330/17, від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні збитки за період з 01.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 95986,69 грн та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 13.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 37744,13 грн.

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційні збитків та встановлено вірність такого розрахунку.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 133730,82 грн - задовольнити.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Кардинала Любомира Гузара, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76019, (ідентифікаційний код 40312499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика", вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, м. Київ, 01033 (ідентифікаційний код 40072264) ( НОМЕР_1 в АТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) інфляційні збитки за період з 01.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 95986 (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 69 коп. та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 13.01.2023 по 21.07.2023 в розмірі 37744 (тридцять сім тисяч сімсот сорок чотири) грн 13 коп., судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чоти) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.10.2023

Суддя Неверовська Л.М.