Рішення

від 30.10.2023 по справі 910/9216/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2023Справа № 910/9216/23

Господарський суд міста Києва у складі Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін волинь"

про стягнення 73 933,13 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ВОЛИНЬ" про стягнення 73 933,13 грн. за поставлений, але неоплачений товар за договором поставки № 1203 від 13 січня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

14.07.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на ненастання строку оплати через форс-мажорні обставини. Також відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Судом відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, оскільки доказів необхідності розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін суду не надано.

19.07.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

Відповідач правом на подачу заперечення на відповідь на відзив не скористався.

10.08.2023 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки № 1203 з Протоколом узгодження розбіжностей, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві лікарські засоби, вироби медичного призначення. засоби особистої гігієни та санітарії, косметичні засоби тощо, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець оплачує вартість отриманого товару за відпускними цінами, що які попередньо узгоджені сторонами та вказані у видатк4ових накладних.

Згідно умов п. 5.2 договору розрахунки за отриманий товар здійснюються способом «Г», відповідно до якого оплата за отриманий товар відбувається з відстроченням платежу. При здійсненні покупцем оплати товару з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки, що вказана у видатковій накладній.

Відповідно до умов п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє один рік. Договір автоматично продовжує свою дію на тих самих умовах на кожний послідуючий рік, якщо жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії договору за десять календарних днів до закінчення строку дії договору. Доказів припинення договору в установленому порядку не подано.

31.12.2020 сторони уклали угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП. Відповідно до п. 2.1. Угоди - цією угодою Сторони погоджуються з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-якими договорили, які укладені між Сторонами, або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом - Договори) здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленою цією угодою.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач на підставі 72 (сімдесяти двох) видаткових накладних, перелік яких наводиться в додатку №1 до позовної заяви, копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані представниками сторін без зауважень, поставлено товар на загальну суму 74 282,88 грн.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 349,75 грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 73 933,13 грн. відповідачем не виконано. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати за одержаний товар відповідачем не подано.

Крім того, до матеріалів справи надано підписані між сторонами акти звіряння за період з 01.04.2023 по 30.06.2023, згідно яких за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 73 933,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 73 933,13 (74 282,88 - 349,75) грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу посилання відповідача на виникнення форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Згідно умов п. 8.6 договору сторона звільняється від відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося в наслідок дії форс-мажорних обставин, на період дії таких обставин. Під форс-мажорними обставинами розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього характеру, які унеможливлюють виконання сторонами своїх обов`язків або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Форс-мажорними обставинами, які впливають на можливість оплати вартості поставленого товару, на думку відповідача, є повномасштабне вторгнення росії на територію України, що розпочалося 24.02.2022.

Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 № Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Отже, факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 внаслідок повномасштабного вторгнення росії є загальновідомим фактом та саме з цієї дати боржники можуть бути звільнені від відповідальності за порушення зобов`язань, у випадку неможливості виконання зобов`язання саме внаслідок дії обставин форс-мажору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Факт військової агресії російської федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором.

Матеріали справи не містять доказів, того, що саме у зв`язку з повномасштабним вторгненням та введенням в Україні воєнного стану відповідач позбавлений був можливості виконати грошові зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого товару, який він приймав вже після початку повномаштабного вторгнення росії.

Крім того, відповідальність за порушення зобов`язання є тим правовим наслідком, який наступає за його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначають зміст зобов`язання (ст. 611 ЦК України). З огляду на це слідує, що законодавство розмежовує дії, які слід вчинити на виконання прийнятого обов`язку, що є складовою змісту зобов`язання, від дій, що є похідними від порушення обов`язку. Ці дії є окремими правовими категоріями, які мають самостійні способи захисту (ст. 16 ЦК України), та, відповідно, правові механізми, що визначають можливість їх застосування.

Вказане свідчить про те, що приписи ст. 617 ЦК України, яка визначає випадки звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, не можуть бути застосовані для регулювання дій, що складають зміст зобов`язання і стосуються безпосередньо його виконання.

Таким чином, військова агресія російської федерації проти України може бути визнана форс-мажорною обставиною, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за прострочення сплати за одержаний товар, однак не звільняє від виконання самого обов`язку щодо сплати його вартості.

Тому посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.

Відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів відсутності його вини у виникненні даного спору.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, заявник вказує, що відповідач перебуває у складному фінансовому стані, стягнення з нього грошових коштів за рішенням суду негативно відобразиться на господарській діяльності відповідача, а також може призвести до неплатоспроможності підприємства відповідача.

Суд відзначає, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання державної власності у питаннях відповідальності за порушення господарських зобов`язань.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного або місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують відповідача як покупця за договором та не заперечують обов`язку такого підприємства, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте, заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає можливість виконати рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін волинь" (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 4, код 40125682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 21, код 20037376) 73 933 (сімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. 13 коп. основної заборгованості, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак