Рішення

від 30.10.2023 по справі 911/2504/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2504/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ШЕНКОН (08606, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кобці, вул. Промислова, буд. 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАМАЗ АГРО (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 16)

про стягнення 60351,09 грн. заборгованості за договором № 540/11 від 25.11.2020 р., у тому числі 27130,00 грн. основного боргу, 17139,00 грн. штрафу, 2324,93 грн. 3% річних, 13757,16 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ШЕНКОН (далі ТОВ ШЕНКОН, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАМАЗ АГРО (далі ТОВ ТАМАЗ АГРО, відповідач) про стягнення 60351,09 грн. заборгованості за договором № 540/11 від 25.11.2020 р., у тому числі 27130,00 грн. основного боргу, 17139,00 грн. штрафу, 2324,93 грн. 3% річних, 13757,16 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 540/11 від 25.11.2020 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 27130,00 грн. основного боргу, 17139,00 грн. штрафу, 2324,93 грн. 3% річних, 13757,16 грн. інфляційних втрат, а також здійснити розподіл суми судових витрат, включно з витратами на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю ШЕНКОН позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАМАЗ АГРО про стягнення 60351,09 грн. заборгованості підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2023 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2504/23 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалу суду було направлено, зокрема, відповідачу на адресу місцезнаходження (юридичну) та поштову адресу, проте, вручення поштових відправлень № 0600040688967 та № 0600040689173 не відбулося, і конверти повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час направлення ухвали сторонам) судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.

Поряд з цим, п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., встановлено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до абз. 1 п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, зокрема, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (абз. 1 п. 117 Правил).

Отже, встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі - ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Поряд з тим слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2023 р. у справі № 911/2504/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

05.10.2023 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ «ШЕНКОН» надійшла заява б/н від 29.09.2023 р. (вх. № 18941/23 від 05.10.2023 р.) про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого позивач просить суд при ухваленні рішення у даній справі стягнути з ТОВ ТАМАЗ АГРО витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучено договір про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р., додаткову угоду від 28.09.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р., акт наданих послуг від 29.09.2023 р. згідно договору про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25 листопада 2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ШЕНКОН (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАМАЗ АГРО (покупець) було укладено договір № 540/11, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов договору.

Ціна, кількість та асортимент товару викладені в рахунках та видаткових накладних (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору товар вважається поставленим за умови, якщо він прийнятий відповідно до п. 4.3 даного договору, та протягом 3-х днів не повернутий продавцю, як такий, що помилково поставлений.

У відповідності з п. 4.3 договору моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві. Датою поставки товару постачальником є фактична дата прийняття товару покупцем за видатковою накладною.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату шляхом попередньої оплати з можливістю відтермінування платежу протягом 14 календарних днів.

Умовами п. 7.5 договору встановлено, що при простроченні оплати поставленого товару більш, як на 30 днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2% від суми прострочення; при простроченні оплати поставленого товару більш, як на 3 місяці, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.

Згідно з умовами договору № 540/11 від 25.11.2020 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 163700,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1708 від 01.12.2020 р. на суму 14760,00 грн., № 1761 від 09.12.2020 р. на суму 19450,00 грн., № 11 від 04.01.2021 р. на суму 18700,00 грн., № 174 від 01.02.2021 р. на суму 18700,00 грн., № 343 від 01.03.2021 р. на суму 24960,00 грн., № 462 від 23.03.2021 р. на суму 925,00 грн., № 745 від 02.09.2021 р. на суму 28285,00 грн., № 356 від 06.09.2021 р. на суму 37920,00 грн., які підписано в двосторонньому порядку представниками сторін та скріплено їх печатками (копії долучено до матеріалів справи).

ТОВ ТАМАЗ АГРО частково оплатило поставлений ТОВ ШЕНКОН товар, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.01.2020 р. до 20.10.2022 р., з якої слідує, що відповідачем 11.12.2020 р. було перераховано позивачеві 14760,00 грн., 18.12.2020 р. 19450,00 грн., 19.01.2021 р. 18700,00 грн., 02.03.2021 р. 18700,00 грн., 26.03.2021 р. 24960,00 грн., 30.07.2021 р. 10000,00 грн., 28.01.2022 р. 10000,00 грн., 28.07.2022 р. 10000,00 грн., 13.02.2023 р. 10000,00 грн.

Також ТОВ ШЕНКОН та ТОВ ТАМАЗ АГРО було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 р. до 15.11.2021 р. на суму 57130,00 грн.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, відповідач не розрахувався з позивачем за решту отриманого товару в сумі 27130,00 грн., у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ ТАМАЗ АГРО заборгованості за поставлений за договором № 540/11 від 25.11.2020 р. товар.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

При цьому відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, доказів оплати решти поставленого позивачем товару згідно договору № 540/11 від 25.11.2020 р. в сумі 27130,00 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 540/11 від 25.11.2020 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 27130,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 7.5 договору просить суд стягнути з відповідача 30% штрафу у розмірі 17139,00 грн.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 7.5 договору, при простроченні оплати поставленого товару більш, як на 30 днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2% від суми прострочення; при простроченні оплати поставленого товару більш, як на 3 місяці, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.

З огляду на викладене та враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок штрафу, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 17139,00 грн. штрафу, нарахованого на суми прострочення (19210,00 грн.*30% та 37920,00 грн.*30%), підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період прострочення оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 2324,93 грн., нарахованій на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат, щодо кожної видаткової накладної окремо, за загальний період з 17.09.2021 р. до 11.08.2023 р.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 13757,16 грн., нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат, щодо видаткових накладних за період з 01.10.2021 р. до 30.07.2023 р.

За результатами перевірки розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними. Крім того, відповідачем вірність розрахунків не заперечена, контррозрахунків не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ШЕНКОН у повному обсязі.

З приводу розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тому, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Ліщишиним Ігорем Віталійовичем, в сумі 12000,00 грн., позивачем було надано суду копії ордеру на надання правової допомоги № 1435786 від 11.08.2023 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 6642/10 від 26.04.2018 р., договору про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р., додаткової угоди від 28.09.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р., акту наданих послуг від 29.09.2023 р. на суму 12000,00 грн. та рахунку № 23/29 від 29.09.2023 р. на суму 12000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2022 р. між Адвокатським об`єднанням «АРГУМЕНТУМ» в особі керуючого партнера Ліщишина Ігоря Віталійовича (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю ШЕНКОН (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 22/14, відповідально до п. 1.1 якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну/правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, щодо представництва інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в державних органах, органах місцевого самоврядування, перед будь-якими фізичними та юридичними особами без винятку, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями, брати участь у всіх стадіях виконавчого провадження.

Згідно з п. 3.5 договору за фактом надання послуг згідно даного договору Адвокатське об`єднання надає клієнту акт наданих послуг, після підписання якого послуги вважаються наданими належним чином та в повному обсязі.

Внесення змін і доповнень у даний договір вчиняється сторонами шляхом укладення додаткових угод в такій самій формі, що і цей договір. Всі зміни до даного договору є невід`ємними його частинами (п. 6.6 договору).

28.09.2023 р. між АО «АРГУМЕНТУМ» в особі керуючого партнера Ліщишина І.В. та ТОВ ШЕНКОН було підписано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р., відповідно до п. 1 якої сторони узгодили наступний спосіб та розмір оплати гонорару Адвокатського об`єднання в межах судової справи № 911/2504/23, що на день укладення даної додаткової угоди перебуває в провадженні Господарського суду Київської області: сторони погодили фіксовану оплату гонорару Адвокатського об`єднання в межах судової справи № 911/2504/23, що не залежить від досягнення будь-якого результату у справі. Розмір гонорару Адвокатського об`єднання в межах судової справи № 911/2504/23 становить за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 12000,00 грн. Обов`язок з оплати гонорару Адвокатського об`єднання виникає у клієнта з моменту відкриття провадження судом відповідної інстанції та виставлення рахунку Адвокатським об`єднанням відповідно до п. 3.4 договору про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р.

29.09.2023 р. Адвокатським об`єднанням та клієнтом було підписано акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 р., відповідно до якого загальна сума наданих послуг складає 12000,00 грн. за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції (підготовка та подання позовної заяви).

Як встановлено судом, представник позивача у даній справі просить суд стягнути з відповідача 12000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі - гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Поряд з цим, суд відзначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Наведена правова позиція викладена в постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

З огляду на викладене та обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи ціну позову, заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на послуги адвоката, а також відсутність заяв, клопотань відповідача щодо не співмірності розміру даних витрат та їх зменшення, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в заявленій сумі 12000,00 грн.

Поряд з цим, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАМАЗ АГРО (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 16, код 41627119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ШЕНКОН (08606, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кобці, вул. Промислова, буд. 15, код 37483268) 27130 (двадцять сім тисячі сто тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 17139 (сімнадцять тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 00 коп. штрафу, 2324 (дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 93 коп. 3% річних, 13757 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 30.10.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна