Рішення

від 30.10.2023 по справі 911/2299/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2299/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача Лютізького ліцею Петрівської сільської ради (07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж, вул. Визволителів, буд. 51; код ЄДРПОУ 25565306)

про стягнення 115102,74 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 20.07.2023 № 119/4.2.1-26687-2023 (вх. № 1973/23) до Лютізького ліцею Петрівської сільської ради про стягнення 115102,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2299/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Копія ухвали суду від 02.08.2023 була вручена Позивачу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 10.08.2023, та Відповідачу Лютізькому ліцею Петрівської сільської ради 16.08.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0600037499371 та № 0600037500051 відповідно.

Отже сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

31.08.2023 до суду надійшов відзив Відповідача від 28.08.2023 № 158 (вх. № 16516/23) на позовну заяву.

20.09.2023 до суду надійшли письмові пояснення Позивача від 20.09.2023 б/№ (вх. № 17980/23) на відзив Відповідача.

Судом встановлено, що сторонами справи не подавалися до суду заяви в порядку ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Позивач є постачальником «останньої надії» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р.

Відповідач - Лютізька загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів Петрівської сільської ради (нове найменування: Лютізький ліцей Петрівської сільської ради) був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Відповідач спожив із ресурсу постачальника «останньої надії» природний газ у листопаді 2021 року (з 01.11.2021 по 26.11.2021) у обсязі 4598,24 куб.м. Проте Відповідачем не було оплачено вартість спожитого природного газу. Сума боргу за використаний природний газ у листопаді 2021 року становить 77250,43 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням Відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати спожитого природного газу, Позивачем додатково нараховано 9354,71 грн пені, 25030,86 грн інфляційних втрат та 3466,74 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позов визнав позов в частині стягнення основного боргу в сумі 77250,43 грн. В той же час заперечив проти застосування фінансових санкцій, посилаючись на те, що Відповідач не отримував від Позивача протягом січня-лютого 2022 року акту, рахунку на оплату поставленого природного газу, коригуючого акту.

Крім того Відповідач зауважив на той факт, що з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан та посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (військову агресію російської федерації проти України) для «всіх, кого це стосується», про те, що з 24.02.2022 зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності України.

У зв`язку з наведеним Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В заперечення проти вказаних доводів Відповідача Позивач звертається до судової практики Верховного Суду в постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 і зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на неможливість виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Водночас борг Відповідача виник за зобов`язаннями листопада 2021 року, а розрахунок повинен був бути здійснений до 31.01.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Відтак Позивач вважає доводи Відповідача необґрунтованими і просить суд задовольнити позов повністю.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності постанова КМУ від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов КМУ від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236» (надалі: «Постанова КМУ № 1102»).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», що підтверджується:

-відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000PFP8I00S;

-формою 10 від оператора ОГРМ «Київоблгаз» у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач з ЕІС-кодом 56XS0000PFP8I00S;

-повідомленням про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»;

-листом оператора ГТС від 27.09.2022 № ТОВВИХ-22-10366 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

З вказаних документів вбачається, що Відповідач спожив із ресурсу постачальника «останньої надії» природний газ у листопаді 2021 року в період з 01.11.2021 по 26.11.2021 в обсязі 4598,24 куб.м.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Публічна оферта відбулась 30.07.2020 шляхом опублікування на офіційному сайті Позивача типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважаться укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Акцепт відбувся 01.11.2021 через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.

Так, відповідно до п. 4.2. розділу IV публічного Типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового договору, що постачався Позивачем як постачальником «останньої надії» для споживачів, що є бюджетними установами у період з 1 по 30 листопада 2021 становить 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ.

Порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для його виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 2 ст. 714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Отже, правовідносини між споживачем та постачальником після укладення договору регулюються ЦК України та іншими нормативними актами, а саме Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП вд 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем було належним чином та в повному обсязі виконано зобов`язання за договором, у строк та порядок, передбачений Типовим договором, зокрема було поставлено Відповідачу природний газ в період з 01.11.2021 по 26.11.2021 в об`ємі 4598,24 куб.м., на суму 77250,43 грн.

Проте Відповідачем не було виконано зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу.

Сума заборгованості за спожитий Відповідачем природний газ у листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 26.11.2021) становить 77250,43 грн. Вказана сума боргу є документально підтвердженою, Відповідачем визнається повністю, докази сплати заборгованості відсутні.

Матеріали справи містять докази направлення Позивачем Відповідачу Акту № 21295 приймання-передачі природного газу, рахунку на оплату № 34077 та Коригуючого Акту № 27051, зокрема за допомогою електронної пошти, а також засобами поштового зв`язку. Протилежні доводи Відповідача спростовуються матеріалами справи, отже відхиляються судом.

Враховуючи, що вказана вище сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором є обґрунтованою та документально підтвердженою, Відповідачем не заперечується, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення основного боргу підлягає задоволенню повністю, в розмірі 77250,43 грн.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню в розмірі 9354,71 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 того ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.5. Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що пеня в сумі 9354,71 грн нарахована відповідно до вимог ст. 232 ГК України за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Крім цього Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 3466,74 грн 3% річних та 25030,86 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.

За наслідком дослідження та перевірки наданих розрахунків судом встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними.

Відносно доводів Відповідача про наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими, на думку Відповідача, слід відмовити у задоволенні позову в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на неможливість виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатися належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконати рішення та військовими діями.

Із матеріалів справи вбачається, що борг Відповідача виник за зобов`язаннями листопада 2021 року, а розрахунок повинен був бути здійснений до 31.01.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Відповідачем не доведено зв`язку між неможливістю виконати зобов`язання по оплаті поставленого природного газу та військовими діями, а існування обставин форс-мажору повинно доводитись доказами.

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку про відхилення доводів Відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які можуть бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання по оплаті поставленого Позивачем природного газу.

Відтак позовні вимоги про стягнення 9354,71 грн пені, 3466,74 грн 3% річних та 25030,86 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на Відповідача та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Лютізького ліцею Петрівської сільської ради (07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж, вул. Визволителів, буд. 51; код ЄДРПОУ 25565306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 77250 (сімдесят сім тисяч двісті п`ятдесят) грн 43 коп. основного боргу, 9354 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 71 коп. пені, 3466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) грн 74 коп. 3% річних, 25030 (двадцять п`ять тисяч тридцять) грн 86 коп. інфляційних втрат та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання рішення 30.10.2023.

Суддя С.Ю. Наріжний