Рішення

від 19.10.2023 по справі 912/1288/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 рокуСправа № 912/1288/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Шевченка, 3, м. Кропивницький, 25006) в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" (вул. Виставочна, 1 В, м. Кропивницький, 25014)

про визнання недійсним пункту договору, стягнення 10552,55 грн,

секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.

представники сторін:

від прокуратури - Гонтар А.Д., посвідчення №077388 від 12.04.2023;

від позивача 1 - Волошенко М.М., наказ №360 від 18.06.2023, самопредставництво;

від позивача 2 - участі не брав;

від відповідача - участі не брав;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" про таке:

- визнати недійсним пункт 4.1. Договору від 02.09.2022 №23 про закупівлю товарів за державні кошти (за спеціальним призначенням) з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 94 990,00 грн, що укладений між військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" (вул. Виставочна, 1 В, м. Кропивницький, 25014; код ЄДРПОУ 38985066);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" (вул. Виставочна, 1 В, м. Кропивницький, 25014; код ЄДРПОУ 38985066) на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 105 542,55 грн, з яких: 94 990,00 грн - сплачене ПДВ, 2 287,56 грн - 3% річних та 8 264,99 грн - інфляційні втрати на указану суму боргу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що у зв`язку із оподаткуванням податком на додану вартість за нульовою ставкою товарів, які закуповуються, зокрема, для забезпечення транспорту військових частин, договір у відповідній частині підлягає визнанню недійсним, а з відповідача підлягає стягненню сплачений військовою частиною податок на додану вартість.

Ухвалою від 31.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.09.2023 об 11:30.

06.09.2023 до суду від прокуратури надійшло клопотання про поновлення строку на подачу доказів.

07.09.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.09.2023.

15.09.2023 до суду надійшло клопотання Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.

19.09.2023 від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання від 14.09.2023 про долучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем основного боргу в сумі 94 990,00 грн та клопотання від 14.09.2023 про розгляд справи без участі представника позивача 2.

25.09.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із сплатою ним основного боргу.

Ухвалою від 28.09.2023 господарський суд постановив провадження у справі №912/1288/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 94 990,00 грн закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Ухвалою від 28.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі №912/1288/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2023 об 11:00 год.

05.10.2023 від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення сторонам клопотання від 14.09.2023.

Прокурор та представник позивача 1 у судовому засіданні 19.10.2023 підтримали позовну заяву повністю.

Позивач 2 не брав участі у судовому засіданні, подав клопотання від 14.09.2023 про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання, ухвала суду від 28.09.2023 направлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Виставочна, 1 В, м. Кропивницький, 25014.

Зазначена ухвала направлена рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверт з вкладенням (ухвала у справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд враховує, що відповідач за вказаною адресою місцезнаходження отримував ухвали суду у даній справі, а саме ухвали від 07.09.2023, 28.09.2023.

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 19.10.2023 за відсутності представників позивача 2 та відповідача.

У судовому засіданні 10.10.2023 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" у випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді.

Ключовим для застосування вказаних норм є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 №3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Крім того, як вказує прокурор, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування.

За таких обставин, протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захисту даних правовідносинах.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке, відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону України", є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, установ та організацій.

Крім того, Міністерство оборони України згідно з вимогами ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України" забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.

Військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що фінансуються за рахунок бюджету. Збитки, які йому спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

Пунктом 9 ст. 5 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво Міноборони в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міноборони або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міноборони в судах та інших органах через представників.

Таким чином, саме Міністерство оборони України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення положень ч. 3-5 ст. 53 ГПК України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, прокурор не повинен перелічувати органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі. Достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Починаючи з моменту виявлення порушень інтересів держави Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 до суду з позовом не звертались.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, що сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 29.06.2023 №5-4-1859вих-23, №5-4-1861вих-23 проінформувала Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 з моменту отримання зазначених листів з позовною заявою про захист своїх порушених прав та законних інтересів у даних правовідносинах не звертались та про намір вжиття заходів судового захисту прокуратуру не повідомляли.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 18.07.2023 №5-4-2041вих-23, №5-4-2042вих-23 проінформувала Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою (а.с. 35-41).

Враховуючи зазначене, судом встановлено наявність підстав для подання прокурором даного позову.

02.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" (далі - Продавець) укладено договір №23 про закупівлю майна за державні кошти (за спеціальним призначенням) (далі - Договір) (а.с.42-45).

Відповідно до п. 1.1. Договору найменування товару: автомобільні шини для автомобілів спеціального призначення.

Згідно з п. 1.2. Договору номенклатура, асортимент, кількість товару, який Продавець зобов`язується передати Покупцю, зазначається у Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

За умовами п. 2.2. Договору одержувачем товару є військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 4.1. Договору загальна вартість товару (сума Договору) за цінами визначеними у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору) становить 569 940,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 94 990,00 грн (а.с. 46-47).

Згідно з п. 4.4. Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару за умови наявності коштів на рахунках Покупця протягом 10-ти банківських днів після надання Продавцем Покупцю в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури - 1 прим; видаткової накладної - 1 прим.

Договір та Додатки №1, 2 до нього підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання Договору ТОВ "В.Р. ТРАК ШИНА" поставило Військовій частині НОМЕР_1 обумовлений товар на підставі видаткових накладних: №1696 від 07.09.2023, №1681 від 09.09.2023, №2059 від 20.09.2023 (а.с. 52-54).

Військова частина НОМЕР_1 оплатила поставлений відповідачем товар на суму 569 940,00 грн, у тому числі 94 990,00 грн ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №1000 від 07.09.2022, №1067 від 09.09.2022, №1086 від 20.09.2022 (а.с.49-51).

При цьому, у зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що триває наразі.

Пунктом 2 вказаного Указу встановлено військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, та відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова №178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Постанова №178 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з листом Державної податкової служби України №8271/6/99-00-21-03-02-06 від 29.07.2022 щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість з урахуванням положень Постанови №178 згідно з підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановою №178 не визначено обмежень чи критеріїв щодо видів транспорту, для якого здійснюється постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту.

Також, державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Крім того, ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 розділу V ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Аналогічні положення містяться у відповіді ГУ ДПС у Кіровоградській області №7227/6/11-28-04-02-08 від 13.07.2023 на звернення Військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, у відповіді ГУ ДПС у Кіровоградській області №4242/5/11-28-04-02-08 від 24.07.2023, наданої на звернення Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону нульова ставка ПДВ, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та Постанови №178 застосовується, зокрема, до операцій з постачання автомобільних шин, визначених відповідними нормативними та/або технічними документами, що використовуються для забезпечення транспорту при умові, що такі операції з постачання здійснюють категорії суб`єктів, що визначені Постановою №178 та таке постачання відповідає умовам, визначеним Постановою №178.

За таких обставин, прокурор вказує, що Договір в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 94 990,00 грн має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений у підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з підп. г) підп. 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України введено воєнний стан.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як вже зазначено, Військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Судом установлено, що Договір укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" 02.09.2022, тобто після прийняття Постанови КМУ №178.

Таким чином, на правовідносини, що виникли за Договором, поширюється дія Постанови №178.

При цьому, пункт 4.1. Договору містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ (20 %).

Отже, оскільки покупцем товару за Договором виступає Військова частина НОМЕР_1 , наведений пункт 4.1. Договору суперечить Постанові КМУ №178 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

За таких обставин, недотримання під час укладення Договору вимог Постанови №178, яка застосовується з 24.02.2022, зумовлює існування правових підстав для визнання недійсним пункту 4.1. Договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 94 990,00 грн.

Оскільки відповідач, в рахунок оплати поставленого товару отримав від Військової частини НОМЕР_1 суму ПДВ у розмір 20% при тому, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, суд погоджується з доводами прокурора про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у сумі 94 990,00 грн в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, у зв`язку з сплатою відповідачем коштів у розмірі 94 990,00 грн у добровільному порядку, господарський суд дійшов висновку, що спір у частині стягнення основного боргу в розмірі 94 990,00 грн врегульовано сторонами, тому закрив провадження у даній частині.

Окрім того, прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 287,56 грн 3% річних та 8 264,99 грн інфляційних втрат на указану суму боргу.

За змістом ст. 625, 1212 Цивільного кодексу України положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 у справі №910/2899/14 та від 01.06.2016 у справі №910/22034/15.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі №922/748/19 актами цивільного законодавства не визначений обов`язок боржника виконати кондикційні зобов`язання тільки після пред`явлення вимоги кредитором. Положення ст. 1212 Цивільного кодексу України не визначають строк, в межах якого таке повернення має бути здійснене, і до настання якого, вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. Особливості правового регулювання кондикційних зобов`язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов`язань у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, у відповідача виникає обов`язок щодо повернення суми коштів, які набуті без достатньої правової підстави, разом із нарахованими на них на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційними втратами, за весь час використання таких коштів, оскільки відповідач фактично неправомірно користувався грошовими коштами з моменту їх отримання.

Відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві, відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 2 287,56 грн за період з 28.09.2022 (наступний день після перерахування Військовою частиною НОМЕР_1 коштів) до 17.07.2023 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 8 264,99 грн за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року, виходячи з суми безпідставно отриманих відповідачем коштів в розмірі 94 990,00 грн.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та втрат від інфляції, встановив їх обґрунтованість, тому вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 287,56 грн 3% річних та 8 264,99 грн інфляційних втрат.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами розподілу судових витрат, встановлених ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви прокурором сплачено до Державного бюджету України 5 368,00 грн судового збору:

- 2 684,00 грн за позовну вимогу майнового характеру (стягнення 105 542,55 грн);

- 2 684,00 грн за позовну вимогу немайнового характеру (визнання недійсним пункту договору).

Як вже зазначено, ухвалою від 28.09.2023 суд закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 94 990,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку із відсутністю відповідного клопотання, суд постановляючи ухвалу про закриття провадження у вказаній частині, не вирішив питання про повернення прокурору з Державного бюджету України судового збору пропорційно сумі позовних вимог, щодо якої закрито провадження у справі, розмір якого становить 2415,60 грн.

В іншій частині судовий збір у розмірі 2 952,40 грн покладається на відповідача згідно з вимогами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 4.1. Договору від 02.09.2022 №23 про закупівлю майна за державні кошти (за спеціальним призначенням) з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 94 990,00 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" (вул. Виставочна, 1 В, м. Кропивницький, 25014, ідентифікаційний код 38985066).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р. ТРАК ШИНА" (вул. Виставочна, 1 В, м. Кропивницький, 25014, ідентифікаційний код 38985066) на користь Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 2 287,56 грн - 3% річних, 8 264,99 грн інфляційних втрат та 2 952,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суд звертає увагу учасників справи про обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Копії рішення надіслати прокурору та Міністерству оборони України через систему "Електронний суд", Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та відповідачу (вул. Виставочна, 1 В, м. Кропивницький, 25014).

Повне рішення складено 30.10.2023.

Суддя М.С. Глушков