Рішення від 30.10.2023 по справі 917/1227/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023 Справа № 917/1227/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко Профіт», м. Дніпро

до Приватного підприємства «Українська сервісна бурова компанія-1», м. Полтава

про стягнення 400 151,60 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко Профіт» до Приватного підприємства «Українська сервісна бурова компанія-1» про стягнення 400 151,60 грн, у тому числі 254 400,00 грн заборгованості за договором поставки № 0806 від 08.06.2017, 22 916,91 грн - три проценти річних, 122 834,69 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив товар, отриманий на умовах договору поставки № 0806 від 08.06.2017 за видатковою накладною № РН-0000127 від 08.06.2017 на суму 254 400,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.09.2023 (вхід. № 12197 від 27.09.2023, а.с. 45-46) проти наявності основного боргу заперечень не надав, заявив про пропущення позивачем строку позовної давності та необґрунтованість нарахувань інфляційних втрат і 3% річних.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли; строки для їх подання закінчилися.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 20-21).

Ухвалою від 12.07.2023 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с. 25). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 29-32).

Ухвалою від 31.08.2023 (а.с. 33-34) суд відкрив провадження у справі № 917/1227/23, визнав справу малозначною та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась сторонам на їх юридичні адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 23-24), та отримана 05.09.2023 як позивачем, так і відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 36, 37); ухвала також доставлена представнику відповідача в його електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» (довідка про доставку електронного листа від 31.08.2023, а.с. 35).

Відповідно до п. 2 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до пункту 2 § 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Оголошення надруковане у газеті "Голос України" № 168 (7668) від 04 вересня 2021 року та на сайті Судова влада України, підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

З початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог процесуального законодавства адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Враховуючи викладене, з початком функціонування підсистем Електронний кабінет, Електронний суд, зазнав змін, зокрема, порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 17.1, 17.5, 17.6, 17.14, 17.16 підпункту 17 пункту 1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), це: сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд насилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету (пункт 38 підрозділу 2 розділу III Положення).

Отже, ухвала від 31.08.2023 доставлена позивачу та відповідачу в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач подав заяву (вх № 12019 від 25.09.2023; а.с. 38-39) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27.09.2023 (а.с. 41-42) суд залишив вказану заяву без розгляду.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інко Профіт» (далі - Постачальник, позивач) та Приватне підприємство «Українська сервісна бурова компанія-1» (далі - Покупець, відповідач) уклали договір поставки № 0806 від 08.06.2017 (далі Договір, а.с. 8-11).

Згідно з вказаним Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари промислового призначення, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальні ціна яких визначена сторонами у додатках до цього Договору «Перелік товару, що постачається Постачальником» (далі - Товар); (п. 1.1 Договору).

Датою поставки Товару вважається дата отримання Товару відповідної якості та кількості уповноваженими представниками Покупця або перевізником, що підтверджується підписаними товаросупровідними документами (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 10.2 Договору строк цього договору закінчується 31.12.2017 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Відповідно до п. 4.3 Договору Покупець оплачує Товар у порядку, визначеному у додатках до цього Договору.

Відповідно до Додатку № 1 від 08.06.2017 до Договору (а.с. 12), Постачальник зобов`язався поставити Товар трубу бурильну обважнену 3-1/2 спіральна (ЗД 88,9 мм, ВД 38 мм) R2, різьба 2-3/8 IF, в кількості 16 шт, загальною вартістю 254 400,00 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 днів з дати фактичного постачання Товару. Оплата здійснюється шляхом банківського переводу на поточний рахунок Постачальника згідно умов цього Договору. Термін поставки: червень 2017 року.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, вказаний в Додатку № 1 до Договору, за видатковою накладною № РН-0000127 від 08.06.2017 на загальну суму 254 400,00 грн (а.с. 14).

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату отриманого Товару.

Враховуючи не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого Товару та із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 254 400,00 грн боргу за товар за договором поставки № 0806 від 08.06.2017, 22 916,91 грн - три проценти річних, 122 834,69 грн інфляційних втрат.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.1 ч. 3 ст. 692 ЦК України вказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000127 від 08.06.2017 на загальну суму 254 400,00 грн (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.3 Договору та у Додатку № 1 від 08.06.2017 до Договору сторони погодили умови оплати: оплата протягом 30 днів з дати фактичного постачання Товару. Оплата здійснюється шляхом банківського переводу на поточний рахунок Постачальника згідно умов цього Договору.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За видатковою накладною № РН-0000127 від 08.06.2017 на суму 254400,00 грн останнім днем виконання грошового зобов`язання є 08.07.2017 (субота), відповідно прострочення виконання зобов`язання по оплаті зі сторони відповідача мало місце з 11.07.2017.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 254 400,00 грн, строк оплати якої настав, відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем виконання зобов`язання по оплаті Товару, отриманого за видатковою накладною № РН-0000127 від 08.06.2017 на суму 254 400,00 грн, починається з 11.07.2017.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач заявив вимоги про стягнення 22 916,91 грн - три проценти річних за період 03.03.2020 - 18.05.2023, 122 834,69 грн інфляційних втрат за період 18.05.2020 18.05.2023.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування строків позовної давності (а.с. 45-46), в якому вважає необґрунтованими нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ч. 5 ст. 261 ЦК України вказано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За умовами оплати, визначеними в Додатку № 1 від 08.06.2017 до Договору сторони погодили: оплата протягом 30 днів з дати фактичного постачання Товару. Оплата здійснюється шляхом банківського переводу на поточний рахунок Постачальника згідно умов цього Договору.

Як встановлено судом, товар був переданий відповідачу за видатковою накладною № РН-0000127 від 08.06.2017, відповідно останнім днем оплати Товару згідно з Додатком № 1 від 08.06.2017 до Договору є 10.07.2017, а прострочення оплати і початок відліку позовної давності за вимогами про оплату Товару починається наступного дня, тобто з 11.07.2017. З цієї ж дати починається відлік строку позовної давності по вимогам про стягнення 3% річних та інфляційних.

За ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

До позовних вимог про стягнення боргу за товар та щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

В ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України зазначено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду.

Оскільки після залишення позову без руху позивач у встановлений строк виправив недоліки позову, то позов вважається поданим у день первинного його подання, тобто 10.07.2023.

Слід зауважити, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Цей карантин був скасований 01 липня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту:

"19.У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На це час воєєний стан в Україні триває.

На дату встановлення карантину (12.03.2020) та введення воєнного стану в Україні позовна давність, яка почала перебіг 11.07.2017 не збігла, отже звернення позивача до суду відбулося без пропуску позовної давності як за вимогами про стягнення основного боргу, так і за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за ст. 625 ЦК України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 22 916,91 грн три, проценти річних нарахованих за період з 03.03.2020 по 18.05.2023, та 122 834,69 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.05.2020 по 18.05.2023 (розрахунок в позовній заяві, а.с. 2).

Здійснивши перерахунок 3% річних та втрат від інфляції суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача 254 400,00 грн заборгованості за договором поставки № 0806 від 08.06.2017, 22 916,91 грн - три проценти річних, 122 834,69 грн інфляційних втрат.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 6 002,27 грн судового збору за платіжною інструкцією № 4666 від 01.06.2023 (а.с. 5). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 02.06.2023 (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

При зверненні із позовною заявою позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу судових витрат на суму 20 000,00 грн, проте не надав відповідних доказів відповідно до ст. 126 ГПК України, тому на цей час відсутні підстави для їх розподілу згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Українська сервісна бурова компанія-1» (вул. Зигіна, буд. 29, офіс 313, м. Полтава, 36014; ідентифікаційний код 36514677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інко Профіт (вул. Юрія Кондратюка, буд. 81, м. Дніпро, 49128; ідентифікаційний код 30775227) 254 400 грн 00 коп. заборгованості за договором поставки № 0806 від 08.06.2017р., 22 916 грн 91 коп. - три проценти річних, 122 834 грн 69 коп. інфляційних втрат, 6 002 грн 27 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 30.10.2023.

Суддя Т. М. Безрук