Рішення

від 18.10.2023 по справі 920/466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2023м. СумиСправа № 920/466/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/466/23

за позовомУправління комунального майна Сумської міської ради (вул. Воскресенська, буд. 8А, м. Суми, 40000, код за ЄДРПОУ 45068823),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкомпані-С» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40030, код за ЄДРПОУ 34593249),

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, дострокове розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача:не прибув,

від відповідача:не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

02.05.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить:

1)стягнути з відповідача 10694,90 грн (десять тисяч шістсот дев`яносто чотири грн 90 коп.) заборгованості (в т.ч.: 9844,51 грн (дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири грн 51 коп.) боргу з орендної плати та 850,39 грн (вісімсот п`ятдесят грн 39 коп.) пені);

2)достроково розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 22.11.2017 №ДЗРП-0114, укладений з ТОВ «Віндкомпані-С»;

3)виселити ТОВ «Віндкомпані-С» із займаного нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, буд. 51/1, загальною площею 13,9 м2;

4)стягнути з відповідача на користь позивача 8052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

04.05.2023 на електронний запит суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкомпані-С», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Кірова (перейменована на Герасима Кондратьєва), буд. 25, м. Суми, 40030.

Ухвалою від 05.05.2023 у справі №920/466/23 позовну заяву залишено без руху; установлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн.

05.05.2023 копія зазначеної ухвали надіслати сторонам відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №2660.

10.05.2023 копія ухвали від 05.05.2023 у справі №920/466/23 надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові та відповідно до відомостей з ЄДРПОУ, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

15.05.2023 на виконання вимог ухвали від 05.05.2023 у справі №920/466/23 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви №27/23юр від 10.05.2023, якою надав докази сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн., заява із зазначеним доказом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою від 16.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/466/23 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 03.07.2023; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

16.05.2023 копію даної ухвали направлено сторонам відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №2859.

19.05.2023 копія ухвали від 16.05.2023 у справі №920/466/23, надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові, та яка відповідає відомостям з ЄДРПОУ, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою : «адресат відсутній за вказаною адресою».

03.07.2023 у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги розгляд справи, призначений на 11:30, не відбувся, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 03.07.2023 у справі №920/466/23.

Ухвалою від 04.07.2023 у справі №920/466/23 призначено підготовче судове засідання на 31.07.2023; продовжено строк підготовчого провадження до 16.08.2023.

04.07.2023 копію даної ухвали направлено відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №3948.

04.07.2023 на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області додатково повідомлено відповідача про призначення підготовчого засідання у справі на 31.07.2023, 10:30, шляхом опублікування оголошення за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya_pro_vyklyk/1446123/ .

10.07.2023 копія ухвали від 04.07.2023 у справі №920/466/23, надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

31.07.2023 у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги розгляд справи, призначений на 10:30, не відбувся, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 31.07.2023 у справі №920/466/23.

Ухвалою від 01.08.2023 у справі №920/466/23 призначено підготовче судове засідання на 11.09.2023.

01.08.2023 копію зазначеної ухвали направлено відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України за списком розсилки №4580.

01.08.2023 на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області додатково повідомлено відповідача про призначення підготовчого засідання у справі на 11.09.2023, 12:00, шляхом опублікування оголошення за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya_pro_vyklyk/1457771/ .

04.08.2023 копія ухвали від 04.07.2023 у справі №920/466/23, надіслана на адресу відповідача відповідно до відомостей з ЄДРПОУ, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

11.09.2023 представник позивача подав заяву (вх №5706/23), за якою просив підготовче засідання провести за відсутності представника Управління комунального майна Сумської міської ради, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою від 11.09.2023 у справі №920/466/23 закрито підготовче провадження та призначено справу №920/466/23 до судового розгляду по суті в судове засідання на 18.10.2023.

19.09.2023 на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області додатково повідомлено відповідача про призначення розгляду справи №920/466/23 по суті в судове засідання на 18.10.2023, 12:00, шляхом опублікування оголошення за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/pres-centr/news/1478739/.

У судовому засіданні 18.10.2023 встановлено.

Представник позивача у судове засідання не прибув, 18.10.2023 подав заяву (вх №6585), за якою просить судове засідання провести за відсутності представника Управління комунального майна Сумської міської ради, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, будь-яких заяв та/або клопотань не подав, 23.10.2023 копія ухвали від 11.09.2023 у справі №920/466/23, надіслана на адресу відповідача відповідно до відомостей з ЄДРПОУ, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду у справі вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відповідною відміткою.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/ розміщувались відповідні оголошення від 04.07.2023, 01.08.2023, 19.09.2023.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, суд констатує небажання відповідача висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем присутності у всіх попередніх засідання у справі.

При цьому у всіх ухвалах суду у справі роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному вебсайті https://reyestr.court.gov.ua/).

Таким чином, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені у справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неприбуття.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи подану представником позивача заяву про розгляд справи без участі зазначеного представника та належне повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними у ній матеріалами.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

18.10.2023 в судовому засіданні судом закінчений розгляд справи по суті та згідно із приписами статей 233, 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

22.11.2017 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндкомпані-С» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди ДЗРП-0114 нерухомого комунального майна (долі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, розташоване за адресою:м. Суми, вул. Іллінська, буд. 51/1, площею 13,9 кв.м, право на оренду яких орендар набув на підставі наказу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 02.06.2017 № 06.01-10/95. Нерухоме майно передається в оренду для розміщення магазину, що здійснює торгівлю промисловими товарами вітчизняних підприємств-товаровиробників.

Згідно з п. 2.1. договору об`єктом оренди є нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення розміщене на І поверсі загальною площею 13,9 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, буд. 51/1 (далі - об`єкт оренди), що знаходиться на обліку в орендодавця. Технічна документація на об`єкт оренди, виготовлена спеціалізованим підприємством, є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, що є додатком № 3 до цього договору.

За пунктами 4.2. та 4.3. договору нарахування орендної плати починається з дня підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди. Орендна плата щомісячно перераховується Орендарем в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.7. договору за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за об`єкт оренди у розмірі та у термін згідно з цим договором на відповідний рахунок міського бюджету. Самостійно відслідковувати зміни рахунку міського бюджету, на який орендарем спрямовується орендна плата; здійснювати звірку розрахунків та платежів орендної плати із Орендодавцем не менш ніж один раз на квартал з підписанням акту звірки (п. 5.2.5. та п. 5.2.6. договору).

Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.1. договору строк дії цього договору встановлюється на два роки одинадцять місяців з 22.11.2017 по 21.10.2020.

Згідно з п. 9.3. договору у разі зміни власника об`єкта оренди до нового власника переходять права та обов`язки орендодавця. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення цього договору.

За п. 9.7. договору договір припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об`єкта оренди; достроково за рішенням суду; достроково за взаємною згодою сторін; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Згідно з п. 9.8. договору при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії цього договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 9.10. договору листи, які направлені орендодавцем орендарю на юридичну адресу, зазначену в договорі, вважаються такими, що вручені належним чином.

22.11.2017 між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, буд. 51/1, загальною площею 13,9 кв.м.

03.11.2022 було прийнято рішення Сумської міської ради №3173-МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності» (зі змінами)», відповідно до п. 1.1. якого утворено Управління комунального майна Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом виділення його з Департаменту забезпечення ресурсних платежів.

03.11.2022 було прийнято рішення Сумської міської ради №3176-МР, відповідно до п. 1. якого затверджено Положення про Управління комунального майна Сумської міської ради.

11.01.2023 з метою усунення дублювання повноважень у виконавчих органах Сумської міської ради, відповідно до частини четвертої статті 54 та керуючись статтею 25 Закону України, Сумська міська рада прийняла рішення №3396-МР, пунктом 1 якого вирішила внести зміни до рішення Сумської міської ради від 03 листопада 2022 року №3176-МР «Про Положення про Управління комунального майна Сумської міської ради», виклавши в новій редакції додаток до рішення.

Відповідно до п. 1.6. Положення про Управління комунального майна Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 11.01.2023 №3396 (далі Положення) Управління здійснює управління та розпорядження майном комунальної власності Сумської міської територіальної громади (далі майно комунальної власності) у межах, визначених чинним законодавством України, Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління та розпорядження майном комунальної власності.

Згідно з п. 1.10 Положення Управління є правонаступником Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у всіх майнових та немайнових правах та обов`язках в частині здійснення повноважень, визначених у пункті 1.11. розділу 1 цього Положення.

Абзацом 1 пункту 1.11. Положення встановлено, що Управління, в межах власних завдань та функцій забезпечує організацію здійснення власних повноважень та делегованих повноважень органів виконавчої влади, визначених підпунктами 1, 4 пункту «а» частини першої статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На зазначеному позивач зауважив у позові та дана інформаціє є доступною на офіційному вебсайті «Інформаційний портал Сумської міської ради» за посиланням https://smr.gov.ua/uk/dokumenti/rishennya-miskoji-radi.html.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Враховуючи вищезазначене та норму ч. 1 ст. 104 ЦК України, а також п. 9.3 спірного договору права та обов`язки орендодавця за договором перейшли від Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до Управління комунального майна Сумської міської ради.

Таким чином, за висновком суду, звернення саме Управління комунального майна Сумської міської ради з даним позовом є правомірним та законним.

13.02.2023 позивач надіслав відповідачу претензію №92/10.01-14, в якій вимагав сплати заборгованість за договором (поштовий опис вкладення та фіскальний чек доданий до позовної заяви).

Претензію відповідач залишив без задоволення.

Позивач зазначає, що відповідач умови договору щодо своєчасної і повної оплати орендної плати систематично не виконує, у зв`язку з чим за період з 01.03.2021 по 31.03.2023 заборгував позивачу 9844,51 грн.

Як наслідок, позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 9844,51 грн орендної плати, 850,39 грн пені, достроково розірвати договір та виселити ТОВ «Віндкомпані-С» із займаного нежитлового приміщення, що є об`єктом договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань, зокрема, є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача по орендній платі, який підтверджується матеріалами справи та розрахунком суми позову. Відповідач не подав доказів сплати боргу у повному обсязі чи аргументованих заперечень проти позову.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9844,51 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.03.2021 по 31.03.2023.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У пункті 4.7. договору сторони погодили, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з поданим розрахунком, відповідно до п. 4.7. договору, відповідачеві нарахована пеня в сумі 850,39 грн за період з 01.04.2021 по 01.03.2023, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Наведена за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16, Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17, Верховного Суду від 10.09.2020 №916/1777/19

Так, у справі, яка розглядається, у пункті 4.7. договору сторони пов`язали період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати - фактичний момент оплати, а саме: за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за період з 01.04.2021 по 01.03.2023, що більше ніж 6 місяців.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати, перевіривши розрахунок пені за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №917/1622/16, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 850,00 грн пені за період з 01.04.2021 по 01.03.2023.

Щодо вимоги позивача про дострокове розірвання договору та виселення відповідача з нежитлового приміщення, що є об`єктом оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.1. та 9.8. договору оренди строк дії договору встановлюється на два роки одинадцять місяців з 22.11.2017 по 21.10.2020 та при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії цього договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно з п. 5.2.5 договору відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату за об`єкт оренди у розмірі та у термін згідно з цим договором на відповідний рахунок міського бюджету.

Згідно з пунктом 6.1.2. (г) договору орендодавець має право вимагати від орендаря дострокового розірвання цього договору та відшкодування збитків, якщо орендар не виконує або не повністю виконує грошове зобов`язання протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пунктом 9.7. договору визначений перелік підстав, при настанні яких яких договір може бути припиненим, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; загибель об`єкта оренди; достроково за рішенням суду: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об`єкта оренди; достроково за рішенням суду; достроково за взаємною згодою сторін; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. договору, у разі припинення дії цього договору орендар зобов`язаний в триденний термін повернути орендодавцеві об`єкт оренди у стані, не гіршому, ніж він був одержаний, чи в інший термін, визначений за згодою сторін, оформлений у письмовій формі. Об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з п. 5.2.10. договору, у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди у відповідності до розділу 3 цього договору та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

Згідно з п. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Норма ст. 285 Господарського кодексу України зобов`язує орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що відповідач у тривалий період неналежно виконує умови договору щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору та виселення відповідача з нежитлового приміщення, що є об`єктом оренди за договором.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні, обґрунтовані та доведені матеріалами справи.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції від 03.05.2023 №11, доданої позивачем до матеріалів справи як доказ сплати судового збору, позивач сплатив 8052,00 грн судового збору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 8052,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкомпані-С» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40030, код за ЄДРПОУ 34593249) на користь Управління комунального майна Сумської міської ради (вул. Воскресенська, буд. 8А, м. Суми, 40000, код за ЄДРПОУ 45068823) 9844,51 грн (дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири грн 51 коп.) боргу з орендної плати, 850,39 грн (вісімсот п`ятдесят грн 39 коп.) пені, а також 8052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві грн 00 коп.) судового збору.

3.Достроково розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 22.11.2017 №ДЗРП-0114, укладений між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндкомпані-С» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40030, код за ЄДРПОУ 34593249).

4.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкомпані-С» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, м. Суми, 40030, код за ЄДРПОУ 34593249) із займаного нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, буд. 51/1, загальною площею 13,9 м2.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька