ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.10.2023м. СумиСправа № 920/1386/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1386/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стройснаб-Україна
(вул. Комсомольська, буд. 81/5, м. Миколаїв, 54055,
код ЄДРПОУ 35889857)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕСА-ГРУПП
(вул. Привокзальна, буд. 25, каб. 4, м. Суми, 40022,
код ЄДРПОУ 39383446)
про стягнення 234785 грн 04 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився,
від відповідача: не з`явився,
При секретарі судового засідання Щербак Н.М.
Обставини справи: 21.12.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 234785 грн 04 коп., у тому числі: 136197 грн 97 коп. основний борг, 19690 грн 87 коп. пеня, 13619 грн 80 коп., штраф, 48025 грн 90 коп. інфляційні втрати, 17250 грн 50 коп. 3% річних за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № 12/04-01 від 12.04.2017; а також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.12.2021 у справі № 920/1386/21 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
11.01.2022 позивач надав суду лист від 04.01.2022 та докази про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.01.2022 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.02.2022, 11:00.
01.02.2022 відповідачем подано до суду клопотання б/н від 01.02.2022 (вх.№362 від 01.02.2022), відповідно до якого просить суд з урахуванням ст. 165 ГПК України та у зв`язку з тим, що на адресу відповідача не надходила позовна заява з додатками, надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та встановити відповідачу додатковий строк для подачі відзиву.
08.02.2022 від позивача надійшли до суду:
- заява б/н від 02.02.2022 (вх.№968 від 08.02.2022) про відправлення до суду оригіналів документів для огляду їх в судовому засіданні та просить суд після огляду усі документи повернути (вислати) на поштову адресу позивача.
- заява б/н від 02.02.2022 (вх.№967 від 08.02.2022) про розгляд справи без участі сторони, відповідно до якої просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача та зазначає, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.01.2022 подовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.02.2022, 12:20.
22.02.2022 відповідач (ел. пошта) надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, зазначаючи про документи додані до позовної заяви є підробленими.
22.02.2022 розгляд справи № 920/1386/21 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці (в період з 15.02.2022 по 01.03.2022).
У період з 02.03.2022 до 17.03.2022 та з 04.04.2022 до 27.04.2022 суддя Заєць С.В. перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 02.05.2022 призначено підготовче засідання на 07.06.2022, 11:40.
Ухвалою суду від 07.06.2022 відкладено підготовче засідання на 23.06.2022, 10:20.
22.06.2022 позивачем надано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого позивач просить суд відкласти розгляд справи до скасування військового стану в Україні. В обґрунтування клопотання зазначає, що у зв`язку з початком військових дій 24.02.2022 року, Законом України було наголошено військовий стан. Місто Миколаїв, в якому проживав Позивач, з перших днів війни знаходилось і залишилося під загрозою захоплення російськими військами, тому Позивач був змушений терміново залишити своє місто, при цьому всі реєстраційні документи та печатка підприємства Позивача залишилися в залишеному місці мешкання. Адвокат Позивача, у якого перебувають усі документи по вищезазначеній справі, також виїхала за межі України і зв`язку з нею немає. Таким чином Позивач з об`єктивних причин не має можливості користуватися матеріалами справи, та повноцінно брати участь судових засіданнях по справі.
Ухвалою суду від 23.06.2022 відкладено підготовче засідання на 25.08.2022, 10:30.
23.08.2022 позивачем надіслано до суду клопотання (ел. пошта) б/н від 21.08.2022 про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого позивач просить суд відкласти розгляд справи до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. В обґрунтування клопотання зазначає, що згідно з Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб.
Ухвалою суду від 25.08.2022 відкладено підготовче засідання на 22.11.2022, 11:00.
21.11.2022 позивачем надіслано до суду клопотання (ел. пошта) б/н від 20.11.2022 про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого позивач просить суд відкласти розгляд справи до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. В обґрунтування клопотання зазначає, що згідно з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб.
Ухвалою суду від 22.11.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Стройснаб-Україна б/н від 20.11.2022 (вх.№5564/22 від 21.11.2022) про відкладення розгляду справи задоволено; відкладено підготовче засідання на 23.02.2023, 11:00.
15.02.2023 позивачем надіслано до суду клопотання (ел. пошта) про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого позивач просить суд відкласти розгляд справи до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. В обґрунтування клопотання зазначає, що згідно з Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб до 20.05.2023.
Ухвалою суду від 23.02.2023 Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Стройснаб-Україна б/н від 15.02.2023 (вх.№964 від 15.02.2023) про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче засідання на 23.05.2023, 10:00.
18.05.2023 позивачем надіслано до суду клопотання (ел. пошта) про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого позивач просить суд відкласти розгляд справи до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. В обґрунтування клопотання зазначає, що згідно з Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб.
Ухвалою суду від 23.05.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Стройснаб-Україна б/н від 18.05.2023 (вх.№3074/23 від 18.05.2023) про відкладення розгляду справи задоволено; відкладено підготовче засідання на 22.08.2023, 10:00.
17.08.2023 позивачем надано до суду клопотання від 16.08.2023, б/н (вх.№5213/23) про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого позивач просить суд відкласти розгляд справи до скасування військового стану в Україні. В обґрунтування клопотання зазначає, що у зв`язку з початком військових дій 24.02.2022 року, Законом України було оголошено військовий стан. Місто Миколаїв, в якому проживав Позивач, з перших днів війни знаходилось і залишилося під загрозою захоплення російськими військами, тому Позивач був змушений терміново залишити своє місто, при цьому всі реєстраційні документи та печатка підприємства Позивача залишилися в залишеному місці мешкання. Адвокат Позивача, у якого перебувають усі документи по вищезазначеній справі, також виїхала за межі України і зв`язку з нею немає. Таким чином Позивач з об`єктивних причин не має можливості користуватися матеріалами справи, та повноцінно брати участь судових засіданнях по справі.
Ухвалою суду від 22.08.2023 Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Стройснаб-Україна від 16.08.2023, б/н (вх.№5213/23) про відкладення розгляду справи залишено без розгляду; відкладено підготовче засідання на 19.09.2023, 10:00; повторно зобов`язано позивача надати до суду в строк до 11.09.2023 відповідь на відзив відповідача з обґрунтуванням своєї правової позиції щодо заперечень викладених у відзиві стосовно факту передачі товару відповідача, не відповідності відтиску печатки та підписів відповідача на документах, доданих до позовної заяви; запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення та докази на підтвердження існування об`єктивних причин неможливості користуватися матеріалами справи та повноцінно брати участь у судових засіданнях у справі; запропоновано відповідачу надати до суду інформацію щодо наявності відкритого кримінального провадження щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Стройснаб-Україна за фактом підроблення підпису та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕСА-ГРУПП.
13.09.2023 позивачем надано до суду відповідь від 11.09.2023, б/н (вх.№5786) на відзив.
19.09.2023 позивачем надано до суду клопотання від 14.09.2023, б/н (вх.№5909) про розгляд справи без учасника судового процесу, відповідно до змісту якого просить суд розглянути справу №920/1386/21 за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Розгляд справи 19.09.2023 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці 19.09.2023.
Ухвалою суду від 20.09.2023 призначено підготовче засідання у справі на 03.10.2023, 10:10.
Ухвалою суду від 03.10.2023 у справі постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1386/21 до судового розгляду по суті, призначити розгляд справи по суті на 19.10.2023, 10:00.
В судове засідання 19.10.2023 представники сторін не прибули, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2017 року між ТОВ «Стройснаб Украйна» (позивач, постачальник) та ТОВ «Теса-Групп» (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №12/04-01 .
Відповідно до п.1.1. Договору позивач, зобов`язався поставити на адресу відповідача, гранітно-щебеневу Продукцію, а відповідач зобов`язався в свою чергу приймати Продукцію та оплачувати її на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.3. Договору Загальна кількість Продукції, яка передається згідно умов цього Договору, визначається після закінчення строку дії цього Договору на підставі відповідних накладних.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна продукції є договірною, включає вартість поставки Продукції до відповідного пункту розвантаження узгодженого з покупцем, та закріплюється Сторонами у відповідних видаткових накладних.
Пунктом 4.4. Договору Сторонами унормовано, що приймання-передача Продукції здійснюється шляхом підписання відповідних накладних представниками Сторін.
Матеріали справи свідчать, що згідно з узгодженою Сторонами заявкою на поставку в квітні місяці 2017 року партії щебеневої продукції, Відповідачем було передано Позивачу довіреність №84 від 12.04.2017 на отримання заявленої ним партії щебеню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючі з 13.04.2017 Позивач почав відвантажувати автомобільним транспортом узгоджену партію щебеню у вказану Відповідачем адресу.
Так з 13.04.2017 по 28.04.2017. Відповідачу було відвантажено 910,9 тон щебеневої продукції на загальну суму 235980.33 грн., що підтверджено видатковими накладними, а саме:
- в н №00047 від 13.04.2017,
- в/н №00048 від 14.04.2017,
- в/н №00049 від 18.04.2017,
- в/н №00050 від 19.04.2017,
- в/н №00051 від 20.04.2017,
- в/н №00052 від 20.04.2017,
- в/н №00053 від 21.04.2017,
- в/н №00054 від 24.04.2017,
- в/н №00055 від 26.04.2017,
- в/н №00056 від 27.04.2017,
- в/н №00058 від 28.04.2017,
а також товарно - транспортними документами: №№13/1 від 13.04.2017,13/2 від 13.04.2017, 14/1 від 14.04.2017, 14/2 від 14.04.2017, 18/1 від 18.04.2017, 18/2 від 18.04.2017 18/3 від 18.04.2017, 18/4 від 18.04.2017, 19/1 від 19.04.2017, 19/2 від 19.04.2017, 19/3 від 19.04.2017, 20/1 від 20.04.2017, 20/2 від 20.04.2017, 20/3 від 20.04.2017, 20/4 від 20.04.2017, 21/1 від 21.04.2017, 21/2 від 21.04.2017, 24/1 від 24.04.2017, 24/2 від 24.04.2017, 24/3 від 24.04.2017, 26/1 від 26.04.2017, 26/2 від 26.04.2017, 26/3 від 26.04.2017, 26/4 від 26.04.2017, 27/1 від 27.04.2017, 27/2 від 27.04.2017, 27/3 від 27.04.2017, 28/1 від 28.04.2017, 28/2 від 28.04.2017.
Також Відповідачу було передано рахунок №19 від 19.04.2017 для сплати коштів заявленої їм в квітні партію щебеню. Відповідач, згідно отриманого рахунку, перерахував Позивачу частину вказаної в рахунку суми , а саме 29416,52 грн. (платіжне доручення №1262 від 21.04.2017р.)
В липні 2017 року, від Відповідача було отримано наступне замовлення на відвантаження в липні-серпні 2017 року чергової партії щебеню. На це замовлення Відповідачу було виписано та передано рахунок №38 від 24.07.2017 на оплату замовленої партії. Відповідач, кільками платіжними дорученнями згідно з отриманим рахунком перерахував на рахунок Позивача кошті за попередню та наступну партію щебеню, а саме:
- платіжне доручення №558 від 25.07.2017р на суму 21863,00грн.,
- платіжне доручення №575 від 26.07.2017р на суму 10931,00грн.,
- платіжне доручення №590 від 27.07.2017р на суму 53000,00грн.,
- платіжне доручення №9 від 01.08.2017р на суму 32794,00грн.,
- платіжне доручення №618 від 04.08.2017р на суму 10932.00грн.,
- платіжне доручення №627 від 04.08.2017р на суму 10000,00грн.,
- платіжне доручення №15 від 14.08.2017р на суму 20000,00грн.,
- платіжне доручення №27 з:д 15.08.2017р на суму 9000,00грн.,
- платіжне доручення №45 від 16.08.2017р на суму 17000,00грн.,
- платіжне доручення №51 від 17.08.2017р на суму 45330,00грн.
Позивач, згідно з узгодженим замовленням, відвантажив на адресу Відповідача з 25.07.2017 по 19.08.2017 необхідну кількість щебеню, та склав необхідні супровідні документи , а саме:
- видаткові накладні: в/н №75 від 25.07.2017, №76 від 27.07.2017, №77 від 28.07.2017, №79 від 29.07.2017, №80 від 31.07.2017, №81 від 02.08.2017, №82 від 05.08.2017, №83 від 09.08.2017, №85 від 14.08.2017, №87 від 15.08.2017, №94 від 17.08.2017, №91 від 18.08.2017, №92 від 18.08.2017, №93 від 19.08.2017.
- товарно- транспортні накладні: №№ 25/1 від 25.07.2017, 25/2 від 25.07.2017, 27/1 від 27.07.2017, 28/1 від 28.07.2017, 28 2 від 28.07.2017, 28/3 від 28.07.2017, 29/4 від 29.07.2017, 31/1 від 31.07.2017, 31/2 гід 31.07.2017, 02/1 від 02.08.2017, 02/2 від 02.08.2017, 05/1 від 05.08.2017, 05/2 від 05.08.2017, 09/1 від 09.08.2017, 14/1 від 14.08.2017, 15/1 від 15.08.2017, 17/1 від 17.08.2017, 18/1 від 18.08.2017, 18/2 від 18.08.2017, 18/3 від 18.08.2017, 19/1 від №.08.2017.
В вересні 2017року, Відповідачем було подано та погоджено з Позивачем замовлення на поставку наступної партії щебеню, на що Відповідачу було виписано та передано рахунок №45 від 06.09.2017, на підставі отриманого рахунку Відповідач перерахував на рахунок Позивача кошти, а саме:
- платіжне доручення №118 від 06.09.2017 на суму 20000,00грн.,
- платіжне доручення №127 від 06.09.2017 на суму 25000,00грн.,
- платіжне доручення №133 від 06.09.2017 на суму 16000,00грн.,
- платіжне доручення №168 від 15.09.2017 на суму 23000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору він відвантажив замовлений щебінь та склав необхідні документи, з саме:
- видаткові накладні: №98 від 06.09.2017, №99 від 09.09.2017, №103 від 15.09.2017, №104 від 16.09.2017;
- товарно-транспортні накладні: №06/1 від 06.09.2017, №06/2 від 06.09.2017, №09/1 від 09.09.2017, №09/2 від 09.09.2017, №15/1 від 15.09.2017, №16/1 від 16.09.2017.
Обґрунтовуючи позовні вимог Позивач зазначає, що ним було зроблено аналіз взаємних розрахунків з Відповідачем за вісь період взаємовідносин та з`ясовано, що Відповідач постійно недоплачує кошті по розрахункам Позивача і на момент складання аналітичного звіту, заборгованість Відповідача за отриману від Позивача щебеневу продукцію склала 136 197,97 (сто тридцять шість тисяч сто дев`яносто сім гривен та 97 копійок.)
Також позивач зазначає, що від Відповідача не було отримано з його підписами та печатками частки оригіналів товарно- транспортних та видаткових накладних, які були йому передані разом з відвантаженою Продукцією.
Виходячи з цього, та згідно з п.4.10 Договору, Позивачем було припинено подальші відвантаження щебеню в адресу Відповідача.
18.09.2017 Позивачем було надіслано «Укрпоштою», на поштову адресу Відповідача рекомендованого листа (код №5405607276739) з актом звірки взаємних розрахунків на поточну дату, та з вимогою повернуть Позивачу підписаними, вказані в листі екземпляри документів. Також на електронну адресу Відповідача 19.09.2017, була відправлена копія цього листа №18/09-1 від 18.09.2017. Перевіривши через декілька днів на сайти «Укрпошта» статус відправлення, та побачив що воно було доставлено в указане відділення «Укрпошти» але Відповідачем не отримано, Позивачем було надіслано на електронну адресу Відповідача ще одного листа за №26/09-2 від 26.09.2017 з копією поштового чека та проханням з`явитися у відділення №08301 «Укрпошти», та отримати рекомендованого листа. В подальшому Відповідач надіслав підписаними лише частку вказаних Позивачем документів однак не усі. Так Позивач не отримав від Відповідача підписаними оригінали наступних документів:
- Договір №12/04-01 від 12 квітня 2017р.,
- видаткові накладні: в/н №47 від 13.04.2017р. №48 від 14.04.2017р, №53 від 21.04.2017р, №58 від 28.04.2017р. №98 від 06.09.2017р. №99 від 09.09.2017р, №103 від 15.09.2017р, №104 від 16.09.2017р
Товарно-транспортні накладні з підписами та печатками було отримано лише за липень місяць 2017 року. При цьому від Відповідача ні надходило ні письмових, ні усних зауважень щодо змісту цих документів та причини їх неповернення.
З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2021 року Позивачем було відправлено на поштову адресу Відповідача рекомендованим листом з описом вкладення претензію №07/10-1 від 07 жовтня 2021 року з вимогою перерахувати на рахунок Позивача заборгованість у розмірі 136197,97 грн.
Відповідь на вказану претензію з боку відповідача в матеріалах справи відсутня.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ним договірні зобов`зання виконанні належним чином без будь-яких зауважень з боку відповідача, проте відповідачем свої зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманої продукції не здійснено, через, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у загальному розмірі 136197 грн 97 коп, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, зазначаючи про те що документи додані до позовної заяви є підробленими.
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Пунктом 2 ст. 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з п.1 ст.627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при здійсненні господарських операцій купівлі-продажу товарів, коли Виробник, Продавець та Покупець знаходяться в різних населених пунктах, між господарюючими суб`єктами склалася наступна практика обміну документами. З метою своєчасного обліку руху товарів Сторони спочатку обмінюються документами бухгалтерського обліку використовуючи електронні засобі зв`язку (факс, електронну пошту, тощо) а потім, звичайними поштовими відправленнями «Укрпошти», відсилають один одному підписані оригінали цих документів. При виконанні умов договору №12/04-01 від 12 квітня 2017 року, між Позивачем та Відповідачем також був використаний цей алгоритм обміну документами. Так 10.04.2017, Позивач надіслав на ел.пошту Відповідача текст договору та прохання повідомити свою поштову адресу для обміну оригіналами документів, того ж 10.04.2017 Відповідач надіслав у відповідь запитану Позивачем свою поштову адресу для листування, потім, Відповідач факсом надіслав Позивачу доручення №84 від 12.04.2017. на отримання в квітни 2017року щебеневої продукції та договір №12/04-1 від 12.04.2017 зі своїм підписом та печаткою підприємства. Надалі, у процесі виконання своїх договірних зобов`язань Позивач та Відповідач обмінювалися документами, використовуючи звичайні поштові відправлення «Укрпошти». Однак, після того як Позивачем було з`ясовано, що заборгованість Відповідача перевищила розумній ліміт, Позивач почав використовувати у листуванні з Відповідачем рекомендовані листі.
Також Позивач зазначає, що на день розгляду справи не отримав від Відповідача підписними оригінали переданих йому документів, в тому числі і Договір №12/04-01 від 12 квітня 2017р.
Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст правовідносин та текст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність заборгованості та відсутність первинних документів, підписаних з боку відповідача про отримання спірної продукції.
З матеріалів справи вбачається, що частина видаткових накладних не підписана відповідачем.
Проте, згідно з п.12.3 Договору Сторони передбачили, що Покупець зобов`язаний підписати отримані від Постачальника оригінали видаткових накладних і віддати їх Постачальнику підписаними не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту отримання таких накладних. У разі якщо Покупець не надав Постачальнику підписані накладні протягом встановленого в даному пункті строку, а також не подав свої обґрунтовані письмові зауваження щодо змісту накладних, видаткові накладні, підписані лише Постачальником, вважаються такими, що мають силу підписаних обома Сторонами.
Згідно з п.12.4 Договору Сторони погодилися, що всі документи передані Сторонами друг-другу електронними видами зв`язку та їх електронні копії, мають повну юридичну силу до моменту заміни їх на оригінали.
Виходячи з цих положень договору, та наявність доказів направлення на адресу відповідача для підписання видаткових накладних, суд приходить до висновку, що видаткові накладні є такими, що прийняті відповідачем.
Відповідно до ст. 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт виконання зобов`язання належним чином повинен підтверджуватися первинними документами, котрі відповідають вимогам «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та ст.9 Закону про бухгалтерський облік.
Згідно із ст.1 Закону про бухгалтерській облік первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства.
Згідно зі ст.9 Закону про бухгалтерській облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Таким чином, виходячи з системного аналізу законодавчих актів котрі регулюють господарську діяльність вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів у бухгалтерському обліку господарюючого суб`єкта. Крім цього, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. При цьому у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Підтвердженням реальності господарської операції також є відображення операції з отримання чи продажу товару у податковій звітності.
Дана позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності (в тому числі й податкові накладні) наведена у Постанові Верховного Суду від 4 листопада 2019 року по справі № 905/49/15 Постанові Верховного Суду від 5 грудня 2018 року по справі № 915/878/16
В матеріалах справи наявний витяг з картки руху матеріальних активів підприємства по рахунку 28.1. В цьому документі відображені усі необхідні свідчення що до руху конкретного найменування товару від кого цей товар отримано і кому передано, якого числа, в якому обсязі за якою ціною та на яку суму були проведені ці операції. При цьому усі перераховані показники, повністю збігаються з аналогічними показниками зазначеними у відповідних документах бухгалтерського обліку, а саме у видаткових, товарно транспортних та податкових накладних Позивача.
Також реальності господарської операції підтверджується, наявними в матеріалах справи податковими деклараціями Позивача за квітень, липень, серпень, та вересень 2017 року з додатком №5 (розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) з квитанціями податкової служби про реєстрацію цих декларацій в ЄРПН.
В свою чергу, відповідач належних доказів в підтвердження підроблення документів чи печаток позивачем чи іншою особою до суду не надав.
Відповідно до 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки гранітно-щебенової продукції, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не повністю оплатив отриману продукцію і заборгованість останнього складає 136 197 грн 97 коп.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленої продукції і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 136 197 грн 97 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що до вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків, слід зазначити наступне:
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування по правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно дост.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому поговором.
Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.10.1 Договору Всі спори, що виникають між Сторонами з приводу виконання своїх зобов`язань за цим Договором, вирішуються згідно з чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.4 Договору У разі прострочення оплати Покупцем за поставлену Продукцію, Постачальник має право нарахувати Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), без застосування 6-го (шестимісячного) строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 16 січня 2003 року № 436-ІV. В разі прострочення оплати за поставлену Продукцію понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець додатково повинен сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України та узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 916/1777/19 від 10.09.2020 р.
Таким чином, Договором передбачений інший період нарахування пені, аніж 6 місяців, зокрема розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.
Згідно розрахунку Позивача, заборгованість по пені за Договором за період з 15.09.2017 по 25.03.2018 складає 19690 грн 87 коп.
Штраф за прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів складає 13619 грн 80 коп.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також процентів річних від простроченої суми заборгованості.
Згідно п. 12.2. Договору - Сторони домовились, що строк позовної давності щодо всіх спорів, які виникають щодо виконання зобов`язань за цим Договором, в тому числі про стягнення неустойки (штрафу, пені), становить 5 (п`ять) років.
Інфляційні збитки за період з 25.09.2017 по 14.12.2021 складають 48025 грн 90 грн.
Сума процентів за користування грошовими коштами за період з 25.09.2017 року по 14.09.2021 року складає 17250 грн 50 коп.
Відповідач контрозрахунку штрафних та компенсаційних нарахувань суду не надав.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмір 19690 грн 87 коп, 3% річних - 17250 грн 50 коп., інфляційних втрат 48025 грн 90 коп та штраф у сумі 13619 грн 81 коп.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 136197 грн 97 коп. основного боргу, 19690 грн 87 коп пені, 17250 грн 50 коп. 3% річних, 48025 грн 90 коп інфляційних втрат та 13619 грн 80 коп. штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному розміру.
Керуючись статями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Стройснаб-Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕСА-ГРУПП про стягнення 234785 грн 04 коп задовольнити повністю.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСА-ГРУПП» (вул. Привокзальна, буд. 25, каб. 4, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 39383446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройснаб-Україна» (вул. Комсомольська, буд. 81/5, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 35889857) 136197 грн 97 коп. основного боргу, 19690 грн 87 коп пені, 17250 грн 50 коп. 3% річних, 48025 грн 90 коп інфляційних втрат та 13619 грн 80 коп. штрафу; 3521 грн 78 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.10.2023 року
СуддяС.В. Заєць
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 19.10.2023 |
Оприлюднено | 01.11.2023 |
Номер документу | 114527619 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Заєць Світлана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні